Постанова

від 26.06.2012 по справі 3/5005/14922/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р. Справа № 3/5005/14922/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого Волковицької Н.О. Костенко Т.Ф. за участю представників сторін: позивача ОСОБА_4 дов. від 03.01.2012 року відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" на постановувід 26.03.2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 3/5005/14922/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" простягнення боргу у сумі 49698,61 грн. за договором транспортного обслуговування ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" про стягнення боргу у сумі 47710,00 грн., пені у сумі 1662,49 грн. і 3% річних у сумі 325,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором №191 від 22.05.2009 року на транспортне обслуговування по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів автотранспортом за заявками-договорами №L000537 від 24.05.2011 року, №L000555 від 30.05.2011 року та №L000546-547 від 08.06.2011 року (а.с. 2-4).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2011 року (суддя Юзіков С.Г.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця" борг у сумі 31710 грн., 3% річних у сумі 325,48 грн. та відповідні судові витрати.

Провадження в частині стягнення 16000,64 грн. припинено.

В решті позову відмовлено.

Доповідач: Волковицька Н.О.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року (головуючий суддя Чоха Л.В., судді Чимбар Л.О., Антонік С.Г.) в частині відмови у позові скасоване.

Резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:

"Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця" борг у сумі 31710,00грн, пеню у сумі 1162,49 грн., 3% річних у сумі 325,48 грн., витрати на сплату державного мита у сумі 496,98 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Провадження у справі у частині вимог про стягнення з відповідача 16000,64 грн. -припинити".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статті 530 Цивільного кодексу України, статей 33, 43, 45, 83, 105 Господарського процесуального кодексу України.

На думку заявника строк виконання зобов'язання для відповідача не настав, оскільки згідно наданих позивачем текстів строк оплати пов'язується з наданням позивачем належним чином оформлених заявок -договорів, а згідно редакції відповідача відтерміновується на 24 місяці.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця" просить залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення з підстав, викладених у постанові.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем було укладено договір №191 від 22.05.2009 року на транспортне обслуговування, за умовами якого експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях та договори -заявки №L000537 від 24.05.2011 року, №L000555 від 30.05.2011 року та №L000546-547 від 08.06.2011 року на організацію конкретних перевезень.

Із договорів -заявок №L000537 від 24.05.2011 року, №L000555 від 30.05.2011 року та №L000546-547 від 08.06.2011 року та рахунків -фактур №960 від 06.06.2011 року, №1134 від 22.06.2011 року, №1196 від 04.07.2011 року судами встановлено, що позивачем виконані міжнародні автомобільні перевезення за вказаними трьома заявками на суму 74760,74 грн., а відповідачем ці обставини не заперечуються.

При цьому, відповідачем до подання позову за період з 12.08.2011 року по 21.10.2011 року було сплачено: 5050,010 грн., 2000,00 грн., 2000,00 грн., 2000,00 грн., 4000,00 грн., 2000,00 грн., 3000,00 грн., 3000,00 грн., 4000,00 грн., усього 27050,00 грн. та в період слухання справи з 01.11.2011 року по 21.12.2011 рік 1500,00 грн., 2000,00 грн., 4000,00 грн., 2000,00 грн., 2000,00 грн., 2000,74 грн., усього 16000,74 грн.

Таким чином борг склав 31710,00 грн.

Задовольняючи позов частково в сумі основного боргу та 3% річних місцевий суд виходив з того, що оскільки правовідносини між сторонами виникли на підставі заявок №L000537, № L000546-547, №L000555, які не посилаються на договір №191 та не передбачають відповідальність, вимоги в частині пені задоволенню не підлягають.

Апеляційний господарський суд висновки місцевого суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення пені спростував та встановив, що договір №191 від 22.05.2009 року, на підставі пункту 8.3 продовжувався на кожний наступний рік.

Інших договорів, а також будь -яких доказів про розірвання або відмову від договору №191 сторонами не надано, а відтак апеляційний суд дійшов висновку, що заявки №L000537, № L000546-547, №L000555 укладались на підставі договору №191 та задовольнив позовні вимоги в частині пені в сумі 1162,49 грн. за період з 04.08. по 26.10.2011 року.

Але, при цьому, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що згідно пункту 4.1 договору розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку експедитора на розрахунковий рахунок перевізника, протягом п'яти банківських днів після отримання рахунка -фактури перевізника, товарно - транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта виконаних робіт та податкової накладної якщо в "замовленнях на перевезення" не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв копії заявок (а.с.106-108), наданих відповідачем на стадії апеляційного провадження, оскільки вони підписані позивачем та не надавались суду першої інстанції, однак наявні в матеріалах справи (а.с.10-12) заявки не дослідив та не врахував, що у заявках №L000537, № L000546-547, №L000555 умови оплати відрізняються від умов, передбачених пунктом 8.7 договору №191, а відповідно не встановив строк платежу, тобто строк виконання зобов'язання по договору.

Відповідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, згідно статті 612 Цивільного кодексу України вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для розгляду даного спору по суті в тому числі в частині застосування відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання суду апеляційної інстанції необхідно було встановити дату, з якої настає строк платежу та з якої відповідач вважається таким, що прострочив.

Крім того, судом апеляційної інстанції не наведено доводів, на підставі яких зменшена сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що апеляційним господарським судом при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року у справі №3/5005/14922/2011 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Т. Костенко