Постанова

від 27.11.2012 по справі 3/5005/14922/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2012 р. Справа № 3/5005/14922/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого, Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаСмирна В.О. дов. від 06.11.2012 року відповідача не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" на постановувід 11.09.2012 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 3/5005/14922/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" простягнення 49698,61 грн. за договором транспортного обслуговування ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" про стягнення боргу у сумі 47710,00 грн., пені у сумі 1662,49 грн. і 3% річних у сумі 325,48 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2011 року (суддя Юзіков С.Г.) позовні вимоги задоволені частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця" борг у сумі 31710 грн., 3% річних у сумі 325,48 грн. та відповідні судові витрати.

Провадження в частині стягнення 16000,64 грн. було припинено.

В решті позову було відмовлено.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року (головуючий суддя Чоха Л.В., судді Чимбар Л.О., Антонік С.Г.) в частині відмови у позові скасоване.

Резолютивну частину рішення було викладено у наступній редакції:

"Позов задовольнити.

Доповідач Волковицька Н.О.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця" борг у сумі 31710,00грн, пеню у сумі 1162,49 грн., 3% річних у сумі 325,48 грн., витрати на сплату державного мита у сумі 496,98 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Провадження у справі у частині вимог про стягнення з відповідача 16000,64 грн. -припинити".

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2012 року постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.03.2012 року скасована, справа направлена на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року (головуючий суддя Прудніков В.В., судді Парусніков Ю.Б., Стрелець Т.Г.) у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" відмовлено. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2011 року змінено. Позов задоволено повністю. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велика Ведмедиця" 31710,00 грн. основного боргу, 1662,49 грн. пені, 325, 48 грн. річних, 496, 48 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 16000,64 грн. припинити".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статті 530 Цивільного кодексу України, статей 22, 36, 43, 81, 83, 105 Господарського процесуального кодексу України.

На думку заявника строк виконання зобов'язання для відповідача не настав, оскільки згідно наданих позивачем текстів строк оплати пов'язується з наданням позивачем належним чином оформлених заявок -договорів, а згідно редакції відповідача відтерміновується на 24 місяці.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в

постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем було укладено договір №191 від 22.05.2009 року на транспортне обслуговування, за умовами якого експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях та договори -заявки №L000537 від 24.05.2011 року, №L000555 від 30.05.2011 року та №L000546-547 від 08.06.2011 року на організацію конкретних перевезень.

Відповідно до пункту 1.1 експедитор замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях.

Згідно пункту 2.1.1 договору експедитор зобов'язався надавати вантажі для перевезень на підставі узгодженого замовлення на перевезення.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах перевізника. У випадку, якщо сторонами в замовлені на перевезення визначено вартість перевезення вантажу в іноземній валюті, то рахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом НБУ на розвантаження.

Сторонами погоджено, що розрахунки за договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунка-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (CMR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта виконаних робіт та податкової накладної ( п.4.1 договору).

Відповідно до пункту 8.3 договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.09 року. Якщо жодна із сторін за три місяця до закінчення строку дії договору не попередить іншу сторону про розірвання договору, то договір зберігає своє силу для сторін кожного разу ще на один рік.

На виконання умов укладеного договору №191 від 22.05.2009 року та підписаних заявок № L000537, № L000546-547, № L000555 від 24.05.2011року, 08.06.2011року, 30.05.2011 року відповідно, позивачем надано послуги з перевезення вантажів. Факт виконання перевезення підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) А № 223399 від 30.05.2011 року, А № б/н від 14.06.2011року, А № б/н від 28.06.2011року та не заперечується відповідачем. Загальна вартість послуг перевезення, наданих відповідачу по вказаним заявкам складає 74 760, 74 грн.

Відповідно до умов пунктів 3.1, 4.1 договору, відповідачу надіслано рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, що підтверджується доданими до позову описами вкладення (а.с. 19-21).

Відповідачем зобов'язання по оплаті спожитих послуг виконано частково, сплачено позивачу - 27 050, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 37 від 12.08.2011 року, № 841 від 19.08.2011 року, № 47 від 31.08.2011 року, № 54 від 07.09.2011 року, № 63 від 16.09.2011 року, № 67 від 23.09.2011 року, № 80 від 29.09.2011 року, № 88 від 07.10.2011 року, № 109 від 21.10.2011 року.

Після подачі прозову та порушення провадження по справі, відповідачем здійснено додатково оплату 16 000, 74 грн. Таким чином судами встановлено, що загальна сума боргу становить 31710,00 грн.

Порядок розрахунків визначено пунктом 4.1 договору, відповідно до якого відповідач повинен здійснити оплату протягом 5-ти банківських днів після отримання рахунка-фактури, товарно-транспортної накладної (CMR), акту виконаних робіт та податкової накладної, якщо в замовленнях на перевезення не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення.

При цьому, судами встановлено, що сторони у підписаних заявках на перевезення вантажу визначили інші умови оплати ніж було зазначено у договорі, а саме за заявкою № L000537 строк оплати вартості наданих послуг настав 11.06.2011 року, по заявці № L000546-547 -13.07.2011 року, по заявці № L000555 - 09.07.2011року.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що в узгодженні сторонами строки розрахунок відповідач у повному обсязі не здійснив. Докази оплати боргу у сумі 31710, 00 грн. не надав.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Крім того, судами встановлено, що згідно з пунктом 5.5 договору, у випадку затримки оплати, вказаної у пунктах 3.1, 4.1 даного договору, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати, в зв'язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення пені за період з 04.08.11р. по 26.10.11р. у сумі 1662, 49 грн. та річних у сумі 325, 48 грн. на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині стягнення 16000, 74 грн. боргу перерахованого після подачі позову - провадження по справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи заявника щодо копій договорів-заявок № L000537, № L000546-547, № L000555 (а.с. 106-108), надані відповідачем в судовому засіданні, судом апеляційної інстанції не взяті до уваги, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку наданим сторонами доказам та прийняв законне і обгрунтоване рішення.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року у справі № 3/5005/14922/2011 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айкью Транс" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач