Постанова

від 26.06.2012 по справі 5004/2482/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р. Справа № 5004/2482/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С., Мамонтової О.М.

розглянувши касаційну скаргу

Приватного підприємства "Реммерс і ЗУ"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р.

у справі № 5004/2482/11 господарського суду Волинської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СМП"

до Приватного підприємства "Реммерс і ЗУ"

про стягнення 35 700 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Ковальчук Л.В.,

відповідача: не з'явився ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СМП" звернулося до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Реммерс і ЗУ" 31083,00 грн. попередньої оплати, а також 1601,84 грн. 3% річних за період з 13.03.2010р. по 30.11.2011р. , 3015.06 грн. суми втрат від інфляції за період з березня 2010р. по листопад 2011р. , всього 35 700,00 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 15.02.2012 року по даній справі у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2012р. зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано в частині відмови у стягненні 31083,00 авансу, в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, ПП "Реммерс і ЗУ" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року скасувати, в рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами було укладено попередній договір №2 від 17.06.2009р. щодо укладення в подальшому договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Згідно умов попереднього договору відповідач зобов'язувався у строк не пізніше 01 вересня 2009р. продати позивачу , а позивач -купити у відповідача земельну ділянку загальною площею 988кв.м, яка розташована за адресою: місто Нововолинськ, вул. Луцька,3.

Пунктом 2 попереднього договору сторонами узгоджено суму основного договору, яка повинна становити 62 682,71 грн.

Відповідно до п. 3 попереднього договору, основний договір повинен бути укладений після проведення експертної оцінки земельної ділянки, але не пізніше 01 вересня 2009р., яку відповідно до п.4 договору відповідач проводить за власний рахунок.

Згідно п.4.1 попереднього договору строк надання висновків експертної оцінки не повинен бути пізнішим ніж 15 липня 2009р.

На підтвердження дійсних намірів укласти в подальшому основний договір позивач згідно з п.6 попереднього договору зобов'язувався сплатити протягом 7 банківських днів з дня підписання попереднього договору завдаток у розмірі 31083,00 грн., при цьому завдаток вважається авансом (п.6.1 договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань за попереднім договором ТОВ "СПМ" 25.06.2009р. платіжним дорученням №265 здійснило попередню оплату в розмірі 31083,00грн.

В свою чергу відповідач, в порушення умов попереднього договору, у передбачений договором строк не здійснив дій для проведення експертної оцінки земельної ділянки.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, експертна оцінка була надана позивачу лише 03 лютого 2010р. супровідним листом за №3. Крім того, відповідачем було надано протокол зборів засновників ПП "Реммерс і ЗУ" від 26.01.2010р. №8, відповідно до якого засновниками прийнято рішення продати земельну ділянку загальною площею 984 кв.м за адресою: м.Нововолинськ, вул.Луцька,3 за 104 608,82 грн.

17 лютого 2010р. відповідачем було надіслано лист з повторною пропозицією укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки (основний договір) за 104 608,82 грн., враховуючи суму попередньої оплати 31083,00грн., та додатками до листа у вигляді додаткової угоди №1 від 28.08.2009р. про продовження строку укладення основного договору до 01.03.2010р.

Позивач повідомив відповідача про категоричну відмову від придбання земельної ділянки на запропонованих умовах щодо нової її вартості та повідомив про бажання укласти договір на умовах, узгоджених у попередньому договорі №2 від 17.06.2009р.

Оскільки позивач відмовився укладати договір на нових умовах, ним була направлена відповідачу письмова вимога повернути отриманий аванс в сумі 31083,00 грн., яку відповідач не задовольнив, внаслідок чого виник даний спір.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що попередній договір укладений у письмовій формі без нотаріального посвідчення, тобто цей договір за формою не відповідає вимогам ст.635, 640, 657 ЦК України і тому є нікчемним з моменту його укладення. При цьому, суд першої інстанції зробив висновок про те, що виходячи із тлумачення положень ч.1 ст.216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 31083,00 авансу, апеляційний господарський суд зазначив , що грошова сума, сплачена у якості попередньої оплати за правочином (договором), який є нікчемним, підлягає поверненню платнику, оскільки нікчемний договір не має юридичних наслідків і не існує як правова підстава отримання коштів відповідачем, тому кошти, одержані без достатніх правових підстав, слід повернути платнику. При цьому, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про нікчемність укладеного сторонами у справі попереднього договору №2 від 17.06.2009р.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Відповідно до положень частини 1 статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі.

Згідно з приписами статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

За правилами частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

З огляду на викладене, колегія погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій, що укладений між сторонами попередній договір №2 від 17.06.2009р. є нікчемним, оскільки він укладений у письмовій формі без нотаріального посвідчення, тому не відповідає вимогам статей 635,640,657 ЦК України .

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Частина 5 цієї ж статті закону щодо застосування наслідків нікчемного правочину дає суду підстави для застосування наслідків нікчемного правочину з власної ініціативи. Враховуючи роз'яснення, зазначені у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009р. №9 , при розгляді справи суд, вказуючи про нікчемність правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до положень частини 3 цієї ж статті , поверненню підлягає також виконане за недійсним правочином.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду про доцільність застосування статті 1212 ЦК України та зобов'язання відповідача повернути грошові кошти, які він набув на підставі, яка згодом відпала, задовольнивши в цій частини позовні вимоги в сумі 31083,00 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд надав належну оцінку вказаним обставинам, а відповідно до ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Реммерс і ЗУ" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року у справі №5004/2482/11 -без змін.

Головуючий М. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова