Постанова

від 26.06.2012 по справі 5023/9933/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р. Справа № 5023/9933/11 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклейське курча", м. Київ (далі -ТОВ "Балаклейське курча"),

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2012

зі справи № 5023/9933/11

за позовом ТОВ "Балаклейське курча"

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійське підприємство по птахівництву", м. Харків (далі -СТОВ "Балаклійське підприємство по птахівництву"),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Балаклійська міська рада Харківської області, м. Балаклія Харківської області (далі - Балаклійська міська рада), та

Big Dutchman International GmbH (фірма Біг Дачмен Інтернаціональ ГмбХ), м. Кальвеслаге, Німеччина,

про визнання дійсним договору, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії.

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ "Балаклейське курча" -не з'яв.,

СТОВ "Балаклійське підприємство по птахівництву" -Перегона Ю.О.,

Балаклійської міської ради -не з'яв.,

фірми Біг Дачмен Інтернаціональ ГмбХ -Осипова А.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Балаклейське курча" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до СТОВ "Балаклійське підприємство по птахівництву" про:

визнання дійсним укладеного СТОВ "Балаклійське підприємство по птахівництву" (продавець) та ТОВ "Балаклейське курча" (покупець) договору купівлі-продажу нежитлового об'єкту від 08.02.2010 № 1152 (далі -Договір);

визнання за ТОВ "Балаклейське курча" права власності на нежитловий об'єкт загальною площею 1240,7 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,3106 га кадастровий номер 6320210100:00:012:0006, по вул. Червоноармійська, 13 у м. Балаклія Харківської області, а саме: контору та інкубатор (літ. "А-1, А-2") площею 1014,0 кв.м.; склад (літ. "Г-1") площею 58,4 кв.м.; гараж (літ. "В") площею 67,0 кв.м.; гараж (літ. "Ж") площею 16,6 кв.м.; гараж (літ. "Е") площею 34,3 кв. м.; підстанцію (літ. "Б") площею 37,1 кв.м.; кіоск (літ. "Д") площею 13,3 кв.м.; паркан (номер 1); ворота (номер 2); паркан (номер 3); водопровід (номер 4); убиральня (номер 5); ворота (номер 6); тротуар (номер 7); паркан (номер 8); паркан (номер 9); навіс (літ. "М"), насосна станція (літ. "З"); навіс (літ. "К"), - (далі -Майно);

зобов'язання здійснити реєстрацію права власності ТОВ "Балаклейське курча" на Майно.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2012 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено з посиланням на частину другу статті 220 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 (колегія суддів у складі: суддя Медуниця О.Є. -головуючий, судді Івакіна В.О., Пелипенко Н.М.) зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано; прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову. Постанову мотивовано тим, що частина друга статті 220 ЦК України не підлягає застосуванню в спорі зі справи, а Майно ще з 2005 року внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за договором іпотеки від 09.06.2005 № 2336.

У касаційній скарзі ТОВ "Балаклейське курча" просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, внаслідок порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та невірного застосування частини другої статті 220 ЦК України. Скаржник зазначає, що спірний Договір має бути визнано дійсним на підставі названої норми, оскільки в справі наявні фактичні дані про ухиляння СТОВ "Балаклійське підприємство по птахівництву" від нотаріального посвідчення цього правочину, а державна реєстрація договору не можлива без його нотаріального посвідчення.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників СТОВ "Балаклійське підприємство по птахівництву" та фірми Біг Дачмен Інтернаціональ ГмбХ, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з частиною третьою статті 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Частиною першою та другою статті 220 ЦК України передбачено, що в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Отже, правила статті 220 ЦК України не поширюються на договори, які поряд з нотаріальним посвідченням підлягають і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією.

Апеляційний господарський суд у прийнятті оскаржуваної постанови виходив з того, що у справі не встановлено визначених законом підстав для визнання дійсним Договору у тому числі відповідно до положення частини другої статті 220 ЦК України, оскільки за приписами 657 ЦК України цей договір підлягає державній реєстрації.

До того ж судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі не спростовано фактичних даних про те, що Майно з 09.06.2005 й, зокрема, на момент підписання Договору перебувало під обтяженням як предмет іпотеки за договором від 09.06.2005 № 2336, тому за змістом статті 12 Закону України "Про іпотеку" Договір, як і будь-який інший правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна, є недійсним.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги висновків, покладених в основу оскаржуваного судового акта, не спростовують.

Керуючись статтями 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 зі справи № 5023/9933/11 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклейське курча" -без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов