Рішення

від 21.06.2012 по справі 17/5005/3986/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.12р. Справа № 17/5005/3986/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранссервіс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси", м. Дніпропетровськ

про стягнення 371 170,33 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довір. № 060/12 від 02.06.12р.;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейлтранссервіс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому враховуючи уточнення (зменшення) позовних вимог просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" (далі - відповідач) суму 325 712,16 грн. заборгованості, у тому числі: 294 733,68 грн. основного боргу, 3 461,11 грн. інфляційних, 4 453,55 грн. 3% річних, 23 063,82 грн. пені, за порушення виконання грошових зобов'язань по договору на транспортне-експедиторське обслуговування № 04-03/2011 від 29.03.11р.

Представник позивача наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог.

Відповідач, вдруге, у судове засідання не з'явився. В той же час, останній належним чином повідомлений про місце, час та дату розгляду справи, але не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, і не направив свого представника у призначене судове засідання.

Разом з тим, відповідач надав до канцелярії господарського суду клопотання про відкладення розгляду спору, у зв'язку із неможливістю бути присутнім у судовому засіданні з підстав приймання участі в адміністративному процесі в іншому судовому засіданні.

Однак, господарський суд вважає за необхідне відмовити в задоволені зазначеного вище клопотання відповідача, оскільки, по-перше, це чергове надходження заяви про відкладення слухання справи, а також на підтвердження викладених в клопотанні обставин не надано жодних доказів, що свідчить про зловживання процесуальними правами направленими на затягування розгляду спору.

Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги те, що наслідком чергового відкладення розгляду справи є невиправдане затягування розгляду заяви, що не узгоджується, зокрема, з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, господарський суд не знаходить підстав для задоволення клопотання позивача про чергове відкладення розгляду справи та розглядає заяву за доданими до неї документами та матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач мав всі можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень за їх наявності, суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представника відповідача, згідно ст. 75 ГПК України, оскільки останній повідомлений про слухання спору належно, а в матеріалах справи достатньо документів необхідних господарському суду для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

29.03.2011 року між позивачем (експедитором/виконавцем) та відповідачем (замовником) було укладено договір № 04-03/2011 на транспортно-експедиторське обслуговування (далі - Договір), згідно з умовами якого виконавець зобов'язався здійснювати транспортно-експедиторське обслуговування вантажів та інші послуги, а замовник, в свою чергу, прийняти та оплатити наданні послуги.

За умовами п. 4.1 Договору замовник перераховує позивачу на умовах 100% передоплати грошові кошти, необхідні для виконання його доручень щодо перевезення відповідних партій вантажу в узгодженій сторонами сумі та зазначеній в рахунку, не пізніше 3-х днів з дати його виставлення. В той же час, згідно умовам передбачених додатковими угодами № 1 та № 2 до Договору оплата за послуги експедитора, надані на підставі даних угод, здійснюється замовником на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності зі ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Вивчивши матеріали справи господарський суд вважає за необхідне задовольнити уточнені позовні вимоги з огляду на наступне.

Проведений господарським судом аналіз матеріалів справи відображає, що позивачем у період з квітня по грудень 2012 року належним чином виконані взяті на себе Договірні зобов'язання на загальну суму 1 012 811,50 грн. (до складу яких входять: витрати по організації надання послуг та винагорода позивача), що підтверджується наявними в матеріалах справи двохсторонніми актами приймання послуг з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін у справі (а.с. 29-46).

Проте, замовником взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг здійснені частково у загальному розмірі на суму 718 077,82 грн., у зв'язку із чим у останнього на теперішній час утворилась основна заборгованість в розмірі 294 733,68 грн.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначених обставин та порушень замовником умов Договору позивач, в силу положень п. 5.2 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу розмір пені та штрафних санкцій на загальну суму 30 978,48 грн., який після перерахунку визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, насамперед, що і було здійснено позивачем.

На час розгляду справи відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати суми 325 712,16 грн. заборгованості, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення уточненого позову.

Згідно ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Рогальова, 21-А; ЄДРПОУ 35202094) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранссервіс" (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11-А, оф. 305; ЄДРПОУ 37063092) суму 325 712,16 грн. (триста двадцять п'ять тисяч сімсот дванадцять грн. 16 коп.) заборгованості, 6 514,24 грн. (шість тисяч п'ятсот чотирнадцять грн. 24 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров