Постанова

від 31.07.2012 по справі 17/5005/3986/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2012 року Справа № 17/5005/3986/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючий суддя Прудніков В.В. - доповідач

суддів: Широбокової Л.П., Орєшкіної Е.В. (склад судової колегії змінено на підставі розпорядження в.о. голови суду Паруснікова Ю.Б. від 30.07.12р.)

Секретар судового засідання Фузейникова В.О.

За участю представників сторін:

від позивача : Субота С.В., представник, довіреність №060/12 від 01.06.12 р.;

від відповідача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2012р. у справі №17/5005/3986/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранссервіс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси", м.Дніпропетровськ

про стягнення 371 170,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2012р. (суддя Суховаров А.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранссервіс" 325 712,16 грн. заборгованості, 6 514,24 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції. Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейлтранссервіс" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" явку представника у судове засідання не забезпечило, про час та місце судового засідання повідомлено належним чином.

На адресу апеляційного господарського суду надійшло клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з закінченням терміну повноважень представника та необхідністю призначення нового для участі у судовому засіданні. Однак відповідач не надав жодних доказів в підтвердження доводів наведених в клопотанні та з огляду на те, що останній мав достатньо часу для забезпечення явки іншого представника у судове засідання, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що наявні у справі докази дозволяють розглянути скаргу по суті, колегія суддів вважає за можливе вирішити спір за відсутністю представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить, виходячи з наступного.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейлтранссервіс" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" (замовник) укладено договір № 04-03/2011 від 29.03.2011р. на транспортно-експедиторське обслуговування, згідно з умовами якого виконавець зобов'язався організувати здійснення транспортно-експедиторського обслуговування вантажів та інших послуг, а замовник, в свою чергу, прийняти та оплатити наданні послуги.

Відповідно до п. 4.1 договору, відповідач перераховує позивачу на умовах 100% передоплати грошові кошти, необхідні для виконання його доручень щодо перевезення відповідних партій вантажу в узгодженій сторонами сумі та зазначеній в рахунку-фактурі, не пізніше 3-х днів з дати його виставлення.

При підписанні додаткових угод №1 від 29.03.11 р. та № 2 від 15.09.11р., сторонами змінено порядок та строки оплати, так п.2 зазначених угод визначено, що оплата за послуги експедитора, надані на підставі даних угод, здійснюється замовником на протязі 5-ти банківських днів з моменту підписання акта виконаних робіт.

Згідно приписів ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору позивач належним чином виконав перед відповідачем взяті на себе зобов'язання щодо організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажів та інших послуг, що підтверджується актами здачі-приймання послуг №№ 9 від 29.04.11 р., 15 від 31.05.11 р. з додатком, 22 від 30.06.11 р., 27 від 27.07.11 р., 34 від 31.08.11 р. з додатком, 44 від 30.09.11 р. з додатком, 50 від 30.09.11 р., 53 від 27.10.11 р. з додатком, 61 від 31.10.11 р., 66 від 25.11.11 р. з додатком до нього, 73 від 30.11.11 р., копії яких містяться в матеріалах справи. Вищезазначені акти є належними доказами виконання позивачем свого зобов'язання з огляду на те, що вони підписані та завірені печатками обох сторін у справі. Загальна сума наданих послуг складає 1 012 811, 50 грн.

Відповідачем в свою чергу зобов'язання щодо оплати вартості виконаних послуг були здійснені частково у розмірі 663077,82 грн. У зв'язку з чим позивачем направлено відповідачу вимогу на оплату заборгованості № 1 від 19.03.12 р. на загальну суму 349733,68 грн., копія якої міститься в матеріалах справи. Докази оплати зазначеної суми боргу відповідачем не надано, тому вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.2 договору за прострочку перерахування грошових коштів у встановлені сторонами строки, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за яким сплачується пеня, від несплаченої або несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки.

Колегія суддів вважає, що у зв'язку з простроченням оплати наданих послуг позивач обґрунтовано нарахував відповідачу пеню у розмірі 23063, 82 грн., 3% річних у розмірі 4453,55 грн. та інфляційні витрати у розмірі 3461,11грн.

Після подачі позову, в процесі розгляду справи, відповідачем сплачено борг у розмірі 45000 грн. Позивачем було заявлено клопотання про уточнення позовних вимог, в якому останній просить стягнути з відповідача заборгованість 325712,16 грн. з посиланням на норму ст.534 Цивільного кодексу України

Відповідно до приписів ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

На підставі вищезазначеної статті позивач зарахував оплачену відповідачем суму на погашення пені та процентів. Таким чином сума основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат складає 325 712, 16 грн. Докази оплати зазначеної суми відповідачем не надано, в зв'язку з чим суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні обґрунтовано дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Враховуючи викладені обставини, рішення суду першої інстанції відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства, а тому колегія суддів підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду не знаходить.

Керуючись ст.103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2012р. у справі № 17/5005/3986/2012 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий В.В. Прудніков

Судді Л.П. Широбокова

Е.В. Орєшкіна

Повний текст постанови складено 02.08.2012р .