Рішення

від 18.06.2012 по справі 5011-51/1489-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/1489-2012 18.06.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація УБТ"

про стягнення 221 360, 00 грн.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Ломака В.С.

Гулевець О.В.

Представники:

від позивача: Борисенко В.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація УБТ" про стягнення заборгованості за договором № 105т- ПЭ від 06.10.11 р. у розмірі 164 000,00 грн. 28 680,00 грн. -0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення та 28 680,00 грн. -пені. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 05.03.2012 р. за участю представників учасників судового процесу, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі позивач подав письмові пояснення, в яких зазначає, що згідно зі специфікацією від 06.10.2011 р. № 1 до договору поставки № 105т- ПЭ від 06.10.11 р. визначено інші умови оплати -відстрочення оплати платежу на 30 календарних днів з моменту відвантаження товару.

Під час розгляду справи позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 164 000, 00 грн., 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення -54 592, 00 грн. та 54 592, 00 грн. -пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2012 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-51/1171-2012.

Розпорядженням В.о. голови Господарського суду міста Києва від 18.04.2012 р. визначено склад суду для розгляду справи № 5011-51/1489-2012 -Пригунова А.Б. (головуюча), Ломака В.С., Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2012 р. колегією суддів у складі: Пригунова А.Б. (головуюча), Ломака В.С., Гулевець О.В. справу № 5011-51/1489-2012 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

У даному судовому представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення.

Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог у даній справі, суд визнає її такою, що відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи про місцезнаходження юридичної особи.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись на зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу відповідача - 01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 8 кв. 11 та повернуті до Господарського суду міста Києва за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

У даному судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, копії яких долучено до матеріалів справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Європолімер" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація УБТ" укладено договір поставки № 105т- ПЭ, за умовами якого позивач зобов?язвся поставити, а відповідач -прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 2.2. договору орієнтовна загальна вартість товару, що поставляється складає 5 000 000, 00 грн.

Відповідно до п. 3.1. договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначається у специфікаціях.

Згідно з п.п. 5.1., 5.2. договору оплата здійснюється у національній валюті України шляхом переказу грошових коштів на рахунок постачальника або іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України. Умова оплати -вартість партії товару 100% передплата, якщо інші умови не визначені в специфікації.

Як встановлено п.п 9.1., 9.2. договору у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує за кожен день прострочення пеню у розмірі 0, 2 % від вартості неоплаченого товару. Відповідно до ст. 625 цивільного кодексу України у разі прострочення відповідачем оплати товару, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0, 2 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Договір, відповідно до п. 12.1., набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2011 р.

У відповідності до специфікації № 1 від 06.10.2010 р., яка є невід'ємною частиною договору, оплата вартості товару здійснюється на умовах відстрочення платежу на 30 календарних днів з дня відвантаження товару за видатковою накладною № 636 від 06.10.2011 р.

Також у п. 1.3.2. специфікації зазначається, що вартість товару у разі оплати його відповідачем після спливу 30 календарних днів з відвантаження товару становитиме 344 000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 338 000, 00 грн., що підтверджується накладною № 636 від 06.10.2011 р., належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи.

06.10.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Європолімер" виставило відповідачу рахунок на оплату вартості товару на суму 338 000, 00 грн.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем товару лише на суму 180 000, 00 грн., які було перераховано 27.10.2011 р., 09.11.2011 р., 06.12.2011 р. та 23.12.2011 р.

20.01.2012 р. позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація УБТ" із претензією від 19.01.2012 р. про сплату заборгованості та санкцій на загальну суму 216 112, 00 грн.

Однак, як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація УБТ" відповіді на претензію не надало та заборгованість не сплатило.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання за договором № 105т-ПЭ від 06.10.11 р. в частині оплати отриманого від позивача товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 164 000, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 0,2 % від простроченої суми в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за кожен день прострочення у сумі 54 592, 00 грн. та пеню у розмірі 54 592, 00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Дослідивши зміст вищевказаного договору, а також норми цивільного законодавства, суд дійшов висновку що вищевказана угода за своїми правовими ознаками є договором поставки, до якого, в силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, застосовуються норми про купівлю-продаж.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

У відповідності до ст.ст. 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, кодексу України спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Умовами договору № 105т-ПЭ від 06.10.11 р. встановлено обов'язок відповідача здійснити оплату вартості товару не пізніше, ніж через 30 календарних днів з дня відвантаження товару за видатковою накладною № 636 від 06.10.2011 р., тобто, не пізніше 06.11.2011 р.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у встановлений термін відповідачем сплачено лише 10 000, 00 (27.10.2011 р.).

При цьому, з урахуванням положень специфікації № 1 від 06.10.2010 р., вартість товару у разі оплати його відповідачем після 06.11.2011 р. становить 344 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання умов договору № 105т-ПЭ від 06.10.2011 р. в частині оплати вартості отриманого товару, або об'єктивних причин неможливості виконання взятих на себе зобов'язань, не надав.

Тож, враховуючи, що відповідачем порушено умови договору № 105т-ПЭ від 06.10.2011 р., а також норми ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, суд вважає вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 165 000, 00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Що ж до вимог позивача про стягнення з відповідача 0,2 % від простроченої суми в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України за кожен день прострочення у сумі 54 592, 00 грн. та пені у розмірі 54 592, 00 грн., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором № 105т-ПЭ від 06.10.2011 р. сторони погодили, що у разі прострочення відповідачем оплати товару, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0, 2 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

З аналізу положень ст. 625 Цивільного кодексу України випливає, що наслідки прострочення зобов'язання грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

При цьому суд відзначає, що норми Цивільного кодексу України не містять прямої заборони щодо визначення річних за користування чужими грошовими коштами у вигляді відсотків за кожний день користування.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем відсотків річних у розмірі 0, 2 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно розрахунку позивача розмір річних від простроченої суми за період з 07.11.2011 р. (дата виникнення заборгованості) до 12.04.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 54 592, 00 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем розрахована пеня із застосуванням ставки 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Разом з тим, суд відзначає, що договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, статтею 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Тож, згідно розрахунку суду, здійсненого із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, розмір пені за період з 07.11.2011 р. (дата виникнення зобов'язання) до 12.04.2012 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 11 168, 40 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме -основний борг 164 000, 00 грн., 54 592, 00 грн. -0, 2 % річних та пеня у розмірі 11 168, 40 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація УБТ" (01014, м. Київ, вул. Катерини Білокур, 8, кв. 11, код ЄДРПОУ 32310078), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європолімер" (49021, м. Дніпропетровськ, вул. Саранська, 95, код ЄДРПОУ 33474972) основний борг у розмірі 164 000, 00 (сто шістдесят чотири тисячі нуль грн. 00 коп.) грн., 54 592, 00 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дві грн. коп.) грн. -0, 2 % річних, пеню у розмірі 11 168, 40 (одинадцять тисяч сто шістдесят вісім грн. 40 коп.) грн. та 4 595, 21 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять грн. 21 коп.) -судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 25.06.2012 р.

Судді: Пригунова А.Б. (головуюча)

Ломака В.С.

Гулевець О.В.