Рішення

від 17.09.2008 по справі 12/123

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ 

 17.09.2008                                                                                 

Справа  № 12/123

за

позовом товариства з

обмеженою відповідальністю „Матадор”, м. Київ

до

відповідача фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

про стягнення суми 82 474,60 грн.

-основного боргу; 25 366,57 грн. -пені та 2 474,23 грн. -3 % річних.

Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від

позивача - Кислий О.

М., (представник за довіреністю від 16.09.2008 року)

Від

відповідача -не

з'явився (явка на розсуд сторін)

СУТЬ

СПОРУ: заявлено

позов товариством з обмеженою відповідальністю „Матадор”, м. Київ до фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород про стягнення суми 82 474,60 грн.

-основного боргу; 25 366,57 грн. -пені та 2 474,23 грн. -3 % річних.

          Представнику позивача роз'яснено

права і обов'язки передбачені               

 ст. ст. 20, 22 ГПК України, заяв

про відвід судді не поступало.

За

відсутності відповідних клопотань технічна фіксація судового процесу не

здійснювалась.

Представник

позивача підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість

матеріалами справи та письмовою заявою (вх. № 8781 від 17.09.2008 року)

повідомив суд про те, що відповідач уникає від спілкування з позивачем щодо

добровільного погашення боргу, не відповідає на телефонні дзвінки,

відмовляється від отримання поштової кореспонденції, а яку отримує не реагує на

неї та без інформування кредитора (позивача) змінює місце перебування.

На

вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов з доказами в його

обґрунтування та копію свідоцтва на право зайняття підприємницькою діяльністю

не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не

направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними

в ній матеріалами.

                    Ухвала про порушення

провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка

уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою

розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у

справі.

          Відповідач не скористався своїм

правом щодо направлення свого представника для участі в судовому засіданні.

Позаяк,

суду не надано відповідачем доказів чи відомостей поважних причин неможливості

їх участі в судовому засіданні.

До

того ж, у разі дійсного бажання забезпечення представництва відповідачем у

судовому засіданні -завчасне повідомлення судом про час і місце судового

засідання не позбавило відповідача у виборі кола суб'єктів такого

представництва у суді відповідно до ст. 28 ГПК України.

          Вивчивши доводи позовної заяви та

матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представника позивача,

суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 82 474,60 грн.  -основного боргу щодо оплати за поставлені,

згідно договору поставки № 1472 від 01.08.2005 року, мастила моторні торгової

марки „Bizol”, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-

видатковими накладними за липень, серпень, вересень 2006 року, травень, липень,

вересень 2007 року та квітень 2008 року;

-  актом звірки розрахунків від 12.07.2007 року;

-

випискою банківської установи про рух коштів між сторонами від 19.09.2007 року,

17.10.2007 року та від 15.04.2008 року;

        - 

розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає

стягненню примусово.

        Заявлені вимоги позивача про

добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11;

526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме

ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною

позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України

майново -господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських

відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей

передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у

суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду

на правила ЦК та ГК України.

Відповідно

до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в

установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи

вимог, що звичайно ставляться.

У

відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання -кредитор вправі

вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх

зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

Між

тим, за  договором  поставки 

продавець  (постачальник),  який здійснює 

підприємницьку  діяльність,

зобов'язується  передати  у встановлений   строк (строки)  товар 

у  власність  покупця 

для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним, домашнім або іншим подібним

використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього

певну грошову суму                  (ч.1

ст. 712 ЦК України).

В

даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли

зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка мастил моторних торгової

марки „Bizol” (ст. 11 ЦК України).

Отже,

обов'язок відповідача оплатити вартість поставлених мастил моторних торгової

марки „Bizol” є безспірним.

Одностороння

відмова від виконання зобов'язання не допускається              (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак,

договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім

цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до

п. 10.1 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 25 366,57 грн.

При оцінці правильності нарахування пені відповідно до                      ст. ст. 216 -218, 220 ГК

України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за

несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано обґрунтованими

позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню в сумі 4

223,54 грн., а в решті позову в цій частині вимог належить відмовити з підстав

ч. 2 ст. 258 ГПК України.

Боржник,

який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу, а також 3% - річних від простроченої суми

(п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення  2 474,23 грн. -3%  річних правомірні і підлягають задоволенню.

При

постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки

його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно - державну

значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на

неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі

здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії

особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання

правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення

фінансово -майнового стану сторони у спорі.

За

ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є

припинення дії, яка порушує право.

Отже,

із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно -правової

відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини

справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у

визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення спору, в даному випадку -письмовими

доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а

перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем

доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень, однак позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування

судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини

у виникненні спору.

          Виходячи з викладеного, оцінивши

повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі

доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України;

ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; 

ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82 - 84, 115, 116 Господарського

процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 1.         

    Позов задоволити  частково.

  2. Стягнути з фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь товариства з

обмеженою відповідальністю „Матадор”                          (м. Київ, вул.

Волинська, 48/50; код 30177411) суму 82 474,60 (вісімдесят дві тисячі

чотириста сімдесят чотири грн. 60 коп.) -основного боргу; 4 223,54 (чотири

тисячі двісті двадцять три грн. 54 коп.) -пені; 2 474,23 (дві тисячі чотириста

сімдесят чотири грн. 23 коп.) -3% річних та 1 103,15 (одну тисячу сто три грн.

15 коп.) -  у відшкодування витрат по

оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) -у відшкодування витрат на

інформаційно -технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

  3.   В стягненні решти 21 143,03 грн.

пені  належить відмовити. 

      Дане рішення набирає законної сили в

порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

       Суддя                                                                                  

Тисянчин В. М.