Постанова

від 19.06.2012 по справі 26/341

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2012 № 26/341

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кошіля В.В.

суддів: Моторного О.А.

Шапрана В.В.

при секретарі Браславській А.В.,

за участю представників:

від позивача: Гаркавенко С.В.,

від відповідача: Биліна Р.Г.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будівельник - 3» на рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2012 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будівельник - 3»

про стягнення 90 897,39 грн.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами від 18.06.2012 № 01-22/1/2 здійснено заміну у складі колегії суддів, замість судді Алданової С.О. залучено до розгляду справи № 26/341 суддю Моторного О.А.

Встановив:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будівельник - 3» (далі відповідач) 90 897,39 грн., з яких 69 931,34 грн. основний борг, 13 570,31 грн. збитки від інфляції, 4 313,96 грн. 3% річних та 3 081,78 грн. пені.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.01.2012 у справі № 26/341 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 65 708,38 грн. основного боргу, 4 313,96 грн. 3% річних, 13 570,31 грн. збитків від інфляції, 3 081,78 грн. пені, 866,74 грн. державного мита та 225,03 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будівельник - 3» звернулось із апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників, встановив наступне.

01.05.2001 між АЕК «Київенерго» (правонаступником якої є публічне акціонерне товариство «Київенерго» (позивачем) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Будівельник - 3» (відповідачем) був укладений договір № 9176005 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі договір) відповідно до п. 1.1. якого предметом договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно із п. 2.1. договору при виконанні умов договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.1 договору енергопостачальна організація (позивач) зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, а також на потреби гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах, згідно з додатком № 1 до цього договору.

Згідно із п. 2.3.2 договору абонент (відповідач) зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору відповідач самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту повертає у РВТ) та платіжну вимогу - доручення.

Оплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, відповідач здійснює не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 додатку № 4 до договору).

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору виконав взяті на себе зобов'язання по постачанню теплової енергії у гарячій воді відповідачу.

Натомість, відповідач свої зобов'язання за договором виконував не належним чином, внаслідок чого у нього за період з 01.11.2008 по 01.10.2011 виникла заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 69 931,34 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 69 931,34 грн. підлягають задоволенню частково в розмірі 65 708,38 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні докази заборгованості відповідача за використану теплову енергію в розмірі 4 222,96 грн.

Таким чином, оскільки наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідач свого обов'язку щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії у вигляді гарячої води не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за договором, доказів про її погашення відповідач не надав, то апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у вигляді гарячої води в розмірі 65 708,38 грн. обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.

За прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії у вигляд гарячої води, останній нарахував відповідачу до сплати 4 313,96 грн. 3% річних та 13 570,31 грн. збитки від інфляції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що, оскільки відповідач прострочив виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії у вигляді гарячої води, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 313,96 грн. 3% річних та 13 570,31 грн. збитків від інфляції обґрунтовано задоволена господарським судом першої інстанції.

Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 3.5 додатку № 4 до договору у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), позивач нараховує відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3 081,78 грн.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будівельник - 3» не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2012 у справі № 26/341 не підлягає скасуванню.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Будівельник - 3» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2012 у справі № 26/341 - без змін.

2. Матеріали справи № 26/341 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Кошіль В.В.

Судді Моторний О.А.

Шапран В.В.