Постанова

від 26.06.2012 по справі 10/319

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2012 № 10/319

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

від ВДВС - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду м. Київ від 15.05.2012 року.

у справі № 10/319 (суддя: Котков О.В.)

за скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на дії відділу Державної виконавчої служби Печерського районного

управління юстиції м. Києва по справі № 10/319

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю Швейне

підприємство "Сезонний одяг"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2011р. у справі № 10/319 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Швейне підприємство "Сезонний одяг" грошові кошти: основного боргу - 350000,00 грн. та судові витрати в сумі - 3736,00 грн.

19 вересня 2011 року судом на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2011р. по справі № 10/319 було видано наказ.

29 березня 2012 року через канцелярію до суду від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 надійшла скарга б/н від 28.03.2012р. на дії відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва в якій заявник просить суд:

- визнати незаконними дії Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва щодо повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 наказу господарського суду м. Києва від 19.09.2011р. № 10/319 без виконання на підставі п.1 ч. 1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження";

- зобов'язати відділ Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва винести постанову про повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 наказу господарського суду м. Києва від 19.09.2011р. № 10/319 без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю Швейне підприємство "Сезонний одяг" активів, на які може бути звернено стягнення та за рахунок яких було б можливо задовольнити вимоги ФОП ОСОБА_2, здійснені заходи по розшуку таких активів виявились безрезультатними.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року у справі № 10/319 скаргу б/н від 28.03.2012 року Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на дії відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва по справі № 10/319 - відхилено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 року прийняти апеляційну скаргу до розгляду. Скасувати повністю ухвалу господарського суду м. Києва від 15.05.2012 року у справі №10/319 і прийняти нове рішення, яким:

визнати незаконними дії відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва щодо повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 наказу господарського суду м. Києва від 19.09.2011 року №10/319 без виконання на підставі п. 1 ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»;

зобов'язати відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва винести постанову про повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 наказу господарського суду м. Києва від 19.09.2011 року №10/319 без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку з відсутністю у товариства з обмеженою відповідальністю швейне підприємство «Сезонний одяг» активів, на які може бути звернено стягнення та за рахунок яких було б можливо задовольнити вимоги ФОП ОСОБА_2, здійснені заходи по розшуку таких активів виявились безрезультатними; судовий збір покласти на відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2012 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі. Розгляд справи призначено на 26.06.2012 року.

Представником апелянта подано заяву про відкликання апеляційної скарги.

Відповідно до п. 5 ст. 97 ГПК України до винесення ухвали про прийняття скарги до провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання.

Оскільки заяву про відкликання апеляційної скарги подано після винесення ухвали про порушення апеляційного провадження у справі, тому остання не може бути задоволена колегією суддів.

В судове засідання 26.06.2012 року представник позивача, відповідача та ВДВС не з'явилися про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що ухвалу від 12.06.2012 року надіслано позивачу, відповідачу та ВДВС за поштовою адресою, зазначеною в апеляційній скарзі та вимоги ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі представників позивача, відповідача та ВДВС за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Згідно з ч. 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Як вбачається з матеріалів скарги, розглянувши заяву стягувача б/н від 27.02.2012р. про повернення наказу господарського суду м. Києва від 19.09.2011р. № 10/319 старшим державним виконавцем Власюк С.В. була винесена постанова ВП № 29352923 від 07.03.2012 р. про повернення виконавчого документу стягувачеві. Як слідує зі змісту постанови ВП № 29352923 від 07.03.2012 р. наказ господарського суду м. Києва від 19.09.2011р. № 10/319 повертається без подальшого виконання за письмовою заявою стягувача від 27.02.2012 р. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно положень ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, в тому числі, є письмова заява стягувача або якщо боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт.

Так, з правової конструкції пунктів 1, 2 частини 1 статті 47 відповідного закону випливає, що виконавчий документ за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково може бути повернуто стягувачу за обставин подання останнім письмової заяви до органу виконання про таке повернення. Виконавчий документ за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково може бути також повернуто стягувачу і за обставин факту відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, при цьому, здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про наявність обставин, зазначених у частині першій статті 47, державний виконавець складає акт (ч. 2 статті 47 закону).

Доказів здійснення державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо розшуку майна боржника, які виявилися безрезультатними, а також доказів складання органом виконання акту про наявність обставин, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 47 закону, скаржником до суду не представлено.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Необґрунтованими, в силу ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, є вимоги заявника щодо визнання незаконними дії Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва щодо повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 наказу господарського суду м. Києва від 19.09.2011 р. № 10/319 без виконання на підставі п. 1 ч. 1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" та про зобов'язання відділ Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва винести постанову про повернення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 наказу господарського суду м. Києва від 19.09.2011р. № 10/319 без виконання на підставі п. 2 ч. 1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з відсутністю у Товариства з обмеженою відповідальністю Швейне підприємство "Сезонний одяг" активів, на які може бути звернено стягнення та за рахунок яких було б можливо задовольнити вимоги ФОП ОСОБА_2, здійснені заходи по розшуку таких активів виявились безрезультатними.

Щодо викладених скаржником у скарзі тверджень про те, що надане представнику ФОП ОСОБА_2 повідомлення, що у зв'язку з поверненням виконавчого документа скаржник втратив право повторного пред'явлення виконавчого документу до виконання свідчить про упередженість та намагання позбавити скаржника можливості задовольнити свої законні вимоги як через виконавче провадження, так і через судову процедуру банкрутства, то воно є необґрунтованим, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених статтею 47, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Окрім того, доказів такого повідомлення ФОП ОСОБА_2 не надано.

Як про те зазначено у Роз'ясненнях Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (ч. 7 п. 8) за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, суд першої дійшов обґрунтованого висновку, що скаргу б/н від 28.03.2012 р. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на дії відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції м. Києва по справі № 10/319 - слід відхилити.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 15.05.2012 року у справі №10/319 залишити без змін.

2. Матеріали справи повернути до господарського м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам та ВДВС.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Пашкіна С.А.

Калатай Н.Ф.

27.06.12 (відправлено)