Постанова

від 24.05.2012 по справі 2а-1870/7109/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2012 р. Справа № 2а-1870/7109/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника відповідача Сумцова А.С.

представника відповідача Ієвлової Н.М.

представника позивача Шабрикової О.Ю.

представника позивача Мироненко Л.В.

прокурора Демченко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2012р. по справі № 2а-1870/7109/11

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Сумигаз») звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому просив визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012 за №00003823/0/29034.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2012р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5, пп. 12.1.1. п.12.1. ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.86, 159 КАС України.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить оскаржувану постанову - залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами ДПІ в м. Суми була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ПАТ «Сумигаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, за наслідками якої складено акт від 24.03.2011 за № 1925/2314/03352432/27 (а.с. 18-71).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.04.2012 за № 00003823/0/29034, яким ПАТ «Сумигаз» визначено зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 3058197,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 764549 грн. 00 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств через неправомірність уточнення позивачем показників декларації з податку на прибуток за 2008 рік, яким було збільшено валові витрати на суму безнадійної заборгованості ТОВ «ХІТ», на підставі пп. 12.1.1. п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На переконання суду, зазначена норма не могла бути застосована позивачем через те, що фінансові результати операцій з цінними паперами мають визначатись на підставі положень пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», проте позивач сформував витрати по господарській операції з продажу векселів ТОВ «ХІТ» за загальними правилами ст.4 та пп. 12.1.1. п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не визначивши при цьому валового доходу в порядку пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договорів, укладених між позивачем та ВАТ АК «Свема», ВАТ «Сумигаз» здійснив постачання та транспортування природного газу ВАТ АК «Свема».

Підтвердженням операцій з постачання та транспортування природного газу ВАТ АК „Свема" є архівна копія оборотної відомості по рахунку 361 „Розрахунки з покупцями та замовниками». Згідно цієї відомості станом на 01.10.2001 р. в обліку Товариства значилась дебіторська заборгованість в сумі 41 000 000,00 грн.

Відповідно до п.4.1 ст. 4 та пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" ВАТ „Сумигаз" сформував валові доходи за вказаними операціями та відобразив їх у деклараціях з податку на прибуток за період надання товарів та послуг ( з 1994 по 2001 рр.).

В результаті несвоєчасних розрахунків ВАТ АК «Свема» за природний газ та послуги з його транспортування станом на 01.10.2001 року між ВАТ АК «Свема» та ВАТ «Сумигаз» виникла заборгованість у розмірі 41 000 000,00 грн.

В рахунок оформлення грошового боргу (дебіторської заборгованості) ВАТ АК „Свема" видав ВАТ „Сумигаз" прості векселя, що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 29.11.2001 року.

Підтвердженням цієї операції є архівні копії оборотних відомостей ВАТ „Сумигаз" по рахунку 361 „Розрахунки з покупцями та замовниками" за жовтень-листопад 2001 року та рахунку 341 „Короткострокові векселі одержані" за листопад 2001 року - січень 2005 року.

Таким чином, позивач отримав від ВАТ АК „Свема" прості векселі як оплату за відвантажені ним товари.

Пунктом 1.4. ст. 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що цінний папір - документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до пп.4.2.10. п. 4.2. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (зокрема векселів).

Враховуючи, що векселі, емітовані ВАТ АК „Свема" на користь позивача є цінними паперами, які передані позивачу в оплату за договорами між позивачем та ВАТ АК «Свема» про постачання та транспортування природного газу та підтверджують заборгованість ВАТ АК „Свема" перед ВАТ „Сумигаз", позивач правомірно, відповідно до пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не відніс вартість вказаних векселів до складу валових доходів.

Також, колегія суддів зазначає, що за вказаною операцією позивачем вже були сформовані валові доходи за першої подією, а саме: за датою постачання та транспортування природного газу, відповідно до п.п. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

В 2002 році зазначені прості векселі ВАТ „Сумигаз" передав у власність ТОВ „Хімічні інженерні технології" (далі ТОВ „ХІТ") на підставі договору купівлі-продажу боргових зобов'язань (векселів) від 02.04.2002 року б/№, укладеного між ВАТ „Сумигаз» і ТОВ „ХІТ", згідно акту прийому-передачі від 02.04.2002 року.

Відповідно до умов зазначеного договору та додаткових угод №1, №2 ТОВ „ХІТ" прийняв на себе зобов'язання щодо оплати вартості придбаних векселів в розмірі 40% від їх загальної номінальної вартості, тобто 16 000 000 грн.

Згідно з п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Отже, прості векселі, що передані позивачем ТОВ „ХІТ" відповідно до умов договору купівлі-продажу боргових зобов'язань (векселів) від 02.04.2002 року б/№ є товаром у розумінні п.1.6 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому позивач відповідно до приписів п.п.7.6.1 та 7.6.3 п.7.6. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» врахував суми вартості векселів, переданих ТОВ „ХІТ" в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами.

З матеріалів справи вбачається, що оплату за векселі позивач від ТОВ «ХІТ» не отримав, тому згідно даних бухгалтерського обліку товариства по дебету рахунку 631 „Розрахунки з постачальниками" за квітень 2002 р. у позивача по контрагенту ТОВ „ХІТ" виникла дебіторська заборгованість на суму 16 000 000 грн.

Відповідно до пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включається суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку.

Відповідно до вимог п.п. 12.1.1. п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості). Таке право на збільшення суми валових витрат виникає, якщо протягом такого звітного періоду відбувається будь-яка з таких подій, в тому числі в разі якщо платник податку звертається до суду з позовом (заявою) про стягнення заборгованості з такого покупця або про порушення справи про його банкрутство чи стягнення заставленого ним майна.

На виконання вимог зазначених норм законодавства ВАТ „Сумигаз" здійснив заходи по стягненню боргу. Позивачем було вручено ТОВ „ХІТ" претензію від 07.12.2004 року та отримано відповідь, в якій ТОВ „ХІТ" визнає суму заборгованості в повному обсязі. Після цього ТОВ „ХІТ" розрахунків по договору проведено не було, тому ВАТ „Сумигаз" було застосовано процедуру примусового стягнення заборгованості в судовому порядку.

25.03.2008 року позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до ТОВ „ХІТ" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу боргових зобов'язань (векселів) б/н від 12.04.2002 року. 31.03.2008 року судом винесена ухвала про порушення провадження у справі. 06.05.2008 року Господарським судом м. Києва винесено рішення, яким задоволено позов ВАТ „Сумигаз", в т.ч. на суму основного боргу - 16 000 000 гривень, в зв'язку з чим було передано повноваження по стягненню боргів до Державної виконавчої служби м. Києва, проте ВАТ „Сумигаз" відшкодування суми позову не отримало.

Таким чином, дебіторська заборгованість в сумі 16 000 000, 00 гривень, яка виникла після продажу простих векселів покупцем ТОВ «ХІТ» залишилася неоплаченою.

За таких обставин, позивач на підставі пп. 5.2.8 п. 5.2 ст. 5 та п.п. 12.1.1. п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правомірно відніс до складу валових витрат за 2008 рік як безнадійну заборгованість вартість простих векселів неоплачену ТОВ „ХІТ" за договором купівлі-продажу боргових зобов'язань (векселів) б/н від 12.04.2002 року.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про неправомірність віднесення позивачем до валових витрат сум вартості простих векселів за договором купівлі-продажу боргових зобов'язань (векселів) від 02.04.2002 року б/№, укладеним між позивачем та ТОВ «ХІТ» через відсутність формування валового доходу при передачі вказаних векселів від ВАТ АК „Свема" в рахунок оформлення грошового боргу за договорами між позивачем та ВАТ АК «Свема» про постачання та транспортування природного газу, оскільки за вказаною операцією прості векселі виступали не як товар, а як цінні папери, що засвідчують заборгованість ВАТ АК «Свема» перед позивачем, тому їх вартість не підлягала віднесенню до складу валового доходу згідно пп. 4.2.10 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Отже, колегія суддів вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення- рішення є неправомірним, тому позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" слід задовольнити.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, через порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2012р. по справі № 2а-1870/7109/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" до Державної податкової інспекції в м. Суми про скасування податкового повідомлення-рішення-задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 12.04.2011 р.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст постанови виготовлений 29.05.2012 р.