Ухвала

від 10.09.2015 по справі 2а-1870/7109/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/44970/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Маринчак Н.Є.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року

у справі № 2а-1870/7109/11

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» (далі - ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС; відповідач) про визнання нечинним та скасування в повному обсязі податкового повідомлення-рішення № 00003823/0/29034 від 12 квітня 2011 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року апеляційну скаргу ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» задоволено. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року скасовано та прийнято нову - про задоволення позову. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 00003823/0/29034 від 12 квітня 2011 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року та залишення в силі постанови Сумського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 1925/2314/03352432/27 від 24 березня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах Сумської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 00003823/0/29034 від 12 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 822 746,00 грн. (3 058 197,00 грн. - основний платіж, 764 549,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 1.25 статті 1, підпункту 5.2.8 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпунктів 7.9.1, 7.9.2 пункту 7.9 статті 7, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) з огляду на неправомірне уточнення показників декларації з податку на прибуток за 2008 рік та збільшення валових витрат на суму безнадійної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімічні інженерні технології» в розмірі 16 000 000,00 грн.

Зокрема, з'ясовано, що позивачем в 2001 році здійснено на адресу Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Свема» поставку природного газу та надано послуги з його транспортування, у зв'язку з чим відображено валовий доход за першою із подій у розмірі 41 000 000,00 грн.

В рахунок погашення заборгованості в розмірі 41 000 000,00 грн. ВАТ АК «Свема» видано ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» прості векселі, що підтверджується актом прийому-передачі векселів від 29 листопада 2001 року.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу боргових зобов'язань (векселів) від 02 квітня 2002 року, укладеного між позивачем та TOB «Хімічні інженерні технології», та акту прийому-передачі векселів від 02 квітня 2002 року позивачем передано у власність TOB «Хімічні інженерні технології» сорок векселів загальною номінальною вартістю 40 000 000,00 грн., емітованих ВАТ АК «Свема».

Відповідно до додаткових угод № 1 та № 2 до названого договору TOB «Хімічні інженерні технології» прийняло на себе зобов'язання щодо сплати вартості придбаних векселів в розмірі 40 відсотків від їх загальної номінальної вартості, тобто 16 000 000,00 грн.

Господарську операцію з продажу TOB «Хімічні інженерні технології» векселів, емітованих ВАТ «АК «Свема», відповідно до пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР відображено ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» в додатку «Б» декларації з податку на прибуток за 2002 рік як операцію з цінними паперами.

Компенсації за відчужені векселі товариством не отримано, що стало підставою для його звернення 25 березня 2008 року до Господарського суду м. Києва з позовом до TOB «Хімічні інженерні технології» про стягнення заборгованості за договором від 02 квітня 2002 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06 травня 2008 року у справі № 37/134 заявлений позов задоволено та стягнуто на користь позивача, зокрема, суму основного боргу в розмірі 16 000 000,00 грн.

З огляду на неотримання відшкодування суми позову, ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» включено зазначену заборгованість як безнадійну до складу валових витрат, шляхом відображення в декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік у рядку 05.2 «самостійно виправлені помилки».

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, реалізуючи векселі TOB «Хімічні інженерні технології», розглядав їх як цінні папери, а на стадії формування витрат за рахунок віднесення до їх складу безнадійної заборгованості за цією ж господарською операцією розглядав їх як товар в розумінні пункту 1.6 статті 1 Закону № 334/94-ВР, тобто використовуючи наведений вище порядок визначення доходів і витрат за розглядуваною операцією товариством сформовано лише валові витрати, натомість валових доход в порядку статті 4 Закону № 334/94-ВР не формувався.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, скасовуючи рішення Сумського окружного адміністративного суду та задовольняючи позов, дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат за 2008 рік вартості неоплачених TOB «Хімічні інженерні технології» простих векселів як безнадійної заборгованості.

Колегія суддів із вказаним висновком суду апеляційної інстанції погодитись не може, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 1.19 статті 1 Закону № 334/94-ВР бартер (товарний обмін) - це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Таким чином, операція з передачі ВАТ АК «Свема» простих векселів у рахунок погашення заборгованості за поставлений ПАТ по газопостачанню та газифікації «Сумигаз» природний газ та надані послуги з його транспортування для цілей оподаткування є бартерною.

Згідно з пунктом 16 Правил застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджених постановою Верховної Ради України від 27 червня 1995 року № 247/95-вр, вексель засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

При цьому зміст абзацу 1 підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР дає підстави для висновку про те, що визначений ним порядок оподаткування поширюється на операції з цінними паперами, зокрема, з їх придбання та продажу. Даний порядок не поширюється тільки на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку, тобто у разі, коли платник є емітентом цінних паперів і здійснює емісію або викуп емітованих ним цінних паперів у інших власників.

Так, абзацами 2, 3 підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР передбачено, що якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Згідно з підпунктом 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Обов'язок платника податку відображати результати операцій з цінними паперами в окремому обліку в порядку пункту 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР зберігається незалежно від того, які види розрахунків застосовуються за такими операціями. Визначальною підставою для застосування правил окремого обліку є здійснення операцій з особливим видом активів, а саме - з цінними паперами.

Отже, всі доходи та витрати платника в зв'язку із здійсненням операцій з цінними паперами відображаються в окремому обліку так, як це передбачено пунктом 7.6 статті 7 Закону № 334/94-ВР, і не можуть одночасно відображатись у загальному податкову обліку з податку на прибуток.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність формування позивачем у розглядуваній ситуації витрат за господарською операцією з реалізації векселів TOB «Хімічні інженерні технології» за загальними правилами підпункту 5.2.8 пункту 5.2 статті 5, підпункту 12.1.1 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР.

А відтак, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову Сумського окружного адміністративного суду, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби задовольнити.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2012 року, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16 січня 2012 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Маринчак Н.Є.

Олендер І.Я.