Ухвала

від 21.06.2012 по справі 2а-18588/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18588/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" червня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Аліменка В.О., Петрика І.Й.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції м. Києва по роботі з великими платниками податків, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до Спеціалізованої державної податкової інспекції м. Києва по роботі з великими платниками податків, третя особа Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомленнь-рішеннь,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс»звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 серпня 2011 року №0000634220 та від 19 серпня 2011 року №0000644220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2012 року позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 19 серпня 2011 року №0000634220, №0000644220.

Не погоджуючись з судовим рішенням представники Спеціалізованої державної податкової інспекції м. Києва по роботі з великими платниками податків та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції м. Києва по роботі з великими платниками податків, відповідно наказу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 09 червня 2011 року №401 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки»проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»за фактом проведення службового розслідування стосовно посадових осіб Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва за матеріалами планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Інфокс»за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року (акт від 26.01.2011 року №174/23-03/14289688).

За результатами перевірки складено Акт від 29.07.2011 року №606/42-20/14289688 «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Інфокс»(код за ЄДРПОУ 14289688) за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року в рамках проведення службового розслідування стосовно працівників Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва.

На підставі Акту перевірки від 29.07.2011 року №606/42-20/14289688 СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків винесено податкові повідомлення рішення: від 19 серпня 2011 року №0000634220 з податку на прибуток приватних підприємств із зазначенням суми грошового зобов'язання: за основним платежем 40938 025 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10234 506 грн.; від 19 серпня 2011 року №0000644220 з податку на додану вартість із зазначенням суми грошового зобов'язання: за основним платежем 30985419 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7746 355 грн.

В Акті перевірки зазначено про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс»вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР , а саме, Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс»занижено податок на прибуток в загальній сумі 40 938 025 грн., в т.ч.: за 3 квартал 2009 року 15 157 600 грн., 2009 рік 29 871 710 грн., 1 квартал 2010 року 7 171 505 грн., 1 півріччя 2010 року 11 066 315 грн.; п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР , а саме, позивачем занижено суми податку на додану вартість на загальну суму 32750 420 грн., в тому числі за липень 2009 року 3 839 430 грн., за серпень 2009 року 3936 062 грн., за вересень 2009 року 4350 588 грн., за жовтень 2009 року 4017 436 грн., за листопад 2009 року 3505 672 грн., за грудень 2009 року 4248 180 грн., за січень 2010 року 2531 113 грн., за лютий 2010 року 3206 091 грн., за червень 2010 року 3115 848 грн.

Після адміністративного оскарження податкові повідомлення рішення залишені без змін, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позов прийшов до висновку, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, а тому вони підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Судом першої інстанції з Акту перевірки від 29.07.2011 року №606/42-20/14289688, встановлено філія «Інфоксводоканал»Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»мала взаємовідносини з наступними контрагентами:

Приватним підприємством "ТПК Аркадія". Роботи з обстеження проведено у липні-грудні 2009 року на загальну суму 30288708 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювались у вексельній формі. Включено до валових витрат 3 кварталу 2009 року - 12248340 грн., 4 кварталу 2009 року - 12992250 грн., віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 5048118 грн.

Приватним підприємством "Варіант -Промтекс". Роботи з обстеження проведено у січні та лютому 2010 року на загальну суму 12514584 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювались у вексельній формі. Включено до валових витрат 1 кварталу 2010 року - 10428820 грн., віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 2085764 грн.

Приватним підприємством "Будівельна фірма Володимир-В". Роботи з обстеження проведено у жовтні-грудні 2009 року на загальну суму 13328640 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювались у вексельній формі. Включено до валових витрат 4 кварталу 2009 року - 11107200 грн., віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 2221440грн.

Приватним підприємством "Зв'язокінвестпром-Плюс". Роботи з обстеження проведено у січні, лютому та червні 2010 року на загальну суму 21615708 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювались у вексельній формі. Включено до валових витрат 1 кварталу 2010 року - 11919550 грн., 2 кварталу 2010 року - 6093540 грн., віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 3602618 грн.

Приватним підприємством "Таммербуд КВ". Роботи з обстеження проведено у липні, серпні 2009 року на загальну суму 8795040 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювались у вексельній формі. Включено до валових витрат 3 кварталу 2009 року - 7329200 грн., віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 1465840 грн.

Приватним підприємством "Деметра-Буд". Роботи з обстеження проведено у лютому та червні 2010 року на загальну суму 18988020 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювались у вексельній формі. Включено до валових витрат 1 кварталу 2010 року - 6337650 грн., 2 кварталу 2010 року - 9485700 грн., віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 3164670 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна Будівельна Компанія 9". Роботи з обстеження проведено у липні-грудні 2009 року на загальну суму 24093876 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювались у вексельній формі. Включено до валових витрат 3 кварталу 2009 року - 9140960 грн., 4 кварталу 2009 року - 10937270 грн., віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 4015646 грн.

Приватним підприємством "Професіонали Будівництва РВС". Роботи з обстеження проведено у жовтні-грудні 2009 року на загальну суму 14429634 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювались у вексельній формі. Включено до валових витрат 4 кварталу 2009 року - 12024695 грн., віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 2404939 грн.

Приватним підприємством "Парель БУД К". Роботи з обстеження проведено у липні-вересні 2009 року на загальну суму 13032360 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювались у вексельній формі. Включено до валових витрат 3 кварталу 2009 року - 10860300 грн., віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 2172060 грн.

Приватним підприємством "ТрейсКК". Роботи з обстеження проведено у липні-вересні 2009 року на загальну суму 13631380 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювались у вексельній формі. Включено до валових витрат 3 кварталу 2009 року - 11361150 грн., віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 2272230 грн.

Приватним підприємством 'ТПК Меридіан". Роботи з обстеження проведено у липні-грудні 2009 року на загальну суму 25782570 грн. Розрахунки між підприємствами здійснювались у вексельній формі. Включено до валових витрат 3 кварталу 2009 року - 9690450 грн., 4 кварталу 2009 року - 11795025 грн., віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 4297095 грн.

Для оформлення грошового боргу за роботи з обстеження мереж водогону філією "Інфоксводоканал" було видано векселя загальною номінальною вартістю 196502520 грн.

Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків в прийшла до висновкку про неправомірність дій Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»в особі Філії «Інфоксводоканал»щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення відповідних грошових сум до складу валових витрат по господарським операціям з вищенаведеними платниками податків, з тих підстав, зокрема, що до перевірки не були надані всі підтверджуючі первинні бухгалтерські документи та зазначені вище підприємства-контрагенти станом на 06.12.2010 року визнані банкрутами, ліквідовані або перебувають у стадії банкрутства; за розглядом наданих до перевірки первинних документів щодо виконання робіт з обстеження мереж водогону неможливо достовірно визначитися щодо факту виконання робіт; підприємства-контрагенти позивача не знаходяться за адресами, зазначеними в реєстраційних документах.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності вказаного висновку відповідача з огляду на наступне.

На момент виконання зобов'язань за укладеним договорам згідно з отриманими податковими накладними, вказані контрагенти позивача знаходилось в єдиному державному реєстрі, а також мали свідоцтва про державну реєстрацію платником податку на додану вартість.

Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

У відповідності до ч. 2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Треття особа особа не може посилатися на них у спорі, якщо не знала або не могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов'язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин.

На момент взаємовідносин позивача та контрагентів, всі вони були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мали відповідне свідоцтво, а відтак і мало право складати податкові накладні.

Вказана обставина не заперечувалась відповідачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції і підтверджено матеріалами справи.

Крім того, перевіркою не встановлено взаємовідносин позивача з контрагентами після початку ліквідації підприємств.

Таким чином, позивач мав право включити ПДВ по таким податковим накладним до складу податкового кредиту по факту їх отримання від продавця на підставі пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача, що у зв'язку з ліквідацією контрагентів позививача неможливо здійснити зустрічну перевірку та визначити чи виконано контрагентами зобов'язання по сплаті до бюджету податоку на додану вартість, так як.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні продавцем, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, з урахуванням господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про завищення позивачем сум податкового кредиту.

Згідно вимог п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного в періоді, що підлягав перевірці) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розрахунок суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, здійснюється на підставі даних сум податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за звітний податковий період.

Як встановлено судом першої інстанції з Акту перевірки від 29.07.2011 року №606/42-20/14289688 позивачем надано податковому органу до перевірки такі первинні документи: акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, договори, звіти обстеження мереж і споруд.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги доводи відповідача, що з наданих актів виконаних робіт/послуг не вказана інформація, згідно якої можливо зробити висновок про отримані послуги.

При цьому судова колегія виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено вище контрагенти позивача здійснювали роботи з обстеження мереж водогіну.

Діючими нормативними актами встановлено, що при виконанні робіт з обстеження та паспортизації мереж і споруд водопостачання й каналізації (далі - мереж і споруд ВК) слід керуватися вимогами нормативних документів у галузі будівництва, що діють на території України, а також Правилами обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації зовнішніх мереж і споруд водопостачання й каналізації, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.04.1998 №69 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.1998 за № 748/3188. Цими правилами визначено засади організації й проведення обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації мереж і споруд ВК, основні положення з діагностики технічного стану мереж і споруд, порядок ведення, зберігання та використання Паспорта технічного стану мереж і споруд ВК тощо.

Згідно з Правилами, обстеження - контроль за виконанням мережею, спорудою ВК або їх конструктивним елементом властивих їм функцій шляхом візуального огляду, інструментальних вимірів та лабораторних визначень (ДСТУ 2389-94). Обстеження та паспортизація мереж і споруд ВК виконується для виявлення та документування у встановлений термін їхнього технічного стану, а також визначення придатності (або непридатності) їх до подальшої експлуатації.

Роботи з обстеження для паспортизації мереж і споруд ВК повинні виконуватися спеціалізованими організаціями з проведення обстежень та паспортизації будівель, споруд та інженерних мереж, які мають Державну ліцензію на виконання спеціальних видів робіт при проектуванні та будівництві із зазначенням у додатку до ліцензії мереж і споруд ВК та їхніх конструктивних елементів (код 5.02.00 за Кодифікатором видів робіт у проектуванні та будівництві).

Обстеження та паспортизація мереж і споруд ВК повинні виконуватись регулярно (планове обстеження). Потреба в обстеженнях, як самостійному виді робіт, визначається власником мережі або споруди ВК або на вимоги посадових осіб органів

Держнаглядохоронпраці у таких випадках:

- при виявленні ознак аварійного стану окремих конструктивних елементів мереж і споруд водопостачання й каналізації;

- при плануванні капітального ремонту, реконструкції, технічного переозброєння;

- після виникнення надзвичайних ситуацій (стихійне лихо, техногенні аварії та ін.).

Обстеження мереж і споруд ВК можуть виконуватись як самостійний вид робіт (без паспортизації), коли Паспорт технічного стану зовнішньої мережі і споруди водопостачання й каналізації, який повинен складатися на кожну мережу і споруду ВК, прийняту в експлуатацію, не потребує докорінних переробок.

При відсутності Паспортів (або їх докорінних переробок) паспортизацію мереж і споруд ВК проводять після виконання та аналізу матеріалів обстежень.

Обстеження будівель (споруд) як самостійний вид робіт може виконуватись як спеціалізованими організаціями, так і іншими організаціями, які мають Державну ліцензію на виконання спеціальних видів робіт з проектування та будівництва.

Результати обстежень і оцінки технічного стану мереж і споруд ВК подаються у вигляді технічного звіту.

Відомості й висновки, які отримані при обстеженні мереж й споруд ВК, використовуються для заповнення Паспорта.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що роботи з обстеження мереж і споруд здійснюються на договірних засадах, можуть здійснюватись як самостійний вид робіт - без паспортизації, а результат таких робіт оформлюється відповідним звітом.

Аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства.

Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі.

В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з отриманням робіт контрагентів, до складу валових витрат.

При цьому судова колегія виходить з того, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не визначає перелік документів, які є підставою для підтвердження витрат.

Отже, первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та згідно із нормами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, є підставою для відображення в бухгалтерському та в податковому обліках операцій з отримання матеріальних цінностей.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Звідси випливає висновок, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагав на час перевірки наявності наступних умов: спеціальна правосубєктність суб'єктів господарювання; наявність зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю.

За відсутності ж останніх відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням витрат і господарською діяльністю платника податку є одним із основних критеріїв, що слід досліджувати як обставину реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Суд першої інстанції вірно зазначає, що перевіркою не підтверджено факт не виконання робіт та відповідно не пов'язаність їх з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»в особі Філії «Інфоксводоканал», так як діючими нормативними актами встановлено, що при виконанні робіт з обстеження та паспортизації мереж і споруд водопостачання й каналізації слід керуватись вимогами нормативних документів в галузі будівництва, що діють на території України, а також наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження нормативних актів: «Правила обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації зовнішніх мереж і споруд водопостачання й каналізації»та «Положення про безпечну та надійну експлуатацію зовнішніх мереж і споруд водопостачання й каналізації»від 03.04.1998р. №69, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.1998р. за №748/3188.

Предметом укладених договорів про надання послуг, виконання робіт є використання Замовником (Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс») отриманих послуг у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, що підтверджується відповідними звітами обстеження мереж і споруд, копії яких наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що апелянтами взагалі не оспорювалась товарність укладених угод між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс»та контрагентами як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції..

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс»норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР. спростовані матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявниками в апеляційних скаргах були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції м. Києва по роботі з великими платниками податків, Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2012 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 25 червня 2012 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Аліменко В.О.

Петрик І.Й.