Постанова

від 14.06.2012 по справі 2а-14804/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14804/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"14" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Сорочко Є.О.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дарниця»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2011 року №0001542307/25110, №0001552307/25109,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2011 року № 0001542307/25110, № 0001552307/25109 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 02.09.2011 року № 8829/10/25-114.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення вимог позивача.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивача суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97ВР із змінами та доповненнями, щодо завишення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 ) за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року у розмірі 9614,00 грн. (а саме по періодах: листопад 2008 року на суму 9614, 00 грн.), та заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2009 року по 31.12.2009 року на загальну суму 400 000 грн. по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»(код ЄДРПОУ 34003512).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТД «Дарниця»(код ЄДРПОУ 16285594) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при взаємовідносинах з ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»(код ЄДРПОУ 34003512) за період діяльності з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем складено Акт від 03.06.2011 року № 2941/2307/16285594, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97ВР із змінами та доповненнями, щодо завишення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 26 ) за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року у розмірі 9614,00 грн..

За наслідками встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 17.06.2011 року № 0001542307/25110, яким, відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ТД «Дарниця»за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), на загальну суму 500 000,00 грн., в тому числі 400 000 грн. за основним платежем та 100000 грн. за штрафними (фінансовими санкціями);

- від 17.06.2011 року № 0001552307/25109, яким, згідно з п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України зменшено ТОВ «Торговий дім «Дарниця»розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9 614,00 грн..

Державна податкова адміністрація в м. Києві рішенням про результати розгляду первинної скарги від 02.09.2011 року № 8829/10/25-114 частково задовольнила скаргу ТОВ «ТД Дарниця»від 30.06.2011 року № 30/06-11, та скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 17.06.2011 року № 0001542307/25110 в частині 22 141,00 грн. донарахованого податку на додану вартість та 5 535,25 грн. штрафних санкцій, та збільшила зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2008 року на 22 141,00 грн..

Обговорюючи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.

Податковий орган висновки перевірки обґрунтовує тим, що позивачем не було доведено наявності наміру в ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»реального створення правових наслідків за вказаними угодами, зокрема за наявності показань директора контрагента, допитаного в якості свідка по кримінальній справі, щодо не підписання жодних господарських, фінансових та бухгалтерських документів ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», а також відсутності доказів щодо фактичної наявності в контрагента ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»необхідних основних фондів, устаткування та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності (виконання ремонтно-будівельних робіт на об'єкті позивача).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця»(Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»(Підрядник) укладено договір №43 від 10.09.2008 року.

Згідно даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»зобов'язується виконати на свій ризик по завданню Замовника із своїх матеріалів: ремонтно-будівельні роботи за адресою: м. Київ, вул. Харківське Шосе, 144 Б.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження здійснення авансового платежу за Договором підряду на виконання будівельних робіт від 10.09.2008 року №43 Товариством з обмеженою відповідальністю «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»виписано податкову накладну № 891 від 24.09.2008 року, яку позивач отримав 28.11.2008 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця»задекларувало суму податкового кредиту в розмірі 400 000, грн.. у податкові декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року, яка одержана Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва 22.12.2008 року.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкову накладну Товариством з обмеженою відповідальністю «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» , та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Помилковим є висновки податкового органу щодо збільшення сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів, вважає помилковим висновки податкового органу щодо збільшення сум податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість з тих підстав, що його контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати названого податку до бюджету, оскільки це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Товариство з обмеженою відповідальністю завищило залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року за №137490) на суму 9 614,00 грн.

В рядку 26 Податкової декларації з податку на додану вартість зазначається «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24-рядок 25) значення цього рядка переноситься до рядка 23.2 податкової декларації наступного звітного періоду».

Апелянтом залишок від'ємного значення попереднього періоду в розмірі 9614,00 грн. правомірно включено до складу податкового кредиту за листопад 2008 року.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року - скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення вимог позивача в межах обґрунтування вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254, 256 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця»- задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року - скасувати.

Постановити по справі нове рішення, яким вимоги позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.06.2011 року №0001542307/25110, №0001552307/25109 -задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 17.06.2011 року №0001542307/25110, №0001552307/25109.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст постанови суду виготовлено 20.06.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Сорочко Є.О.