Ухвала

від 16.09.2015 по справі 2а-14804/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 року м. Київ К/9991/41824/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року

у справі № 2а-14804/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця»

до 1. Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва,

2. Державної податкової адміністрації у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Дарниця» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва (далі - відповідач-1), Державної податкової адміністрації у місті Києві (далі - відповідач-2) про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 17 червня 2011 року № 0001542307/25110 та №0001552307/25109; визнання протиправним та скасування ДПА у м. Києві від 02 вересня 2011 року № 882910/25-114 «Про результати розгляду первинної скарги».

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2011 року було закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ДПА у м. Києві щодо визнання протиправним та скасування рішення ДПА у м. Києві від 02 вересня 2011 року №882910/25-114 «Про результати розгляду первинної скарги».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року у позові було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року було скасовано Постановлено у справі нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 17 червня 2011 року № 0001542307/25110 та №0001552307/25109.

В касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дарницькому районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Торговий дім «Дарниця» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складений акт № 294/2307/16285594 від 03 червня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за листопад 2008 року на 9614,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2009 року на загальну суму 400000,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений у складі вартості придбаних у ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» робіт (послуг) згідно договору підряду на виконання будівельних робіт № 43 від 10 вересня 2008 року, оскільки відповідно до протоколів допиту громадянина ОСОБА_1 (який у періоді, що перевірявся, значився засновником та директором ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»), який був допитаний в рамках кримінальної справи № 05-8326, порушеної відносно директора ТОВ «БФ Сервіс» - ОСОБА_2 за фактом умисного ухилення від сплати податків, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України, ОСОБА_1 став директором та засновником ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» за грошову винагороду, без мети займатися підприємницькою діяльністю, до фінансово-господарської діяльності цього товариства не має відношення, ніяких документів не підписував, до органів дозвільної системи щодо виготовлення штампів та печаток не звертався. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що первинні бухгалтерські, виписані ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», не можуть бути прийняті до уваги як первинні бухгалтерські документи у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та, як наслідок, не дають позивачу права на формування податкового кредиту.

17 червня 2011 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001542307/25110, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Торговий дім «Дарниця» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 500000,00 грн., у тому числі: 400000,00 грн. - за основним платежем, 100000,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

17 червня 2011 року ДПІ у Дарницькому районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001552307/25109, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України зменшила ТОВ «Торговий дім «Дарниця» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2008 року на 9614,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого ДПА у м. Києві прийняла рішення від 02 вересня 2011 року № 882910/25-114 «Про результати розгляду первинної скарги».

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявності у ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по здійсненню ремонтних та будівельних робіт (власними силами із використанням власних матеріалів та технічного обладнання) та, як наслідок, здійснення його контрагентом фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинений удавано та з метою приховування сплати податків третіх осіб. Закриваючи провадження в іншій частині позовних вимог, суд виходив з того, що рішення від 02 вересня 2011 року № 882910/25-114 «Про результати розгляду первинної скарги» не є правовим актом індивідуальної дії, що містить обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта господарювання, з огляду на що воно не може бути предметом спору в адміністративному суді.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольняючи позовні вимоги у цій частині, виходив з того, що податковим органом не було доведено правомірності збільшення позивачу грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, оскільки факт виконання ремонтно-будівельних робіт та оплати їх вартості (у тому числі податку на додану вартість) підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, в зв'язку з чим позивач правомірно включив податок на додану вартість, сплачений у складі такої вартості - до податкового кредиту відповідного податкового періоду, з урахуванням того, що на момент виконання господарських операцій ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, а також зважаючи на те, що доказів несхвалення ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» правочину податковим органом надано не було.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), податковий кредит може вважатись не підтвердженим.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що господарські операції з виконання ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» (підрядником) будівельних робіт згідно договору підряду на виконання будівельних робіт № 43 від 10 вересня 2008 року та оплати позивачем (замовником) їх вартості (у тому числі й податку на додану вартість) мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковою накладною, випискою з особового рахунку, актами приймання виконаних підряних робіт (форма КБ-2в) (арк. справи 37-44).

Судом апеляційної інстанції також було встановлено, що на дату уклдадення оспорюваного договору та на дату виконання господарських операцій ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» було належним чином зареєстрованою юридичною особою, платником податку на додану вартість та мало відповідну ліцензію на здійснення будівельної діяльності (згідно з переліком (арк. справи 40-50, 152-159).

Крім іншого, матеріали справи містять копії декларацій з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2008 року та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, поданих ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», згідно яких ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» задекларувало свої податкові зобов'язання по господарських операціях з ТОВ «Торговий дім «Дарниця», розмір яких відповідає розміру податкового кредиту, задекларованому позивачем у відповідних податкових періодах (арк. справи 116-128, 135-144).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з цим, відповідного вироку, постановленого у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо стосовно посадових осіб ТОВ «Торговий дім «Дарниця» чи ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», матеріали справи не містять. Не додано такого вироку і до касаційної скарги.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Частиною 2 статті 1158 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів несхвалення ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» правочину, укладеного з ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», в процесі розгляду справи надано не було. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про те, що якщо суб'єктом господарювання здійснено законну господарську діяльність та за її результатами правомірно сформовано податковий кредит, то такий суб'єкт господарювання безперечно має право на податковий кредит.

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За таких обставин, суди апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірністю оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна