Постанова

від 07.06.2012 по справі 2а/0470/4486/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/4486/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРищенко А. Ю. при секретаріХанієвій Ф.М., за участю: представника позивача представника відповідача Стригунова Г.І., Борисенко І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпром» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Медпром» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпром» (далі - ТОВ «Медпром») з питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2010 року по 01.12.2011 року щодо взаємовідносин з ТОВ «Аргентіт-8», код ЄДРПОУ - 36641037. За результатами проведеної перевірки 04.04.2012 року відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000180630 та № 0000190630. Позивач не погоджується з даними податковими повідомленнями-рішеннями

Просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області № 0000190630 від 04.04.2012 року, яким на підставі акту перевірки № 45/08-23-3/335/32627092 від 22.03.2012 року збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Медпром» за платежем податок на прибуток підприємств у сумі 61 815, 00 грн., в тому числі за основним платежем на 49 452, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 12 363, 00 грн.; визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області № 0000180630 від 04.04.2012 року, яким на підставі акту перевірки № 45/08-23-3/335/32627092 від 22.03.2012 року збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Медпром» за платежем податок на додану вартість на 22 478, 34 грн., в тому числі за основним платежем на 17 982, 67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 4 495, 67 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що за результатами проведеної перевірки позивача були зроблені правомірні та обґрунтовані висновки щодо наявності встановлених порушень вимог чинного законодавства. Крім того, позивачем не було надано належного документального підтвердження дійсності правочинів та зазначає, що документи, які було надано для перевірки не можна вважати підтвердженням фактичного здійснення господарської операції. Відповідачем було встановлено проведення безтоварних операцій та не встановлення документального, фактичного підтвердження факту передачі товарно-матеріальних цінностей від продавця до покупця. Тому загальна вартість товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Медпром» повинна бути врахована у складі валового доходу - як безоплатно отриманий товар.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

15.06.2004 року було здійснено державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ «Медпром», код ЄДРПОУ - 32627092, що підтверджується Витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до Довідки АБ № 011725 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ТОВ «Медпром» за КВЕД є: оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, ремонт і технічне обслуговування залізничного рухомого складу, виробництво залізничного рухомого складу, оброблення металевих відходів та брухту, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, будівництво будівель.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.03.2012 року по 15.03.2012 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Медпром», код ЄДРПОУ - 32627092, з питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2010 року по 01.12.2011 року щодо взаємовідносин з ТОВ «Аргентіт-8», код ЄДРПОУ - 36641037.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 22.03.2012 року № 45/08-23-3/335/32627092. На підставі вказаного Акту перевірки були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.04.2012 року № 0000180630, 0000190630.

Відповідачем були зроблені наступні висновки щодо порушень вимог чинного законодавства, а саме порушення: п. 1.4 ст. 1, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплати до бюджету на загальну суму 17 982, 67 грн., у тому числі: у травні 2010 року - 5 000, 00 грн.; у червні 2010 року - 12 982, 67 грн.; п. 1.23 ст.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток на загальну суму 49 452, 00 грн., у тому числі: ІІ квартал 2010 року - 49 452, 00 грн.

Як вбачається з даних Акту проведеної перевірки, відповідач обґрунтовує порушення позивачем податкового законодавства під час здійснення господарських операцій, які здійснювались ТОВ «Медпром» з ТОВ «Аргентіт-8» по придбанню у останнього металопродукції: круг 40 ст20 у загальній кількості 14, 17 тон на загальну суму 107 896, 00 грн., в тому числі податку на додану вартість - 17 982, 67 грн. згідно видаткової накладної від 21.05.2010 року № 2105 та видаткової накладної від 01.06.2010 року № 0106. За даними перевірки відповідачем було встановлено факт проведення безтоварних операцій, оскільки відсутнє документальне та фактичне підтвердження передачі товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Аргентіт-8» до ТОВ «Медпром». Отже, на думку відповідача, ТОВ «Медпром» не мало права відносити до валових витрат вартість отриманої від ТОВ «Аргентіт-8» металопродукції на загальну суму 89 913, 33 грн., та не мало права відносити до податкового кредиту нараховану продавцем суму 17 982, 67 грн. податку на додану вартість під час оплати вартості поставленого товару, загальна сума оплати - 107 896, 00 грн. Відповідач зазначає, що товарно-матеріальні цінності на загальну суму 107 896, 00 грн. все ж таки були отримані ТОВ «Медпром» і використані у виробничому обороті, але безоплатно. Тому, відповідач у своєму Акті перевірки вказує на те, що позивач зобов'язаний був в декларації за півріччя 2010 року показати у складі валового доходу вартість безоплатно отриманого товару на зазначену суму.

Крім того, відповідач зазначає, що ТОВ «Аргентіт-8» у травні, червні 2010 року не подавало податкові декларації з податку на додану вартість, а відтак в базі даних інформаційної Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України існують розбіжності між сумами задекларованого податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Медпром» та сумами задекларованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у травні 2010 року за податковою накладною № 2105 від 21.05.2010 року на суму 5 000, 00 грн. та у травні 2010 року за податковою накладною № 0106 від 01.06.2010 року на суму 12 982, 67 грн.

Прокуратурою Заводського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області проводиться досудове слідство по кримінальній справі № 43119025, порушеній 18.10.2011 року відносно майстра приватного підприємства «Техноснаб» ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України. За свідченнями директора ТОВ «Аргентіт-8» ОСОБА_6, отриманими за результатами допиту останньої в якості свідка, всі первинні фінансово-господарські та бухгалтерські документи, оформлені та підписані 2009-2011 року від її імені є фіктивними та підлягають скасуванню в судовому порядку.

В Акті перевірки також зазначено, що видаткові накладні, виписані ТОВ «Аргентіт-8» від 21.05.2010 року № 2105 та від 01.06.2001 року № 2106 не відповідають вимогам п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 та ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, під час перевірки ТОВ «Медпром» не підтверджено списання паливно-мастильних матеріалів на транспортування товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Аргентіт-8».

На підставі вищевказаних обставин відповідач робить висновки про безтоварність господарських операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей, здійснення яких відображено в бухгалтерському та податковому обліку ТОВ «Медпром», а також обґрунтовує правомірність невизнання витрат, понесених позивачем на їх придбання у складі валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Проте, суд зазначає, що згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Податковим органом в акті зроблено висновок про безтоварність господарських операцій проведених позивачем з ТОВ «Аргентіт-8».

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Аналізуючи норми Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення правовідносин між ТОВ «Медпром» та ТОВ «Аргентіт-8» у період: травень-червень 2010 року), суд вказує на те, що безтоварність господарських операцій означає відсутність її реального характеру. Ознаками відсутності реального характеру господарської операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Разом з тим висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», визначені функції податкових органів, а саме: державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень податкового законодавства; проводять перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; звертаються до суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України, податковим органам надано право, а саме: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; вимагати від платників податків, що перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу; для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про безтоварність господарських операцій також як і про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. В окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Так, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Під час судового засідання судом було встановлено та підтверджено, що господарські операції між ТОВ «Аргентіт-8» та ТОВ «Медпром» з постачання металопродукції - круг 40 ст20 у кількості 14,17 тон на загальну суму 107 806, 00 грн., в тому числі 89 913, 33 грн. - вартість без податку на додану вартість та 17 892, 67 грн. - сума податку на додану вартість - були товарними та реальними, що підтверджується відповідними письмовими доказами. Дані докази з урахуванням вимог ст. 70 КАС України є належними. Крім того, факт наявності та надходження товару не заперечувався відповідачем, про що також зазначено в Акті перевірки.

Так, у травні, червні 2010 року ТОВ «Медпром» було отримано від ТОВ «Аргентіт-8» дві партії металопродукції - круг 40 ст20 у кількості 14,17 тон на загальну суму 107 896, 00 грн., в тому числі 89 913, 33 грн. - вартість без податку на додану вартість та 17 982, 67 грн. - сума податку на додану вартість.

Перша партія металопродукції була поставлена ТОВ «Аргентіт-8» згідно видаткової накладної № 2105 від 21.05.2010 року - у кількості 4,1 тон на суму 30 000, 00 грн., в тому числі вартість без податку на додану вартість - 25 000, 00 грн. та податку на додану вартість 20% - 5 000, 00 грн. На поставлену партію товару ТОВ «Аргентіт-8» було видано податкову накладну № 2105 від 21.05.2010 року та виставлено рахунок до оплати. ТОВ «Медпром» оплатило вартість поставленого товару, в тому числі перерахувало суму податку на додану вартість, нараховану постачальником на вартість товару, що підтверджується платіжним дорученням № 599 від 21.05.2010 року, наявних в матеріалах справи. Податкова накладна була облікована в реєстрі отриманих податкових накладних за травень 2010 року і в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року було відображено податковий кредит в розрізі контрагенту ТОВ «Аргентіт-8».

Друга партія металопродукції була поставлена ТОВ «Аргентіт-8» згідно видаткової накладної № 0106 від 01.06.2010 року у кількості 10, 17 тон на суму 77 896, 00 грн., в тому числі вартість без податку на додану вартість - 64 913, 33 грн., та податку на додану вартість 20% - 12 982, 67 грн. На поставлену партію товару ТОВ «Аргентіт-8» було видано податкову накладну № 0106 від 01.06.2010 року. ТОВ «Медпром» оплатило вартість поставленої партії товару, в тому числі перерахувало суму податку на додану вартість, нараховану постачальником на вартість товару, що підтверджується платіжним дорученням № 641 від 01.06.2010 року, наявним в матеріалах справи. Податкову накладну було обліковано в реєстрі отриманих податкових накладних за червень 2010 року і в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року було відображено податковий кредит в розрізі контрагенту ТОВ «Аргентіт-8».

Крім того, позивачем при отриманні від ТОВ «Аргентіт-8» металопродукції було передано останньому відповідні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, довіреності від 21.05.2010 року та від 01.06.2010 року на отримання товарно-матеріальних цінностей. Дані товарно-матеріальні цінності позивач обліковував в бухгалтерському обліку, що підтверджується журналом-ордером по рахунку 63.1 (відомість по рахунку за 2 квартал 2010 року), по рахунку 63 в кореспонденції з рахунком 20 (журнал проводок за ІІ квартал 2010 року), а також журналом-ордером і відомістю по рахунку 20 «Виробничі запаси» за 2 квартал 2010 року.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції станом на момент виникнення правовідносин між сторонами), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до зазначеного журналу-ордеру і відомістю по рахунку 20 «Виробничі запаси» за 2 квартал 2010 року, із отриманої від ТОВ «Аргентіт-8» металопродукції було використано у виробничій діяльності 4 тони кругу ф 40 ст20 на суму 25 000, 00 грн., які списано на рахунок 90 «Собівартість реалізації», а інші 10,17 тони на суму 64 913, 33 грн. були використані у виробничій діяльності ТОВ «Медпром» у 2 кварталі 2011 року і також списані на рахунок 90 «Собівартість реалізації». Використання позивачем у виробничій діяльності металопродукції, яка отримана від ТОВ «Аргентіт-8» згідно видаткової накладної № 2105 від 21.05.2010 року та видаткової накладної № 0106 від 01.06.2010 року також підтверджується накладною на передачу матеріалів у виробництво № КА-0000002 і актом використання давальницької сировини від 30.06.2010 року, накладною на передачу матеріалів у виробництво № КА-0000003 і актом використання давальницької сировини від 30.06.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно договору підряду № 25 від 01.04.2009 року виробничі запаси ТОВ «Медпром» передавались та використовувались ТОВ «Ремжелдортранс» під час здійснення зварювальних і слюсарних робіт при ремонті вагонів-самоскидів 2 ВС-105. Як зазначив позивач, капітальний ремонт останніх виконувався ТОВ «Медпром» на замовлення ВАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» - на підставі договору на капітальний ремонт думпкарів № 232-52-04 від 25.01.2010 року, договору на капітальний ремонт думпкарів № 3120-52-04 від 17.11.2010 року, ВАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» - на підставі договору підряду № 1541-26 від 15.02.2010 року, ВАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» - на підставі договору на проведення капітального ремонту № 145 від 26.01.2010 року, договору № 309 від 14.02.2011 року.

Отже, судом підтверджена реальність проведених ТОВ «Медпром» господарських операцій та факт відповідності видаткових накладних № 2501 від 25.01.2010 року, № 0106 від 01.06.2010 року вимогам п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року № 88 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість».

Висновки, зроблені відповідачем під час проведення вказаної перевірки позивача та зазначені в Акті перевірки № 45/08-23-3/335/32627092 від 22.03.2012 року на знайшли свого підтвердження та були спростовані наявними доказами. Отже, й податкові повідомлення-рішення від 04.04.2012 року № 0000180630, 0000190630 є такими, що винесені протиправно без належних на те підстав та підлягають скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Медпром» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області № 0000190630 від 04.04.2012 року, яким на підставі акту перевірки № 45/08-23-3/335/32627092 від 22.03.2012 року збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Медпром» за платежем податок на прибуток підприємств у сумі 61 815, 00 грн., в тому числі за основним платежем на 49 452, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 12 363, 00 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області № 0000180630 від 04.04.2012 року, яким на підставі акту перевірки № 45/08-23-3/335/32627092 від 22.03.2012 року збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Медпром» за платежем податок на додану вартість на 22 478, 34 грн., в тому числі за основним платежем на 17 982, 67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 4 495, 67 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 11.06.2012 року.

Суддя А. Ю. Рищенко