Постанова

від 25.06.2012 по справі 2а-1870/4679/12

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 р. Справа № 2a-1870/4679/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Високос Я.С.,

представника позивача - Петрищева О.О.,

представника відповідача - Васильченко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиелектроснаб"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумиелектроснаб" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Сумиелектроснаб") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сумах (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Сумах), в якому просить суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 22.05.2012 р. №0000252230/0/15902 та №00002422301/0/15901.

- стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за листопад 2011 р. з питань взаємовідносин з ПП «Інтекс-сервіс», за результатами якої складено акт від 08.05.2012 р. №759/2230/32779740/14.

Актом перевірки встановлено порушення ТГОВ «Сумиелектроснаб» пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, ст. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, ч. 1,5 ст. 203. ч. 1,2 ст. 215, ч. 1,2 ст. 228 ЦК України.

22.05.2012 р. на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00002422301/0/15901, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 69805 грн.;

- №0000252230/0/15902, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 60700 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15175 грн.

Підставами для прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали дані акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 07.05.2012 р. №194/22-7/31287441 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ІНТЕКС-СЕРВІС» за листопад 2011 року. Відповідно до висновків якого у ПП «ІНТЕКС-СЕРВІС» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Відомості отримані в телефонному режимі від співробітників ВПМ у Оболонському районі м. Києва стосовно віднесення ПП «ІНТЕКС-СЕРВ С» до категорії «податкових ям».

Позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями та вважає, що вони підлягають скасуванню виходячи з наступного.

Суть документальної перевірки полягає саме у перевірці первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують правильність нарахування платником податків податкових зобов'язань. Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства від 22.12.10 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за №34/18772 (далі - Порядок №984), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Як вбачається з матеріалів справи, документальної виїзної перевірки ПП «ІНТЕКС-СЕРВІС» проведено не було (здійснено невиїзну перевірку), первинні бухгалтерські та податкові документи підприємства - постачальника не перевірялися. Співставлення даних податкового кредиту та податкових зобов'язань підприємств не проводилось, факт несплати до бюджету податкових зобов'язань з ПДВ постачальником товарів також не встановлено.

Конкретних, фактичних даних, підтверджених належними доказами, щодо порушення ПП «ІНТЕКС-СЕРВІС» та TOB «Сумиелектроснаб» норм діючого законодавства України, акт перевірки не містить (відомості отримані податковим органом в телефонному режимі не можуть вважатися належними доказами).

Порядок та умови виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, формування податкового кредиту регулюється Податковим Кодексом України, зокрема ст. 198 та 200.

Відповідно до п. 14.1.181 от. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 14.3.8 ПК України передбачає, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 етапі 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг (п. 200.4 ст. 200 ПК України).

Ст. 198 ПК України встановлено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженні митними деклараціями, (и. 198.6 ПК України).

Згідно п. 200.5 ст. 200 ПК України платник податків не має права на отримання бюджетного відшкодування якщо платник податку були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів) або коли обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Системний аналіз ст. 198 та ст. 200 ПК України, приводить до висновку, що платник податку виключно на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату Г1ДВ до складу податкового кредиту звітного періоду.

Таких підстав, як невелика кількість працівників у контрагента, не надання контрагентом для перевірки оригіналів первинних документів або неможливість проведення зустрічної перевірки контрагента - ПК України не передбачено.

Порушень зазначених вище статей ПК України саме TOB «Сумиелектроснаб» перевіркою не встановлено.

Навпаки, як вбачається з акту перевірки (стор. 10-13), господарські операції між TOB «Сумиелектроснаб» та ПП «ІНТЕКС-СЕРВЇС» підтверджуються укладеною між ними угодою (договір поставки №32 від 01.03.2011 року) та первинними документами.

З наведеного вище вбачається, що TOB «Сумиелектроснаб» виконав вимоги ПК України, сплативши ПДВ у ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який в свою чергу виконав вимоги п. 201.10 ст. 201 ПК України - видав покупцеві, яким є TOB «Сумиелектроснаб», оформлені належним чином податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Грошові кошти сплачені за придбаний товар TOB «Сумиелектроснаб» правомірно віднесено до валових витрат.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище, самим актом перевірки наведено перелік первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують витрати підприємства. Крім того, податковим органом зазначається, що отримані від ПП «ІНТЕКС-СЕРВЇС» ТМЦ ТОВ «Сумиелектроснаб» реалізовано іншим підприємствам м. Суми, тобто використано в господарській діяльності.

Отже, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах не відповідають вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог, вважає прийняте податкове повідомлення - рішення обґрунтованим.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 23.04.2012 р. по 27.04.2012 р. ДПІ у м. Сумах проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Сумиелектроснаб" за листопад 2011 р. з питань взаємовідносин з ПП «Інтекс-Сервіс», за підсумками якої 08.05.2012 р. складено акт перевірки №759/2230/32779740/14 (а.с. 10-28).

22.05.2012 р. на підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №00002422301/0/15901, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 69805 грн. (а.с.30);

- №0000252230/0/15902, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 60700 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 15175 грн. (а.с.29).

Задовольняючи позовні вимоги суд виходить з неправомірності прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

З матеріалів справи встановлено, що 01.03.2011 року між TOB «Сумиелектроснаб» та ПП «ІНТЕКС-СЕРВЇС» укладено договір поставки електро товарів №32 (а.с.31).

На підтвердження виконання договору купівлі - продажу позивачем надано до суду:

- видаткові накладні ІС-0000438 від 01.11.2011 р., ІС-0000440 від 02.11.2010 р., ІC -0000476 від 30.11.2011 р., ІС 0000475 від 30.12.2011 р., ІС - 0000474 від 29.11.2011 р., ІС - 0000473 від 28.11.2011 р., ІС - 0000463 від 24.11.2011 р., ІС - 0000458 від 22.11.2011 р., ІС - 0000453 від 17.11.2011 р., ІС 0000451 від 15.11.2011 р., ІС - 0000450 від 14.11.2011 р., ІС - 0000441 від 03.11.2011 р. та ІС - 0000446 від 10.11.2011 р. (а.с. 33,35,38,42,44, 47, 53,56,59, 62,65,68);

- податкові накладні №438 від 01.11.2011 р., №440 від 02.11.2011 р., №476 від 30.11.2011 р., №475 від 30.12.2011 р., №474 від 29.11.2011 р., №473 від 28.11.2011 р., №463 від 24.11.2011 р., №458 від 22.11.2011 р., №453 від 17.11.2011 р., №451 від 15.11.2011 р., №450 від 14.11.2011 р., №441 від 03.11.2011 р. та №446 від 10.11.2011 р. (а.с.34,37,40,43,46,49,52,55,58,61,64, 67,70);

- товарно-транспортні накладні ТН 01 СВА від 02.11.2011 р. №004600, СВА від 10.11.2011 р. №2304526, СВА від 15.11.2011 р. №004528, СВА від 17.11.2011 р. №004530, СВА від 22.11.2011 р. №004533, СВА від 24.13.2011р. №004534, СВА від 28.11.2011 р. №004539, СВА від 29.11.2011 р. №001540 та СВА від 30.11.2011 р. №004542 (а.с. 71-81);

- витяг із журналу видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 82-83);

- рахунки -фактури (а.с. 32, 36, 39,41,45,48,50,51,54,57,60,63,66, 69).

Оплата за поставлений товар, в тому числі ПДВ, здійснювалась в безготівковому порядку, що підтверджується банківськими виписками від 06.12.2011 р. на суму 47358,08 грн., від 07.12.2011 р. в сумі 47120,46 грн., від 09.12.2011 р. в сумі 24178,80 грн., від 13.12.2011 р. в сумі 49188,01 грн., від 15.12.2011 р. в сумі 45441,24 грн., від 20.12.2011 р. в сумі 41670,30 грн., від 23.12.11 в сумі 43099,54 грн., від 28.12.2011 р. в сумі 48829,50 грн. (а.с. 84-91).

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 632, 669, 671, 673 Цивільного кодексу України обов'язковими умовами договору купівлі-продажу товару є його найменування, ціна, кількість, якість та асортимент.

Суд зазначає, що укладений між позивачем та контрагентом договір містить положення щодо найменування, кількості, якості та асортименту, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника.

Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Отже, до документів, що є підставою для оприбуткування товару належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар, сертифікати, паспорти якості заводу-виробника товару.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано суду доказів відсутності у позивача первинних документів.

При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про відсутність реальності здійснення господарської операції, є виключно висновки акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 07.05.2012 року щодо зустрічної перевірки ПП «ІНТЕКС-СЕРВІС», за підсумками якої не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ПП «ІНТЕКС-СЕРВІС» у листопаді 2011 року з постачальниками .

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договору, податковим накладним, накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином податковим органом ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на висновках акту ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 07.05.2012 року щодо зустрічної перевірки ПП «ІНТЕКС-СЕРВІС», за підсумками якої не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ПП «ІНТЕКС-СЕРВІС» у листопаді 2011 року з постачальниками

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб товариства позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Всі виграти підприємства підтверджені належним чином оформленими перинними бухгалтерськими документами, які були надані під час перевірки посадовим особам ДПІ у м. Сумах. Первинні документи містять всі необхідні відомості, передбачені чинним законодавством.

Також, у позивача наявні всі розрахункові документи, які згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» опосередковують рух коштів у безготівковій формі. Будь-яких порушень щодо оформлення документів в ході перевірки не встановлено. За своїм змістом та формою зазначені документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і недійсними не визнавались. Вказані первинні документи, які відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення реальних господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції.

Отже, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем зазначених сум до валових витрат.

Відповідно до вимог п. 198.2. ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, діюче податкове законодавство пов'язує виникнення права платника податків на податковий кредит з наявністю податкової накладної, що оформлена у відповідності до приписів ст. 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, позивачем отримано від ПП «ІНТЕКС-СЕРВІС» податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 22.05.2012 р. №0000252230/0/15902 та №00002422301/0/15901 прийняті з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому зазначені податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Отже, позивачу відшкодовується із Державного бюджету сума судового збору в розмірі 1456 грн. 80 коп., шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача (лист Вищого адміністративного суду України №2135/11/13-11 від 21.11.2011 року).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиелектроснаб" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах від 22.05.2012 р. №0000252230/0/15902 та №00002422301/0/15901.

Стягнути з Державного бюджету України (шляхом списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Сумах (м. Суми, Покровська площа, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиелектроснаб" (м. Суми, вул. Лінійна,15, код 32779740) суму судового збору в розмірі 1456 грн. 80 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук

Повний текст постанови складено 27.06.2012 року.