Постанова

від 26.06.2012 по справі 25/283-10/493

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р. Справа № 25/283-10/493

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В., ГГлос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиВійськової частини А-1225 на постановувід 17.04.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 25/283-10/493 господарського суду міста Києва за позовомДержавної організації медичного автотранспорту міста Києва "Київмедавтотранс" доВійськової частини А-1225 провідшкодування шкоди

в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: не з'явився від відповідача:ОСОБА_4 (довіреність № 616 від 16.08.2010р.)

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Котков О.В.) від 26.12.2011 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Дзюбко П.О., судді -Сотніков С.В., Разіна Т.І.) від 17.04.2012 року, у справі

№ 25/283-10/493 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача, або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем, грошові кошти: основного боргу 23584,20 грн., витрат на проведення автотоварознавчого дослідження 162,00 грн. та судові витрати в сумі 455,25 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Позивач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державна організація медичного автотранспорту міста Києва "Київмедавтотранс" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини А-1225 про стягнення 25 733,72 грн., в тому числі 23584,20 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 162,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 372,78 грн. 3% річних та 1 614,74 грн. інфляційних.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

18.08.2006 року у м. Києві по вул. О. Теліги сталася дорожньо-транспортна пригода: транспортний засіб "Фенікс", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_5, зіткнувся з автомобілем "Мазда", реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_6

Гр. ОСОБА_5 мав законне право на керування автомобілем Фенікс", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується подорожнім листом легкового автомобіля № 322915. Автомобіль "Фенікс", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить позивачу, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.11.2004 року.

В результаті зазначеної ДТП автомобіль "Фенікс", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження передньої частини, лівих дверей та вітрового скла, що відображено у довідці ДАІ від 18.08.2006 року, протоколі огляду транспортного засобу від 23.08.2006 року та звіті №1688 про оцінку автомобіля від 23.08.2006 року.

Згідно звіту про оцінку автомобіля № 1688 від 23.08.2006 року, проведеного судовим експертом Диким Володимиром Петровичем, розмір матеріального збитку, завданого майну позивача в результаті зазначеного ДТП склав 49084,20 грн. З матеріалів справи вбачається, що Дикий В.П. має кваліфікацію судового експерта із спеціальності товарознавча та автотоварознавча експертизи, про що свідчить свідоцтво видане на його ім'я Міністерством юстиції України за № 416.

У відповідності до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 03.12.2007 року особою, винною у скоєні ДТП є ОСОБА_6, який безпосередньо і керував автомобілем "Мазда", реєстраційний номер НОМЕР_2.

Автомобіль "Мазда", реєстраційний номер НОМЕР_2 належить відповідачу, що підтверджується довідкою № 1992 від 18.09.2008 року, виданою Міністерством оборони України.

Випискою по рахунку за 27.11.2008 року підтверджується виплата страхового відшкодування Моторно-транспортним бюро України позивачу в сумі 25500,00 грн. Розмір невідшкодованої шкоди складає -23584,20 грн.

Позивачем були понесені додаткові фінансові витрати по оплаті за проведення експертних послуг в розмірі 162,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2992 від 18.09.2006 року.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст.1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки внаслідок ДТП, що сталася 18.08.2006 року у м. Києві по вул. О. Теліги, належному на праві власності позивачу майну - автомобілю "Фенікс", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було завдано шкоди, шляхом його пошкодження в ДТП автомобілем "Мазда", реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_6 та належав ВЧ А-1225, остання, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має відповідати за завдану шкоду, оскільки нею не доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу позивача.

Посилання в касаційній скарзі на те, що вироком Військового місцевого суду Київського гарнізону встановлено, що ОСОБА_6 використав автомобіль "Мазда", державний номерний знак НОМЕР_2, в особистих цілях - підвезти приятеля до гуртожитку, не звільняє відповідача від відповідальності за завдану шкоду, оскільки: по-перше, не доводить юридичного факту неправомірного заволодіння іншою особою транспортним засобом, оскільки ОСОБА_6, як військовослужбовця, засуджено за необережне пошкодження військового майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах; по-друге, нерозбірлива фотокопія вироку (т.1 а.с.117-118) подана у вигляді незасвідченої копії, що є порушенням приписів ч.2 ст.36 ГПК України.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що звіт судового експерта Дикого В.П. від 23.08.2006 року № 1688 не є висновком судової експертизи призначеної і проведеної в рамках господарської справи, не свідчить про порушення судом приписів процесуального законодавства щодо належності та допустимості доказів (ст.34 ГПК України).

Стосовно доводів касаційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності, то касаційна інстанція виходить із такого.

Згідно з ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є юридичні факти (п.4 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1188 Цивільного кодексу України унормовано, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала .

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Враховуючи інші приписи процесуального законодавства про докази, їх належність та допустимість, звертаючись до суду з позовом про відшкодування шкоди позивач пред'являє вимоги не до будь-якої особи, а до особи, яка її завдала, відповідно, юридичним фактом, який дає позивачу право вимоги про відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, є постанова суду про визначення особи, винної у ДТП, оскільки факт приводу для позову включається у предмет доказування у будь-якій справі .

Такі юридичні факти, як: дорожньо-транспортна пригода, огляд автомобілів, фіксування пошкоджень автомобілів, встановлення їх володільців, не породжують право на позов про відшкодування шкоди, оскільки не встановлюють особу або осіб, винних у ДТП.

Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, в даному випадку, право вимоги у позивача саме до відповідача виникло 03.12.2007 року, коли було ухвалено постанову Шевченківським районним судом м. Києва про визнання винним у ДТП водія відповідача, тому позов пред'явлено 16.07.2010 року в межах трирічного строку позовної давності, який є загальним для вимог про відшкодування шкоди.

Що стосується посилання на сплив строку позовної давності з моменту ухвалення вироку відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст.412 КК України, про який йшлося вище, то касаційна інстанція звертає увагу скаржника на те, що цей вирок не встановлює події вчинення ДТП, винну особу, а встановлює обставини пошкодження військовослужбовцем військового майна. Крім того, доказів того, що позивачу було відомо про такий вирок, скаржником не надано.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Військової частини А-1225 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року у справі № 25/283-10/493 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року у справі

№ 25/283-10/493 -без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц С у д д і С.Бакуліна О.Глос