Постанова

від 25.06.2012 по справі 5011-14/2303-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2012 № 5011-14/2303-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Кравчук О.І.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_2 (довіреність №28/03 від 28.03.2012 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ»

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 25.04.2012 р.

у справі № 5011-14/2303-2012 (суддя Мельник С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Трейдінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ»

про стягнення 377469,86 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер Трейдінг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ» про стягнення 377469,86 грн. з яких: 357560,00 грн. боргу, 11465,88 грн. пені, 1043,68 грн. інфляційних втрат та 7400,30 грн. 10% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2012 р. у справі №5011-14/2303-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 357560,00 грн. основного боргу, 11465,88 грн. пені, 7400,30 грн. 10% річних, 1043,68 грн. інфляційних втрат, 7549,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте через відділ інформаційного забезпечення суду від представника останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 р. розгляд справи вже відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача та явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

У зв'язку з вищезазначеним, колегія суддів, порадившись на місці, не знаходить підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.09.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімер Трейдінг» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ» (Покупець) було укладено договір поставки № 13509, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у встановлені строки передати у власність Покупця товар, а покупець зобов'язується вчасно прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 4.1. Договору, ціна товару узгоджується сторонами у специфікації.

Відповідно до п. 5.3. Договору, строк оплати кожної партії товару складає 7 календарних днів, якщо інше не вказано у специфікації.

Пунктом 3 специфікацій встановлено, що строк оплати кожної партії товару складає 30 (тридцять) календарних днів з моменту його отримання

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтями 526, 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними № 901 від 27.09.2011 р., № 1216 від 25.11.2011 р., № 1239 від 30.11.2011 р., № 1257 від 02.12.2011 р., № 1267 від 05.12.2011 р., № 1319 від 14.12.2011 р., № 1344 від 19.12.2011 р., № 1371 від 22.12.2011 р. на загальну суму 686748,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вартість поставленого товару було сплачено частково, у розмірі 329188,00 грн., у зв'язку з чим станом на момент розгляду даної справи у суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 357560,00 грн.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суми боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 357560,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 9.1. Договору встановлено, що за порушення строків оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми невиконаних грошових зобов'язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період порушення строків оплати, за кожен день прострочення, що не звільняє його від виконання зобов'язань за Договором. При порушенні строків оплати покупець сплачує також 10 % річних від простроченої суми.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 11465,88 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у заявленному розмірі.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 7400,30 грн. 10 % річних та 1043,68 грн. інфляційних втрат є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на п. 8.1 Договору де зазначено, що строк виконання зобов'язань може бути зупинений у випадку настання обставин непереборної сили, а саме пожежі, оцінюються апеляційним господарським судом критично, оскільки п. 8.2 Договору передбачено, що сторона, яка перебуває під дією обставин непереборної сили, повинна протягом трьох календарних днів повідомити про це другу сторону.

Позивач стверджує, що відповідач не повідомляв його про настання обставин непереборної сили. В матеріалах справи також відсутні докази повідомлення відповідачем позивача щодо обставин непереборної сили, а саме пожежі.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, обов'язок відповідача щодо сплати суми заборгованості настав значно раніше ніж відбулась пожежа.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація УБТ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 р. у справі №5011-14/2303-2012 залишити без змін.

Справу №5011-14/2303-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Алданова С.О.

Судді Дикунська С.Я.

Сітайло Л.Г.