Постанова

від 07.08.2012 по справі 5011-14/2303-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. Справа № 5011-14/2303-2012

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація УБТ", м.Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012

зі справи № 5011-14/2303-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полімер Трейдінг", м.Київ (далі -Товариство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація УБТ", м.Київ (далі -Корпорація)

про стягнення 377 469,86 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача -Васильченко Т.В.;

відповідача - не з'явився.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року Товариство звернулося з позовом, згідно з яким просило стягнути з Корпорації 357560,00грн. заборгованості, 11465,88грн. пені, 1043,68грн. інфляційних втрат та 7400,30грн. 10 % річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2012 у справі № 5011-14/2303-2012 (суддя Мельник С.М.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 (колегія суддів у складі: суддя Алданова С.О. -головуючий, судді Дикунська С.Я. і Сітайло Л.Г.), позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 357560,00грн. заборгованості, 11465,88грн. пені, 1043,68грн. інфляційних втрат та 7400,30грн. 10 % річних.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції від 25.04.2012 та постанову апеляційного суду від 25.06.2012 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.09.2011 сторонами зі справи був укладений договір поставки № 13509 (далі -Договір), згідно з умовами п. 1.1 якого позивач (постачальник) зобов'язався у встановлені строки передати у власність відповідача (покупець) товар, а покупець зобов'язався вчасно прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктом 4.1 Договору ціна товару узгоджується сторонами у специфікації.

Відповідно до п. 5.3 Договору строк оплати кожної партії товару складає 7 календарних днів, якщо інше не вказано у специфікації.

Пунктом 3 специфікацій встановлено, що товар повинен бути оплачений покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його отримання.

У цьому зв'язку судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 686748,00грн. згідно з видатковими накладними, який був оплачений відповідачем частково на суму 329188,00 грн., у зв'язку з чим у Корпорації виник борг в сумі 357560,00 грн.

Наведені обставини стали предметом спору у господарському суді.

Сукупності встановлених у справі обставин суди попередніх інстанцій дали належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст.509, 525, 526, 549, 610, 625, 655, 692, 712 ЦК України, дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 357560,00грн. заборгованості, 11465,88грн. пені, 1043,68грн. інфляційних втрат та 7400,30грн. 10 % річних.

При цьому суди правильно виходили з того, що подані по справі докази свідчили про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором, а отже давали позивачу правові підстави для стягнення боргу, а також для нарахування пені, інфляційних втрат та річних, розрахунок яких був перевірений судами.

Посилання відповідача на настання обставин непереборної сили, що, на його думку, зумовило зупинення строку виконання зобов'язань, також були перевірені судами попередніх інстанцій, які обґрунтовано не взяли їх до уваги, з огляду на їх безпідставність.

Доводи скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень вимог норм матеріального та процесуального права не можуть бути взяті до уваги, оскільки їх обґрунтованість не підтверджується наявними матеріалами справи.

Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2012 у справі № 5011-14/2303-2012 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація УБТ" - без задоволення.

Суддя В.Селіваненко Суддя Б.Львов Суддя В.Харченко