Рішення

від 20.06.2012 по справі 5006/32/59пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.06.12 р. Справа № 5006/32/59пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.

при секретарі судового засідання: Ширшової Н.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 29.12.2011р.

від відповідача: не з'явився

за участю третьої особи: не з'явився

у справі за позовом: ОСОБА_2, м. Краматорськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Егесіхора», м. Краматорськ

третя особа ОСОБА_3, м. Краматорськ

про визнання недійсним договору

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Егесіхора» про визнання недійсним договору щодо відчуження майна - нежитлового приміщення по вул. Катеринина, 15 в м. Краматорську та нежитлового приміщення по АДРЕСА_3, укладений ТОВ «Егесіхора» в особі директора ОСОБА_4.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на необхідність визнання недійсним договору відчуження об'єктів нерухомості (договір дарування), укладеного між ТОВ «Егесіхора», в особі директора Земляного А.М. та ФОП ОСОБА_3, оскільки відчуження майна, яке є власністю товариства, можливе лише на підставі рішення загальних зборів учасників товариства.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на ті обставини, що при підписанні спірного договору він діяв у межах своїх повноважень. Також, вказував на те, що позивач не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів самого товариства поза відносинами представництва.

Ухвалою від 12.06.2012р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача, ОСОБА_3.

В письмових поясненнях третя особа проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2012р. по справі №5006/36/11пд/2012, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Егесіхора» до ФОП ОСОБА_3 про визнання договору дарування від 19.12.2011р. недійсним. Також, просила розглядати дану справу без її участі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Егесіхора» створене на підставі рішення учасників (протокол №1 від 10.06.2003р.), шляхом перереєстрації виробничо - комерційного малого підприємства «Егесіхора» (зареєстрованого в Краматорському виконавчому комітеті від 07.08.1992 №337, код ЄДРПОУ 23032310), і є його правонаступником по боргам і зобов'язанням. Товариство створюється відповідно до Законів України «Про власність», «Про підприємства в Україні», «Про підприємництво», «Про господарські товариства» (п.п. 1.1, 1.2статуту).

Відповідно до п.п. 4.1, 5.2 статуту, учасниками товариства є ОСОБА_2 з часткою у статутному капіталі товариства 50% та ОСОБА_5 з часткою у статутному капіталі товариства 50%.

Згідно п. 5.3 статуту, порядок внесення вкладів визначається в установчому договорі (п.10 установчого договору), відповідно до нього вкладами учасників виступало наступне майно:

- ОСОБА_2 - нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення по АДРЕСА_2, а також, основні засоби, які відображені в балансі ТОВ «Егесіхора»;

- Земляний А.М. - нежитлове приміщення по АДРЕСА_3.

Товариство є власником, зокрема, майна переданого йому учасниками у власність та отриманого в результаті фінансово - господарської діяльності.

Відповідно до п. 7.1 статуту управління та контроль за діяльністю товариства здійснюють збори учасників, директор, ревізійна комісія.

Вищим органом товариства є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційно розміру їх частці у статутному фонді товариства, вираженому у відсотковому співвідношенні (п.п. 7.2.1, 7.2.2 статуту).

Збори учасників вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники або їх представники, володіючи у сукупності більше ніж 60 відсотків голосів.

Згідно з п. 7.3.2 статуту до повноважень директора відносяться всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів. Директор підзвітний в своїй роботі зборам учасників товариства.

Відповідно до змін, затверджених протоколом зборів учасників №5 від 25.12.2006р., статний капітал товариства був збільшений до 48500,0грн. Учасники товариства, згідно п. 5.2 статуту, в редакції затвердженої змінами, ОСОБА_2 та Земляний А.М. володіють рівними часками в розмірі 50%, відповідно.

09.12.2011р. між ТОВ «Егесіхора», в особі директора Земляного А.М. (дарувальник) та ФОП ОСОБА_3 (обдарована) був укладений договір дарування, зареєстрований приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_6 у реєстрі за №7177.

Відповідно до умов договору дарувальник зобов'язується передати, а обдарована зобов'язується прийняти в дар нежиле приміщення, вбудоване в жилий будинок, загальною площею 88,4кв.м., літ. А-4п/д, яке розташоване в АДРЕСА_2 (свідоцтво на право власності від 15.12.2003р.) та нежитлове приміщення, загальною площею 9,9кв.м., літ. А-4п/д, яке розташоване в АДРЕСА_2 (свідоцтво на право власності від 15.12.2003р.).

В подальшому, позивач маючи намір щодо виходу зі складу учасників товариства, з отриманням своєї частки в статутному капіталі, подав запит №159/02-12 від 03.02.2012р. до КП БТІ м. Краматорська, щодо відомостей стосовно нерухомого майна, яке належить ТОВ «Егесіхора».

Відповідно до інформації, яка була надана КП БТІ м. Краматорська, за ТОВ «Егесіхора» зареєстровано право власності, лише, на нежитлове приміщення, площею 157,3кв.м., що становить 17/1000 частини від всього будинку по АДРЕСА_1.

Наполягаючи на визнанні недійсним зазначеного договору, позивач вказував на ті обставини, що спірні об'єкти нерухомості мали відчужуватись виключно за згодою всіх учасників товариства, яка мала бути висловлена на загальних зборах.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Статтею 50 Закону України „Про господарські товариства" передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім відомостей, зазначених у статті 4 цього Закону, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів, розмір і порядок формування резервного фонду, порядок передання (переходу) часток у статутному фонді (ст. 51 ЗУ„Про господарські товариства").

Статтею 58 Закону України „Про господарські товариства" передбачено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до ст. 59 Закону України „Про господарські товариства" до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю крім питань, зазначених у пунктах "а", "б", "г - ж", "и - й" статті 41 цього Закону, належить, зокрема, внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу.

За приписами ст. 10 Закону України „Про господарські товариства" учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства. Аналогічні права учасників товариства закріплені пунктом 4.2 статуту.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Так, ст. 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, та також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочини, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За приписом ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно із ст.4 Закону Укра?їни "Про господарські товариства", ст.82 Господарського кодексу України, ст.143 Цивільного код?ексу України товариство з обмеженою в?ідповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Згідно ст. 23 Закону України „Про господарські товариства" управління товариством здійснюють його органи.

За приписом п.7.1 статуту ТОВ «Егесіхора» органими управління товариства є загальні збори учасників, ревізійна комісія, директор.

Відповідно до положень закріплених в статуті товариства, до повноважень директора відносяться всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів. Директор підзвітний в своїй роботі зборам учасників товариства.

Як встановлено судом, зі сторони відповідача спірний договір дарування від 09.12.2011р., був підписаний директором ТОВ «Егесіхора» Земляним А.М., який діяв на підставі статуту товариства.

Відповідно до ст. 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, статутний фонд товариства сформований учасниками товариства: ОСОБА_2 та Земляним А.М., шляхом внесення об'єктів нерухомості. При цьому, вартісні показники цих об'єктів є рівними, а тому частки у статутному капіталі товариства розподілились між учасниками, як частка в розмірі у 50% від статутного капіталу належить ОСОБА_2 та частка в розмірі у 50% від статутного капіталу належить Земляному А.М.

Під час розгляду справи, відповідачем, не надано доказів, які б свідчили про те, що у товариства, на праві власності, наявне будь - яке інше майно.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо відчуження об'єктів нерухомості, які є власністю ТОВ «Егесіхора» та складають 50% від всього майна товариства, є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства та мало відбуватися за приписами ст. 98 Цивільного кодексу України.

За наданими поясненнями представників сторін, доказів наявних в матеріалах справи, загальні збори учасників товариства, з порядком денним до, якого було би включене питання щодо відчуження майна товариства, не відбувались.

Водночас, на підтвердження своєї правової позиції, під час судового засідання, представник відповідача вказував на те, що необхідність у відчуженні майна товариства, виникла у зв'язку з фінансовими труднощами щодо утримання цього майна.

Проте, зазначена підстава, судом оцінюється критично, з огляду на таке.

Приписами норм чинного законодавства України та положень статуту ТОВ «Егесіхора», передбачено, що товариство створено з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу, який свідчив би про те, що утримання спірного об'єкту нерухомості завдає фінансової шкоди товариству, та, як слід, призводить до негативних наслідків в господарської діяльності товариства.

При цьому, суд звертає увагу на те, що від вчиненого відповідачем правочину (дарування) товариство не отримало ніякої фінансової винагороди.

Таким чином, директор ТОВ «Егесіхора» діяв з перевищенням наданих йому повноважень статутом та чинним законодавством України, а тому, не можна вважати, що правочин вчинено з дотриманням основних принципів цивільних відносин, закріплених п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України, які полягають у справедливості, добросовісності та розумності вчинених ним дій по відношенню до інтересів юридичної особи, яку він представляє, та відповідно до корпоративних прав учасників цього товариства.

Зазначене правове регулювання знайшло своє відображення в Пленумі Верховного суду України № 13 від 24.10.08р. „Про практику розгляду судами корпоративних спорів", у пункті 51 якого вказано, що: «Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав».

Також, суд вважає хибною позицію третьої особи ФОП ОСОБА_3 (обдарованої), з посиланнями на рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2012р. по справі №5006/36/11пд/2012, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог ТОВ «Егесіхора» до ФОП ОСОБА_3 про визнання договору дарування від 19.12.2011р. недійсним, оскільки, позивач не був учасником з розгляду вказаної справи, а тому, був позбавлений можливості доведення підстав недійсності правочину, та, як слід, при прийнятті рішення судом не досліджувались обставини, які свідчать, що при укладанні договору дарування від 19.12.2011р., були порушені приписи ст. 98 Цивільного кодексу України.

Наведене свідчить про порушення корпоративних прав позивача, щодо управління справами товариства, розподілу прибутку товариства (з одержанням своєї частки) від господарської діяльності товариства та погіршення майнового стану підприємства, що впливає на права позивача, як учасника, з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 50%.

Відповідно до ст. 33 ГПК України сторони зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень. Вимогами статті 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Егесіхора» про визнання недійсним договору щодо відчуження майна - нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення по АДРЕСА_3, укладеного ТОВ «Егесіхора» в особі директора ОСОБА_4, є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.20, 22, 43, 49, 82-85 Господ?арського процесуального код?ексу України, господарський с?уд,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Егесіхора» про визнання недійсним договору щодо відчуження майна - нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення по АДРЕСА_3, укладеного ТОВ «Егисіхора» в особі директора ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір дарування від 09.12.2011р. щодо відчуження майна - нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення по АДРЕСА_3, укладеного ТОВ «Егесіхора» в особі директора ОСОБА_4.

Повний текст рішення підписаний 22.06.2012р.

Рішення набирає законної сили 03.07.2012р.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Суддя Сковородіна О.М.