Постанова

від 28.01.2013 по справі 5006/32/59пд/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2013 р. Справа № 5006/32/59пд/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя суддівПрокопанич Г.К., Алєєва І.В. , (доповідач) Євсіков О.О.

представники сторін в судове засідання 28.01.2013 року не з'явились,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року

у справі № 5006/32/59пд/2012 господарського суду Донецької області

за позовом ОСОБА_4, м. Краматорськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Егесіхора", м. Краматорськ

третя особа - ОСОБА_5, м. Краматорськ

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.06.2012 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Егесіхора" про визнання недійсним договору. Визнано недійсним договір дарування від 09.12.2011 року щодо відчуження майна - нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 та нежитлового приміщення по АДРЕСА_2, укладений ТОВ «Егесіхора» в особі директора ОСОБА_6.

Рішення суду мотивоване тим, що вирішення питання щодо відчуження об'єктів нерухомості, які є власністю ТОВ "Егесіхора" та складають 50 % від всього майна товариства, є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства та мало відбуватися за приписами ст. 98 ЦК України. Крім того, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що директор ТОВ "Егесіхора" діяв з перевищенням наданих йому повноважень статутом та чинним законодавством України, а тому, не можна вважати, що правочин вчинено з дотриманням основних принципів цивільних відносин, закріплених п. 6 ст. 3 ЦК України. Також місцевий господарський суд дійшов висновку, що при укладені спірного договору відповідачем порушено корпоративні права позивача, щодо управління справами товариства, розподілу прибутку товариства (з одержанням своєї частки) від господарської діяльності товариства та погіршення майнового стану підприємства, що впливає на права позивача, як учасника, з часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 50 %.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року у справі № 5006/32/59пд/2012 скасовано рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2012 року та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволені позовних вимог.

Постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач у спірному договорі не є стороною, тобто не має права вимоги щодо захисту прав та інтересів самого товариства, а являється лише власником корпоративних прав. Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження уповноваження його на представництво інтересів ТОВ "Егесіхора" шляхом визнання договорів недійсними, а тому у суду першої інстанції відсутні були підстави для задоволення позовних вимог про визнання недійсним спірного договору дарування.

Позивач, не погоджуючись з прийнятою постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року по справі № 5006/32/59пд/2012 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року та залишити без змін рішення господарського суду Донецької області від 20.06.2012 року у справі № 5006/32/59пд/2012.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, позивач посилається на те, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права. Висновки Донецького апеляційного господарського суду по даній справі не відповідають фактичним обставинам справи, судом не повно з'ясовано обставини справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.01.2013 року касаційна скарга ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року у справі № 5006/32/59пд/2012 господарського суду Донецької області прийнята до провадження та призначена до розгляду на 28.01.2013 року.

В призначене судове засідання касаційної інстанції представники сторін та третьої особи не з'явились.

Ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а тому колегія суддів касаційної інстанції, вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності представників сторін та третьої особи.

Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року у справі № 5006/32/59пд/2012 господарського суду Донецької області

Як підтверджується матеріалами справи та як було встановлено Донецьким апеляційним господарським судом Товариство з обмеженою відповідальністю "Егесіхора" створене шляхом перереєстрації Виробничо-комерційного малого підприємства "Егесіхора".

Пунктами 4.1, 5.2 статуту ТОВ "Егесіхора" визначено, що учасниками товариства є ОСОБА_4 та ОСОБА_7 з часткою у статутному капіталі товариства по 50 % кожний.

Відповідно до п. 5.3 Статуту ТОВ "Егесіхора", порядок внесення вкладів визначається в установчому договорі. Пунктом 10 установчого договору визначено статутний фонд товариства 18 500 грн. та визначено майнові вклади учасників, а саме:

- ОСОБА_4, нерухоме майно - приміщення по АДРЕСА_3, АДРЕСА_1, а також основні засоби, які відображені в балансі Приватного підприємства "Егесіхора";

- ОСОБА_7, нерухоме майно - приміщення по АДРЕСА_2.

17.01.2007 року Виконавчим комітетом Краматорської міської ради зареєстровано зміни до пункту 5.1., 5.2. розділу 5 Товариства з обмеженою відповідальністю «Егесіхора», а саме пунктом 5.1. визначено, що статутний фонд товариства складає 48 500 грн., а згідно пунктом 5.2. учасники роблять внески до статутного фонду Товариства наступним чином: ОСОБА_4 - 50 % - 24 250 грн., ОСОБА_6 - 50 % - 24 250 грн. Інше по тексту без змін.

Згідно приписів п. 6.1. статуту товариства «Егесіхора» товариство є зокрема власником майна переданого йому учасниками у власність та отриманого в результаті фінансово - господарської діяльності.

Згідно до п. 7.1 статуту управління та контроль за діяльністю товариства здійснюють збори учасників, директор, ревізійна комісія.

Пунктом 7.3.2 статуту до повноважень директора відносяться всі питання діяльності товариства, крім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів. Директор підзвітний в своїй роботі зборам учасників товариства.

09.12.2011 року між ТОВ "Егесіхора", в особі директора ОСОБА_6 (дарувальник) та ФОП ОСОБА_5 (обдарована) укладено договір дарування, відповідно до умов якого дарувальник зобов'язується передати, а обдарована зобов'язується прийняти в дар нежиле приміщення, вбудоване в жилий будинок, загальною площею 88, 4 кв.м., літ. А-4п/д, яке розташоване по АДРЕСА_1 та нежитлове приміщення, загальною площею 9,9 кв.м., літ. А-4п/д, яке розташоване також за вказаною адресою.

Пунктом 2 договору дарування визначено, що дар сторони оцінюють у 20 000 грн. Загальна вартість нежитлового приміщення, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 08.12.2011 року Краматорським міським бюро технічної інвентаризації за № 32391576, становить 9 250 грн. Загальна вартість нежилого приміщення, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 08.12.2011року Краматорським міським бюро технічної інвентаризації за № 32392149, становить 605 грн.

Згідно п. 6.1. статуту ТОВ "Егесіхора" та ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Донецький апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, яким були задоволені позовні вимоги виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання спірного договору дарування недійсним та відсутні повноваження у позивача як учасника товариства на звернення із позовом про визнання недійсним договору дарування від 09.12.2011 року.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Реалізуючи право на судовий захист, особа звертаючись до суду вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що оспорюваний факт укладення договору дарування від 09.12.2011 року належить до господарських правовідносин, які склалися між Товариством з обмеженою відповідальністю "Егесіхора" та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5.

ОСОБА_4, який звернувся з позов до господарського суду Донецької області про визнання недійсним договору дарування від 09.12.2011 року є учасником товариства "Егесіхора", володіє часткою корпоративних прав статутному фонді товариства у розмірі 50 % .

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. (п. 51 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Зазначеної правової позиції дотримується Верховний суд України у своїй постанові № 09/271 від 10.11.2009 року по справі № 29-28/177-08-5087 та постанові № 11/027 від 18.04.2011 року у справі 8/219 пн-к.

Таким чином, висновок Донецького апеляційного господарського суду про відсутність повноважень у позивача як учасника товариства на звернення із позовом про визнання недійсним договору дарування від 09.12.2011 року є законним та обґрунтованим.

Крім того, апеляційний господарський суд також вірно зазначив, що вирішення питання щодо відчуження об'єктів нерухомості, які є власністю ТОВ "Егесіхора" та складають 50 % від всього майна товариства, є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом.

Господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що загальна вартість нежитлового приміщення, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 08.12.2011 року Краматорським міським бюро технічної інвентаризації за № 32391576 становить 9 250 грн.

Як вже зазначалось вище 17.01.2007 року до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Егесіхора» були внесені зміни, а саме щодо розміру статутного фонду, а саме статутний фонд становить 48 500 грн. та розподілений між учасниками ОСОБА_4 - 50 % - 24 250 грн., ОСОБА_6 - 50 % - 24 250 грн.

За спірними договором дар оцінено у 20 000 грн., що у процентному співвідношенні становить 41, 23 % розміру статутного фонду ТОВ «Егесіхора», а тому вказана сума становить менш ніж 50 % статутного капіталу товариства.

В силу ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Господарський суд відповідно до приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Вищий господарський суд України, на підставі встановлених апеляційним господарським судом фактичних обставин справи, перевіривши застосування ними норм матеріального права, погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для визнання спірного договору дарування недійсним та про відсутність повноважень у позивача, як у учасника товариства на звернення із позовом про визнання недійсним договору дарування від 09.12.2011 року. Отже, факт порушення прав позивача в даному спорі є недоведеним, висновок Донецького апеляційного господарського суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову є вірним та таким, що ґрунтується на матеріалах справи.

З огляду на вищезазначене та матеріали справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає безпідставними доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012 року у справі № 5006/32/59пд/2012 відсутні.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.08.2012року у справі № 5006/32/59пд/2012 залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Суддя (доповідач ) І.В. Алєєва

Суддя О.О. Євсіков