Постанова

від 07.06.2012 по справі 24/134

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2012 № 24/134

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипка І.М.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання: Мельникові О.Г. (помічник судді),

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність № 293 від 08.07.2011 року;

від відповідача-1: ОСОБА_3- директор, згідно Розпорядження від 01.05.2004 року;

від відповідача-2: не з'явились;

від відповідача-1: ОСОБА_3, паспорт: серія СО, № НОМЕР_2, виданий Мінським РУ ГУМВС

України в м. Києві 17.12.1999 року

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Статус" на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року

у справі № 24/134 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Приватного акціонерного товаритсва «ЕРА»,

до 1. Приватного підприємства „Стройторг",

2. Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Статус",

3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3,

про стягнення 37 030,00 грн.,

встановив:

У травні 2011 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення на свою користь суми страхового відшкодування в порядку регресу (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 111 від 12.08.2011 року) з відповідача-2 в розмірі 24 490,00 грн., з відповідача-1 та відповідача-3 - солідарно 12 540,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача-2 на користь позивача 24 490,00 грн. збитків, з відповідача-1 на користь позивача - 12 090,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог до ПП „Стройторг" відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач-2 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року та прийняти нове, яким відмовити у позові до ПрАТ „СК „Статус" повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін на 26.04.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року було виправлено допущену описку у вступній частині ухвали Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року шляхом внесення відповідних змін, а саме: доповнено вступну частину ухвали наступним змістом: „3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_3", якого ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2011 року (суддя Шевченко В.Ю.) було залучено до участі у справі в якості відповідача-3.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 17.05.2012 року відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників сторін та необхідністю витребування додаткових документів.

Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/1 від 17.05.2012 року здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПрАТ „СК „Статус" на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Зубець Л.П., Доманська М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 року розгляд справи було відкладено на 07.06.2012 року відповідно до п. 1 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників відповідача-1 та відповідача-3.

Відповідно до розпорядження секретаря палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/7 від 06.06.2012 року здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПрАТ „СК „Статус" на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Зубець Л.П.

Представники відповідача-2 в судове засідання, яке відбулося 07.06.2012 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомлено. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 07.06.2012 року заперечував проти доводів відповідача-2, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ПрАТ „СК „Статус" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року - без змін.

Представник відповідача-1 та відповідач-3 в судовому засіданні 07.06.2012 року заперечував проти доводів відповідача-2, викладених в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу ПрАТ „СК „Статус" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року - без змін.

У судовому засіданні, яке відбулось 07.06.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та відповідача-3, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу ПрАТ „СК „Статус" слід задовольнити частково, рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи 08.06.2010 року на дорозі Обухів-Глеваха 0км+100м сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - за участю автомобіля „Мерседес", д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, (власник - ПП „Стройторг") та автомобіля „Деу Ланос", д/н НОМЕР_3, яким керував ОСОБА_5 (власник ПрАТ «ЕРА»), що підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування Обухівського району при УДАІ ГУМВС України у Київській області № 660 від 17.02.2011 року.

В результаті вищезазначеної ДТП автомобілю „Деу Ланос", д/н НОМЕР_3, який належить позивачу на праві власності були завдані механічні пошкодження, чим заподіяно останньому матеріальну шкоду.

Як вбачається зі Звіту експерта № 354/3 від 01.07.2010 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Деу Ланос", д/н НОМЕР_3 в результаті його пошкодження в ДТП, з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 22 657, 78 грн.

Фактична ж вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля „Деу Ланос", д/н НОМЕР_3 склала 36 580,00 грн., що підтверджується Актами здачі-приймання робіт № ОУ-0000011 та № Оу-0000001 від 08.12.2010 року.

Крім того, згідно Акта здачі-прийняття виконаних робіт № 354/3 від 18.02.2011 року позивачем понесені витрати на проведення вищевказаного автотоварознавчого дослідження в сумі 450,00 грн.

Сплата позивачем вартості проведення відновлювального ремонту автомобіля „Деу Ланос", д/н НОМЕР_3 та проведення автотоварознавчого дослідження № 354/3 від 01.07.2010 року на загальну суму 37 030,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 680 від 26.07.2010 року на суму 5 000,00 грн., № 985 від 07.10.2010 року на суму 10 000,00 грн., № 1060 від 25.10.2010 року на суму 10 000,00 грн., № 1174 від 19.11.2010 року на суму 11 590,00 грн. та № 1535 від 18.02.2011 року на суму 450,00 грн.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Відповідно до постанови Оболонського районного суду міста Києва від 11.08.2010 року у справі № 3-8234, залишеної без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 20.10.2010 року у справі № 33-1647/10, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п. 16.11. Правил дорожнього руху України. Останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, однак провадження у справі № 3-8234 закрито, у відповідності до п. 7 ст. 247 КпАП України у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, що в свою чергу не є реабілітуючою обставиною.

Згідно із статтею 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Законність керування ОСОБА_3 автомобілем „Мерседес", д/н НОМЕР_1 під час ДТП підтверджується наявним в матеріалах справи Договором № 4 оренди автомобіля від 01.04.2010 року (далі - Договір оренди).

Згідно п. 1 вказаного Договору оренди ПП „Стройторг" (орендодавець) передав ФОП ОСОБА_3 (орендар) у строкове платне володіння і користування автомобіль „Мерседес", д/н НОМЕР_1.

Пунктом 2 Договору сторони передбачили, що орендований автомобіль належить використовувати орендарем для транспортного обслуговування співробітників орендаря по території України. Термін оренди: з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року.

Згідно Акту прийому-передачі автомобіля від 01.04.2010 року, що є невід'ємною частиною Договору оренди, ПП „Стройторг" передав, а ФОП ОСОБА_3 прийняв автомобіль „Мерседес", д/н НОМЕР_1.

Даний Договір оренди є чинним і протилежного судом не встановлено.

Із наявних матеріалів справи також вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля „Мерседес", д/н НОМЕР_1, застрахована ПрАТ „СК „Статус" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9969706 (далі - Поліс) зі строком дії з 17.06.2009 року до 16.06.2010 року. Тип полісу - І.

Згідно п. 2 зазначеного Полісу страхування, ліміт відповідальності відповідача за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом. 27.1 ст. 27 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", передбачено, що виплата страховою відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 відповідного Закону документів.

Згідно ст. 35.1 ст. 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

10.06.2010 року позивач направив відповідачу-2 заяву про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, але останній листом № 1131 від 22.11.2010 року відмовив у проведенні виплаті в зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження керування ОСОБА_3 автомобілем на законних підставах під час ДТП.

Вважаючи відмову у виплаті страхового відшкодування безпідставною позивач просить суд в судовому порядку стягнути з відповідача-2 на свою користь суму страхового відшкодування в розмірі 24 490,00 грн., виходячи з ліміту відповідальності відповідача-2 згідно Полісу (25 500,00 грн.) за вирахуванням франшизи (510,00 грн.), а решту суми в розмірі 12 540,00 грн. стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-3.

Судом першої інстанції позовні вимоги до ПрАТ „СК „Статус" задоволено повністю та стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 24 490,00 грн. страхового відшкодування, з відповідача-1 на користь позивача - 12 090,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог до ПП „Стройторг" відмовлено.

Однак, з таким висновком місцевого господарського суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Як підтверджується матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач-2 в порушення норм Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" безпідставно не виконав свої зобов'язання з виплати позивачу страхового відшкодування за страховим випадком, що стався результаті ДТП 08.06.2010 року, оскільки законність керування ОСОБА_3 автомобілем „Мерседес", д/н НОМЕР_1 під час ДТП підтверджується матеріалами справи, а страхова компанія не довела протилежного.

Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як зазначалося раніше виходячи із Звіту експерта № 354/3 від 01.07.2010 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля „Деу Ланос" д/н НОМЕР_3 в результаті його пошкодження в ДТП, з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 22 657, 78 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині в межах ліміту відповідальності відповідача-2, суд першої інстанції виходив з фактичних витрат понесених позивачем на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля „Деу Ланос", д/н НОМЕР_3.

Проте, в силу приписів п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 24 490,00 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 22 147,78 грн. (22 657, 78 грн. матеріального збитку визначеного Звітом експерта № 354/3 від 01.07.2010 року за вирахуванням 510,00 грн. франшизи передбаченої Полісом).

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

В своїх уточненнях до позовної заяви № 111 від 12.08.2011 року, позивач просить суд стягнути з відповідача-1 та відповідача-3 солідарно 12 540,00 грн. шкоди, як різницю між фактичним розміром шкоди, завданої позивачу в результаті ДТП (37 030,00 грн.) та сумою страхового відшкодування, яку зобов'язаний виплатити відповідач-2 (24 490,00 грн.).

Судом першої інстанції позовні вимоги в цій частині задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь позивача 12 090,00 грн. збитків. В стягненні 450,00 грн. вартості проведення автотоварознавчого дослідження відмовлено, оскільки такі витрати не є втратою майна та не пішли на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, а є витратами позивача, здійсненими ним в результаті своєї господарської діяльності.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги в цій частині місцевий господарський суд виходив з того, що водій автомобіля „Мерседес", д/н НОМЕР_1 - ОСОБА_3 є штатним працівником відповдіача-1, що підтверджується матеріалами справи та на час настання ДТП виконував службові обов'язки, що підтверджується, зокрема, подорожнім листом службового легкового автомобіля № 10 від 08.06.2010 року, а тому в силу ст. 1172 ЦК України особою відповідальною за шкоду завдану позивачу в результаті ДТП є відповідач-1.

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Подорожній лист службового легкового автомобіля № 10 від 08.06.2010 року, на який посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, колегією суддів не приймається як належний доказ, оскільки оформлений з грубим порушенням Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року № 74 (далі - Інструкція).

Ця Інструкція встановлює єдиний порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля типової форми № 3 при виконанні службових поїздок, а також для обліку транспортної роботи службових легкових автомобілів. Виконання положень Інструкції обов'язкове для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від відомчого підпорядкування та форми власності (п. 1.1. ч. 1 Інструкції).

У відповідності до ч. 2 Інструкції при випуску автомобіля з гаража диспетчер (або інша відповідальна особа перевізника) зобов'язаний видати водієві оформлений відповідно до вимог даної Інструкції подорожній лист службового легкового автомобіля типової форми № 3 (п. 2.1.), в якому, зокрема, на лицьовому боці у верхньому лівому куті ставить штамп перевізника; у рядку „Посвідчення водія перевірив, завдання видав" підписом стверджує достовірність заповнених ним реквізитів подорожнього листа та наявність у водія його посвідчення (п. 2.2.).

Крім того, медичний працівник, який виконує передрейсовий медичний огляд, підписом стверджує можливість допуску водія за станом здоров'я до керування автомобілем; у рядку 4 розділу II „Робота водія і автомобіля" механік (або інша відповідальна особа перевізника) записує показання спідометра при виїзді автомобіля з гаража, у рядку 6 - фактичний час (год., хв.) виїзду автомобіля і підписом стверджує передачу автомобіля водієві у технічно справному стані та дозвіл на виїзд (п. 2.3.).

Всупереч Інструкції вищевказаний подорожній лист службового легкового автомобіля № 10 від 08.06.2010 року підписаний лише ОСОБА_3 та не містить печаток підприємства і інших необхідних підписів відповідальних осіб .

Разом з тим, як зазначалося вище, на час ДТП відповідачем-1 автомобіль „Мерседес", д/н НОМЕР_1 було передано відповідачу-3 у строкове платне володіння і користування згідно Договору № 4 оренди автомобіля від 01.04.2010 року,

Крім того, в судовому засіданні 07.06.2012 року ОСОБА_3 в своїх поясненнях зазначив, що під час ДТП він керував вказаним автомобілем саме як ФОП.

За таких обставин, оцінюючи в сукупності докази наявні в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_3 під час ДТП керував автомобілем „Мерседес", д/н НОМЕР_1 безпосередньо як ФОП, а відтак, відповідно до приписів статей 1166 та 1187 ЦК України, відповідати за шкоду, завдану позивачу в результаті ДТП належить саме відповідачу-3.

З огляду на вищенаведене, враховуючи приписи ст. 1194 ЦК України, з відповідача-3 на користь позивач підлягає стягненню 14 882,22 грн., як різниця між фактичним розміром шкоди, завданої позивачу в результаті ДТП (37 030,00 грн.) та сумою страхового відшкодування, яку зобов'язаний виплатити відповідач-2 (22 147,78 грн.).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач, у відповідності до статей 33, 34, 36 ГПК України надав суду усі необхідні письмові документи та матеріали на підтвердження та обґрунтування своїх позовних вимог.

Згідно із пунктами 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року слід скасувати частково та прийняти нове, яким позов задовольнити частково.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

постановив:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Статус" на рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року у справі № 24/134 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2012 року у справі № 24/134 скасувати частково.

3. Резолютивну частину рішення господарського суду м. Києва від 21.02.2012 року у справі № 24/134 викласти в такій редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Статус" на користь Приватного акціонерного товаритсва „ЕРА" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 22 147,78 грн., 222,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 141,60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Приватного акціонерного товаритсва „ЕРА" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення шкоду в розмірі 14 882,22 грн., 149,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 94,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволені позовних вимог до Приватного підприємства „Стройторг" відмовити."

4. Стягнути з Приватного акціонерного товаритсва „ЕРА" на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Статус" з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 77,00 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Доручити місцевому господарському суду видати накази.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

7. Справу № 24/134 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Зубець Л.П.