Постанова

від 20.06.2012 по справі 2а-6092/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

2а-6092/12/2670   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ  20 червня 2012 року                      № 2а-6092/12/2670 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом                       Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБА-ВЕНДІНГ Україна» до                               1) Київської регіональної митниці;           2) Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про                          визнання дій протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІБА-ВЕНДІНГ Україна»(надалі –позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці (надалі –відповідач 1, митний орган) та Головного управління Державного казначейства України в м. Києві, в якому просить: - визнати протиправними дії Київської регіональної митниці щодо відмови в прийнятті вантажно-митних декларацій №100190000/2011/119019 від 18.07.2011р., №100190000/2011/118999 від 18.07.2011р., №100190000/2011/129985 від 19.10.2011р., №100190000/2011/129988 від 19.10.2011р., №100190000/2011/129983 від 19.10.2011р., №100190000/2012/307024 від 05.01.2012р. та №100190000/2012/307025 від 05.01.2012р., митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, самостійного визначення митної вартості імпортованих товарів за 6 (шостим) резервним методом їх оцінки та донарахуванню Товариству з обмеженою відповідальністю «СІБА-ВЕНДІНГ Україна»суми обов'язкових митних платежів частині збільшення на 375 175,10 грн., з них: сума митного збору 5% - 72 149,05 грн., податок на додану вартість 20% - 303 026,05 грн.; - скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуск; товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100190000/1/00665 від 22.07.2011р. №100190000/1/00666 від 22.07.2011р., №100190000/1/02569 від 24.10.2011р., №100190000/1/02618 від 26.10.2011р., №100190000/1/02619 від 26.10.2011р., №10019000/2/00030 від 06.01.2012р. та  №100190000/2/00031 від 06.01.2012р.; -  скасувати Рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом №100000006/2011/313229/1 від 21.07.2011р., №100000006/2011/313230/1 від 21.07.2011р.. №100000006/2011/314382/1 від 20.10.2011р., №100000006/2011/314383/1 від 20.10.2011р., №100000006/2011/314381/1 від 20.10.2011р., №100000006/2012/310023/1 від 06.01.2012р. та №100000006/2012/310024/1 від 06.01.2012р.; - стягнути з Головного управління Державного казначейства України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБА-ВЕНДІНГ Україна»(03083, м.Київ, проспект Науки, буд. 119-6, ЄДРПОУ - 36204477, свідоцтво ПДВ № 100160738, ІПН 362044726505, р/р 26005015785001 ф-ї ВАТ КБ «Надра»КРУ м.Києва, МФО 320564) суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 303 026,05 грн. (триста три тисячі двадцять шість грн. 05 коп.) та суму митного збору в розмірі 72 149,05 грн. (сімдесят дві тисячі сто сорок дев'ять грн. 05 коп.), а всього - 375 175,10 грн.(триста сімдесят п'ять тисяч сто сімдесят п'ять грн. 10 коп.); - стягнути з Головного управління Державного казначейства України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБА-ВЕНДІНГ Україна»судовий збір у розмірі 2 146,00 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.05.2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про неправомірність дій митного органу щодо визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом, оскільки вважає, що заявлена декларантом митна вартість є достовірною та об'єктивною, яка підтверджується зовнішньоекономічними контрактами, висновками ДП «Держзовнішінформ», калькуляцією виробника, прайс-листами та іншими документами. Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що при порівнянні рівня заявленої Товариством митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, посадовою особою Київської регіональної митниці було встановлено її заниження. Враховуючи відсутність додаткових підтверджуючих документів заявленої митної вартості, митним органом було прийнято рішення про визначення митної вартості за шостим (резервним) методом. Під час судового засідання представник відповідача, заявив клопотання про залишення позову без розгляду в частині скасування рішень про визначення митної вартості товарів за резервним методом №100000006/2011/313229/1 від 21.07.2011р., №100000006/2011/313230/1 від 21.07.2011р. та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуск; товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100190000/1/00665 від 22.07.2011р. №100190000/1/00666 від 22.07.2011р.,  в зв'язку з порушенням строків. Суд виніс протокольну ухвалу, якою відмовив відповідачу в клопотанні та роз'яснює наступне. Відповідно до ст. 41 Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони. Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встанов леного цим кодексом або іншими законами. Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення податкових зобов'язань, які становлять 1095 днів Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в редакції Закону N 3609-VI встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення. Відповідна правова позиція відображена і в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року № 203/11/13-11. Також Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 01.11.2011 р. N 1935/11/13-11 зазначив, строк для звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання повинен визначатися за правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України. Зазначений строк становить 1095 днів із дня отримання такого рішення, незалежно від того, чи скористалася особа своїм правом на досудове розв'язання спору шляхом застосування процедури адміністративного оскарження. Таким чином ТОВ «Сіба-Вендінг Україна»звернулася вчасно за захистом свого права до адміністративного суду протягом 1095 днів з моменту винесення рішень про визначення митної вартості товарів за резервним методом №100000006/2011/313229/1 від 21.07.2011р., №100000006/2011/313230/1 від 21.07.2011р. та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуск; товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100190000/1/00665 від 22.07.2011р. №100190000/1/00666 від 22.07.2011р. митного органу про нарахування грошового зобов'язання. В судовому засіданні 11 червня 2012 року була зафіксована неявка представника Головного управління Державного казначейства України в м. Києві. Будь-яких клопотань від нього не надходило. Суд поставив на розгляд питання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, на що представники позивача та митного органу не заперечили. За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, судовий розгляд було продовжено в порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного. Товариство з обмеженою відповідальністю «СІБА-ВЕНДІНГ Україна»на підставі прямих зовнішньоекономічних контрактів №20/К/90 від 20.07.2010 року, укладених з фірмою “Vendomat S.p.A.” (Milano, Italia), та №6/К від 30.08.2010 року, та з фірмою “Torefatorri Associati S.p.A.”, здійснює діяльність з ввезенням на митну територію України та наступною реалізацією на території України натуральної кави та кавових напоїв. Відповідно до пункту 2 зазначених контрактів №20/К/90 від 20.07.2010 року та №6/К від 30.08.2010 року - найменування, кількість, вартість одиниці та загальна вартість кожної партії товару зазначені в інвойсах, які супроводжують товар. Згідно з умовами контракту на адресу позивача в зону митного контролю Київської регіональної митниці надійшов товар відповідно до наступних товарно-транспортних накладних (СМR): 1) А№0021002 (інвойс №№007526/VS та №007531/VS від 12.07.2011р.) та А№0016153 (інвойс №211110 від 28.06.2011р.) від 14.07.2011 року; 2) А№0187395 (інвойс №010239/VS від 05.10.2011р.), А№032331 (інвойс №010238/VS від 05.10.2011р.) та А№0187361 (інвойс №211162 від 03.10.2011р.) від 14.10.2011 року; 3) А№021446 (інвойс №2112156 від 05.12.2011р.) та А№021446/1 (інвойси №№ 012859/VS та 012861/VS від 12.12.2011р.) від 22.12.2011р. Для здійснення митних процедур і пропуску вантажу на митну територію України, позивач через уповноважену особу подав до митного органу наступні вантажно-митні декларації (надалі –ВМД): 1) №100190000/2011/119019 від 18.07.2011р. та №100190000/2011/118999 від 18.07.2011р.; 2) №100190000/2011/129985 від 19.10.2011р., №100190000/2011/129988 від 19.10.2011р. та №100190000/2011/129983 від 19.10.2011р.; 3) №100190000/2012/307024 від 05.01.2012р. та №100190000/2012/307025 від 05.01.2012р. Також позивачем було визначено митну вартість товару за ціною контрактів, та зазначено її у деклараціях митної вартості №100190000/2011/119019 від 18.07.2011р., №100190000/2011/118999 від 18.07.2011р., №100190000/2011/129985 від 19.10.2011р., №100190000/2011/129988 від 19.10.2011р., №100190000/2011/129983 від 19.10.2011р., №100190000/2012/307024 від 05.01.2012р., та №100190000/2012/307025 від 05.01.2012р. Як встановлено судом, на підтвердження правильності визначення митної вартості товару митниці були надані документи, перелік яких відповідає переліку, зазначеному у п.п.7, 8 «Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 20.12.2006р. за №1766 (далі - Порядок). З метою перевірки правильності визначення митної вартості товару, заявленого позивачем до митного оформлення, підрозділом митного оформлення було направлено Запит № 119019 від 19.07.2011, Запит № 118999 від 19.07.2011, Запит № 129983 від 19.10.2011, Запит № 129985 від 19.10.2011, Запит № 129988 від 19.10.2011, Запит № 307024 від 05.01.2012, Запит № 307025 від 05.01.2012 до відділу контролю митної вартості (ВКМВ та КТ) Київської регіональної митниці. В результаті вказаної перевірки посадові особи митного органу прийшли до висновку про те, що митна вартість товару, заявлена Позивачем до митного контролю, відрізнялась, тобто була нижчою, від середньоконтрактної вартості, що була визначена митницею під час митного оформлення подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами та суперечила даним, які містяться в ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України (надалі - ЄАІС ДМСУ). Оскільки, заявлена декларантом митна вартість поданого до митного оформлення товару нижча рівня митної вартості подібних товарів, враховуючи те, що кава являється товаром, реалізація якої здійснюється в порядку біржової торгівлі інспектором відділу контролю митної вартості було запропоновано подання додаткових документів, про що було здійснено запис про надання додаткових документів, а саме: 1) ВМД від 18.07.2011р. № 100190000/2011/119019 та 100190000/2011/118999: - прайс-листи фірми - виробника товару; - інформація зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару або сировини; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - для непрямого контракту рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця.; 2) ВМД від 19.10.2011р. № 100190000/2011/129983 100190000/2011/129985 та № 100190000/2011/129988: -  інформація зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару або сировини; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 3) ВМД від 05.01.2012р. № 100190000/2012/307025 та № 100190000/2012/307024: -  рахунок-фактуру від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу; - прайс-листи фірми - виробника товару; - калькуляцію фірми - виробника товару; - копію вантажної митної декларації країни-відправлення; - інформацію зовнішньоторговельних та біржових організації про вартість сировини; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. З даними вимогами декларант був ознайомлений під підпис, одночасно зазначивши, що надати додаткові документи протягом 10 днів не має можливості. На підставі зазначеного, митний орган прийняв рішення про неможливість прийняття методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються та прийняв рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом (далі за текстом - Рішення): 1) №100000006/2011/313229/1 від 21.07.2011р. та №100000006/2011/313230/1 від 21.07.2011р.; 2) №100000006/2011/314382/1 від 20.10.2011р., №100000006/2011/314383/1 від 20.10.2011р. та №100000006/2011/314381/1 від 20.10.2011р.; 3) №100000006/2012/310023/1 від 06.01.2012р. та №100000006/2012/310024/1 від 06.01.2012р. Також митним органом було запропоновано здійснити митне оформлення товарів під гарантійні зобов'язання з використанням вимог наказу Державної митної служби України від 17.03.08 № 230 «Про затвердження Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України»та підготувати у встановлений строк зазначені додаткові документи. Позивачем була використана можливість випустити товар у вільний обіг та підтвердити заявлену митну вартість товарів шляхом подання додаткової інформації відповідно до вимог п.13 та п.14 Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 17.03.08 № 230. Внаслідок прийнятих Київською регіональною митницею рішень про визначення митної вартості товару, позивачем було сплачено додаткових грошових зобов'язань в загальному розмірі 375 175,00 грн. З метою перегляду вказаних рішень позивачем на адресу відповідача були надані додаткові документи, а саме: - прайс-лист фірми-виробника; - калькуляції фірми-виробника; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені ДП «Держзовнішінформ». За результатами розгляду додаткових документів Київська регіональна митниця не змінила своєї позиції щодо митної ціни товару, як наслідок спірні рішення були залишені без змін. В обґрунтування правомірності таких дій представник відповідача зазначав, що наданий позивачем прайс-лист не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості, оскільки адресований безпосередньо ТОВ «Сіба-Ведінг Україна», тобто має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців. Стосовно наданої калькуляції ТОВ «Сіба-Ведінг»відповідач вказував, що в ній зазначена вартість суміші кавових зерен різних сортів без уточнення вартості кожного окремого сорту, що не дає можливості перевірити правильність розрахунку вартості цієї суміші. Щодо наданого висновку Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків представник митного органу зазначив, що вартісний аналіз проводився експертом на підставі наданих до митного оформлення товаросупровідних документів та не здійснено аналіз цін на натуральну смажену каву в зернах, не врахована кон'юнктура ринку та біржові котирування вартості сировини, яка є основною складовою при виробництві товару. Проте, суд не може погодитись із такими твердженнями, а також із спірними рішеннями митного органу, в зв'язку з чим звертає увагу на наступне. Доводи відповідача щодо додатково наданих Товариством прайс-листів фірми-виробника, калькуляцій фірми-виробника та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені ДП «Держзовнішінформ»,  як документів, які не можуть бути взяті до уваги, не відповідають дійсності. Оскільки в процесі дослідження цих документів судом встановлено, що вони є належно оформлені, складені уповноваженими на те особами, містять усі необхідні реквізити, тобто є документами, які мають юридичну силу, а відтак можуть братись до уваги в якості інформаційної бази для підтвердження митної вартості імпортованого позивачем товару. Згідно абз.23 ст.1 Митного кодексу України, переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація. Відповідно до ст.259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.261 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України. Відповідно до ст.262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Відповідно до вимог статті 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів. Статтею 266 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу. Згідно ст. 273 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Згідно п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р.  № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: - зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; - рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; - банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); - пакувальні листи; - копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню. Крім того, з аналізу сукупності норм ч. 2 ст. 265 Митного кодексу України та абзацу 4 п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, вбачається, що витребування додаткових документів може мати місце лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Як встановлено судом, Товариством було надано усі необхідні документи, передбачені п.7 Порядку. При цьому, посадовою особою була висунута вимога про необхідність подання додаткових документів, а саме: калькуляцію фірми - виробника товару, копію вантажної митної декларації країни-відправлення, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організації про вартість сировини, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством. Однак, зважаючи на те, що отримання та надання до митниці зазначених додаткових документів, як то експертного висновку спеціалізованих експертних організацій про якісні та вартісні характеристики товарів, - потребує додаткового часу, то відповідно декларантом було зазначено, що на даний час надати додаткові документи не має можливості. Перевіривши наявні у справі докази, суд погоджується із позицією позивача щодо формального підходу відповідача до витребування додаткових документів та неврахування особливостей даної зовнішньоекономічної операції. Так, представником відповідача було долучено таблиці цінової бази ЄАІС ДМСУ, на підставі яких було здійснено порівняння задекларованої позивачем митної вартості кави з митною вартістю кави, яка вже ввозилась на територію України. Суд звертає увагу на те, що надані таблиці не містять конкретних відомостей, яку саме митну вартість якого товару митним органом було взято за основу при її визначенні. Фактично в даних таблицях наведений перелік різної кави (різних сортів, виробників, форми (мелена / в зернах),  пакуванні тощо), ввезеної з Італії із різною митною вартістю для кожної операції з імпорту товару, різниця сум між якими становить до 18 ЄВРО за кг. З наданих таблиць жодним чином не можна прийти до висновку, якими позиціями  саме керувався митний орган при визначенні митної вартості імпортованого позивачем товару. Представник митниці пояснити, який товар і яка ціна з наданої таблиці бралась до уваги митницею, не зміг. Судом надавався час відповідачу для уточнення вищевказаних обставин, проте дані заходи виявились безрезультатними. Також проаналізувавши дані таблиці цінової бази ЄАІС ДМСУ, якими керувались митні органами, суд зазначає, що відповідачем не бралось до уваги, що позиції в таблиці мають вміст в каві сорту Арабіка від 80% до 100%, який є дорожчим від Робусти, тоді як ввезена позивачем кава містила від 10% до 30% сорту Арабіка, а також однаково була оцінена і кава без кофеїну. Таким чином обґрунтованість спірних рішень відповідача ставиться судом під сумнів. Крім того суд звертає увагу на те, що Київською регіональною митницею не доведена неможливість послідовного застосування всіх чотирьох методів після першого методу. Доводи митного органу про протилежне не підтверджені жодними доказами, адже обов'язок такого доведення покладений саме на відповідача. Вказана позиція щодо доведення  митницею застосування резервного методу визначення митної вартості товару узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладена в ухвалі від 10 квітня 2012 року № К/9991/21319/11. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення. Враховуючи все вищевикладене, беручи до уваги те, що на підтвердження заявленої позивачем митної вартості товарів в матеріалах справи наявна достатня кількість відповідних документів, зважаючи на недоведеність та необґрунтованість дій митного органу, пов'язаних із визначенням митної вартості за шостим (резервним) методом, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим вони підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва - ПОСТАНОВИВ: Позов задовольнити. Визнати протиправними дії Київської регіональної митниці щодо відмови в прийнятті вантажно-митних декларацій №100190000/2011/119019 від 18.07.2011р., №100190000/2011/118999 від 18.07.2011р., №100190000/2011/129985 від 19.10.2011р., №100190000/2011/129988 від 19.10.2011р., №100190000/2011/129983 від 19.10.2011р., №100190000/2012/307024 від 05.01.2012р. та №100190000/2012/307025 від 05.01.2012р. та відмови в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Визнати протиправними дії Київської регіональної митниці щодо самостійного визначення митної вартості імпортованих товарів за 6 (шостим) резервним методом їх оцінки. Визнати протиправними дії Київської регіональної митниці щодо донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю «СІБА-ВЕНДІНГ Україна»суми обов'язкових митних платежів частині збільшення на 375 175,10 грн., з них: сума митного збору 5% - 72 149,05 грн., податок на додану вартість 20% - 303 026,05 грн. Скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100190000/1/00665 від 22.07.2011р. №100190000/1/00666 від 22.07.2011р., №100190000/1/02569 від 24.10.2011р., №100190000/1/02618 від 26.10.2011р., №100190000/1/02619 від 26.10.2011р., №10019000/2/00030 від 06.01.2012р. та  №100190000/2/00031 від 06.01.2012р. Скасувати Рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом №100000006/2011/313229/1 від 21.07.2011р., №100000006/2011/313230/1 від 21.07.2011р., №100000006/2011/314382/1 від 20.10.2011р., №100000006/2011/314383/1 від 20.10.2011р., №100000006/2011/314381/1 від 20.10.2011р., №100000006/2012/310023/1 від 06.01.2012р. та №100000006/2012/310024/1 від 06.01.2012р.; Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБА-ВЕНДІНГ Україна»(03083, м.Київ, проспект Науки, буд. 119-6, ЄДРПОУ - 36204477, свідоцтво ПДВ № 100160738, ІПН 362044726505, р/р 26005015785001 ф-ї ВАТ КБ «Надра»КРУ м.Києва, МФО 320564) суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 303 026,05 грн. (триста три тисячі двадцять шість грн. 05 коп.) та суму митного збору в розмірі 72 149,05 грн. (сімдесят дві тисячі сто сорок дев'ять грн. 05 коп.), всього - 375 175,10 грн.(триста сімдесят п'ять тисяч сто сімдесят п'ять грн. 10 коп.). Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Київської регіональної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБА-ВЕНДІНГ Україна». Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                                               Вєкуа  Н.Г.