Ухвала
від 11.09.2012 по справі 2а-6092/12/2670
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6092/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів: Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Київської регіональної митниці на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сіба-Вендінг Україна»до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 червня 2012 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Сіба-Вендінг Україна»до Київської регіональної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Києві про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії задоволено, визнано протиправними дії Київської регіональної митниці щодо відмови в прийнятті вантажно-митних декларацій №100190000/2011/119019 від 18 липня 2011 року, №100190000/2011/118999 від 18 липня 2011 року, №100190000/2011/129985 від 19 жовтня 2011 року, №100190000/2011/129988 від 19 жовтня 2011 року, №100190000/2011/129983 від 19 жовтня 2011 року, №100190000/2012/307024 від 05 січня 2012 року та №100190000/2012/307025 від 05 січня 2012 року та відмови в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; визнано протиправними дії Київської регіональної митниці щодо самостійного визначення митної вартості імпортованих товарів за 6 (шостим) резервним методом їх оцінки; визнано протиправними дії Київської регіональної митниці щодо донарахування позивачу суми обов'язкових митних платежів в частині збільшення на 375175,10 грн., з них: сума митного збору 5% - 72149,05 грн., податок на додану вартість 20% - 303026,05 грн.; скасовано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №100190000/1/00665 від 22 липня 2011 року, №100190000/1/00666 від 22 липня 2011 року, №100190000/1/02569 від 24 жовтня 2011 року, №100190000/1/02618 від 26 жовтня 2011 року, №100190000/1/02619 від 26 жовтня 2011 року, №10019000/2/00030 від 06 січня 2012 року та №100190000/2/00031 від 06 січня 2012 року; скасовано рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом №100000006/2011/313229/1 від 21 липня 2011 року, №100000006/2011/313230/1 від 21 липня 2011 року, №100000006/2011/314382/1 від 20 жовтня 2011 року, №100000006/2011/314383/1 від 20 жовтня 2011 року, №100000006/2011/314381/1 від 20 жовтня 2011 року, №100000006/2012/310023/1 від 06 січня 2012 року та №100000006/2012/310024/1 від 06 січня 2012 року; зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 303026,05 грн. та суму митного збору в розмірі 72149,05 грн., всього - 375175,10 грн.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, Київська регіональна митниця подала апеляційну скаргу на вищезгадану постанову, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт посилається на безпідставну, на його думку, відмову суду першої інстанції залишити без розгляду позов в частині скасування рішень про визначення митної вартості товарів від 21 липня 2011 року №100000006/2011/313229/1 та від 21 липня 2011 року №100000006/2011/313230/1, карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22 липня 2011 року №100190000/1/00665 та від 22 липня 2011 року №100190000/1/00666. Необхідність залишення позову в частині без розгляду апелянт обґрунтовує тим, що позивач без поважних причин пропустив строки звернення до суду, встановлені ст. 99 КАС України. Крім того, за твердженням апелянта, суд першої інстанції необґрунтовано та безпідставно застосував до відносин, пов'язаних із сплатою ввізного мита, норми Податкового кодексу України, оскільки зазначений нормативний акт ці питання не регулює. Також апелянт наголошує на правомірності та відповідності нормам законодавства України дій посадових осіб митного органу щодо самостійного визначення митної вартості товару, що був імпортований позивачем, за шостим резервним методом визначення митної вартості товару.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Повноваження суду апеляційної інстанції з перегляду судових рішень встановлені ст.195 КАС України, відповідно до якої перегляд оскаржуваного рішення здійснюється в межах апеляційної скарги, за винятком встановлення апеляційним судом порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно встановив обставини взаємовідносин між сторонами, вірно визначив суть та підстави спору, що виник між позивачем та відповідачем, правильно встановив законодавство, що підлягає застосуванню при вирішенні справи.

Позовні вимоги були вмотивовані протиправністю дій Київської регіональної митниці щодо відмови у прийнятті вантажно-митних декларацій №100190000/2011/119019 від 18 липня 2011 року, №100190000/2011/118999 від 18 липня 2011 року, №100190000/2011/129985 від 19 жовтня 2011 року, №100190000/2011/129988 від 19 жовтня 2011 року, №100190000/2011/129983 від 19 жовтня 2011 року, №100190000/2012/307024 від 05 січня 2012 року та №100190000/2012/307025 від 05 січня 2012 року; самостійного визначення Київською регіональною митницею митної вартості імпортованих товарів за шостим резервним методом їх оцінки; донарахуванню ТОВ «Сіба-Вендінг Україна»суми обов'язкових митних платежів в частині збільшення на 375175,10 грн.: з них сума митного збору 5% - 72149,05 грн., податок на додану вартість 20% - 303026,05 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Сіба-Вендінг Україна»на підставі прямих зовнішньоекономічних контрактів, укладених з фірмою «Vendomat S.p.A.»(Milano Italia), «Тorefatorri Associati S.p.A»здійснює діяльність з ввезення натуральної кави та кавових напоїв на митну територію України з метою їх наступної реалізації. Для здійснення митних процедур і пропуску вантажу на територію України позивачем було визначено митну вартість товару за ціною контрактів, та зазначено її у деклараціях митної вартості, що відповідає положенням Митного кодексу України, чинного на момент здійснення цих операцій. На підтвердження правильності визначення митної вартості товару, позивачем були надані документи, перелік, яких відповідає переліку, зазначеному у п.п.7, 8 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1766 від 20 грудня 2006 року.

Не погоджуючись із заявленою митною вартістю товару, зважаючи на те, що заявлена позивачем митна вартість товару була нижчою від вартості, що була визначена митним органом під час митного оформлення подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами та суперечила даним, що містяться в ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, посадові особи Київської регіональної митниці запропонували позивачу надати протягом 10 днів додаткові документи, які б підтверджували вказану ним вартість товару: прайс-листи фірми-виробника товару, калькуляцію фірми-виробника, інформацію зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість товару або сировини, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями тощо.

Позивач був ознайомлений з вимогами митного органу щодо необхідності надання додаткових документів, однак, як вбачається з матеріалів справи, зазначив, що надати їх в установлений строк не має можливості, після чого Київською регіональною митницею було прийнято рішення про неможливість застосування методу визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, та прийнято рішення про визначення митної вартості товарів за резервним методом.

В подальшому, здійснивши митне оформлення товару під гарантійні зобов'язання, позивач надав додаткові документи, а саме: прайс-лист та калькуляцію фірми виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією ДП «Держзовнішінформ». Водночас, митний орган відмовив позивачу у перегляді винесеного останнім рішення, яким була збільшена митна вартість імпортованого позивачем товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність відмови Київської регіональної митниці щодо врахування інформації, яка містилася в додатково наданих позивачем документах, та яка підтверджувала вартість товару, що була задекларована суб'єктом господарювання у деклараціях митної вартості. Так, посилаючись на суб'єктивну спрямованість прайс-листа фірми виробника, виключно на підставі того, що він був адресований безпосередньо позивачу, відповідач не довів, що наявна в цьому прайс-листі інформація не відповідає дійсності, а тому мотиви відмови суб'єкта владних повноважень розглядати зазначену інформацію, як таку, що підтверджує позицію позивача, колегія суддів вважає необґрунтованими. Також безпідставним є твердження апелянта щодо неможливості прийняття до уваги висновку Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків, оскільки, як вбачається з цього висновку, при його підготовці, крім товаросупровідних документів, були використані також дані інформаційного агентства «Reuters». Зазначене вказує на те, що експертною організацією досліджувалося питання кон'юктури ринку та аналізу цін на натуральну смажену каву, що поставлялася компаніями-виробниками на територію України у зазначений період. Також не може бути взято до уваги твердження митниці про неможливість врахування наданої позивачем калькуляції, в якій зазначено вартість суміші кавових зерен різних сортів, без уточнення вартості кожного окремого сорту, що унеможливлює проведення перевірки правильності такого розрахунку. Як вбачається з наявних в матеріалах справи інвойсів, поставка суміші кавових зерен здійснювалася в упаковках компанії-виробника (вага 1 кг), який на власний розсуд встановлює ціну на свою продукцію, ціна за упаковку зазначена в калькуляції, а тому вимоги митного органу про необхідність надання ціни складових товару є необґрунтованими.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що документи, які були додатково надані позивачем, є належно оформленими, складеними уповноваженими на те особами, містять усі необхідні реквізити, тобто є документами, які мають юридичну силу, а тому можуть братися до уваги в якості інформаційної бази для підтвердження митної вартості імпортованого позивачем товару.

Натомість, як було встановлено судом, митний орган, використовуючи для встановлення реальної вартості імпортованого позивачем товару відомості цінової бази ЄАІС ДМСУ, не зміг надати суду інформації щодо того, митна вартість якого товару, зокрема, була взята ним до уваги при визначенні митної вартості товару позивача, оскільки, як вбачається з наданої митним органом таблиці, наведений перелік різної кави (різних сортів, виробників, пакування), ввезеної з Італії до України.

Згідно ст.88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Згідно ст.259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Згідно приписів ст.265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

В ст.266 МК України зазначені методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, до яких відноситься визначення за методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1, який є основним згідно з положеннями ст.267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог ст.ст.268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.ст.268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог ст.271, або обчислена відповідно до вимог ст.272 цього Кодексу вартість товарів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст.273 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ст.273 МК України у випадках якщо для визначення митної вартості митним органом застосовується шостий резервний метод, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Водночас, як вбачається з наявних у справі відповідей Київської регіональної митниці на письмові звернення ТОВ «Сіба-Вендінг Україна»щодо надання письмових пояснень стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість кави та застосований при цьому метод визначення митної вартості, останній жодних пояснень з цього приводу не надав, а тому колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо неможливості застосування при визначенні митної вартості товару методів, зазначених у ст.ст.267-272 МК України, а також щодо правомірності дій митного органу, оскільки в даному випадку вбачається, що суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб, передбачений законами України, а прийняте ним рішення не може вважатися таким, що прийнято добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Розглянувши інші доводи апелянта, зокрема, щодо неможливості трактування рішення про визначення митної вартості як податкового зобов'язання, що визначається податковим повідомленням-рішенням, і, як наслідок, неможливості застосування строків звернення до суду, встановлених ст.102 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає доцільним зазначити наступне:

Відповідно до ст.1 Податкового кодексу України, він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження й обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до пп.14.1.113 ст.14 Податкового кодексу України митні платежі - податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи. Крім того, положення, що митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, закріплено ст.41 Податкового кодексу України.

Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України).

З вищенаведених норм законодавства вбачається, що сплата суб'єктами господарювання митних платежів, в т.ч. які самостійно визначаються митними органами, є виконанням таким суб'єктом господарювання свого податкового обов'язку (грошового зобов'язання), а тому рішення митного органу, яким було збільшено митну вартість товарів імпортованих позивачем, та у зв'язку з чим було збільшено суму ввізного мита та податку на додану вартість, фактично відповідає визначенню податкового повідомлення-рішення, а тому висновок суду першої інстанції про можливість застосування строків звернення до суду для оскарження такого рішення, передбачених ст.102 Податкового кодексу України, є обґрунтованим та не суперечить вимогам законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстави для її задоволення відсутні.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 20 червня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення11.09.2012
Оприлюднено24.09.2012
Номер документу26086647
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-6092/12/2670

Ухвала від 26.10.2015

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Аблов Є.В.

Ухвала від 29.12.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Гончар Л.Я.

Ухвала від 23.07.2015

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Аблов Є.В.

Постанова від 21.01.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Гончар Л.Я.

Ухвала від 11.09.2012

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мацедонська В.Е.

Постанова від 20.06.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Вєкуа Н.Г.

Ухвала від 07.05.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Вєкуа Н.Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні