Рішення

від 09.09.2008 по справі 15/49пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000,

м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

09.09.08                                                                                

Справа № 15/49пд.

за позовом

1.          фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,

м. Луганськ

2.          фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.

Луганськ

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський ярмарок», м.

Луганськ

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.

Луганськ

про визнання договору суборенди

недійсним, стягнення матеріальної шкоди у сумі 20000 грн. та моральної шкоди у

сумі 6000 грн.

          Колегія у складі суддів:

Пономаренко

Є.Ю. - головуючий,

Яресько Б.В.,

Василенко Т.А.

За участю представників сторін:

від 1-го позивача - ОСОБА_1,

свідоцтво НОМЕР_1 від 22.11.02, ОСОБА_5, довіреність НОМЕР_2 від 19.10.06.;

від 2-го позивача - ОСОБА_2,

свідоцтво НОМЕР_2 від 22.06.1995, ОСОБА_5, довіреність НОМЕР_3   від 19.10.06.;

від 1-го відповідача - ОСОБА_4,

довіреність № б/н від 21.08.06.;

від

2-го відповідача - ОСОБА_4, довіреністьНОМЕР_4 від 28.11.06.

До

початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою

звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до ст. ст.

4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом

не здійснювалося.

Суть спору:

позивачами заявлені вимоги про:

- визнання недійсним договору

суборенди кіосків від 01.06.06, укладений між відповідачами;

- стягнення з приватного підприємця

ОСОБА_3 майнової шкоди в сумі 14000 грн., заподіяної внаслідок обмеження

доступу у торгівельні кіоски НОМЕР_5 та НОМЕР_6, які знаходяться на

Центральному ринку на перехресті вулиць Дзержинського та Демьохіна м.

Луганська;

- стягнення з приватного підприємця

ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 6000 грн.;

- стягнення з приватного підприємця

ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 6000 грн. у зв'язку з неможливістю здійснювати

торгову діяльність починаючи з 29.06. та 18.07.2006 року.

Позивачі та їх представник

поясненням до позовної заяви визначили розмір вимог, пред'явлений кожним

позивачем та виклали вимоги наступним чином:

- визнати недійсним договору

суборенди кіосків від 01.06.06, укладений між відповідачами;

          - стягнути з ПП ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 6000 грн., заподіяної внаслідок обмеження її

доступу у торгівельний кіоск НОМЕР_5, який знаходяться на Центральному ринку на

перехресті вулиць Дзержинського та Демьохіна м. Луганська;

- стягнути з ПП ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 8000 грн., заподіяної внаслідок обмеження її

доступу у торгівельний кіоск НОМЕР_6, який знаходяться на Центральному ринку на

перехресті вулиць Дзержинського та Демьохіна м. Луганська;

- стягнути з відповідача -ПП

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 завдану їй моральну шкоду в розмірі 3000 грн.;

- стягнути з відповідача -ПП

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 завдану їй моральну шкоду в розмірі 3000 грн.;

- стягнути з ПП ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 3000 грн. у зв'язку з неможливістю здійснювати

торгову діяльність починаючи з 18.07. 2006 року;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь

ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 3000 грн. у зв'язку з неможливістю здійснювати

торгову діяльність починаючи з 18.07.2006 року.

Підставами позовних вимог про

стягнення моральної та матеріальної шкоди позивачі визначають обставини із

вчинення ОСОБА_3 протиправних дій по заварюванню входів в кіоски позивачів, в

яких знаходився товар заявників.

Позивачами були надані відомості про

те, що у провадженні Ленінського районного суду м. Луганська перебуває

кримінальна справа за скаргою приватного обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2 та

ОСОБА_6 відносно ОСОБА_3 за звинуваченням в скоєнні злочину  передбаченого ст. 356 КК України.

У вказаній кримінальній справі

досліджувалися ті самі обставини, що і у даній господарській справі, а саме

щодо заварювання входів в кіоски позивачів, в яких знаходився товар та завдання

шкоди заявникам.

Для настання деліктної

відповідальності, що розглядається у даній господарській справі, необхідна

наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка

заподіювача шкоди - відповідача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною

поведінкою заподіювача; вина відповідача - заподіювача шкоди.

Тому, перш за все, при вирішенні

даного господарського спору підлягають з'ясуванню обставини із вчинення ОСОБА_3

вказаних дій щодо заварювання входів в кіоски, протиправності таких дій та вини

ОСОБА_3 у їх вчиненні. Питання наявності (чи відсутності) зазначених фактів

досліджувалися у зазначеній кримінальній справі.

Виходячи з наведеного, з метою

забезпечення всебічного і повного розгляду всіх обставин справи в їх

сукупності, відповідно до  ч. 1 ст. 79

ГПК України провадження у даній справі №15/49пд було зупиненню ухвалою від

06.11.2007р.  до вирішення пов'язаною з

нею кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_3 в скоєнні злочину  передбаченого ст. 356 КК України, яка

розглядається Ленінським районним судом м. Луганська.

Вироком Ленінського районного суду

м. Луганська від 04.02.2008р. по кримінальній справі № 1-560 за звинуваченням

ОСОБА_3 у скоєнні злочину передбаченого ст. 356 КК України за скаргою ОСОБА_1,

ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ОСОБА_3 виправданий, визнаний невинним в скоєні злочину у

зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Ухвалою колегії суддів судової

палати по кримінальним справам Апеляційного суду Луганської області від 15

квітня  2008р. по справі № 439/08 за

апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, вирок Ленінського районного суду м.

Луганська від 04.02.2008р. у відношенні ОСОБА_3 залишений без змін,  апеляційна скарга  без задоволення. 

У зв'язку з усуненням обставин, що

зумовили зупинення провадження у справі, провадження у справі поновлено ухвалою

від 22.08.2008р.

Позивачі та їх представник позовні

вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідачів проти

позову заперечила.

Розглянувши матеріали справи,

вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, суд

дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з

наступного.

Позовні вимоги мотивовані

наступним. За доводами позивачів вони виступали орендарями кіосків НОМЕР_6 та

НОМЕР_5 на центральному ринку до укладення договору суборенди торгових кіосків

між ТОВ «Луганський ярмарок»та підприємцем ОСОБА_3 від 01.06.2006р. Тому,

позивачі вважають, що договір суборенди кіосків між ТОВ «Луганський ярмарок»та

підприємцем ОСОБА_3 від 01.06.2006р. підлягає визнанню недійсним.

Позовні вимоги по стягненню шкоди

ґрунтуються на тому, що ОСОБА_3 протиправно обмежив доступ позивачів у займані

ними кіоски.

Судом встановлено, що між ТОВ

«Луганський ярмарок»(який виступив орендарем торговельних кіосків на підставі

договору оренди від 05.05.06., укладеного з власником кіоску ДП

«Луганськпродоптторг») та підприємцем ОСОБА_3, як суборендарем укладено договір

суборенди кіосків (у тому числі спірних НОМЕР_6 

та НОМЕР_5), розташованих на перехресті вулиць ім. Демьохіна та ім.

Дзержинського у м. Луганську.

На підставі вказаного договору

суборенди підприємцю ОСОБА_3, передане у тимчасове платне користування на праві

суборенди вищевказані торговельні кіоски, що підтверджено актом приймання

-передачі.

При вирішенні спору у справі

№16/482пн за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3 до Приватного підприємця

ОСОБА_1, суд встановив, що  ОСОБА_3, правомірно

отримав у тимчасове платне користування торговельний кіоск НОМЕР_6 і має

законні підстави ним володіти, користуватися на свій розсуд і відповідно до

умов договору суборенди. З огляду на викладене, відповідач (ОСОБА_1) неправомірно

перешкоджає позивачу у користуванні позивачем об'єктом суборенди -торговельним

кіоском НОМЕР_6. При цьому, судом вже відхилялися доводи ОСОБА_1 про

правомірність зайняття нею спірного приміщення, оскільки правовідносини сторін

по найму нежитлового приміщення повинні бути оформлені письмовим договором, а

такий договір з нею не було укладено. Дозвіл на розміщення об'єкту пересувної

торговельної мережі (був дійсний до 30.06.03., а.с. 27) та довідка, надана ТОВ

«Луганський ярмарок»(а.с.28), не носять характеру договору найму (оренди), не

містять суттєвих умов щодо правовідносин сторін по оренді приміщення і не

надають відповідачу права на ведення торговельної діяльності у спірному об'єкті

на даний час. Відповідно до цього, судом зазначено, що у відповідача відсутні

правові підстави займати торговельний кіоск НОМЕР_6 і перешкоджати позивачу

використовувати орендований ним об'єкт.

Рішенням Господарського суду

Луганської області від 09.11.2006р. по справі №16/482пн позов було задоволено,

зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_1 звільнити незаконно займане

приміщення -торговельний кіоск НОМЕР_6, який знаходиться за адресою:  на перехресті вулиць ім. Дємьохіна та ім.

Дзержинського у м. Луганську та повернути приміщення суборендарю -приватному

підприємцю ОСОБА_3.

Аналогічне рішення від 09.11.2006р.

було прийнято і у справі №16/483пн за позовом Приватного підприємця ОСОБА_3 до

Приватного підприємця ОСОБА_2.

Зазначені рішення залишені без змін

постановами Луганського апеляційного господарського суду від 09.01.2007 р. та

Вищого господарського суду України від 18.04.2007р. і від 26.03.2007р.

Таким чином, рішення у справах

№16/482пн та №16/483пн набрали законної сили.

Відповідно до ст. 35 Господарського

процесуального кодексу України факти,  

встановлені  рішенням  господарського 

суду  (іншого органу,  який 

вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи,  не 

доводяться  знову  при вирішенні інших спорів, в яких беруть

участь ті самі сторони.

Згідно ст. 17 Закону України «Про

виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди

застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист

прав людини і основоположних свобод 1950 року) та практику Суду

(Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення

Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в

справі «Совтрансавто-Холдінг»проти України»у будь-якому спорі рішення

суду, яке вступило в законну  силу, не

може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в

рішенні Суду по справі «Брумареску проти Румунії», параграф 61).

При вирішенні спору у даній справі

суд також не приймає доводи позивачів про те, що на момент укладення спірного

договору між відповідачами позивачі були орендарями спірних кіосків. Наведені

доводи не підтвердженими належними засобами доказування виходячи з положень

Цивільного кодексу України щодо форми договорів найму та враховуючи

встановлення відповідних фактів при вирішенні спорів у справах №16/482пн та

№16/483пн.

Таким чином, у задоволенні позову

про визнання недійсним договору суборенди кіосків від 01.06.06, укладеного між

відповідачами слід відмовити.

При цьому, судом не приймаються

доводи представника відповідачів про припинення провадження у справі за

вказаною вимогою у зв'язку з відсутністю предмету спору внаслідок припинення

01.06.2007р. дії оскаржуваного договору.

Оцінка судом обґрунтованості

позовних вимог здійснюється судом виходячи з обставин станом на день подачі

позовної заяви.

Позивач звернувся з позовом до суду

під час дії оскаржуваного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 215

Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є  недодержання в момент вчинення правочину

стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та 

шостою  статті  203 

цього Кодексу.

Таким чином, перевірку законності

оспорюваних правочинів вимогам законодавства суд здійснює за станом на момент

вчинення таких правочинів.

Також, слід зазначити, що предметом

спору є матеріально-правова вимога позивача. У даному випадку позивачі

наполягають на своїй вимозі про визнання недійсним договору.

Крім того, припинення дії договору

та визнання його недійсним мають абсолютно різні правові наслідки.

Тому, предмет спору існує і

припинення провадження у справі на підставі 1-1 ст. 80 Господарського

процесуального кодексу України буде неправильним.

Позовні вимоги по стягненню шкоди

не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Склад правопорушення, необхідного

для стягнення з другого відповідача шкоди, є недоведеним з урахуванням

наступного.

Відшкодування збитків та інші

способи відшкодування майнової шкоди можуть мати місце при наявності складу

цивільного правопорушення, який включає до себе протиправну поведінку

заподіювача шкоди - відповідача; наявність 

негативних наслідків (збитків), причинний зв'язок між протиправною

поведінкою заподіювача та наслідками (збитками); вину відповідача - заподіювача

шкоди.

Відповідно до п.1 ст. 1166

Цивільного кодексу України майновою шкодою є шкода  завдана неправомірними рішеннями, діями чи

бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної

особи,  а також шкода, завдана майну

фізичної або юридичної особи. Така майнова шкода відшкодовується в повному

обсязі особою, яка її завдала.

Для настання деліктної відповідальності

необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна

поведінка заподіювача шкоди - відповідача; причинний зв'язок між шкодою та

протиправною поведінкою заподіювача; вина відповідача - заподіювача

шкоди.

Притягнення  до 

цивільно-правової 

відповідальності  можливо лише при

наявності певних,  передбачених  законом 

умов.  Їх  сукупність 

утворює  склад цивільного

правопорушення, який і є підставою цивільно-правової  відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного

правопорушення, який вимагається законом для настання  відповідальності  у формі відшкодування шкоди, є об'єктивна

сторона, яку  утворюють:  наявність шкоди (збитків)  у майновій сфері кредитора; протиправні

дії відповідача;  причинний  зв'язок 

між протиправними діями відповідача та шкодою.

При 

цьому,  важливим  елементом 

об'єктивної  сторони правопорушення

є причинний зв'язок  між шкодою та

протиправними діями відповідача. Тобто, протиправна дія є причиною,  а шкода (збитки) -наслідком протиправної дії.

Позивач не довів всіх

складових  правопорушення.

Відповідно до ст. 23 Цивільного

кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях,

яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням

здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з

протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3)

у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи

пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а

також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового

відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру

правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей

потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи,

яка завдала моральної шкоди,

Згідно ст. 1167 Цивільного кодексу

України  моральна шкода, завдана фізичній

або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю,

відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків,

встановлених частиною другою цієї статті.

Підставами позовних вимог про

стягнення моральної та матеріальної шкоди позивач визначає обставини зі

вчинення ОСОБА_3 протиправних дій по заварюванню входів в кіоски позивачів в

яких знаходився товар позивачів.

З метою забезпечення всебічного і

повного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, відповідно до  ч. 1 ст. 79 ГПК України провадження у даній

справі №15/49пд було зупиненню ухвалою від 06.11.2007р.  до вирішення пов'язаною з нею кримінальної

справи за звинуваченням ОСОБА_3 в скоєнні злочину  передбаченого ст. 356 КК України, яка

розглядалася Ленінським районним судом м. Луганська.

Вироком Ленінського районного суду

м. Луганська від 04.02.2008р. по кримінальній справі № 1-560 за звинуваченням

ОСОБА_3 у скоєнні злочину передбаченого ст. 356 КК України за скаргою ОСОБА_1,

ОСОБА_2 та ОСОБА_6, ОСОБА_3 виправданий, визнаний невинним в

скоєні злочину у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

Даний вирок суду ґрунтується на

підставі тих же самих обставин, що і даний спір, розглянутий господарським

судом.

При розгляді кримінальної справи

суд встановив, зокрема, наступне:

- Дії ОСОБА_3 по замиканню торгових

модулів, що знаходилися в його користуванні, являються правомірними.

- Негативні наслідки у вигляді

тимчасової втрати доступу до майна, які настали для потерпілих внаслідок правомірних

дій підсудного, являються наслідком протиправної бездіяльності самих

потерпілих, пов'язаною з невчасним звільненням торгових модулів від свого

майна.

- Крім вищевказаного, в ході

судового розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт наявності у

потерпілих істотної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової

палати по кримінальним справам Апеляційного суду Луганської області від 15

квітня  2008р. по справі № 439/08 за

апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, вирок Ленінського районного суду м.

Луганська від 04.02.2008р. у відношенні ОСОБА_3 залишений без змін,  апеляційна скарга  без задоволення. 

Відповідно до ст. 35 Господарського

процесуального кодексу України факти,  

встановлені  рішенням  господарського  суду 

(іншого органу,  який  вирішує господарські спори) під час розгляду

однієї справи,  не  доводяться 

знову  при вирішенні інших спорів,

в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 17 Закону України «Про

виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди

застосовують при розгляді справ Конвенцію (Конвенцію про захист

прав людини і основоположних свобод 1950 року) та практику Суду

(Європейського суду з прав людини) як джерело права.

Відповідно до параграфа 72 рішення

Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 (рішення чинне з 06.11.2002) в

справі «Совтрансавто-Холдінг»проти України»у будь-якому спорі рішення

суду, яке вступило в законну  силу, не

може бути поставлено під сумнів (аналогічний висновок мається також і в

рішенні Суду по справі «Брумареску проти Румунії», параграф 61).

З огляду на те, що Вироком суду від

04.02.2008р., який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано невинним та

виправдано, слід вважати що другий відповідач, до якого пред'явлені вимоги по

стягненню шкоди, не вчиняв правопорушень.

На підставі вищевикладеного, суду

не доведено належним чином всіх складових, що можуть бути підставами стягнення

з відповідача заявлених шкоди.

Позовна вимога про стягнення з

відповідача моральної шкоди в оцінених позивачами  сумах не підлягає задоволенню виходячи з

положень ст. ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України за недоведеністю належними

певними засобами доказування та враховуючи вищенаведені обставини.

Таким чином, суд дійшов висновку

про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим у

задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49

Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на

позивачів. Витрати зі сплати державного мита за немайновою вимогою про визнання

недійсним договору у сумі 85 грн. покладаються на позивачів порівну - по 42

грн. 50 коп. на кожного. За вимогами про стягнення шкоди на позивачаОСОБА_2

покладається мито в сумі 120 грн. (розмір вимог -12000 грн.), на позивача

ОСОБА_1 покладається мито в сумі 140 грн. (розмір заявлених вимог 14000 грн.).

Судові витрати зі сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу в сумі 118 грн. слід покласти на позивачів пропорційно заявлених вимог:

на позивачаОСОБА_2 в сумі 54 грн. 46 коп., на позивача ОСОБА_1 в сумі 63 грн.

54 коп.

Зайве сплачене державне мито у сумі

67 грн., перераховане квитанцією від 11.12.2006р. №3900911 підлягає поверненню

позивачам пропорційно заявлених вимог: 

позивачу ОСОБА_2- 30 грн. 92 коп., позивачу ОСОБА_1 36 грн. 08 коп.

Відповідно до ст.85 Господарського

процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у

судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну

частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись,

ст. ст. 44, 47, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд

В И Р І Ш И

В:

1. У задоволенні позовних вимог за

позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ та фізичної особи -

підприємця ОСОБА_2, м. Луганськ до першого відповідача Товариства з обмеженою

відповідальністю «Луганський ярмарок», м. Луганськ та до другого

відповідача  Фізичної особи - підприємця

ОСОБА_3, м. Луганськ про визнання договору суборенди недійсним, стягнення

матеріальної шкоди у сумі 20000 грн. та моральної шкоди у сумі 6000 грн.

відмовити повністю.

2. У задоволенні позовних вимог

фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ та фізичної особи - підприємця

ОСОБА_2, м. Луганськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський

ярмарок», м. Луганськ та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Луганськ про

визнання недійсним договору суборенди від 01.06.2006р., укладеного між

відповідачами, відмовити повністю.

3. У задоволенні позовних вимог

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до другого відповідача  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про

стягнення майнової шкоди в розмірі 8000 грн. і 3000 грн., а також моральної

шкоди в розмірі 3000 грн. відмовити повністю.

4. У задоволенні позовних вимог

фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до другого відповідача  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про

стягнення майнової шкоди в розмірі 6000 грн. і 3000 грн., а також моральної

шкоди в розмірі 3000 грн. відмовити повністю.

5. Судові витрати покласти:

- на позивача ОСОБА_1 у складі:

витрат зі сплати державного мита в сумі 182 грн. 50 коп. та витрат зі сплати

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 63 грн. 54

коп.

- на позивачаОСОБА_2 у складі:

витрат зі сплати державного мита в сумі 162 грн. 50 коп., та витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 54 грн. 46 коп.;

6. Повернути:

- фізичній особі - підприємцю

ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_7 зайво сплачене за квитанцією

від 11.12.2006р. №3900911 державне мито у сумі 36 грн. 08 коп.

- 

фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер

НОМЕР_8 зайво сплачене за квитанцією від 11.12.2006р. №3900911 державне мито у

сумі 30 грн. 92 коп.

Підставою для повернення сплаченого

державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні було оголошено

лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до

ст. 84 ГПК України, підписано 11.09.2008 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України

дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня

його підписання.

Судді  

Є.Ю. Пономаренко  Т.А. Василенко  Б.В. Яресько