Рішення

від 02.07.2012 по справі 8/5014/999/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.07.12 Справа № 8/5014/999/2012

За позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго", м. Донецьк, в особі структурної одиниці -"Старобешівської ТЕС", смт. Новий Світ Донецької області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Примавера", м. Луганськ, -

про стягнення 223000 грн. 91 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - юрисконсульт 1-ї категорії відділу правового забезпечення, - довіреність №19-280 від 02.07.11 року;

від відповідача - ОСОБА_2 - представник, - довіреність №б/н від 18.05.12 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за послуги з теплопостачання, отримані у період з 01.01.12 року по 25.02.12 року у сумі 221103,54 грн., 5% річних за період з 06.02.12 року по 05.04.12 року у сумі 1576,42 грн. та інфляційних нарахувань за аналогічний період у сумі 320,95 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору №740, укладеного між сторонами 26.12.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 10.05.12 року до 24.05.12 року та з 24.05.12 року до 02.07.12 року -з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази.

24.05.12 року позивач подав заяву про продовження терміну розгляду справи на 15 днів (а.с.86).

Ухвалою від 24.05.12 року суд, керуючись частиною 3 ст. 69 ГПК України, задовольнив викладене у заяві клопотання та продовжив термін розгляду справи на 15 днів, - до 09.07.12 року.

24.05.12 року відповідач подав заяву про призначення по справі судової енергетичної експертизи (а.с.87-90), проведення якої доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, поставивши на його вирішення наступні питання:

1)Чи є економічно обґрунтованими встановлені Старобешівській ТЕС рішенням виконавчого комітету Новосвітської селищної ради від 21.12.12 року №101 тарифи на послуги централізованого теплопостачання?

2)Чи є засоби комерційного обліку, встановлені на об'єкті ТОВ "Примавера", який розташований за адресою: Донецька область, Старобешівський район, смт Новий Світ, вул. Енергетіческая, буд.2-б, тепловодолічильник ультразвуковий "Ергомера-125" №049906; тепловодолічильник ультразвуковий "Ергомера-125" №050006 такими, що відповідають та які встановлено з дотриманням вимог метрології, стандартизації та чинного законодавства України?

3)Якщо відповідь на друге питання є негативною, відповісти, які порушення щодо дотримання вимог стандартизації та метрології було виявлено? Яким чином це вплинуло на показники зазначених приладів обліку?

4)Якими є фактично поставлені Старобешівською ТЕС на об'єкт ТОВ "Примавера", який розташований за адресою: Донецька область, Старобешівський район, смт Новий Світ, вул. Енергетіческая, буд.2-б, обсяги теплової енергії?

5)Якими є фактично отримані ТОВ "Примавера" обсяги теплової енергії, яку було поставлено Старобешівською ТЕС?

6)Чи відповідають показники фактично поставлених обсягів теплової енергії на об'єкт ТОВ "Примавера", який розташований за адресою: Донецька область, Старобешівський район, смт Новий Світ, вул. Енергетіческая, буд.2-б, показникам, які було зафіксовано в:

а)Акті від 31.01.2012 року, відповідно до якого Q в.т. дорівнює 385 Гкал;

б)Акті від 31.01.2012 року, відповідно до якого Q м.т. дорівнює 57 Гкал;

в) Акті від 25.02.2012 року, відповідно до якого Q в.т. дорівнює 128,46, а Q м.т. дорівнює 38,52 Гкал?

7)Якою є собівартість послуг централізованого теплопостачання, які було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Примавера" Старобешівською ТЕС Публічного акціонерного товариства "Донбаснерго"?

Розгляд цього клопотання по суті судом було відкладено до наступного судового засідання з метою надання сторонам можливості надати до справи додаткові докази.

До початку судового засідання 02.07.12 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та надав витребувані судом документи.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що:

1)позивач навмисно не виконував умови укладеного між сторонами договору у відповідь на звернення відповідача про здійснення дострокової повірки вищезгаданих теплолічильників, що, на його думку, унеможливлювало виконання умов договору з боку відповідача;

2)позовні вимоги базуються на показникам приладів комерційного обліку тепла, достовірність яких позивач відмовився встановити під час виконання договірних відносин між сторонами (відзив на позов без дати та без номера, - наданий до суду 02.07.12 року).

У судовому засіданні він підтримав своє клопотання від 24.05.12 року -про призначення по справі судової енергетичної експертизи, а також заявив клопотання про відкладення на 1-2 дні розгляду даної справи з метою надання йому можливості вивчити нормативну базу, якою врегульовано порядок здійснення дострокової повірки теплолічильників.

Позивач, розглянувши перше клопотання, пояснив, що проведення судової енергетичної експертизи вважає непотрібним та спрямованим на навмисне затягування розгляду цього спору з наступних підстав.

Позивач у лютому-березні 2012 року дійсно отримував від відповідача письмові звернення щодо проведення дострокової повірки обох вищезгаданих теплолічильників, оскільки, на думку відповідача, їх показання йому видаються недостовірними. З урахуванням того, що повірка обох теплолічильників була здійснена 16.12.10 року (теплолічильник №049906, - що підтверджується свідоцтвом про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, виданим Державним підприємством "Донецькстандартметрологія" 16.12.10 року, термін чинності свідоцтва -до 16.12.14 року (а.с.19)) та 23.12.10 року (теплолічильник №050006, - що підтверджується свідоцтвом того ж підприємства від 23.12.10 року, термін чинності свідоцтва -до 23.12.14 року (а.с.19)), - позивач відмовився здійснювати повірку за власний кошт, але не заперечив проти того, що відповідач згідно чинному законодавству та як сторона за договором теплопостачання сам та за власний кошт вчинив такі дії, оскільки він також має право вжити заходів до дострокової повірки обох теплолічильників, - але відповідач не скористався цим правом.

Вирішення клопотання по суті позивач залишив на розсуд суду; аналогічної думки він дотримується щодо другого клопотання.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення по справі судової енергетичної експертизи, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на фактичних обставинах справи та наявних у ній доказах.

Розглянувши друге клопотання відповідача, суд дійшов висновку, що воно є необґрунтованим, а тому не підлягає задоволенню.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

26.12.11 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) у простій письмовій формі укладено договір №740, відповідно до якого виконавець зобов'язується надавати споживачеві послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (п.1).

Опалювана площа становить 15000 м 2 (п.2).

Облік спожитої теплової енергії здійснюється засобами обліку води і теплової енергії, а саме: теплолічильниками ультразвуковими "Ергомера-125", заводські номери 049906 та 050006 (п.3).

Тарифи на послуги становлять: з централізованого постачання гарячої води -по собівартості 1 м 3 ; з централізованого опалення -363,06 грн. за Гкал (п.4).

Плата за надані послуги справляється за показниками засобів обліку води і теплової енергії, що належать виконавцю (п.5).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.8); споживач оплачує послуги щомісячно, безготівково, на поточний рахунок виконавця, не пізніше 3-х днів з моменту отримання рахунків, при цьому не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним (п.п.9, 10).

Згідно п.12 договору споживач, між іншим, має право на отримання послуг згідно із законодавством та умовами договору (п/п 1), а відповідно до п.13 договору він зобов'язаний оплачувати послуги у повному обсязі та у встановлений договором строк (п/п 1).

Відповідно до п.14 виконавець, між іншим, має право : вимагати від споживача сплати пені, інфляційних та річних у розмірі, встановленому чинним законодавством та договором, у разі несвоєчасного (або не у повному обсязі) внесення споживачем плати за надані послуги (п/п 1); у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань засобів обліку води і теплової енергії звернутися до акредитованої лабораторії для проведення експертизи їх технічного стану та метрологічної повірки (п/п 5); у разі несплати нарахувань, передбачених договором, повністю або частково припинити надання послуг (п/п 6).

Як зазначено у п.15 договору, виконавець, між іншим, зобов'язаний: забезпечувати контроль дотримання міжповіркових інтервалів, проведення періодичної повірки засобів обліку води та теплової енергії, забезпечення їх обслуговування та ремонту (у т.ч. демонтаж, транспортування та монтаж) (п/п 3); розглядати у визначений законом строк претензії та скарги споживача і проводити відповідний перерахунок розміру плати за послуги у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі (п/п 5).

Споживач несе відповідальність згідно із законодавством та цим договором, між іншим, за: несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати виконавцю пені у розмірі 1,0% вартості несплачених у строк послуг за кожний день прострочення, а також 5% річних, індексу інфляції за весь час прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати; порушення зобов'язань, встановлених договором або законодавством.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 15.04.12 року (п.21) (а.с.8-9; 10).

Судом звернуто увагу на те, що договір з боку споживача (відповідача) був підписаний без протоколу розбіжностей, - тобто він був повністю згоден з його умовами; в ході розгляду цього спору до справи відповідачем не надано будь-яких документальних доказів наявності з його боку претензій щодо розміру та обґрунтованості тарифів на обумовлені договором послуги, установку засобів обліку спожитого тепла та т.і., - що надало суду підстави дійти висновку про необґрунтованість та невідповідність обставинам справи клопотання відповідача про призначення судової енергетичної експертизи.

Керуючись п/п 6 п.14 згадуваного у цьому рішенні договору та у зв'язку з несплатою відповідачем вартості отриманих послуг з постачання теплової енергії, позивач 15.02.12 року за вих. №01/719 спрямував на його адресу письмове повідомлення про припинення подачі тепла, яке відповідач отримав 17.02.12 року; цей же документ позивач вважає претензією про сплату боргу (а.с.11).

Отримавши вищезгаданий документ, відповідач, як вбачається з його відповіді на останній, не висунув будь-яких заперечень, на які послався в подальшому, заперечуючи проти позову (вих. №б/н від 24.02.12 року).

На підтвердження факту відпуску теплової енергії на користь відповідача позивач надав до справи наступні документальні докази:

2 акти від 31.01.12 року про зняття показників лічильників теплової енергії, складені за участю представників сторін, на одному з яких міститься письмове зауваження споживача про його незгоду з показниками лічильника (а.с.16-17);

акт від 25.02.12 року №22/12 -про відключення об'єкту, що належить споживачеві (теплиці), від теплозабезпечення (а.с.18);

рахунок №15 від 31.01.12 року про сплату вартості отриманої теплової енергії на суму 160472,52 грн. (а.с.14) та однойменний рахунок №71 від 29.02.12 року на суму 60631,02 грн. (а.с.15), - кожен з яких містить докази їх отримання уповноваженою особою відповідача.

На спростування доводів відповідача про недостовірність показників обох теплолічильників позивач надав до справи:

1)2 вищезгадані свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки - теплолічильників "Ергомера-125А" за номерами 049906 та 050006, якими кожен з них визнано придатними до застосування, з терміном чинності, відповідно, до 16.12.14 року та 23.12.14 року (а.с.19);

2)інші документальні докази на підтвердження того, що обидва згадані лічильники відповідають вимогам чинних нормативних актів щодо їх установки та експлуатації, що вони не є пошкодженими та що стороннє втручання у їх роботу є неможливим, а саме:

робочу документацію на Основний комплект робочих креслень та доданих документів ПР-445 ЕУС-125 (а.с.50-60); аналогічну документацію на ПР-446 ЕУС-125 (а.с.61-70);

акти експертизи вузлів обліку теплової енергії з теплолічильником "Ергомера-125А ДСТУ 3339-96 кл.2,5 за №0500 від 35.09.08 року та №0499 від30.09.08 року, згідно яким монтаж обох приладів відповідає вимогам проекту та нормативній документації (а.с.84-85)

лист Державного підприємства "Донецькстандартметрологія" від 20.06.12 року за вих. №7315/03-14;

довідку Приватного науково-виробничого підприємства "Ергомера" (виробника обох теплолічильників) від 05.06.12 року за вих. №1080).

З наданого до справи службового листування між сторонами з приводу оцінки споживачем достовірності показників згадуваних тут теплолічильників (а.с.71;73-76;91-97;113-126) вбачається, що:

1)позивач не заперечив проти здійснення відповідачем заходів, спрямованих на вчинення дострокової повірки засобів обліку тепла (а.с.71);

2)відповідач у жодному зі своїх звернень не вказав, які саме фактичні дані (крім суми вартості отриманих послуг з теплопостачання) він вважає достатніми підставами для постановки ним питання про дострокову повірку обох теплолічильників; у зазначеному листуванні він не зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства витрати на проведення позапланової повірки бере на себе.

Розглянувши доводи сторін у цій частині, суд керується наступним.

Відповідно до частини 2 ст. 28 Закону України від 11.02.1998 року №113/98-ВР "Про метрологію та метрологічну діяльність" засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповірочні інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології (ЦОВМ). Підприємства, організації та фізичні особи зобов'язані своєчасно (з урахуванням установлених міжповірочних інтервалів подавати засоби вимірювальної техніки на повірку).

З наданих позивачем до справи доказів (свідоцтв про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (а.с.19) видно, що міжповірочні інтервали для подання спірних засобів вимірювальної техніки як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду цього спору по суті не скінчилися, - тобто позивач не припустився порушення як приписів підпункту 4 п.19 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України (далі -КМ України) від 21.07.05 року (далі -Правила №630), так і умов підпункту 3 п.15 укладеного між сторонами договору.

Як сказано у підпункті 6 пункту 29 Правил №630, до числа прав споживача віднесено також право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у т.ч. демонтаж, транспортування та монтаж) засобів обліку, - при цьому у п.21 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМ України від 03.10.07 року №1198, зазначено, що непланова повірка приладів комерційного обліку виконується за рахунок ініціатора такої повірки.

Відповідач не надав до справи будь-яких доказів, які б свідчили про здійснення ним власних заходів, спрямованих на проведення позапланової повірки обох спірних теплолічильників.

Як вбачається з наявних у справі доказів, відповідач, отримавши від позивача листа від 15.02.12 року за вих. №01/719, не вжив заходів до сплати вартості теплової енергії, сума якої зазначена позивачем у вищезгаданих рахунках, що стало підставою для його звернення з цим позовом до суду.

На суму основного боргу у розмірі 221103,54 грн., позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, нарахував:

5% річних за період з 06.02.12 року по 05.04.12 року у сумі 1576,42 грн.;

інфляційні нарахування за аналогічний період у сумі 320,95 грн., - а разом 223000,91 грн., - які просить стягнути з відповідача (а.с.29).

Останній позов не визнав.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.9 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної сплати вартості отриманих послуг та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду -договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак не зробив цього, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем основного грошового зобов'язання за договором №43/1 від 29.01.07 року у сумі 51995,02 грн., час сплати якого згідно умов договору є таким, що настав

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Позивач не ставить питання про стягнення пені, що є його правом.

При вирішенні спору в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ та ст.20 ГКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,43,44,47-1,49,75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Примавера", ідентифікаційний код 3770524, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Луначарського, 110, - на користь Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго", місто Донецьк, в особі структурної одиниці - "Старобешіваської ТЕС", ідентифікаційний код 00131083, яке знаходиться за адресою: смт Новий Світ, вул. Станційна, 3 Донецької області, - основний борг за отриману теплову енергію у сумі 221103 (двісті двадцять одна тисяча сто три) грн. 54 коп., інфляційні нарахування у сумі 320 (триста двадцять) грн. 95 коп., 5% річних у сумі 1576 (одна тисяча п'ятсот сімдесят шість) грн. 42 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 4460 (чотири тисячі чотириста шістдесят) грн. 02 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 02.07.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 05 липня 2012 року.

Суддя А.П.Середа