Постанова

від 06.06.2012 по справі 4/164-10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2012 № 4/164-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Коршун Н.М.

за участю представників:

від позивача: представник - ОСОБА_2 - за довіреністю,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: представник - ОСОБА_3 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2012 р.

у справі № 4/164-10 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Бетон», м. Бориспіль Київської області

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран-Т», м. Київ

2. Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альтком-Бетон», м. Бориспіль Київської області звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран-Т», Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання договору оренди земельної ділянки від 20.11.2007 р. між Петрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Катран-Т" недійсним, мотивуючи вимоги тим, що позивач має переважне право на користування земельною ділянкою площею 47244,72 кв.м, однак Петрівська сільська рада відмовила Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтком-Бетон» в укладанні договору оренди земельної ділянки площею 47244,72 кв.м, мотивуючи це тим, що 29.12.2004 р. сільрада за згодою КП «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» (попередній користувач), вилучила у неї зазначену земельну ділянку та передала її до земель запасу, та уклала договір оренди земельної ділянки від 20.11.2007 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Катран-Т».

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2012 р. у справі № 4/164-10 позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 3222485801:01:028:0007) від 20.11.2007 р., укладений між Петрівською сільською радою Києво-Святошинського р-ну та Товариством з обмеженою відповідальністю «Катран-Т»; стягнуто з Петрівської сільської ради Києво-Святошинського р-ну на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Бетон» 42 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Катран-Т» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком-Бетон» 42 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Петрівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у позивача є лише право на оренду земельної ділянки для обслуговування придбаних ним об'єктів, розмір якої можна встановити при виготовленні землевпорядної документації, на час вирішення даної справи втратила чинність постанова Господарського суду Київської області від 15.05.2007 р. у справі № а3/098-07 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2007 р. у справі № 22-а-3390/2007 на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.08.2008 р. Тому, на думку апелянта, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог.

Позивач право на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Відповідач-1 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка представника відповідача-1 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2005 р. між ЗАТ «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» (яке є правонаступником КП «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт») та ТОВ «Альтком-Бетон» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати нерухоме майно, зазначене в п. 1.2 цього договору в м. Вишневе по вул. Київська, 27 у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити за нього грошову суму, визначену цим договором.

На час укладення зазначеного договору, земля під придбаним позивачем нерухомим майном належала на праві постійного користування ЗАТ «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт», як правонаступника КП «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт», відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії КВ №1М000075, виданого Вишневою міською радою Києво-Святошинського району Київської області 07.09.1994 р. та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування за №10.

Власником спірної земельної ділянки є Петрівська сільська рада згідно з рішенням Києво-Святошинської районної ради Київської області від 27.09.2001 р. про включення земельних ділянок в межі сільських населених пунктів та встановлення їх площ.

11.07.2005 р. та 14.07.2005 р. позивач звернувся до відповідача з листами, в яких просив, у зв'язку з купівлею майна у ЗАТ «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» надати в оренду земельну ділянку площею 47244,72 кв.м, на якій розташовані придбані об'єкти. Крім того, 14.07.2005 р. ЗАТ «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» направило на адресу відповідача лист № 445 з проханням вилучити на користь позивача земельну ділянку загальною площею 47244,72 кв.м для обслуговування існуючих споруд, яка знаходиться за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петрівське, вул. Київська, 27.

У відповідь на вказаний лист, Петрівська сільська рада зазначила, що земельна ділянка загальною площею 4,72 га, що знаходилась в користуванні КП «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт», яке є правопопередником всіх прав та обов'язків ЗАТ «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт», вилучена в колективного підприємства та переведена до земель запасу Петрівської сільської ради на підставі рішення ХIV сесії IV скликання від 29 грудня 2004 р. «Про вилучення земельної ділянки у КП «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт».

Зазначене рішення відповідача, за його твердженням, було прийнято за результатами розгляду листа КП «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» вх. № 503 від 28.10.2004 року.

Надалі, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними дій Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області стосовно вилучення у землекористувача Колективного підприємства «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» та переведення у запас земель Петрівської сільської ради земельної ділянки, розташованою за адресою с. Петрівське, Києво-Святошинський район Київський області, вулиця Київська, 27, загальною площею 47244,72 кв.м; скасування рішення ХIV сесії IV скликання від 29 грудня 2004 р. Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області «Про вилучення земельної ділянки у КП «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт»; визнання незаконною відмову Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «Альтком-Бетон» в оренду земельної ділянки загальною площею 47244,72 кв.м, що розташована за адресою с. Петрівське, Києво-Святошинський район Київський області, вулиця Київська, 27 з метою обслуговування придбаних ним об'єктів, у тому ж обсязі, що були і у попереднього користувача.

Постановою господарського суду Київської області від 15.05.2007 р. у справі №А3/098-07 вищезазначені вимоги було задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2007 р. у справі № 22-а-3390/2007р. про перегляд в апеляційному порядку постанови господарського суду Київської області від 15.05.2007 р. у справі № А3/098-07, апеляційну скаргу Петрівської сільської ради залишено без задоволення, постанову господарського суду без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.06.2008 р. постанову першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції скасовано, провадження у справі закрито та додатково роз'яснено позивачу, що даний спір відноситься до юрисдикції господарського суду за правилами розгляду в порядку господарського судочинства.

Враховуючи вказівки Вищого адміністративного суду України, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення ХIV сесії IV скликання від 29.12.2004 р. Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області щодо вилучення у землекористувача Колективного підприємства «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» та переведення у запас земель Петрівської сільської ради земельної ділянки, розташованої за адресою: с. Петровське, Київо-Святошинський район, Київська область, вул. Київська, 27, загальною площею 47 244,72 кв.м.; зобов'язання Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альтком-Бетон» договір оренди земельної ділянки загальною площею 47 244,72 кв.м, що розташована за адресою: с. Петрівське, Київо-Святошинський район, Київська область, вул. Київська, 27 з метою обслуговування придбаних ним об'єктів.

Рішенням господарського суду від 11.08.2008 р. у справі № 18/457-08 позов задоволено частково, визнано недійсним рішення ХIV сесії IV скликання від 29 грудня 2004 року Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області "Про вилучення земельної ділянки у КП «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт».

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду та постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2009 р. рішення господарського суду Київської області від 11.08.2008 р. у справі № 18/457-08 залишено без змін.

Крім того, ухвалою господарського суду від 11.08.2008 р. було заборонено Петрівській сільській раді Києво-Святошинського району та іншим особам здійснювати будь-які дії щодо відчуження або надання в оренду земельної ділянки чи її частини, загальною площею 47244,72 кв.м, що розташована за адресою: с. Петрівське, Києво-Святошинського району, Київської області по вул. Київська, 27, також надавати дозволи та проводити будь-які роботи, пов'язані з підготовкою та/або погодженням документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки чи її частини.

Під час розгляду Господарським судом Київської області справи № 18/457-08 було встановлено протиправність вилучення у КП «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» та переведення у запас земель Петрівської сільської ради спірної земельної ділянки та визнано недійсним рішення XIV сесії IV скликання від 29.12.2004 р. Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області «Про вилучення земельної ділянки у КП «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт».

04.09.2007 р. набрала законної сили постанова Господарського суду Київської області від 15.05.2007 р. (на підставі ухвали Київського апеляційного адміністративного суду), якою було скасовано рішення ХIV сесії IV скликання від 29 грудня 2004 року Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області «Про вилучення земельної ділянки у КП «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» та визнано незаконними дії Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області стосовно вилучення у землекористувача Колективного підприємства «Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт», переведення у запас земель Петрівської сільської ради земельної ділянки, яка в наступному була скасована ухвалою Вищого адміністративного суду України 26.06.2008 р. Тому суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що Петрівська сільська рада не мала права здійснювати будь-які дії щодо спірної земельної ділянки, в тому числі її відчуження, в період з 04.09.2007 р. по 26.06.2008 р.

У відповідності до ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент переходу права власності на спірні будівлі) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно положень ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент переходу права власності на спірні будівлі) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Таким чином, право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться нерухомість, переходить до набувача об'єктів нерухомості, винятково за умови, якщо в момент їх відчуження у попереднього власника, згідно вимог земельного законодавства України, таке право було і воно належним чином посвідчене.

При цьому, виникнення права власності на будівлю і споруду автоматично не тягне за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, а вимагає окремого договірно-правового регулювання шляхом укладання відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки і власником споруди в установленому порядку. При цьому, закон не встановлює обов'язковість укладання з вказаних підстав договору оренди земельної ділянки, на якій розташована будівля, проте визначає переважне право власника об'єкта нерухомості на земельну ділянку, на якій він розташований.

Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Рішенням господарського суду Київської області у справі № 19/260-10/9-11 від 27.05.2011 р., яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2011 р. визнано за ТОВ «Альтком-Бетон» переважне право на оформлення документів для набуття земельної ділянки площею 4,72 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 27, в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 ГК України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

При цьому, порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до вказаної норми, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом способів у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб внаслідок прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності державних органів або посадових осіб органів місцевого самоврядування (частина 2 статті 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про оренду землі» та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької діяльності та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 4 ЦК України актами цивільного законодавства України є Цивільний кодекс, також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вказаний Кодекс у ст. 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог, надав суду докази на підтвердження позовних вимог, а саме те, що Петрівська сільська рада безпідставно, не маючи на це достатніх правових підстав, всупереч приписам статті 124 Конституції України та іншим нормам чинного законодавства уклала договір оренди земельної ділянки від 20.11.2007р. з ТОВ «Катран-Т», в той час, коли позивач, як власник, придбаного на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 24.05.2005 р., мав переважне право на оформлення документів для набуття земельної ділянки площею 4,72 га, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 27 в оренду, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтверджуються та, відповідно, підлягають задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні спору, судом першої інстанції правомірно взято до уваги постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6, пунктом 2.29 якої визначено, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог повністю, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.02.2012 р. у справі № 4/164-10 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 4/164-10 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Авдеєв П.В.

Коршун Н.М.