Постанова

від 02.02.2011 по справі 4/164-10

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2011 р. Справа № 4/164-10

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Мельник О.В.,

судді Огороднік К.М. ,

судді Коломис В.В.

при секретарі Турович Н.С.,

за участю представників сторін:

прокурора -не з'явився,

позивача 1 -не з'явився,

позивача 2 -ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника військового прокурора Вінницького гарнізону на рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.10 р. у справі № 4/164-10

за позовом заступника військового прокурора Вінницького гарнізону (вул. Червоноармійська, 105, м. Вінниця, 21007) в інтересах держави (органів уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах) в особі Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168) в особі Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України (вул. 600-річчя, 68, м. Вінниця, 21027)

до ОСОБА_3 міської ради (вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050)

про визнання чинним договору оренди земельної ділянки, укладеного 26.04.2006 р. між ОСОБА_3 міською радою (відповідач) і Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, зареєстрованого у ОСОБА_3 регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 25.07.2006 р. за № 040600100188, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області (суддя Білоус В.В.) від 23.11.2010 року в задоволенні позову заступника військового прокурора Вінницького гарнізону в інтересах держави -Міністерства оборони України, як органу уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах в особі Подільського управління капітального будівництва Міністерства оборони України м. Вінниця до ОСОБА_3 міської ради про визнання чинним договору оренди земельної ділянки від 26.04.2006 р., зареєстрованого у ОСОБА_3 регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України" 25.07.2006 р. за № 040600100188 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положенням ст. 33, ст. 16 Закону України В«Про оренду земліВ» , ст. 123, 124 Земельного кодексу України, на підставі яких суд прийшов до висновку, що чинним законодавством не передбачено можливості автоматичного поновлення договору оренди землі, а реалізація визначеного законом переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива тільки за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про продовження договору оренди та потребує додержання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди земельної ділянки. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до умов п.9, 26 договору оренди земельної ділянки, п. 3 рішення відповідача від 02.12.2005 р. № 1660, ст.18, 20 Закону України В«Про оренду земліВ» позивач повинен був закінчити будівництво до 25.07.2009 р., а у випадку не закінчення його в цей термін, мав продовжити дію договору оренди тільки на підставі рішення про це відповідача. Оскільки рішення місцевої ради про продовження дії договору оренди земельної ділянки, який є предметом позову, відсутнє, і є рішення міської ради від 29.10.2010 р. № 3022 про відмову позивачеві в клопотанні про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки, то відсутні правові підстави для задоволення позову з підстав вказаних в ньому. Окрім того, господарським судом Вінницької області відмовлено в задоволенні позову також з тієї підстави, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а в п.1-10 ч.2 ст.16 ЦК України не передбачено такого способу захисту прав як визнання дійсним. В договорі оренди земельної ділянки, який є предметом позову, такого способу захисту також не передбачено. Не передбаченого такого способу захисту - визнання договору оренди земельної ділянки чинним (дійсним) з причин відмови орендодавця продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, що знаходиться в комунальній власності, і відсутності рішення органу місцевого самоврядування про продовження дії договору. Оскільки позов подано про визнання договору чинним (дійсним) з підстав не передбачених законом, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню ще й з тих підстав, що обрано спосіб захисту прав, не передбачений законом.

Заступник прокурора Вінницького гарнізону з указаним судовим рішенням не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги заступника військового прокурора, визнавши договір оренди земельної ділянки від 26.04.2006 року, зареєстрований у ОСОБА_3 регіональній філії Державного підприємства В«Центр державного земельного кадастру при Держкомземі УкраїниВ» 25.07.2006 року за № 040600100188 -чинним. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував положення п. 6 ст. 3 Закону України В«Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузіВ» , не надав належної оцінки положення ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» .

Позивачем - 2 було подано доповнення до апеляційної скарги прокурора, в якій вказано, що судом також не було прийнято до уваги фактичні дії, вжиті Подільським управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України в контексті поняття В«будівництвоВ» , що міститься в Правилах забудови та використання територій міста Вінниці, прийнятих та затверджених рішенням ОСОБА_3 міської ради від 24.06.2010 року № 2870, а саме : здійснення інженерно-геологічних та інженерно-геодезичних вишукувальних робіт, виготовлення архітектурної частини проекту, ескізного проекту, що потягнуло витрати по підготовці та будівництву житлового будинку, витрати по орендній платі.

Військова прокуратура ОСОБА_3 гарнізону та позивач - 1 відзив на апеляційну скаргу та доповнення до неї суду не надали, явку повноважних представників на розгляд справи в апеляційному суді не забезпечили.

Відповідачем ОСОБА_3 міською радою було надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду без змін. Відзив вмотивований тим, що господарським судом першої інстанції вірно дано висновок щодо необхідності наявності такої умови укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, як рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Зобов'язання цього органу у судовому порядку укласти такий договір або ж продовжити дію договору за відсутності вказаного рішення є порушенням його виключної передбаченої Конституцією України компетенції. Вважає, що звертаючись до ОСОБА_3 міської ради, Подільське УКБ МО фактично погодилось з тим, що строк дії договору оренди закінчився.

Представники позивача - 2 в судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу заступника військового прокурора та власне доповнення до апеляційної скарги, які просили задоволити.

Відповідач надав суду клопотання про проведення розгляду справи апеляційним судом без участі його представника.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2010 року у справі № 4/164-10 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням ОСОБА_3 міської ради № 951 від 22.12.2004 року затверджено матеріали погодження місця розташування житлового будинку та надання Подільському УКБ МО України дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки по вул. Свердлова-пров. ОСОБА_4.

02.12.2005 року ОСОБА_3 міською радою прийнято рішення №1600 про передачу Подільському УКБ МО України в оренду земельної ділянки в м. Вінниці по вул. Свердлова - пров. ОСОБА_4 для будівництва житлового будинку з вбудовано - прибудованими приміщеннями торговельного призначення з підземним паркінгом площею 0,8254 га., яке відповідно до ст.24 Закону України В«Про планування і забудову територійВ» одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта. Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення, проектно - вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робітВ» .

26.04.2006 року між ОСОБА_3 міською радою (орендодавець) та Подільським УКБ МО України (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки в м. Вінниці по вул. Свердлова - пров. ОСОБА_4 для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями торговельного призначення з підземним паркінгом площею 0,8254 га. Вказаний договір зареєстровано у ОСОБА_3 регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.07.06 року за №040600100188.

У відповідності з актом прийому-передачі від 25.07.2006 року Подільське УКБ МО України прийняло вказану земельну ділянку, межі якої було чітко позначені на місцевості та закріплені відповідними межовими знаками.

Згідно з умовами договору оренди (п.9, 26) сторони передбачили, що договір укладається строком на період будівництва, при цьому зазначили, що земельна ділянка надається в оренду за умови закінчення будівництва протягом трьох років.

Такі умови договору оренди було узгоджено з положенням пункту 3 рішення ОСОБА_3 міської ради від 02.12.2005 р. № 1600, в якому зазначено про передачу відповідачем позивачеві земельної ділянки в оренду на період будівництва за умови закінчення будівництва протягом трьох років, при цьому в пункті 1 договору оренди сторони передбачили, що земельна ділянка передається позивачем відповідачу в оренду на підставі рішення ОСОБА_3 міської ради № 1600 від 02.12.2005 р. і рішення № 1720 від 17.02.2006 р.

Указана земельна ділянка передана орендодавцем орендарю на підставі акта прийому - передачі 25.07.2006 р.

Пунктом 3 рішення ОСОБА_3 міської ради від 24.12.2008 року № 2219 визнано таким, що втратив чинність п.3 рішення ОСОБА_3 міської ради від 02.12.2005 р. № 1600 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду позивачеві (Подільському УКБ МО України), в зв'язку з порушенням умови викладеної в п.3 рішення ОСОБА_3 міської ради від 02.12.2005 р. № 1600. Рішенням відповідача від 24.12.2008 р. № 2219 також зобов'язано управління земельних ресурсів ОСОБА_3 міської ради підготувати позов до суду про розірвання договору оренди земельної ділянки, звільнення та приведення її в первинний стан, а також повернення територіальній громаді.

06.05.2010 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 160 в якому, покликаючись на п.6 Закону України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва", просив пролонгувати договір оренди земельної ділянки, що знаходиться по вул. Свердлова -пров. Л.Толстого в м. Вінниці площею 0,8254 га. на період житлового будівництва з об'єктами інфраструктури і надати відкориговані містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки (взамін Архітектурно-планувального завдання, строк дії якого закінчився).

Відповідач рішенням від 29.10.2010 р. № 3022 відмовив Подільському управлінню капітального будівництва Міністерства оборони України в продовженні терміну дії договору оренди земельної ділянки по вул. Свердлова - пров. Л.Толстого площею 0,8254 га. для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями в зв'язку із : невиконанням п.26 умов договору оренди земельної ділянки, порушенням п.4 ст.416 ЦК України, закінчення терміну дії договору оренди земельної ділянки.

Доказів визнання недійсними в судовому порядку вказаних рішень ОСОБА_3 міської ради стороною позивача суду надано не було.

Отже, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, внаслідок укладання спірного договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч. 2 ст. ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Суб'єктом права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст. 80 Земельного кодексу України), що також резюмується ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Ст. 4 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 31 Закону України В«Про оренду земліВ» визначені підстави припинення договору оренди землі, в тому числі в разі закінчення строку, на який договір оренди землі був укладений.

Разом з тим, в ч. 3 ст. 33 цього ж Закону зазначено, що при наявності двох обставин: продовження користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, та при відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, договір оренди підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідно органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди. При цьому, згідно із Законом України В«Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування оформлюються у вигляді рішень.

Як вбачається із рішення відповідача від 24.12.2008 року, пункт 3 рішення ОСОБА_3 міської ради від 02.12.2005 р. № 1600 визнано таким, що втратив чинність. Рішенням відповідача від 24.12.2008 р. № 2219 також зобов'язано управління земельних ресурсів ОСОБА_3 міської ради підготувати позов до суду про розірвання договору оренди земельної ділянки, звільнення та приведення її в первинний стан, а також повернення територіальній громаді. Тобто, тим самим орендодавець висловив своє заперечення щодо продовження між сторонами орендних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 , ч. 3 ст. 22 Закону України В«Про основи містобудуванняВ» , забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Як встановлено колегією суддів апеляційного господарського суду, позивачем у порядку визначеному ст. 28-1, ст. 29 Закону України В«Про планування і забудову територій" не було отримано від Державної інспекції архітектурно-будівельного контролю ні дозвіл на виконання підготовчих робіт, ні дозвіл на виконання будівельних робіт.

Поряд з тим, відповідно до п. 3 договору оренди земельної ділянки від 26.04.2006 року, земельні ділянка надавалась орендарю саме для будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованим приміщенням торговельного призначення, з підземним паркінгом.

З наданих сторонами суду першої інстанції доказів, апеляційний господарський суд позбавлений можливості прийти до висновку про доведеність факту використання земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України В«Про планування і забудову територійВ» й посилання позивача-2 на Правила забудови та використання території міста Вінниці, прийняті та затверджені рішенням ОСОБА_3 міської ради від 24.06.2010 року № 2870, такого висновку апеляційного суду не спростовують.

Виходячи із змісту ч. 3 ст. 33 Закону України В«Про оренду земліВ» , поновлення договору оренди після закінчення його строку можливо лише при сукупній наявності визначених в ній умов: продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку оренди та відсутність письмового заперечення орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди.

Матеріалами справи не підтверджується факт користування позивачем земельною ділянкою, щодо якої був укладений договір оренди, та окрім того, як встановлено судом першої інстанції, відповідач, заперечуючи проти продовження орендних договірних відносин, прийняв рішення № 2219 від 24.12.2008 року.

Згідно з ч.1, 4 ст. 93, ч. 4 ст.102-1 Земельного кодексу України ст.13, 15, 19 право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове, платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької і іншої діяльності. Серед істотних умов договору оренди вказано строк дії договору оренди.

З огляду на це, необхідною істотною умовою договору оренди земельної ділянки є строк на який земельна ділянка передається в оренду і який має визначатися в роках.

Із копії договору оренди земельної ділянки вбачається, що він зареєстрований у ОСОБА_3 регіональній філії Держаного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в Державному реєстрі земель вчинено напис від 25.07.2006 р. за № 40600100188.

Згідно з п.34 договору оренди, сторони домовилися про те, що дія договору припиняється у разі закінчення строку на який його укладено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду знаходить, що судом першої інстанції на підставі аналізу змісту положень ст. ст. 18, 20 Закону України В«Про оренду земліВ» п. 1, 9, 26 договору оренди земельної ділянки вірно визначено момент, з якого орендар отримав можливість приступити до використання земельної ділянки, тобто, лише після державної реєстрації договору оренди, визначення її меж в натурі і передання її згідно акту передання-приймання, а тому трьохрічний строк для закінчення будівництва, передбачений в п.26 договору оренди і п. 3 рішення відповідача від 02.12.2005 року № 1600 мав розпочатися з 25.07.2006 року й закінчитися 25.07.2009 року.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України В«Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, поновлення у будь-який спосіб права користування земельною ділянкою для позивача на підставі продовження дії договору оренди за відсутності відповідного рішення є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права відповідача на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Давши аналіз змісту положень ст. 33, ст. 16 Закону України В«Про оренду земліВ» , ст. 123, 124 Земельного кодексу України, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договору оренди землі, а реалізація визначеного законом переважного права орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива тільки за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про продовження договору оренди та потребує додержання порядку, передбаченого законодавством для укладення договорів оренди земельної ділянки.

Отже, відповідно до умов п.9, 26 договору оренди земельної ділянки, п. 3 рішення відповідача від 02.12.2005 р. № 1660, ст.18, 20 Закону України В«Про оренду земліВ» позивач мав закінчити будівництво до 25.07.2009 р., а у випадку не закінчення його в цей термін, мав продовжити дію договору оренди тільки на підставі рішення про це відповідача.

Згідно з п. 6 ст. 3 Закону України В«Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництваВ» , який набрав чинності з 14 січня 2009 року, договори оренди земельних ділянок державної та комунальної власності, на яких здійснюється будівництво багатоквартирних житлових будинків (у тому числі із вбудовано-прибудованими приміщеннями соціального призначення) та на яких виконуються будівельно-монтажні роботи, укладені до набрання чинності цим Законом, підлягають поновленню на ті самі строки і на тих самих умовах, що були передбачені цими договорами у порядку, встановленому законом.

Указана норма не передбачає порядку автоматичного поновлення дії договору, строк якого закінчився, та вказує на те, що укладені до набрання чинності цим Законом, підлягають поновленню на ті самі строки і на тих самих умовах, що були передбачені цими договорами у порядку, встановленому законом.

Як вірно зроблено висновок судом першої інстанції, укладення нового (поновлення дії попереднього ) договору оренди земельної ділянки можливе лише на підставі рішення відповідної місцевої ради. Прокурор, а також позивачі не надали суду жодного доказу оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про відмову в прийнятті рішення щодо поновлення дії спірного договору оренди чи укладення нового договору. Отже, наявності самої лише вказівки у п. 6 ст. 3 наведеного Закону щодо поновлення дії договорів оренди земельних ділянок комунальної власності недостатньо, оскільки встановлений законом та вказаний вище порядок передбачає обов'язкову наявність попереднього рішення відповідної місцевої ради.

Окрім того, п. 6 ст. 3 Закону "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" містить обов'язкову умову, за наявності якої дія договору оренди може бути поновлена, якою є обов'язкове виконання будівельно-монтажних робіт на земельній ділянці.

Апеляційним судом встановлено, що визначеного в ст. 22 Закону України В«Про основи містобудуванняВ» , ст. 29 Закону України В«Про планування і забудову територій" дозволу на виконання будівельних робіт позивач - 1 не отримував, будівельні роботи зі спорудження житлового будинку не проводив, а тому дія п. 6 ст. 3 Закону України В«Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" не може розповсюджуватись на дані правовідносини, у зв'язку з чим, відповідні доводи, що містяться в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу.

Враховуючи, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 6 Закону України В«Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає на підставі договору оренди, укладений між сторонами у справі, договір від 26.04.2006 року припинив свою дію, й у встановленому порядку термін його дії продовжений не був, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Способи захисту цивільних прав та законних інтересів визначено в ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України.

Окрім того, порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 ЗК України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення прав юридичних і фізичних осіб, порушених внаслідок прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності державних органів або посадових осіб органів місцевого самоврядування (частина 2 статті 77 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» ).

Наведені норми не передбачають такого способу захисту порушеного, оспорюваного права, як визнання договору чинним.

Єдиним, визначеним законом випадком визнання договору дійсним (синонім визнання договору чинним) передбачено в ст. 220 ЦК України, яке не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Тому, судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що прокурором обрано спосіб захисту прав, не передбачений законом.

Враховуючи те, що господарським судом Вінницької області при прийнятті рішення від 23.11.2010 року повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду, що викладені у рішенні відповідають обставинам справи, порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права допущено не було і підстав для його скасування немає, а доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність залишення оскаржуваного рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 23.11.2010 року у справі № 4/164-10 залишити без змін, апеляційну скаргу заступника військового прокурора Вінницького гарнізону від 06.12.2010 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.

3. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Вінницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.