Постанова

від 13.06.2012 по справі 8/211

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2012 № 8/211

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Ткаченка Б.О.

Лобаня О.І.

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 13.06.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011року

по справі № 8/211 (суддя Катрич В.С.)

за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі

Міністерства фінансів України

Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк

«Київ»,

до Управління капітального будівництва Міністерства з питань житлово-

комунального господарства України,

про розірвання договору та стягнення 246 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства фінансів України та публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Управління капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про розірвання договору та стягнення 246000, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року позовні вимоги задоволено, розірвано договір про надання послуг щодо введення об'єкта нерухомості в експлуатацію від 18.08.2008 року, укладений між Управлінням капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України та Акціонерним комерційним банком «Київ», стягнуто з Управління капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» заборгованість у розмірі 246 500,00 грн., стягнуто з Управління капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України в дохід державного бюджету 2 465,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, Управління капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року по справі № 8/211 відновлено строк на подання апеляційної скарги Управлінню капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України та прийнято її до провадження.

Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач-2 просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2012 року у справі № 8/211 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Представники прокуратури та позивачів приймали участь у судових засіданнях та надали свої усні пояснення, в яких заперечили проти доводів, що викладені відповідачем в апеляційній скарзі і просили рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України - без задоволення.

Представник апелянта в судове засідання 13.06.2012 року повторно не з'явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.2 постанови паленому Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що представник апелянта про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, та вважає за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року за відсутності представника апелянта.

В судовому засіданні 13.06.2012 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 18.08.2008 року між акціонерним комерційним банком «Київ», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ» (замовник) в особі Оболонської філії та Управлінням капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (виконавець) було укладено договір про надання послуг щодо оформлення технічної документації об'єкта нерухомості, відповідно до якого виконавець зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором провести комплекс дій щодо отримання свідоцтва на право власності на об'єкт за адресою: м. Київ, проспект Оболонський, 18, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити надані послуги, на умовах та в порядку зазначеному в договорі (а.с. 15-16). Вартість робіт, передбачених договором становить 493 000,00 грн. та повинна бути сплачена замовником після підписання сторонами акту прийому-передачі робіт по цьому договору. В момент підписання даного договору замовник оплачує виконавцю 50 % передоплати, що становить 246 500,00 грн. (п.п. 2.1, 2.2 договору). Пунктом 3.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний своєчасно та якісно виконати роботи; складати та передавати замовнику акти про надання послуг (п. 3.3 договору). Пунктом 4.1 договору передбачено, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Зазначений договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 18.03.2009 року, або до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 5.1 договору).

Проте відповідач свої зобов'язання за договором не виконав. 30.01.2009 року позивачем на адресу відповідача був надісланий лист № 1259, в якому позивач просить надати в письмовому вигляді інформацію стосовно виконаних робіт по спірному договору (а.с. 19). Зазначений лист відповідачем залишено без відповіді.

21.07.2010 року відповідач листом № 85 повідомив позивача, що станом на 06.06.2010 року відбулась зміна керівництва Управління, проведено реструктуризацію та впроваджено зміни в організації роботи. Також повідомлено, що роботи не було виконано у зв'язку з тяжким фінансовим становищем (а.с. 21).

28.12.2010 року замовником було надіслано виконавцю лист № 21/5182 про розірвання договору у зв'язку з невиконання відповідачем своїх зобов'язань по договору, шляхом підписання додаткової угоди (а.с. 23-25). У відповідь на зазначене листом № 2 від 13.01.2011 року виконавець повідомив про згоду на розірвання договору та підписання додаткової угоди, проте просив надати можливість повернення коштів шляхом погашення заборгованості частинами, згідно з графіком погашення заборгованості (а.с. 28-29).

09.03.2011 року замовник листом № 25-02/1/853 повідомив виконавця про незгоду у запропонованих умовах погашення заборгованості та про повторне прохання підписати направлену раніше угоду про розірвання договору (а.с. 30). Однак, зазначений лист залишено без відповіді.

На виконання умов договору замовником було перераховано на поточний рахунок виконавця попередню оплату в розмірі 50 % від загальної вартості робіт у розмірі 246 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 21.08.2008 року (а.с. 17).

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами, є договором про надання послуг. Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. До договору про надання послуг застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 903 ЦК України встановлено, що у договорі про надання послуг визначається ціна роботи або способи її визначення.

Статтею 905 ЦК України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до норм статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відповідно до приписів ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Прокурором заявлено вимогу про розірвання договору внаслідок не виконання умов договору.

Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 5.3 договору він може бути розірваний за взаємною згодою сторін. Одностороннє розірванні договору можливе лише в випадках, передбачених цим договором та законодавством України.

Частиною 4 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно частин 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У зв'язку з не виконанням відповідачем умов договору, колегія апеляційного суду вважає, що висновок господарського суду міста Києва щодо наявності підстав для розірвання договору про надання послуг щодо оформлення технічної документації об'єкта нерухомості від 18.08.2008 року є законним та обґрунтованим.

Враховуючи факт невиконання відповідачем договору та неповернення попередньої оплати, яка є похідною від вимоги про розірвання договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення авансового платежу у сумі 246 500,00 грн.

Щодо доводів апелянта про не встановлення місцевим господарським судом порушення інтересів держави відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».

Колегія апеляційного господарського суду критично оцінює такі доводи апелянта, оскільки відповідно до ст. 29 ГПК, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Зазначене також спростовується статтею 36-1 глави 3 ЗУ «Про прокуратуру» N 2663-III (2663-14) від 12.07.2001 року, в якій зазначено, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського апеляційного господарського суду, представником відповідача не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Крім того, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, враховуючи положення ч. 2 ст. 104 ГПК України зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до прийняття неправильного рішення по справі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року по справі № 8/211 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Міністерства з питань житлово-комунального господарства України на рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року у справі № 8/211 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2011 року у справі № 8/211 залишити без змін.

3. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.

5. Матеріали справи № 8/211 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Ткаченко Б.О.

Лобань О.І.