Постанова

від 03.07.2012 по справі 32/258

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2012 № 32/258

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сухового В.Г.

суддів: Чорногуза М.Г

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання: Марвано А.Т.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український теплоенергетичний альянс»

на рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012р.

у справі № 32/258 (Головуючий суддя Підченко Ю.О., судді Мандриченко О.В., Смирнова Ю.М.)

за позовом Колективного малого підприємства фірми «ЕКОТЕП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український теплоенергетичний альянс»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Колективне мале підприємство фірма «ЕКОТЕП» (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український теплоенергетичний альянс» (далі - відповідач) про стягнення коштів за договором підряду № 81 від 21.09.2010р., а саме основного боргу в сумі 214 469,19 грн., пені в сумі 1 366,14 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та 3% річних в сумі 264,41 грн.

В подальшому позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути 223 154,58 грн., з яких: основний борг в сумі 214 469,19 грн., пеня в сумі 6 557,47 грн., 3% річних в сумі 1 269,19 грн. та інфляційні втрати в сумі 858,73 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у справі № 32/258 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 214 469,19 грн., пеню у сумі 6 557,47 грн., 3% річних у сумі 1 269,19 грн. та судові витрати. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних у сумі 858,73 грн. відмовлено. Рішення вмотивовано тим, що суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу, оскільки відповідач не надав доказів оплати за Договором підряду, при цьому суд зазначив, що зобов'язання не припинилося виконанням належним чином проведеним з боку відповідача, позивачем же доведено факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором. З посиланням на обставини та приписи ч. 6 статті 232 ГК України та ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог про стягнення пені та 3 % річних. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, зазначивши, що інфляційні не були заявлені у позові, а їх об'єднання з первісними вимогами не відбулося відповідно до вимог статті 58 ГПК України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012р. у справі № 32/258 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги того факту, що позивач роботи, зазначені у Акті № 4, повністю не виконував, а відповідач розрахувався вже з субпідрядником за ці роботи. Відповідач вказує на те, що роботи, які мав виконати позивач, виконувались іншими організаціями. Також, скаржник посилається на те, що акти № 3 та № 4 мали б складатися за встановленою формою № КБ-2в, що не було зроблено. Скаржник додатково стверджує про неправомірність відмови суду у призначенні заявленої відповідачем судової експертизи. Додатково відповідач зазначає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував інтереси ДП МА Бориспіль.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22.06.2012р.

Судове засідання 22.06.2012р. було відкладено на 03.07.2012р. у зв'язку з неявкою представника відповідача та його клопотанням про перенесення розгляду справи.

У судовому засіданні 03.07.2012р. за клопотанням представника відповідача для ознайомлення з матеріалами справи оголошувалась перерва до 15:45 год. 03.07.2012р.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.

21.09.2010 р. між Колективним малим підприємством фірмою "ЕКОТЕП"

(Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС" (Замовник) укладено Договір підряду №81 (далі - Договір, т.1, а.с. 10-12).

Згідно з п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати роботи по заміні котла ДКВр потужністю 10 МВт на котел ВВS (Германія) по проекту "Реконструкція котельні ОВК№1 ДП МА «Бориспіль» в м. Бориспіль». До складу робіт входять: - монтажні роботи по розділам тепломеханіки (ТМ), гаряче водопостачання (ГВП), установка димової труби та газопостачання.

Згідно з пунктом 1.2 Договору Замовник зобов'язаний прийняти виконанні роботи та провести їх оплату на умовах цього Договору. Роботи виконуються із матеріалів Підрядника (п.1.3).

Відповідно до вимог пункту 2.1 Договору загальна вартість робіт та матеріалів становить 1 300 000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 216 666,67 грн. в тому числі монтажних робіт (пункт 1.1) складає 593 085,60 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 98 847,60 грн.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що Замовник перераховує Підряднику аванс у розмірі 30% від договірної ціни,після чого Підрядник розпочинає виконання робіт.

Згідно з п. 2.4 Договору розрахунок за виконані роботи здійснюється Замовником щомісячно за фактично виконані роботи за визначеною в п. 2.1 ціною Договору. Підрядник надає акти виконаних робіт не пізніше 25 числа поточного місяця, а Замовник зобов'язується прийняти, підписати їх до 1 числа поточного місяця за виконані роботи згідно з актами приймання робіт.

Відповідно до п. 4.1 Договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до виконання сторонами договірних зобов'язань та до повного проведення взаєморозрахунків. Строки виконання робіт орієнтовно складають 6 місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов пункту 2.2 Договору Замовник перерахував на адресу Підрядника аванс у розмірі 30% від договірної ціни в сумі 150 500 грн., у зв'язку з чим Підрядник почав виконувати передбачений Договором обсяг робіт.

Згідно з актами №1 та № 2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2011року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт Підрядником виконано та передано Замовнику робіт на суму 14 770,22грн. та 29 208,30 грн. відповідно. Вказані акти та довідка підписано та скріплено печатками сторін 10.03.2011року без зауважень та пропозицій (т.1, а.с.13-20).

30 червня 2011 року між сторонами було підписано Акт виконаних робіт № 3 за Договором на загальну суму 266 527,83 грн. (т.1, а.с.21). Акт виконаних робіт № 4 за Договором на загальну суму 214 469,19 грн. підписано сторонами 18.11.2011 року (т.1, а.с.22).

Таким чином, загальний обсяг робіт виконаний Підрядником за Договором підряду №81 від 21.09.2010 р. на суму 524 975,54 грн.

Згідно з банківськими виписками по рахунку вбачається, що відповідач частково здійснив оплату виконаного обсягу робіт за Договором 30.03.2011 р. в сумі 30 000 грн., 19.05.2011 р. в сумі 90 000 грн., 20.06.2011 р. в сумі 20 000 грн., 29.06.2011 р. в сумі 20 000 грн. та 04.11.2011 р. в сумі 6,35 грн. (т.1, а.с.25-31), що також не заперечується і відповідачем. Отже, загальна сума перерахованих відповідачем на виконання умов Договору грошових коштів за виконані позивачем роботи складає 310 506,35 грн.

Позовні вимоги у даній справі позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором підряду № 81, оскільки останнім сплачено за виконані роботи лише частково, а тому позивач, з урахуванням збільшених позовних вимог, вважає, що з відповідача підлягають стягненню сума основної заборгованості за Договором, пеня, 3% річних та інфляційні втрати у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання відповідачем оплатити виконані роботи.

З урахуванням викладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог про стягнення суми основної заборгованості, пені та 3% річних, з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами є договором будівельного підряду.

Відповідно до вимог статті 857 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 6 статті 882 ЦК України Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Згідно частини першої та другої статті 853 ЦК України Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Виконання позивачем своїх обов'язків передбачених Договором підтверджується вищеназваними актами виконаних робіт №№1-4 та довідкою про вартість виконаних робіт. Зауважень щодо обсягів та якості до позивача зазначені документи не містять.

Отже слід дійти висновку, що позивач виконав свої зобов'язання за Договором належним чином.

Водночас, як було встановлено вище, відповідач не розрахувався з позивачем за виконані ним підрядні роботи за Договором у повному обсязі, сплативши за них лише частково 310 506,35 грн. Таким чином, зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що умови договору є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 173 ГК України, господарським, визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості у сумі 214 469,19 грн. згідно акту № 4 виконаних робіт від 18.11.2011р. та Договору, а саме з листом від 22.11.2011р. за вих. № 634 та від 01.12.2011р. № 648 (а.с.32-36). З останнім листом позивач надіслав відповідачу також акт звіряння взаємних розрахунків за Договором. Проте, відповідач вказаної заборгованості за Договором не сплатив.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що не сплачена відповідачем сума заборгованості за виконаний обсяг робіт виникла саме з акту № 4 від 18.11.2011 р., який підписано сторонами належним чином, без зауважень та претензій щодо якості виконаних робіт.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Судом першої інстанції правомірно прийнято до уваги те, що акт звірки є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, актами виконаних робіт, рахунками тощо. При цьому, перелічені сторонами в акті звірки первинні документи, акти виконаних робіт, докази сплати відповідачем обсягу робіт та виникнення у позивача дебетового, а відповідно і у відповідача кредитового сальдо, кореспондуються з вимогами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пунктом 24 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995 року, із змінами та доповненнями, та відображують проведення між сторонам господарських операцій саме за спірним Договором підряду №81 від 21.09.2010року.

Стосовно розбіжностей в акті виконаних робіт №4 до Договору №81 від 21.09.2011р. та зазначеної у ньому дати 18.11.2011р., то вказані розбіжності не впливають на розрахунки сторін, оскільки акт виконаних робіт сторонами підписано без зауважень, його дійсність сторонами не оспорюється.

Крім того, відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегією суддів відхиляється як необґрунтоване посилання відповідача на те, що акти № 3 та № 4 не відповідають встановленій формі, оскільки, згідно з умовами Договору зокрема п.2.4, розрахунки між сторонами за виконані роботи здійснюються за фактично виконані роботи згідно з актами приймання робіт. Форму вказаних актів сторони у Договорі не визначили, зауважень та заперечень щодо форми актів №3 та № 4 в самих актах відповідачем не зазначено під час підписання, доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Більше того, як вірно зазначив суд першої інстанції, будівництво здійснювалося не за бюджетні кошти, а отже підстав стверджувати про обов'язкове дотримання типових форм актів прийому виконаних робіт за рахунок недержавних коштів фінансування не є обов'язковим (Роз'яснення Міністерства фінансів України надані у листі від 10.08.2004 року за № 31-04200-10-10/14432).

Посилання відповідача на неповне виконання робіт позивачем та виконання вказаних робіт іншою третьою особою не беруться до уваги судом, оскільки, по-перше, відповідач як замовник підписав акти виконаних робіт без зауважень щодо якості та обсягів виконаних позивачем робіт. Доказів подання заяв позивачу про певні недоліки у виконаних за вказаними актами роботами, відповідач суду не надав. По-друге, відповідачем також не надано й належних доказів неможливості використання об'єкту для вказаної в Договорі мети. По-третє, у справі містяться Акти приймання виконаних робіт з «Реконструкції котельні ОВК №1», згідно з якими замовник - ДП МА «Бориспіль» прийняв від Генпідрядника - ТОВ «УкрТЕА» зазначені роботи у 2011р. Вартість робіт, яка передбачена Договором, також не було збільшено. Враховуючи це, існування відповідних правовідносини відповідача з третьою особою - Державним підприємством Міжнародний Аеропорт "Бориспіль" щодо здійснення комплексу робіт за об'єктом, який є предметом Договору у даній справі, можуть бути підставою для звернення до суду відповідача за захистом своїх порушених прав.

Колегія суддів також не знаходить підстав для призначення судової експертизи, про що зазначає відповідач у апеляційній скарзі, та погоджується з судом першої інстанції про відмову у її призначенні, оскільки належним доказом виконання підрядних робіт є підписаний обома сторонами Акт виконаних робіт. До того ж, на думку колегії суддів, на даний час неможливо експертним шляхом встановити хто саме виконував певні види (обсяги) підрядних робіт за Договором у 2011р.

Стосовно посилань відповідача на довідки ДП МА «Бориспіль» та неможливість виконання позивачем робіт у листопаді 2011р. слід зазначити, що названі довідки не спростовують факту виконання робіт прийнятих відповідачем за Актом № 4 з огляду на те, що предметом доказування у даному спорі є саме факт виконання робіт, а не період, протягом якого вони виконувалися.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості у сумі 214 469,19 грн. за Договором доведені позивачем належними доказами та не спростовані відповідачем у встановленому порядку, а тому є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, про що вірно зазначив суд першої інстанції.

Стосовно позовних вимог про стягнення пені в сумі 6 557,47 грн. та 3% річних в сумі 1 269,19 грн., колегія суддів зазначає таке.

Позивачем заявлено о стягнення вказану суму пені та 3% річних за період з 01.12.2011 року по 10.02.2012 року.

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання оплатити виконані за Договором роботи виконав не належним чином, в наслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість, яку відповідач не сплатив станом на день подання позову до суду.

За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 6.2 Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення Замовником термінів розрахунків, передбачених Договором, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Колегія суддів погоджується з наведеними позивачем розрахунками розміру пені та 3% річних за період з 01.12.2011 року по 10.02.2012 року, оскільки вони є вірними. Позовні вимоги щодо стягнення пені та 3% річних відповідають вимогам закону та умовам Договору та є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас, відмовляючи позивачу у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат з підстав необ'єднання цих вимог згідно зі ст. 58 ГПК України з вимогами про стягнення основного боргу, пені та 3% річних, суд першої інстанції припустився неправильного застосування норм процесуального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, що є підставою для часткового скасування в цій частині рішення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З матеріалів справи вбачається, що 10.02.2012р., тобто до прийняття рішення у справі, позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно з якою позивач, збільшивши розмір заявлених раніше вимог про стягнення пені та 3% річних, також пред'явив додаткову вимогу про стягнення 858 грн. 73 грн. інфляційних втрат, про стягнення яких у позові не заявляв.

Отже вимоги про стягнення інфляційних втрат є додатковими вимогами і не могли бути прийняті судом до розгляду, про що правильно зазначив суд першої інстанції.

Проте, висновок суду про відмову у стягненні інфляційних є помилковим, оскільки відмовити або задовольнити вимоги (прийняти рішення по суті вимог) суд має право лише за результатами їх розгляду. У даному ж випадку ці вимоги правомірно не були прийняті до розгляду судом як додаткові, а тому рішення в цій частині вимог не могло бути прийняте судом. Враховуючи наведене, рішення суду в частині відмови у стягненні інфляційних втрат слід скасувати.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, а тому відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

У зв'язку з викладеним рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012 у справі №32/258 на підставі ст. 104 ГПК України підлягає скасуванню частково в частині відмови у стягненні інфляційних втрат. В решті ж рішення господарського суду м. Києва є законним та обґрунтованим, а тому його слід залишити без змін в редакції мотивувальної частини даної постанови. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012 у справі №32/258 підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення інфляційних втрат, позивачу підлягає поверненню зайво сплачений ним судовий збір за подання позову.

Керуючись ст. ст. 22, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український теплоенергетичний альянс» на рішення господарського суду міста Києва від 19.04.2012р. у справі № 32/258 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012 року у справі № 32/258 скасувати частково в частині відмови в позові про стягнення 858,73 грн. інфляційних втрат.

3. В решті рішення залишити без змін в редакції мотивувальної частини даної постанови, виклавши резолютивну частину рішення господарського суду м. Києва від 19.04.2012 року у справі № 32/258 у такій редакції:

«Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТЕПЛОЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС" (код 34427965) на користь Колективного малого підприємства фірми "ЕКОТЕП" (код 13720983) основний борг в сумі 214 469,19 грн., пеню в сумі 6 557,47 грн., 3% річних в сумі 1 269,19 грн., 4 445,92 грн. судового збору за подання позову.».

4. Повернути з Державного бюджету України Колективному малому підприємству фірми "ЕКОТЕП" (код 13720983) зайво сплачений судовий збір у сумі 17,18 грн.

5. Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

6. Матеріали справи № 32/258 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Суховий В.Г.

Судді Чорногуз М.Г

Агрикова О.В.

05.07.12 (відправлено)