Постанова

від 07.10.2008 по справі 2/84-08-1583

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

  ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т

А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"07"

жовтня 2008 р.

Справа

№ 2/84-08-1583

 м. Одеса

Одеський апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді М.В. Сидоренко

суддів Н.Б. Таценко, М.А. Мишкіної  

при секретарі судового

засідання Скуділо

О.В.

за участю

представників сторін

від позивача -не з'явився 

від відповідача - не з'явився 

від ІІІ-ї особи  -  ОСОБА_1., ОСОБА_2

розглянувши у

відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1и

на рішення господарського суду Одеської області

від 12.06.2008 р.

у справі № 2/84-08-1583

за позовом: Закритого акціонерного товариства

„Кілійський виноробний завод”

до відповідача: Товариства з обмеженою

відповідальністю „Юридичне охоронно-детективне агентство „Союз”

ІІІ особа без самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання права власності

Склад судової колегії

змінено розпорядженнями голови Одеського апеляційного господарського суду № 110

від 03.09.2008 р. та № 133 від 17.09.2008 р. 

В

С Т А Н О В И Л А :

Рішенням

господарського суду від 12.06.2008 р. (суддя Бахарєв Б.О.) позов задоволено

повністю, визнано за Закритим акціонерним товариством „Кілійський виноробний

завод” (далі -ЗАТ „Кілійський виноробний завод”), з посиланням на приписи ст.

ст. 16, 328, 392 ЦК України, право власності на житловий будинок, розташований

заАДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 667 кв. м., який складається з: літ. А

-житловий будинок площею 65, 3 кв. м., літ. Б -сарай, літ. В -кухня, літ. Г

-гараж, літ. Д -навіс, літ. Е -вбиральня, літ. Ж -сарай, літ. З -навіс, літ. І

-сарай та інших споруд № 1-7, а також на житловий будинок загальною площею 129,

3 кв. м., жилою площею 72, 2 кв. м., розташований заАДРЕСА_1 на земельній

ділянці площею 726, 5 кв. м., який складається з житлового будинку, гаражу,

сараю, навісу, вбиральні, надвірних споруд. При цьому, суд дійшов висновку, що

позивач правомірно набув право власності на вказані житлові будинки, так як ЗАТ

„Кілійський виноробний завод” є правонаступником Орендного підприємства

„Кілійський виноробний завод”, що підтверджується п. 4.1 статуту ЗАТ

„Кілійський виноробний завод”.

Не

погоджуючись з вказаним рішенням, посилаючись на ст. 129 Конституції України з

апеляційною скаргою звернулась ОСОБА_1 (далі -ОСОБА_1.), яка просить його

(рішення) скасувати та відмовити у задоволенні позову ЗАТ „Кілійський

виноробний завод” про визнання права власності на житловий будинок,

розташований заАДРЕСА_2 на земельній ділянці площею 667 кв. м і на житловий

будинок загальною площею 129, 3 кв. м, розташований заАДРЕСА_1, на земельній

ділянці площею 726, 5 кв. м, оскільки, на її думку, оскаржуване рішення

прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням

норм матеріального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам

справи. При цьому скаржник вважає, що суд першої інстанції повинен був залучити

його до участі у справі в якості третьої особи, так як вирішення спору по даній

справі впливає на її права та обов'язки, оскільки, починаючи з липня 1999 р.,

на підставі протоколу загальних зборів трудового колективу Орендного

підприємства „Кілійський виноробний завод” № 2 та рішення Виконавчого комітету

Кілійської міської ради № 206 від 09.07.1999 р. вона (ОСОБА_1.) є наймачем

будинкуАДРЕСА_2, що розташований за адресою: 

Одеська область, м. Кілія, вул. Суворова. Також, скаржник вважає, що

даний спір між позивачем та відповідачем є надуманим та штучно створеним,

оскільки юридичні адреси відповідача та позивача співпадають.

Відповідно

до ч. 1 ст. 91 ГПК України право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого

господарського суду, яке не набрало законної сили мають сторони у справі та прокурор

(апеляційне подання). Однак, згідно з приписами ст. 107 ГПК України особи, яких

не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що

стосується їх прав і обов'язків мають право подати касаційну скаргу.

При

цьому, ст. 129 Конституції України визначає одними з основних засад судочинства

законність та забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду,

крім випадків, встановлених законом. Пленум Верховного Суду України в п. 2

постанови від 01.11.1996 р. № 9 „Про застосування Конституції України при

здійсненні правосуддя” роз'яснив, що оскільки Конституція України, як зазначено

в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди

при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого

нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх

необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії, тому обмеження

права на апеляційне оскарження для осіб, яких не було залучено до участі у справі

суперечить статті 129 Конституції України. Викладена позиція також

підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2006 р.

№ по справі 20-9/312 за позовом ТОВ ТВФ „Мелодія” до Управління з питань майна

комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації про

скасування ухвали апеляційного господарського суду про відмову у прийнятті

апеляційної скарги особи, яка не приймала участь у справі в суді першої

інстанції.

Крім

того, відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції „Про захист прав людини

та основоположних свобод” від 04.11.1950 р. кожен має право на справедливий і

публічний  розгляд його справи впродовж

розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який

вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

За

таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 правомірно

прийнята до розгляду, а скаржника залучено до участі у справі в якості ІІІ-ої

особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши скаржника, судова колегія, приходить до

наступного.

З

матеріалів справи вбачається, що між ЗАТ „Кілійський виноробний завод” та ТОВ

„Юридичне охоронно-детективне агентство „Союз” укладено договір № 2 від 30.07.2007

р. щодо надання юридичних послуг. Відповідно до умов згаданого договору ТОВ

„Юридичне охоронно-детективне агентство „Союз” зобов'язується підготувати та

надати відповідні документи до комунального підприємства „Кілійське районне

бюро технічної інвентаризації” для оформлення права власності за ЗАТ

„Кілійський виноробний завод” на житловий будинок, розташований заАДРЕСА_1 та

на житловий будинок, розташований заАДРЕСА_2, а ЗАТ „Кілійський виноробний

завод” зобов'язується передати ТОВ „Юридичне охоронно-детективне агентство

„Союз” документи, які підтверджують перехід права власності на зазначені

житлові будинки.

На

виконання п. 2.1 договору ЗАТ „Кілійський виноробний завод” передав ТОВ

„Юридичне охоронно-детективне агентство „Союз” документи, які, на його думку,

підтверджують перехід до нього права власності на житловий будинок,

розташований заАДРЕСА_1 та на житловий будинок, розташований за АДРЕСА_2

ТОВ

„Юридичне охоронно-детективне агентство „Союз” свої зобов'язання за договором №

2 від 30.07.2007 р. щодо надання юридичних послуг не виконало,  посилаючись на відсутність підстав для

переходу права власності від Орендного підприємства „Кілійський виноробний

завод” до Закритого акціонерного товариства „Кілійський виноробний завод” на

спірне майно, про що повідомило позивача листом без номеру і без дати (а. с.

74).

Зазначений

вище лист ТОВ „Юридичне охоронно-детективне агентство „Союз” був розцінений

позивачем як невизнанням відповідачем права власності позивача на спірне майно,

що й зумовило ЗАТ „Кілійський виноробний завод” звернутись до господарського

суду з даним позовом про визнання права власності на вищевказані житлові

будинки. Обґрунтовуючи свою правову позицію позивач посилається на приписи ст.

392 ЦК України.

Оскаржуваним

рішенням позовні вимоги задоволенні з мотивів, наведених в описовій частині

даної постанови. При цьому, апеляційна інстанція вважає, що оскаржуване рішення

прийняте з порушенням норм процесуального права, які є в будь-якому випадку

підставою для його скасування.

Так,

як вбачається з доданого до апеляційної скарги протоколу № 2 від 19.05.1999 р.

загальних зборів, колектив Орендного підприємства „Кілійський виноробний завод”

вирішив придбати житловий будинок 

заАДРЕСА_1, взяти його на свій баланс та надати, як квартиру, ІІІ-ій

особі. Рішенням Виконавчого комітету Кілійської міської ради ОСОБА_1вирішено

видати ордер на вселення в індивідуальний житловий будиноАДРЕСА_1, житловою

площею 72, 2 кв. м Обставина щодо проживання скаржника у спірному будинку по

вул. АДРЕСА_1 підтверджується також копією паспорта ОСОБА_1 серії КЕ № 225234.

З

викладеного вбачається, що ОСОБА_1. є наймачем будинкуАДРЕСА_2, який опинився

предметом спору у даній справі. При цьому, судовою колегією твердження ІІІ-ї

особи про необхідність передачі їй вказаного будинку при виділенні частки

спільного майна орендного підприємства „Кілійський виноробний завод” у зв'язку

з тим, що вона являється членом орендного підприємства до уваги не приймаються,

оскільки ці посилання не мають відношення до предмету даного спору. Разом з

тим, апеляційна інстанція вважає, що зазначені вище твердження доводять бажання

ОСОБА_1 на приватизацію житлового будинкуАДРЕСА_2 по вул. Суворова та

реалізацію нею права, закріпленого ч. 2 ст. 822 ЦК України щодо переважного

перед іншими особами права на придбання будинку у разі його продажу. Зазначене

свідчить, що оскаржуване рішення, в частині визнання права власності за ЗАТ

„Кілійський виноробний завод” на житловий будинок загальною площею 129, 3 кв.

м, жилою площею 72, 2 кв. м, який розташований заАДРЕСА_1 на земельній ділянці

площею 726, 5 кв. м прийняте про права і обв'язки особи, яка не була залучена

до участі у справі, тобто про права і обов'язки ОСОБА_1, а тому в цій частині

підлягає скасуванню.

Відповідно

до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами

апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого

господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК

України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті

обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як

вже було зазначено вище в цій постанові, між позивачем та відповідачем виникли

договірні відносини, які витікають з договору про надання юридичних послуг № 2

від 30.07.2007 р. і предметом вказаного договору являється надання юридичних

послуг саме щодо оформлення права власності за ЗАТ „Кілійський виноробний

завод” на спірні будинки, які не знаходяться у власності позивача. Відтак,

позивач, укладаючи договір, фактично сам погоджується з тією обставиною, що не

являється власником згаданих будинків, але бажає це право за собою отримати. В

зазначеному ж вище листі (а. с. 74) відповідач лише повідомив позивача, що на

підставі наданих йому останнім документів він (відповідач) не має можливості

виконати умови укладеного договору.

Задовольняючи

позовні вимоги, суд першої інстанції допустився помилки в застосуванні норми

матеріального права - ст. 392 ЦК України. Так, відповідно до приписів згаданої

норми права, з позовом про визнання права власності може звернутись лише

власник майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а

також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відтак,

в ст. 392 ЦК України законодавець визначив, що з позовом про визнання права

власності, як з позадоговірною вимогою, може звернутись лише власник майна,

який просить у судовому порядку констатувати перед третіми особами факт

приналежності йому права власності на спірне майно. В даному випадку, як вже

зазначалось вище, позивач знаходиться з відповідачем у договірних відносинах і

уклав договір саме для того, щоб ТОВ „Юридичне охоронно-детективне агентство

„Союз”, як господарське товариство, яке професійно займається наданням

юридичних послуг, допомогло йому оформити документи для отримання права

власності на спірні будинки, які у позивача у власності не перебувають.

З

огляду на викладені вище положення, звернення ЗАТ „Кілійський виноробний завод”

з позовом про визнання права власності до свого контрагента за договором - ТОВ

„Юридичне охоронно-детективне агентство „Союз”, яке це право а ні оспорює, а ні

визнає, саме на підставі ст. 392 ЦК України, не відповідає способам захисту

цивільних прав та інтересів, оскільки між цими сторонами в межах заявлених

позовних вимог взагалі відсутній спір саме про оспорення чи визнання права

власності.

За

таких обставин, апеляційна інстанція приходить до висновку, що апеляційну

скаргу слід задовольнити, скасувавши рішення господарського суду.

В

задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись

ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА

:

Апеляційну

скаргу задовольнити.

Рішення

господарського суду Одеської області від 12.06.2008 р. у справі № 2/84-08-1583

скасувати.

В

позові відмовити.

Стягнути

з Закритого акціонерного товариства „Кілійський виноробний завод” на користь

ОСОБА_1и 42,50 грн. державного мита сплаченого за подачу апеляційної скарги.

                    Головуючий суддя                                                                      

Сидоренко М.В.         

Суддя                                                                                      

Таценко Н.Б.         

          Суддя                                                                                              

Мишкіна М.А.

          Постанова 

підписана 09.10.2008 р.