Постанова

від 03.07.2012 по справі 2а-1870/4431/12

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2012 р. Справа № 2a-1870/4431/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.

представника позивача Прядко В.М., Александрович В.В.

представника відповідача Фуртат В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Роменське підприємство «Агротехсервіс»до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Роменське підприємство "Агротехсервіс (далі -ПАТ «Агротехсервіс», позивач) просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -Роменська ОДПІ, відповідач) від 14.05.2012р. № 0000252301, від 14.05.2012р. №0000262301.

Із зазначеними податковими повідомленнями -рішеннями позивач не погоджується, вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм чинного законодавства, документи в підтвердження реального виконання договорів, укладених між ПАТ «Агротехсервіс»та ТОВ "ГП "Промсервіс" у позивача в наявності, відповідають вимогам цивільного, господарського та податкового законодавства України, підприємство ТОВ "ГП "Промсервіс" зареєстровано як юридична особа 27.08.2008., є платником податку на додану вартість, одним з видів діяльності ТОВ "ГП "Промсервіс" є розподілення та постачання газу, на право здійснення зазначеного виду економічної діяльності мається ліцензія на постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, зазначали, що законодавством України не передбачено відповідальності юридичної особи за можливі порушення з боку інших учасників господарських відносин і на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок контролювати дотримання законодавства контрагентом, як платником податків.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, зазначав, що за результатами проведеної перевірки позивачем встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, укладений між ПАТ «Агротехсервіс»та ТОВ "ГП "Промсервіс" договір купівлі -продажу природного газу не спричиняє реального настання правових наслідків. Згідно акту перевірки контрагента позивача -ТОВ «ГП «Промсервіс»від 06.06.2011р. № 3933/2301/360066710/38 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ГП "Промсервіс" з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. встановлено порушення норм Податкового кодексу України, ст. 203,215-216 Цивільного кодексу України.

Представник третьої особи ТОВ "ГП "Промсервіс" в судове засідання не з'явився, свою позицію виклав у поясненні на позов, де зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, оскільки на виконання договору купівлі-продажу природного газу позивач придбав у ТОВ "ГП "Промсервіс" природний газ, факт передачі газу оформлений актом, оплата газу була здійснена в безготівковому порядку на рахунок продавця, ТОВ "ГП "Промсервіс" надало позивачу податкові накладні, які були оформлені належним чином у відповідності до вимог чинного законодавства. Зазначає, що сума зобов'язань по податку на додану вартість була задекларована підприємством, податкова декларація прийнята податковим органом.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.14 ст.200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Згідно п. 201.10 ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 208.2 ст. 208 ПК України передбачено, що отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 цього Кодексу.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (діючого на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5,Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті».

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»)

Згідно п. 11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до вимог ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року №996- XIV - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (ч. З ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, які фіксують факти здійснення господарських операцій є первинні документи. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контрою та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.95 (Зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 за № 168/704), первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Із копії податкового повідомлення-рішення Роменської ОДПІ № 0000252301 від 14.05.2012р. (а.с.10) вбачається, що ПАТ «Агротехсервіс» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 91357 грн. і застосовано штрафну ( фінансову) санкцію у розмірі 1 грн.

Із копії податкового повідомлення-рішення Роменської ОДПІ № 0000262301 від 14.05.2012р. (а.с.13) вбачається, що ПАТ «Агротехсервіс» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 47666,19 грн. і застосовано штрафну ( фінансову) санкцію у розмірі 1 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став акт перевірки № 109/2205/14007336 від 26.04.2012р.(а.с.16-27), яким було встановлено порушення ПАТ «Агротехсервіс»податкового законодавства, а саме: а саме: п.185.1 ст. 185, п. 198..2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про нікчемність договору купівлі-продажу природного газу № 520.5053 від 29.12.2009 р., (а.с.40-42) між ПАТ «Агротехсервіс»та ТОВ "ГП "Промсервіс" через невідповідність його положенням ч. 1 і ч.5 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України оскільки він порушує публічний порядок та суперечить моральним засадам суспільства в зв'язку з тим, що був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном держави оскільки в ході проведеного аналізу не встановлено факту передачі товару (надання послуг, виконання робіт) від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю поставок з боку ТОВ "ГП "Промсервіс", що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Однак перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України і до них відносяться:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до укладеного договору купівлі - продажу природного газу № 520.5053 від 29.12.2009р.., між ПАТ «Агротехсервіс»та ТОВ "ГП "Промсервіс" (а.с.40-42) постачальник (ТОВ "ГП "Промсервіс" ) зобов'язувався поставляти ПАТ «Агротехсервіс» в обумовлені строки природний газ.

Факт реального здійснення господарських операцій по договору № 7667 від 30.12.2011р. підтверджується, податковими накладеними, які повністю відповідають вимогам, що викладені в статті 201 ПК України. (а.с.45-49), платіжними дорученнями, із яких вбачається, що покупець сплатив продавцю в ціні отриманого природного газу податок на додану вартість (а.с.50-56), актами приймання-передачі природного газу від 28.02.2011р. (а.с.59-63)

Транспортування, придбаного у третьої особи природного газу газотранспортною мережею здійснювалось на підставі договору № 20/5053/Т-2009 від 01.01.2009 р., укладеного позивачем з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (а.с. 57-58), актами приймання-передачі обсягів природного газу від 28.02.2011р. (а.с.43-44), листом від 04.07.2011р. ДК «Укртрансгаз»НАК «Нафтогаз України»щодо розподілу природного газу ТОВ «ГП «Промсервіс»у лютому 2011 року (а.с.76), реєстром фактично про транспортованих ГП «Промсервіс»обсягів природного газу газовими мережами ПАТ «Сумигаз»у лютому 2011р. (а.с. 77-79).

Стосовно посилання відповідача на те, що податкові накладні підписані не уповноваженою особою ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи міститься наказ ТОВ "ГП "Промсервіс" № 3-К від 01.09.2010р. (а.с.127) відповідно до якого ОСОБА_4 призначена на посаду заступника директора з фінансових питань та має право другого підпису у банківських документах та у податкових накладних, а тому податкові накладні за підписом ОСОБА_4 складені у відповідності з вимогами діючого законодавства. Як вбачається із відомостей про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особами (а.с.137), ПАТ «Агротехсервіс»нараховується заробітна плата ОСОБА_4, сплачуються відповідні внески.

Роменською ОДПІ не заперечується факт використання природного газу в господарській діяльності позивача, а лише заперечується факт його отримання саме від ТОВ "ГП "Промсервіс", однак відповідачем не надано доказів того, що при укладанні договору купівлі-продажу природного газу №520.5053 від 29.12.2009р. між ПАТ «Агротехсервіс»та ТОВ "ГП "Промсервіс" хоча б одна із сторін мала намір порушити публічний порядок. А при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України належить враховувати вину, яка виражалася б в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Таких доказів не добуто і про їх існування не відомо.

Як вбачається із акту перевірки від 26.04.2012р. та пояснень представника відповідача підставою для встановлення порушення ПАТ «Агротехсервіс»дотримання вимог податкового законодавства по господарським операціям з ТОВ «ГП «Промсервіс»у лютому 2011 році стали висновки акту перевірки від 06.04.2011р. №3933/2301/36066710/38 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ГП «Промсервіс»з питань достовірності визначення показників податкової декларації з ПДВ за лютий 2011р.»(а.с.100-118).

Слід зазначити, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.10.2011р. №2а-1870/4661/11 (138-140), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2012р. (а.с.141-142) визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ в м.Суми №2877 від 03.06.2011р. «Про організацію невиїзної документальної перевірки ТОВ «ГП «Промсервіс», визнано протиправними дії податкового органу щодо проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «ГП «Промсервіс»з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., оформлену актом №3933/2301/36066710/38 від 06.06.2011р.

Положеннями п. 44.1 ст. 44, п.201.14 Податкового кодексу України також визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п.201.15 ПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як свідчать матеріали справи, ПАТ «Агротехсервіс»та ТОВ "ГП "Промсервіс" задекларували свої податковий кредит та податкові зобов'язання за лютий 2011 року шляхом подання до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість, які були прийняті податковим органом.

Згідно ст.655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, суд дійшов висновку про те, що зобов'язання по спірному договору купівлі-продажу сторонами договору були виконані в повному обсязі та належним чином: поставлено певний обсяг природного газу, за який позивачем в повному обсязі сплачено грошові кошти, нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товару, що є підставою вважати такий договір укладеним, та таким, що має реальні правові наслідки.

Суд зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, позивача) права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Виходячи з наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, ПАТ «Агротехсервіс»виконав вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару ТОВ "ГП "Промсервіс" який, в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Матеріали справи, зокрема, досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладеної між ПАТ «Агротехсервіс» та ТОВ "ГП "Промсервіс" угоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на підставі наведених доказів суд вважає, представником відповідача в судовому засіданні не доведено правомірність прийнятого оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи задоволення позовних вимог, позивачу відшкодовується із державного бюджету сума судового збору в розмірі 1390,25 грн., шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача по даній справі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Роменське підприємство "Агротехсервіс"до Роменської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Роменської об'єднаної державної податкової інспекції від 14.05.2012р. № 0000252301, від 14.05.2012р. №0000262301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Роменське підприємство "Агротехервіс"(м.Ромни, вул. Полтавська,121,і.к. 140073336) судових витрат в сумі 1390,25 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя С. М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 03.07.2012р.

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета