Рішення

від 20.10.2008 по справі 37/351

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/351

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовомВідкритого акціонерного товариства "Київхімволокно"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Україна Житло-Сервіс"

Простягнення 86 937,00 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача  Морозова Н.В.- представник за довіреністю № 3/1141 від 08.08.2008 року;

Від відповідача  Гречченко Г.В.- представник за довіреністю № 12 від 09.01.2008 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Київхімволокно" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна Житло-Сервіс" про стягнення 86 937,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2008 р. порушено провадження у справі № 37/351, розгляд справи було призначено на 29.09.2008 року о 11-30.

Представник відповідача 29.09.2008 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/351 від 15.09.2008 р. не виконав, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи своє клопотання тим, що представник відповідача знаходиться у відпустці.

Представник позивача 24.09.2008 року через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 54179,64 грн. основний борг, 25415,25 грн. інфляційну складову боргу та 4071,98 грн. –3 % річних від простроченої суми.

В судовому засіданні 29.09.2008 року представник позивача підтримав подану заяву в повному обсязі. Судом встановлено, що подана заява про зменшення позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймається до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2008 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

В судовому засіданні 14.10.2008 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що відповідач по угоді має заборгованість в сумі 23713,14 грн., а також в поданому відзиві відповідач пропонував укласти мирову угоду про погашення заборгованості.

У відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 14.10.2008 року оголошувалась перерва до 20.10.2008 року, про що представники сторін були повідомлені належним чином.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.10.2008 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

1 листопада 2005 року між Відкритим акціонерним товариством «Київхімволокно»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-сервіс»була угода про погашення взаємної заборгованості, відповідно до якої сторони встановили, що позивач при передачі житлових будинків відповідачу передало заборгованість мешканців за попередні періоди по квартплаті та комунальним платежам на суму 970731,04 грн.

Відповідно до даної угоди ВАТ «Київхімволокно»зарахувало заборгованість ТОВ «Україна Житло-сервіс»в сумі 111000,00 по боргам мешканців в рахунок погашення заборгованості позивача перед відповідачем по угоді № 693, відповідач зарахував заборгованість позивача по угоді № 693 в сумі 111000,00 грн. в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Україна Житло-сервіс»перед  ВАТ «Київхімволокно»по боргам мешканців.

Відповідно до п. 3 угоди сторони встановили, що залишок заборгованості ТОВ «Україна Житло-сервіс»перед по боргам мешканців в сумі 54179,64 грн. підлягає перерахуванню на рахунок ВАТ «Київхімволокно»в термін 20 днів з часу підписання цієї угоди.

23 грудня 2005 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до угоди про погашення взаємної заборгованості, відповідно до даної додаткової угоди сторони змінили строки виконання зобов'язання щодо перерахування коштів, зокрема, сторони дійшли згоди, що залишок заборгованості   ТОВ «Україна Житло-сервіс»перед ВАТ «Київхімволокно»по боргам мешканців в сумі 54179,64 грн. підлягає перерахуванню на рахунок ВАТ «Київхімволокно»до 01.04.2006 року.

За твердженням позивача, відповідач покладені на нього зобов'язання щодо перерахування коштів на рахунок ВАТ «Київхімволокно», в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем  в розмірі 35000,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Відкритим акціонерним товариством «Київхімволокно»доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Відповідач як на підставу своїх заперечень посилається на те, що йому нічого невідомо про заборгованість мешканців, а угоду від 23.11.2005 року підписали в.о. генерального директора Копаниця С.І. та головний бухгалтер Патутіна Г.А., які на даний час не працюють в товаристві. Крім того, відповідач зазначає, що згідно угоди від 01.11.2005 року у відповідача є лише заборгованість в розмірі 23713,14 грн., в зв'язку з чим відповідач пропонує укласти мирову угоду.

Судом розглянуті заперечення відповідача та встановлено наступне.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідачем не надано жодних доказів визнання угоди від 01.11.2005 року недійсною, більш того, відповідач у своєму відзиві визнає заборгованість в розмірі 23713,14 грн., тобто будь-які заперечення відповідача щодо даної угоди є безпідставними та необґрунтованими. Не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що у позивача перед відповідачем згідно акту КРУ в місті Києві існує заборгованість 30466,50 грн., а отже відповідач за угодою від 01.11.2005 року зобов'язаний сплатити лише 23713,14 грн. Суд відзначає, що заборгованість позивача перед відповідачем за комунальні послуги та послуги телефонного зв'язку не є предметом спору по даній справі, а тому не розглядається судом в межах даного позову, в свою чергу відповідач не позбавлений права звертатись до суду за захистом свого порушеного права до суду у встановленому законом порядку.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов'язання щодо перерахування залишку заборгованості по боргам мешканців (п. 3 угоди), проте відповідач, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, кошти не перерахував.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин позов про стягнення боргу за договором в розмірі 35000,00 грн. визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відкрите акціонерне товариство «Київхімволокно»також просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 25415,25 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 4071,98 грн. за період прострочення з 01.04.2006 року по 29.09.2008 року.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  25415,25 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 4071,98 грн.,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається, а тому позивачу не підлягає поверненню державне мито в розмірі 32,70 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 625, 626 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна Житло-Сервіс»(02100, м. Київ, вул. Краківська, 3, код 32772152) на користь Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно»(02660, м. Київ, вул. Магнітогорська,1 код 05763429) 54179 (п'ятдесят чотири тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 64 коп. –сума боргу, 25415 (двадцять п'ять тисяч чотириста п'ятнадцять) грн. 25 коп. –інфляційні витрати, 4071 (чотири  тисячі сімдесят одна) грн. 98 коп. 3 % річних від простроченої суми,  836 (вісімсот тридцять шість) грн. 67  коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.  00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 05.12.2008 р.