Рішення

від 01.12.2008 по справі 37/437

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/437

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовом    До  ПроЗакритого акціонерного товариства «АЕРОБУД» Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіб-Брок»стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Кондратова І.Д.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

Від позивача : Троєкуров Д.О.- представник за довіреністю № б/н від 13.11.2007 року;

Від відповідача  не з'явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «АЕРОБУД»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіб-Брок»про  стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіб-Брок»заборгованості за договором в розмірі 6 285 614,06 грн. (шість мільйонів двісті вісімдесят п'ять тисяч шістсот чотирнадцять гривень 06 копійок), в тому числі: 5 986 574,68 грн. (п'ять мільйонів дев'ятсот вісімдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривні 68 копійок) - основної суми боргу; 64 065,21 грн. (шістдесят чотири тисячі шістдесят п'ять гривень 21 копійка) –пені; 52 512,47 грн. (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот дванадцять гривень 47 копійок) - 3% річних за користування чужими грошовими коштами; 182 461,70 грн. (сто вісімдесят дві тисячі чотириста шістдесят одна  гривня 70 копійок) - інфляційного відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.10.2008 р. порушено провадження у справі № 37/437 розгляд справи було призначено на 17.11.2008 року о 11-15.

Одночасно позивачем подано заяву про забезпечення позову на підставі ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, в якій позивач просить суд забезпечити позов накладення арешту на земельну ділянку площею 2,3627 га, що розташована: АР Крим, м. Ялта, вул. Московська, 15, і належить відповідачу на праві власності. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2008 р. подане клопотання було задоволено.

Представник відповідача 17.11.2008 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/437 від 31.10.2008 р. не виконав, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду  міста Києва від 17.11.2008 року розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Представник відповідача 01.12.2008 р. в судове засідання вдруге не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/437 від 31.10.2008 р. не виконав, проте через канцелярію суду було подане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що директор відповідача знаходиться на лікарняному.

Судом клопотання відповідача розглянуто та відхилено, оскільки розгляд справи вже відкладався, в зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача та неподанням ним витребуваних судом документів, відповідач був обізнаний про дату та час судового засідання, проте необґрунтовано знову заявляє клопотання про відкладення розгляду справи, чим зловживає та недобросовісно користується належними йому процесуальними правами, чим затягує всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин справи. При цьому судом враховано, що  у відповідності до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, участь директора в судовому засіданні не є обов'язковою. Відповідач не був позбавлений можливості направити в судове засідання будь-якого представника за довіреністю. При цьому суд відзначає, що відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували, що директор відповідача знаходиться на лікарняному.

Враховуючи те, що відповідач відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, справа № 37/437 у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до  статті 85 Господарського процесуального кодексу України  в судовому засіданні 01.12.2008 року за згодою представника позивача судом оголошено лише вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір генерального будівельного підряду  № 1/04-02-08 (в подальшому за текстом -Договір), згідно умов якого позивач зобов'язався своїми та/або залученими силами та засобами виконати роботи по будівництву підпірних стін жилого комплексу по вулиці Московській вздовж вулиці Руданського, на території ВАТ «Ялтинський рибкомбінат», у місті Ялта, на місці раніше знесеної будівлі, а відповідач зобов'язався забезпечити позивача фронтом робіт, прийняти виконані роботи та здійснити оплату на умовах Договору.

03 березня 2008 року між відповідачем та позивачем укладено додаткову угоду № 1 до договору, у відповідності до якої позивач зобов'язався виконати додаткові будівельні роботи, а відповідач прийняти виконані роботи та здійснити оплату.

24 березня 2008 року між відповідачем та позивачем укладено додаткову угоду № 2 до договору, у відповідності до якої позивач зобов'язався надавати послуги машинами та механізмами, а відповідач прийняти та оплатити  вартість наданих послуг.

19 травня 2008 року між відповідачем та позивачем укладено додаткову угоду № 3 до договору генерального будівельного підряду, у відповідності до якої позивач зобов'язався виконати додаткові роботи, а відповідач прийняти виконані роботи та здійснити оплату.

01 червня 2008 року між відповідачем та позивачем укладено додаткову угоду № 4 до договору, у відповідності до якої позивач та відповідач дійшли згоди про збільшення ціни Договору та продовження строків виконання робіт.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором будівельного підряду.

Відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Відповідно до п. 13.2. Договору, відповідач зобов'язаний протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання Актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт від Позивача, перевірити надані документи і у випадку відсутності претензій, підписати їх в частині фактично виконаних обсягів робіт та сплачує позивачу виконані роботи до 10-го числа поточного місяця.

Судом встановлено, що згідно договору позивачем  було виконано роботи та надано послуги на загальну суму 29 038 513,09 грн., що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт.

У відповідності до п. 2.1.6 договору, відповідач зобов'язувався своєчасно здійснювати оплату за виконані та прийняті роботи на підставі актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт.

За твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіб-Брок», в порушення вимог договору за виконані роботи розрахувався частково, сплативши лише 23051938,41 грн., в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 5986574,68 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Закритим акціонерним товариством «АЕРОБУД»доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що в договору сторони погодили строк виконання зобов'язання замовником щодо оплати виконаних позивачем робіт (п. 13.2),  роботи виконані позивачем прийняті відповідачем без жодних зауважень, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, які належним чином підписані та скріплені печатками сторін, проте в порушення вимог договору та норм чинного законодавства, відповідач за виконані роботи розрахувався частково,  в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 5986574,68 грн.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 5986574,68 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь  інфляційні витрати в розмірі 182461,70 грн. та 3 % річних в розмірі 52512,47 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 52512,47 грн. та інфляційні витрати в розмірі 182461,70 грн. за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 64065,21 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 16.3. Договору відповідач несе відповідальність за порушення строків оплати вартості прийнятих ним робіт більше ніж на 10 (десять) календарних днів, у вигляді пені у розмірі 0,01% від загальної суми невиконаних зобов'язань, але не більше 10% їх вартості, протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповідної вимоги позивача.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати виконаних робіт, а тому позивачем правомірно у відповідності до вимог чинного законодавства нарахована відповідачу пеня.

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань в розмірі 64065,21 грн. визнаються судом обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України,  покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 875 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 549, 546, 551, 625, 626   Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ-Брок»(юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Оболонська, 7; фактична адреса: 01033, м. Київ, бул. Л. Українки, 7 б, оф. 104; р/р №2600600019218  в ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 300670, код ЄДРПОУ 33261598) на користь Закритого акціонерного товариства «АЕРОБУД» (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 4, р/р №26003060104601 в філії «Розрахунковий центр» Приватбанку, МФО 3201649, код ЄДРПОУ 21598792) 5 986 574,68 грн. (п'ять мільйонів дев'ятсот вісімдесят шість тисяч п'ятсот сімдесят чотири гривні 68 копійок) - основної суми боргу, 64 065,21 грн. (шістдесят чотири тисячі шістдесят п'ять гривень 21 копійка) –пені; 52 512,47 грн. (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот дванадцять гривень 47 копійок) - 3% річних за користування чужими грошовими коштами; 182 461,70 грн. (сто вісімдесят дві тисячі чотириста шістдесят одна  гривня 70 копійок) - інфляційного відшкодування, витрати по сплаті державного мита у розмірі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 118 (сто вісімнадцять) гривень.

3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяІ.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 05.12.2008 року