Постанова

від 04.07.2012 по справі 17/5009/5117/11-33/5009/7887/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2012 р. Справа № 17/5009/5117/11-33/5009/7887/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого,судді Остапенка М.І. суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В. з участю представників: позивача: відповідача: Чоп'як В.М. Ковальська Я.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення та постановугосподарського суду Запорізької області від 28 лютого 2012 року Донецького апеляційного господарського суду від 9 квітня 2012 року у справі№ 17/5009/5117/11-33/5009/7887/11 за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_5 доконцерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до господарського суду із позовом до концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району про визнання недійсним укладеного між ними договору № 2035 від 01.11.2005 р. про постачання та використання теплової енергії.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.02.2012 р. (суддя -Мірошниченко М.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.04.2012 р. (головуючий -Татенко В.М., судді - Принцевська Н.М., Марченко О.А.), у задоволені позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове рішення.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення -без змін.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Першою - третьою, п'ятою та шостою частинами ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 01.11.2005 р. між ПП ОСОБА_5 (споживач) і концерном "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі Орджонікідзевського району" (енергопостачальна організація (виробник) був укладений договір про постачання та використання теплової енергії № 2035, за умовами якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим договором.

У п. 2.1. договору сторони узгодили, що теплова енергія постачається споживачу за передбаченим тарифом на об'єкти, потреби, в обсягах передбачених Додатком № 1, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 3.2.3. договору, споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Споживач до 25 числа місяця, наступного за звітним, сплачує позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії (п. 6.6. договору).

Згідно із п. 10.1. договору, цей договір набирає сили з моменту його підписання та діє протягом року. Договір підлягає продовженню на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.05.2010 р. у справі № 17/33д/10, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суд від 11.06.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 15.09.2010 р. у задоволенні позову ФОП ОСОБА_5 до концерну "Міські теплові мережі" в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району про визнання недійсним договору № 2035 від 01.11.2005 р. про постачання та використання теплової енергії відмовлено у зв'язку з тим, що відсутні підстави для визнання даного договору недійсним.

Разом з тим, вказаними судовими актами у справі № 17/33д/10 було встановлено, що

1) договір № 2035 від 01.11.2005р. є договором купівлі-продажу;

2) договір укладено з ініціативи ФОП ОСОБА_5; договір містить усі його істотні умови; при укладені договору волевиявлення сторін було вільним і відповідати їх внутрішній волі ;

3) договір укладено в належній формі та відповідно до норм чинного законодавства;

4) договір був спрямований на реальне настання правових наслідків;

5) позивач не довів відсутності у нього повноважень на укладення договору;

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що не потребують доказування при розгляді справи № 17/5009/5117/11-33/5009/7887/11 факти, встановлені рішеннями господарських судів у справі № 17/33д/10.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ФОП ОСОБА_5 також посилається на відсутність узгоджених сторонами додатків № 2 (схема межі поділу теплової мережі), № 4 (акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін) до договору і на те, що дію договору № 2035 припинено ще у 2006 р., як на підстави визнання спірного договору недійсним.

Як встановлено господарськими судами у справі №17/33д/10, спірний договір укладено з ініціативи позивача, у формі єдиного документу, договір підписаний та скріплений печатками сторін, що відповідає ч. 1 ст. 181 ГК України.

На підставі ст. 181 ГК України, позивач міг звернутися до відповідача з пропозицією про підписання вказаних додатків до спірного договору, проте позивач з такою пропозицію до відповідача не звертався.

Відтак, колегія суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що додатки № № 2, 4 не є істотними умовами договору № 2035 від 01.11.2005р. згідно положень ч.1 ст. 638 ЦК України, а факт їх не укладення не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним в силу норм ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Разом з тим, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку, що припинення дії договору, також не є підставою для визнання даного договору недійсним.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 28 лютого 2012 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 9 квітня 2012 року у справі за № 17/5009/5117/11-33/5009/7887/11-без змін.

Головуючий, суддя М.Остапенко Суддя П.Гончарук Суддя Л.Стратієнко