Рішення

від 03.07.2012 по справі 8/5014/950/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.07.12 Справа № 8/5014/950/2012

За позовом Прокурора міста Свердловська Луганської області в інтересах держави в особі Свердловського обласного шкірно-венерологічного диспансеру, м. Свердловськ Луганської області,

до Державного підприємства "Свердловантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Управління житлово-комунального господарства та теплопостачання", м. Свердловськ Луганської області, -

про стягнення боргу 36647 грн. 92 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності учасників розгляду спору:

від прокурора (заявника) -Шидлаускас П.В. -посвідчення №214 від 07.10.11 року ;

від позивача -ОСОБА_2 -представник, - довіреність №92 від 26.04.12 року; ОСОБА_3 -представник, - довіреність №91 від 26.04.12 року ;

від відповідача -ОСОБА_4 -юрисконсульт, - довіреність №14-275 від 21.09.10 року , -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: прокурором міста Свердловська Луганської області в інтересах держави в особі Свердловського обласного шкірно-венерологічного диспансеру (далі - СОШВД) заявлено вимогу про стягнення з Державного підприємства "Свердловантрацит" (далі -ДП "Свердловантрацит") в особі Відокремленого підрозділу "Управління житлово-комунального господарства та теплопостачання" (далі -ВП "УЖКГ та ТП") суми грошових коштів за постачання теплової енергії у розмірі 36647,92 грн., отриманої відповідачем з позивача в ході виконання договору №69, укладеного між сторонами 01.01.03 року.

Даний позов мотивовано тим, що під час проведення Контрольно-ревізійним управлінням у Луганській області (далі -КРУ) з 27.09.11 року по 19.12.11 року ревізії фінансово-господарської діяльності в установах, що обслуговуються централізованою бухгалтерією при Свердловському обласному протитуберкульозному диспансері за період з 01.01.2009 року по 01.09.2011 року, за результатами якої складено однойменний акт ревізії від 19.12.2011року за № 04-21/032, встановлено, що у період з листопада 2009 року по серпень 2011 року ВП "УЖКГ та ТП" ДП "Свердловантрацит" було завищено вартість послуг з постачання теплової енергії на суму 36647,92 грн. та безпідставно отримано з позивача зазначену суму коштів.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 03.05.12 року до 17.05.12 року та з 17.05.12 року до 02.07.12 року -з метою надання сторонам можливості надати документи та докази.

17.05.12 року позивач подав заяву про продовження терміну розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою суду від 17.05.12 року клопотання, викладене у ній, задоволено, термін розгляду даної справи продовжено на 15 днів, - до 03.07.12 року.

До початку судового засідання 02.07.12 року від учасників розгляду спору надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У зв'язку з тим, що в ході розгляду спору сторони заявили усне клопотання про надання їм часу для подання додаткових доказів, у судовому засіданні було оголошено перерву до 10 год. 30 хв. 03.07.12 року.

Прокурор та позивач у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов від 16.05.12 року за вих. №143 позов не визнав, посилаючись на те, що робочий проект вузла обліку спожитої теплової енергії в Свердловському обласному шкірно-венерологічному диспансері був розроблений НВП "Бустер" у 2006 році, але лише у 2009 році його було узгоджено з Державним підприємством "Луганськстандартметрологія", оскільки вузол обліку теплової енергії був встановлений не у відповідності з проектом та технічними умовами; зі схеми розмежування балансової належності теплотраси між ВП "УЖКГ та ВП" ДП "Свердловантрацит" та СОШВД, яка є невід'ємною частиною договору на теплопостачання, - вбачається, що межа балансової належності починається від теплокамери, в якій встановлені засувки, у бік споживача, - а тому мав бути використаний встановлений вищезгаданим робочим проектом коефіцієнт теплових втрат в тепломережі згідно з додатком №2 до договору (том 1, а.с.110-119).

У судових засіданнях, які відбулися 17.05.12 року, 02.07.12 року та 03.07.12 року, відповідач позов визнав частково -на суму 17682,55 грн., надавши до справи власний розрахунок суми безпідставно отриманих з позивача грошових коштів (том 1, а.с.119; та ін.)

Частково визнаючи позов, він послався на те, що результати вищезгаданої ревізії в частині оплати позивачем вартості спожитих комунальних послуг, відображені у акті ревізії КРУ, - не у повній мірі відповідають фактичним обставинам справи.

На підтвердження такої думки він надав до справи акт від 18.10.11 року, складений комісією у складі представників теплопостачальної організації та споживача, які з виходом на місце встановили, що теплолічильник, про який йдеться у акті ревізії, встановлено не на межі балансового розмежування відповідальності сторін за договором на теплопостачання, а на відстані 21 метр від неї (акт долучено до справи). Складаючи власний розрахунок сум безпідставно отриманих з позивача коштів, відповідач виходив з вищенаведеного факту.

Цю обставину (про фактичне місце установки теплолічильника) у судовому засіданні підтвердив також представник позивача ОСОБА_2, який особисто брав участь у складанні зазначеного акту.

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.01.03 року між позивачем (споживач) та відповідачем (постачальник) у простій письмовій формі укладено договір №69, відповідно до якого постачальник поставляє теплову енергію споживачу у плановому об'ємі - 155,9 Гкал за повний опалювальний період по об'єктах споживача, які розташовані за адресою: м. Свердловськ, вул.Ленінського комсомолу, - а споживач приймає та сплачує вартість фактично поставленої теплової енергії (п.1.1).

Фактична кількість поставленого теплоносія визначається за показниками теплолічильника споживача, а у разі його відсутності - за технологічними розрахунками (п.1.2).

Згідно пункту 2.2 договору споживач зобов'язаний: щомісячно здійснювати плату за спожитий теплоносій (п/п "а"); при укладенні договору на поставку теплової енергії надати та узгодити з постачальником схеми розмежування балансової відповідальності теплопроводів (вводів), з визначенням їх довжини та діаметру, а також поверховість та рік забудови об'єктів, що підключаються. Теплопроводи до одиноко розташованих споживачів, теплові пункти, внутрішні системи перебувають на балансі споживача (п/п "в").

Сторони домовилися, що споживач здійснює розрахунки з постачальником за поставлену теплову енергію впродовж 10 днів щомісячно, після отримання рахунку (п.3.1).

Зі змісту договору вбачається, що сторони узгодили усі інші його істотні умови.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 01.08.03 року, з можливістю щорічного пролонгування терміну його дії за умов, визначених у розділі УІ договору (а.с.5-7).

Дослідження судом додатків до договору показало, що у тексті останнього їх перелік, у т.ч. акт розмежування балансової належності теплотрас, не наведено; позивач письмово підтвердив, що у його розпорядженні такий документ відсутній (заява від 02.07.12 року).

До основного договору сторони уклали наступні додаткові угоди:

01.01.11 року -додаткову угоду №35, якою продовжили термін його дії до 31.12.11 року (том 1, а.с.9);

01.03.11 року -додаткову угоду №36, згідно з якою домовилися, що з 01.03.11 року вартість 1 Гкал теплової енергії відповідно до рішення виконкому Свердловської міської ради від 15.02.11 року №70 становить 786,24 грн. (том 1, а.с.8).

В ході розгляду спору судом вжито заходів до ретельного дослідження доводів сторін щодо визначення фактичного місця установки теплолічильника.

Згідно наявним у справі доказам, до 19.11.09 року облік спожитої позивачем теплової енергії здійснювався розрахунковим способом.

04.09.06 року за №801 ВП "УЖКГ та ТС" ДП "Свердловантрацит" відповідачеві були видані Технічні умови на установку теплолічильника у СОШВД по вул. Ленінського комсомолу, 5 (том 1, а.с.60), відповідно до яких: надано дозвіл на установку теплолічильника за зазначеною адресою ( п.1), для чого слід розробити проектну документацію, яка повинна пройти експертизу у спеціалізованій проектній організації (п.2); зазначений прилад підлягав установці відповідно до вимог заводу-виробника (п.3); після установки теплолічильника споживач був зобов'язаний укласти договір з теплопостачальною організацією на користування тепловою енергією. До договору слід було додати 1 примірник проекту установки теплолічильника (п.5); у проекті слід здійснити розрахунок тепловтрат на ділянці тепломережі діаметром 100мм та діаметром 50 мм довжиною 30 метрів та 50 метрів, прокладеної підземно, яка перебуває на балансі замовника.

Відповідно до зазначених Технічних умов Колективним науково-виробничим підприємством "Бустер" (далі -КНВП "Бустер") у 2006 році був розроблений Робочий проект "Вузол обліку споживання теплової енергії у Свердловському обласному шкірвендиспансері по вул. Ленінського комсомолу, 5 м. Свердловська", у розділі 5 якого "Розрахунок втрат" визначено коефіцієнт теплових втрат (Кт.п.) на ділянках трубопроводів: діаметром 108 мм та довжиною 30 м; діаметром 57 мм та довжиною 50 м, - у опалювальний період (жовтень -1,202; листопад -1,190; грудень -1,181; січень - 1,178; лютий -1,179; березень -1,176; квітень -1,204), а також виведено середньорічний коефіцієнт К т.п.-1,189 (том 1, а.с.54-59).

20.11.09 року для обліку обсягів спожитої теплоенергії було встановлено теплолічильник (акт №53 від 20.11.098 року (том 1, а.с.62) та з зазначеної дати облік спожитої відповідачем теплоенергії здійснюється згідно його показникам.

У судовому засіданні відповідач пояснив, що трирічний проміжок часу між розробленням Робочого проекту та датою установки теплолічильника мав місце внаслідок того, що еплолічильник був встановлений при неповному дотриманні приписів вищезгаданих Технічних умов та Робочого проекту.

Позивач не спростував ці доводи.

Відповідач надав до справи підписану обома сторонами та скріплену їх печатками Схему розмежування балансової належності теплотрас між УККТС та шкірвендиспансером, складену до договору №69 від 01.01.03 року, на якій не зазначено місце установки теплолічильника , - при цьому зі схеми видно, що наступна після межі розмежування засувка розташована на відстані 25 метрів від неї.

Прокурором та позивачем в якості документального доказу надано до справи Схему розмежування балансової належності теплопроводів, підписану обома сторонами по справі та скріплену їх печатками, - який складений на бланку, датованому 2011 роком, та не містить посилання на те, до якого ж саме договору його складено (том 1, а.с.53), - але, як вбачається з наявних у справі доказів, саме цим актом керувалося КРУ при проведенні вищезгаданої ревізії, - оскільки на ньому мається позначка "Додаток 6 до довідки зустрічної перевірки".

Крім двох вищезазначених документів відповідач, разом з відзивом на позов, надав до справи Схему розмежування балансової належності теплотрас між ВП "УЖКГ та ТС" ДП "Свердловатрацит" та СОШВД, підписану та скріплену печатками обох сторін по даній справі, на якій зазначено, що теплолічильник встановлено на відстані 21 м від межі балансової належності - у бік території теплоспоживача (том 1, а.с.118), - при цьому на схемі не зазначено, до якого саме договору складено цю схему.

В ході розгляду справи сторони пояснили, що 30.09.11 року замість договору №69 від 01.01.03 року вони уклали новий договір на теплопостачання за №ОП-67/67-11, до якого склали та підписали Схему розмежування балансової належності теплотрас між ВП "УЖКГ та ТС" ДП "Свердловантрацит" та СОШВД, - на якій позначено, що теплолічильник встановлено на відстані 21 метр від межі балансової відповідальності , - при цьому обидві сторони пояснили, що будь-яке перенесення теплолічильника після його установки 20.11.09 року - місця не мало.

03.07.12 року відповідач надав до справи цю Схему.

Виходячи з вищевикладеного, оцінивши сукупність вищеперелічених доказів щодо фактичного місця установки теплолічильника, суд вважає належним чином доведеним, що теплолічильник встановлено на відстані 21 метр від межі балансової належності теплотрас, а не безпосередньо на зазначеній межі, - що частково спростовує доводи КРУ, про які йдеться нижче у цьому рішенні.

Позивач на підтвердження своїх доводів надав до справи документальні докази того, що на виконання умов договору №69 від 01.01.03 року він на користь відповідача щомісячно повністю сплатив його рахунки за спожиту у період з листопада 2009 року по червень 2011 року теплову енергію на загальну суму 353048,62 грн. (том 1, а.с.12-39).

З наявних у справі доказів вбачається, що спір з приводу сплати вартості спожитої позивачем теплової енергії не мав місця.

Як сказано вище у цьому рішенні, у період з 27.09.11 року по 19.12.11 року КРУ здійснено вищезазначену ревізію фінансово-господарської діяльності (акт №04-21/032 від 19.12.11 року) (том 1, а.с.42-46), у якому стверджується, що в ході ревізії встановлено, що лічильник теплової енергії, спожитої позивачем, було встановлено не у відповідності з згадуваним у цьому рішенні Робочим проектом, обочим проектома "на межі розподілу теплових мереж між теплопостачальною організацією та споживачем, безпосередньо на вході трубопроводів на територію диспансеру. Тобто Робочий проект не відповідає фактичній організації обліку тепла, а тому не може застосовуватися при проведенні розрахунків за теплову енергію".

З огляду на викладене КРУ дійшло висновку, що впродовж перевіреного періоду часу теплопостачальною організацією безпідставно були застосовані передбачені Робочим проектом коефіцієнти (Кт.п.) з 1,178 до 1,204, - у зв'язку з чим нею безпідставно отримано плату за спожите тепло у сумі 36647,92 грн. (том 1, а.с. 42-26;47-50;53).

03.01.12 року за вих. №12-04-14-14/31 КРУ на адресу СОШВД спрямувало вимогу про вжиття заходів до відшкодування зазначеної суми (том 1, а.с.63-66).

З урахуванням наслідків ревізії позивач 26.12.11 року за вих. №193 спрямував на адресу відповідача претензію на суму 36647,92 грн. та висунув вимогу про відшкодування останньої (том 1, а.с.10-11).

Зазначену претензію відповідач отримав 26.12.11 року (том 1, а.с.11), але заходів до сплати вказаної у ній суми коштів не вжив, - що стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Відповідач частково визнав позов.

Суд, дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що вони частково (з підстав та у обсягах, зазначених вище у цьому рішенні), спростовують доводи КРУ.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

З норми, викладеної у частині 1 ст. 179 Господарського кодексу України, а також аналізу спірного договору вбачається, що він належить до числа господарських договорів.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду -договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі -ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач та відповідач не оспорюють та не спростовують факт отримання (поставки) теплової енергії, а також факт оплати її позивачем.

В той же час суд дійшов висновку, що відповідач частково припустився порушення умов пунктів 3.1-3.3 договору в частині нарахування вартості спожитої позивачем теплової енергії, оскільки здійснював його без врахування того, що фактично теплолічильник для обліку спожитого позивачем тепла встановлений не на межі розмежування балансової належності теплотрас та не у повній відповідності до Робочого проекту, а на відстані 21 метр від зазначеної межі.

З огляду на доведеність цієї обставини суд погоджується з тим, що КРУ у акті №04-21/032 від 19.12.11 року дійшло помилкового висновку про безпідставність застосування відповідачем при визначенні щомісячно спожитої позивачем теплової енергії коефіцієнтів (Кт.п.) з 1,178 до 1,204 впродовж періоду часу з 01.01.09 року по 01.09.11 року, - оскільки вузол обліку спожитого тепла фактично встановлено на відстані 21 метр від межі балансової відповідальності сторін за договором -у бік споживача, а не безпосередньо на зазначеній межі.

З огляду на викладене відповідач мав право на застосування коефіцієнтів (Кт.п.) з розрахунку довжини труби 21 метр, а не 30 та 50 метрів.

Таким чином, споживач (позивач) впродовж зазначеного вище періоду часу безпідставно сплатив на користь теплопостачальної організації (відповідача) 17682,55 грн., а не 36647,92 грн., як помилково вважає КРУ.

Вищевикладеними доводами та доказами підтверджено, що відповідач без законних підстав отримав від позивача кошти у сумі, визначеній судом до стягнення.

В силу ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути це майно. Ці положення застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Обов'язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності, тому наявність вини у поведінці особи, що безпідставно збагатилася, чинним законодавством не вимагається.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та ст.49 ГПК України суд витрати по сплаті судового збору у повному обсязі покладає на відповідача шляхом стягнення їх на користь державного бюджету України, оскільки відповідно до приписів п.11 ст. 5 Закону України від 08.07.11 року № 3674-УІ "Про судовий збір" органи прокуратури звільнені від сплати судового збору на користь Державного бюджету України у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Відповідно до п/п 1 п.2 ч. ст. 4 вищеназваного Закону у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до їх категорії належить спір по цій справі), на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 мінімальної заробітної плати (1609,50 грн.), встановленої на 1 січня поточного року (1073,00 грн.), та не більше 60 її розмірів (64380,00 грн.).

Оскільки сума задоволених позовних вимог становить 17682,55 грн., - з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 1609,50 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692,1212 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,ч.3 ст.22,32-34,43,44,49, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Свердловантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Управління житлово-комунального господарства та теплопостачання", ідентифікаційний код 26402581, яке знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул.Лутугіна,5-а Луганської області, - на користь Свердловського обласного шкірно-венерологічного диспансеру, ідентифікаційний код 24853339, який знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул. Ленінського комсомолу,5 Луганської області, - грошові кошти -безпідставно отриману плату за спожиту теплову енергію у сумі 17682 (сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 55 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного підприємства "Свердловантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Управління житлово-комунального господарства та теплопостачання", ідентифікаційний код 26402581, яке знаходиться за адресою: місто Свердловськ, вул.Лутугіна,5-а Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783006, отримувач -УДКСУ у місті Луганську ГУ ДКСУ у Луганській області; банк отримувача -ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код ОКПО -37991503, ККД -22030001, символ -206, - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.; після набрання рішенням чинності видати наказ Державній податковій інспекції у місті Свердловську Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 03.07.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 06 липня 2012 року.

Суддя А.П.Середа