Рішення

від 27.06.2012 по справі 18/5007/39/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "27" червня 2012 р. Справа № 18/5007/39/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

- від позивача: ОСОБА_1 - директор,

ОСОБА_2, довіреність від 20.04.2012р.;

- від відповідача: ОСОБА_3 - головний лікар, керівник підприємства,

ОСОБА_4, довіреність від 15.12.2011р.;

в судовому засіданні в порядку ст.30 ГПК України прийняла участь головний бухгалтер Коростишівської центральної районної лікарні ім.Д.І.Потєхіна - ОСОБА_5 (була присутня в судовому засіданні 26.06.2012р.);

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства "Коростишівська районна друкарня" (м.Коростишів)

до Коростишівської центральної районної лікарні ім.Д.І.Потєхіна (м.Коростишів)

про стягнення 55011,25грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог, а.с.119-120),

з перервою в судовому засіданні з 26.06.2012р. до 27.06.2012р. відповідно до ст. 77 ГПК України.

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 98371,73грн. заборгованості, з яких: 93145,00грн. - основного боргу, 2549,20грн. - 3% річних, 2677,53грн. - інфляційних.

В судовому засіданні 26.06.2012р. оголошено перерву до 27.06.2012р. у зв'язку з необхідністю повторного витребування додаткових доказів, які в матеріалах справи відсутні.

Представники позивача в судове засідання 27.06.2012р. в порядку ст.22 ГПК України подали заяву за №35 від 27.06.2012р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 55011,25грн., з яких: 52613,00грн. основного боргу, 1235,27грн. 3% річних та 1235,27грн. інфляційних (а.с.119-120).

Враховуючи передбачене ст.22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів, приймається господарським судом та ухвалюється вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 55011,25грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, та додаткових поясненнях №34 від 27.06.2012р. (а.с.4, 121-122).

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в якому, зокрема, зазначають, що на протязі 2011 року Коростишівська центральна районна лікарня по накладним №1, 33, 34, 33, 34, 53, 45, 41, 45, 47, 33 отримала друкарську продукцію у позивача всього на суму 38134,00грн. За отриману продукцію розрахунки проведені в повному обсязі. Вказують, що рахунки-фактури, на які посилається позивач, не підтверджують факт отримання товару відповідачем (а.с.90-91).

Присутня в судовому засіданні 26.06.2012р. головний бухгалтер Коростишівської центральної районної лікарні ім.Д.І.Потєхіна - ОСОБА_5, яка надавала пояснення в порядку ст.30 ГПК України, пояснила, що відповідач провів оплату за отриману друкарську продукцію в повному обсязі на суму 38134,00грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на підставі усної домовленості протягом 2011 року Комунальне підприємство "Коростишівська районна друкарня" (позивач) передало Коростишівській центральній районній лікарні (відповідач)

на підставі рахунків-фактур №1 від 10.01.2011р., №33 від 01.02.2011р., №45 від 09.02.2011р., №49 від 15.02.2011р., №69 від 25.02.2011р., №53 від 15.02.2011р., №85 від 10.03.2011р., №115 від 06.04.2011р., №161 від 16.05.2011р., №256 від 25.08.2011р., №302 від 10.10.2011р. (а.с.6, 8-13, 15, 17, 19, 21).

по накладним №1 від 14.02.2011р., №45 від 10.03.2011р., №33 від 14.03.2011р., №49 від 21.03.2011р., №115 від 12.04.2011р., №26 від 15.04.2011р., №34 від 18.05.2011р., №58 від 23.05.2011р., №33 від 15.06.2011р., №34 від 23.06.2011р., №53 від 08.07.2011р., №45 від 03.08.2011р., №41 від 25.08.2011р., №256 від 29.08.2011р., №45 від 12.09.2011р., №47 від 12.10.2011р., №218 від 12.10.2011р., №33 від 05.12.2011р. (а.с.123-140).

та довіреностям на отримання матеріальних цінностей, виданих на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с.7, 14, 16, 18, 20, 22)

товар - друковану продукцію - на загальну суму 90749,00грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, перерахувавши позивачу 38134,00грн. (що підтверджується банківськими виписками (а.с.68-78), в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 52615,00грн. (90749,00грн. - 38134,00грн.).

У зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повної та своєчасної сплати позивачу вартості отриманого товару позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 52613,00грн.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що поставка товару здійснювалась не на підставі рахунків-фактур, як вказує позивач, а згідно накладним та на підставі договорів, які укладались в день видачі товару, оплата за який повністю проведена.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 ЦК України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За приписом ст.181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин, до якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч.2 ст.205 ЦК України).

Матеріалами справи стверджується, що відповідач протягом 2011 року згідно рахунків-фактур замовляв у позивача друковану продукцію (а.с.6, 8-13, 15, 17, 19, 21).

Отримання товару відбувалось на підставі цих же рахунків-фактур та окремо складеним накладним (а.с.123-140).

Всього за вказаними документами поставлено друкованої продукції на загальну суму 90749,00грн.

Отже, між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар на підставі рахунків-фактур та накладним, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своєю правовою природою є відносинами з поставки, що оформлені рахунками-фактурами та накладними.

Відповідно до ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками (ч.1 ст.266 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Так, рахунки-фактури (накладні) №1 від 10.01.2011р., №33 від 01.02.2011р., №45 від 09.02.2011р., №49 від 15.02.2011р., №69 від 25.02.2011р., №53 від 15.02.2011р., №85 від 10.03.2011р., №115 від 06.04.2011р., №161 від 16.05.2011р., №256 від 25.08.2011р., №302 від 10.10.2011р. (а.с.6, 8-13, 15, 17, 19, 21) складені єдиним документом та містять одночасно ознаки і замовлення, і видаткової накладної, і рахунку до оплати. Верхня частина має ознаки замовлення (оскільки в ній зазначено асортимент товару, його вартість, кількість), а нижня - видаткової накладної (оскільки в ній вказано ким видано товар, ким його отримано та на підставі чого), а також документ містить підпис уповноваженої особи отримувача. Наявність печатки на вказаних документах (рахунок або видаткова накладна) є необов'язковою, відпуск здійснювався за довіреностями (посвідченими печатками), які підтверджують повноваження осіб, які одержали товаро-матеріальні цінності за дорученням підприємства.

Факт передачі товару на загальну суму 90749,00грн. також підтверджується накладними №1 від 14.02.2011р., №45 від 10.03.2011р., №33 від 14.03.2011р., №49 від 21.03.2011р., №115 від 12.04.2011р., №26 від 15.04.2011р., №34 від 18.05.2011р., №58 від 23.05.2011р., №33 від 15.06.2011р., №34 від 23.06.2011р., №53 від 08.07.2011р., №45 від 03.08.2011р., №41 від 25.08.2011р., №256 від 29.08.2011р., №45 від 12.09.2011р., №47 від 12.10.2011р., №218 від 12.10.2011р., №33 від 05.12.2011р. (а.с.123-140), в яких визначено асортимент продукції відповідно до рахунків-фактур.

Заборгованість відповідача перед позивачем на заявлену до стягнення суму 52615,00грн. виникла за продукцію, отриману по накладним №45 від 10.03.2011р. (а.с.124), №33 від 14.03.2011р. (а.с.125), №49 від 21.03.2011р. (а.с.126), №115 від 12.04.2011р. (а.с.127), №58 від 23.05.2011р. (а.с.130), №256 від 29.08.2011р. (а.с.136) №218 від 12.10.2011р. (а.с.139).

Друковану продукцію відповідач отримав через своїх повноважених представників, які діяли на підставі довіреностей, виданих на ім'я ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 (зокрема, а.с.7, 14, 16, 18,20, 22).

Слід зазначити, що відповідач в судове засідання подав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для вирішення питання чи виконано підпис саме ОСОБА_6 на рахунках-фактурах: №33 від 01.02.2011р., №45 від 09.02.2011р., №49 від 15.02.2011р., №53 від 15.02.2011р., №69 від 25.02.2011р., №85 від 10.03.2011р., та ОСОБА_10 на рахунку-фактурі №115 від 06.04.2011р.

Проте, представники позивача в судовому засіданні не заперечували, що на рахунках-фактурах стоять підписи ОСОБА_8, яка фактично отримувала поліграфічну продукцію за осіб, що вказані у довіреностях.

За таких обставин суд визнав недоцільним проведення експертизи та відхилив клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи як безпідставне.

При цьому, судом прийнято до уваги, що на накладних, наданих позивачем (в останнє судове засідання, яке є останнім днем встановленого строку вирішення спору з урахуванням його продовження згідно п.3 ст.69 ГПК України), які підтверджують поставку товару на суму позову - 52615,00грн. - зазначено, що отримувачем товару є ОСОБА_8

Так само як і у накладних, наданих відповідачем, зазначено, що практично всю друковану продукцію від відповідача у позивача отримувала ОСОБА_8 (а.с.97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111,113, 116).

Накладні, надані позивачем та відповідачем є ідентичними за формою складення (а.с.123-140).

Ухвалами суду від 28.05.2012р. та 11.06.2012р. викликались в судове засідання для дачі пояснень в порядку ст.30 ГПК України ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_6, на ім'я яких видавались довіреності на отримання товару. Проте, вказані особи не з'явились до суду, відповідних письмових пояснень не надали.

В матеріалах господарської справи міститься постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.05.2012р. за заявою головного лікаря "Коростишівської ЦРЛ ім.Д.І.Потєхіна" ОСОБА_3 щодо неправомірних дій директора КП "Коростишівська районна друкарня" ОСОБА_1 та ОСОБА_11, яка в 2011 році виконувала обов'язки головного лікаря Коростишівської ЦРЛ (а.с.57-58).

В ході проведеної перевірки встановлено, що протягом декількох років Коростишівська ЦРЛ ім.Д.І.Потєхіна замовляла та отримувала у КП "Коростишівська районна друкарня" поліграфічну продукцію для власних потреб. При цьому, єдиний договір на замовлення та виготовлення такої продукції ніколи не укладався. КП "Коростишівська районна друкарня" видавала поліграфічну продукцію працівникам лікарні з порушенням - без відповідних на те довіреностей, про що свідчать розбіжності в рахунках-фактурах друкарні. Так, по рахунках-фактурах №33 від 01.02.2011р., №45 від 09.02.2011р., №49 від 15.02.2011р., №69 від 25.02.2011р., №53 від 15.02.2011р., №85 від 10.03.2011р. поліграфічну продукцію нібито отримала ОСОБА_6 на підставі довіреності від 10.03.2011р., а згідно рахунку-фактури №115 від 06.04.2011р. продукцію отримано ОСОБА_7 В свою чергу ОСОБА_6 в своєму поясненні вказала, що вона взагалі не отримувала довіреність та ніколи не отримувала в друкарні поліграфічну продукцію. ОСОБА_7 вказала, що довіреність вона отримувала, але продукцію в друкарні по ній вона не отримувала, а отримала замовлену поліграфічну продукцію у ОСОБА_8, при цьому ніде не розписувалась за її отримання.

ОСОБА_8 пояснила, що вона дійсно протягом 2011 року отримала декілька довіреностей на отримання в райдрукарні поліграфічної продукції. Проте продукцію по своїй довіреності отримувала не лише вона, а отримували навіть ті особи, на яких не були виписані довіреності. Облік отриманої в друкарні поліграфічної продукції не вівся. Опитана з даного приводу ОСОБА_11, яка в період часу з 14.01.2011р. по 21.10.2011р. виконувала обов'язки головного лікаря Коростишівської ЦРЛ пояснила, що протягом 2011 року лікарня здійснювала через уповноважену особу ОСОБА_8 замовлення у райдрукарні на виготовлення поліграфічної продукції. На яку саме суму лікарнею було здійснено замовлення ОСОБА_11 не знає.

Також в ході перевірки було встановлено, що згідно бухгалтерського журналу запису довіреностей Коростишівської ЦРЛ, протягом 2011 року лікарнею було видано десять довіреностей працівникам лікарні на отримання у Коростишівській районній друкарні поліграфічної продукції. Сім довіреностей отримала ОСОБА_8, та по одній довіреності отримали ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Довіреність видавалась терміном на 1 місяць. ОСОБА_12 пояснила, що використані довіреності вона списувала на підставі номерів накладних, по яких здійснювалась оплата за поліграфічну продукцію. Довіреність №003690 від 10.01.2011р., видана ОСОБА_5, списана накладною №1 від 14.02.2011р., довіреність №003773 від 10.03.2011р., видана ОСОБА_6, списана накладною №85 від 10.03.2011р., довіреність №24 від 12.04.2011р., видана ОСОБА_7, списана накладеною №115 від 06.04.2011р., довіреності, видані ОСОБА_8, №58 від 23.05.2011р. списана накладною №34 від 18.05.2011р., №87 від 15.06.2011р. списана накладною №34 від 23.06.2011р., №107 від 11.07.2011р. списана накладною №45 від 03.08.2011р. та №53 від 08.08.2011р., №279 від 02.12.2011р. списана накладною №33 від 05.11.2011р., довіреність №170 від 12.09.2011р. та №218 від 12.10.2011р. не списані.

Коростишівським РВ УМВС України в Житомирській області встановлено, що письмового розпорядження на закріплення конкретної особи як відповідальної за отримання друкованої продукції в лікарні немає. Облік отриманої та використаної друкованої продукції в лікарні не вівся.

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем проведено розрахунок за отриману друковану продукцію частково в сумі 38134,00грн. Так Коростишівською ЦРЛ оплачено накладні №1 від 14.02.2011р., №33 від 15.04.2011р., №34 від 18.05.2011р., №33 від 15.06.2011р., №34 від 23.06.2011р., №53 від 08.07.2011р., №45 від 03.08.2011р., №41 від 25.08.2011р., №12.09.2011р., №47 від 14.10.2011р., №33 від 05.12.2011р.

При цьому, несплаченими залишились накладні №45 від 10.03.2011р., №33 від 14.03.2011р., №49 від 21.03.2011р., №115 від 12.04.2011р., №58 від 23.05.2011р., №256 від 29.08.2011р., №218 від 12.10.2011р. на загальну суму 52615,00грн. При цьому позивач просить стягнути з відповідача 52613,00грн., що є його правом.

Позивач у письмових поясненнях (а.с.121-122) вказує, що фактично товар відпускався відповідачу по рахункам-фактурам, але в зв'язку з відсутністю у відповідача грошових коштів для проведення оплати відразу за всю отриману продукцію, за домовленістю між сторонами, з метою розстрочення оплати товару відповідачу виписувалися накладні.

Твердження відповідача, про те, що в якості документів, які використовуються позивачем для встановлення заборгованості є рахунки-фактури, які за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документу, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, а носить лише інформаційний характер, судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської

операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати

особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що надані позивачем рахунки-фактури містять ознаки накладної, оскільки фіксують факт здійснення господарської операції та мають обов'язкові реквізити, встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

За таких обставин рахунки-фактури та накладні мають однакову юридичну силу, оскільки продукція одержана відповідачем та погоджена останнім шляхом вчинення платежів на користь відповідача суму 38134,00грн.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що Коростишівська ЦРЛ отримувала поліграфічну продукцію лише на підставі договорів №33 від 14.02.2011р., №3 від 15.04.2011р., №11 від 18.05.2011р., №8 від 15.06.2011р., №б/н від 23.06.2011р., №41 від 08.07.2011р., №45 від 03.08.2011р., №1/5 від 25.08.2011р., №45/1 від 12.09.2011р., №45/2 від 12.10.2011р., №1-ДП від 05.12.2011р., з огляду на наступне:

Як зазначено у постанові слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.05.20123р. єдиний договір на замовлення та виготовлення такої продукції ніколи не укладався.

У накладних підставою для отримання матеріальних цінностей зазначені номери доручень, а не договори, що також спростовує доводи відповідача про те, що продукція відпускалась на підставі угод.

Також у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.57, зв.) зазначено, зокрема, що як встановлено в ході перевірки, довіреність, видана ОСОБА_6, списана накладною №85 від 10.03.2011р., довіреність, видана ОСОБА_9, списана накладною №115 від 06.04.2011р. Однак, відповідачем не подано таких накладних. Натомість, матеріалами справи стверджується, що документами, які містять вищевказані реквізити є саме рахунки-фактури, отримання товару по яким заперечує відповідач.

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позивачем доведений факт поставки поліграфічної продукції на суму 90749,00грн., визначеної у рахунках-фактурах та накладних, які підписані повноважними представниками відповідача, залишок боргу по яким складає 52615,00грн.

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи з викладеного, строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу. Якщо строк оплати товарів, послуг не визначений договором або законодавчими актами, такий строк наступає з моменту виникнення у кредитора права на вимогу.

Отже, враховуючи, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, суд вважає, що в такому випадку слід керуватися вищевказаною нормою ЦК України (ст.692 ЦК України), яка передбачає, що покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, чого зроблено не було.

Тобто, за умови встановлення факту належного отримання товару відповідачем, накладна, за якою відповідач отримав цей товар, є самостійною підставою виникнення у останнього обов'язку здійснити за нього розрахунки.

Загальні положення ч.2 ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані в даному випадку до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко встановлений спеціальною нормою права - ст.692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Така ж правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25.11.2010 року у справі №22/132 та від 14.04.2011 року у справі №07/2076.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи наявність підписів повноважних осіб відповідача на накладних та рахунках-фактурах і враховуючи той факт, що матеріалами справи підтверджуються тривалі господарські відносини між сторонами, в ході яких позивач здійснював поставку поліграфічної продукції відповідачеві, який, в свою чергу, їх оплачував у сукупності свідчать про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 52613,00грн. основного боргу.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання 1235,27грн. 3% річних та 1162,98грн. інфляційних нарахувань (а.с.120).

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Здійснивши перерахунок 3% річних, господарський суд вважає обґрунтовано заявленою суму 1237,08грн. Проте позивач просить стягнути з відповідача 1235,27грн. 3% річних, що є його правом.

Визначаючи порядок нарахування інфляційних втрат позивачем не було враховано дефляційні процеси.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 1162,98грн. заявлені позивачем за період з квітня 2011 року по березень 2012р. (а.с.120) підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних не були застосовані встановлені індекси інфляції, показник яких був менше 100% (у липні-серпні 2011р.).

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних за прострочений період становить 688,52грн.; вимоги в частині стягнення 474,46грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів погашення заборгованості не надав, заперечення відповідача спростовується вищевикладеним.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи на суму 54536,79грн., з яких: 52613,00грн. - основного боргу, 1235,27грн. - 3% річних та 688,52грн. - інфляційних.

В частині стягнення 474,46грн. інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Коростишівської центральної районної лікарні ім.Д.І.Потєхіна (м.Коростишів, вул.Карла Маркса, 58, код 01991731)

на користь Комунального підприємства "Коростишівська районна друкарня" (м.Коростишів, Червона площа, 2, код 02466464)

- 52613,00грн. - основного боргу;

- 1235,27грн. - 3% річних;

- 688,52грн. - інфляційних;

- 1595,62грн. судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 474,46грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.07.12

Суддя Соловей Л.А.