Ухвала

від 26.06.2012 по справі 2а-13537/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2012 року м. Київ К/9991/30113/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іноваційні банківські системи»

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року

у справі № 2а-13537/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іноваційні банківські системи»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іноваційні банківські системи»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0008912310/0 від 08 листопада 2010 року. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присуджено на користь ТОВ «Іноваційні банківські системи»за рахунок Державного бюджету України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2011 року скасовано. Постановлено у справі ухвалу, якою адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою у справі, позивач оскаржив її в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, ставиться питання про скасування ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 3.7 Прикінцевих положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»(далі -Закон № 2453-VI) внесено зміни до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, які набули чинності з 30 липня 2010 року.

Згідно із зазначеними змінами загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, визначений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, зменшено з одного року до шести місяців.

Крім того, статтю 99 Кодексу адміністративного судочинства України доповнено частиною п'ятою, якою передбачено спеціальний скорочений строк в один місяць для звернення особи до адміністративного суду з позовом щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.

Зазначена норма підлягала застосуванню також і щодо податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючими органами на підставі чинного до 01 січня 2011 року Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України № 1/99-рп від 9 лютого 1999 року, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували до набрання ним чинності.

Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

З огляду на викладене, тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.

В свою чергу, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Також, тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли реалізоване право на позов.

Таким чином, з моменту набрання чинності змінами до Кодексу адміністративного судочинства України, внесеними Законом № 2453-VI, і до 01 січня 2011 року, моменту набрання чинності Податковим кодексом України, строки для звернення особи з позовом про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення становили один місяць.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, податкове повідомлення-рішення № 0008912310/0 від 08 листопада 2010 року позивач отримав в той же день, проте звернувся до суду з позовом лише 26 вересня 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іноваційні банківські системи» відхилити, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.