Постанова

від 27.06.2012 по справі 9/140-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2012 р. Справа № 9/140-11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиСпоживчого товариства Тетіївського району, м. Тетіїв, Київська обл. на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року у справі господарського суду Київської області за позовомСпоживчого товариства Тетіївського району, м. Тетіїв, Київська обл. доБурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області, с. Бурківці, Київська обл. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКашперівського споживчого товариства, с. Кашперівка, Київська обл. провизнання недійсним рішення

за участю представників:

позивача: Тітов А.І.,

відповідача: Гричанюк О.І.,

третьої особи: Мальчик Т.Ю.

В С Т А Н О В И В:

Споживче товариство Тетіївського району звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Бурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області (далі за текстом - Бурковецька сільська рада) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Кашперівського споживчого товариства про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Бурковецької сільської ради «Про признання права власності на магазини, які знаходяться на балансі Кашперівського споживчого товариства»від 21.02.2003 року № 15 (далі за текстом -Рішення № 15 від 21.02.2003 року).

Рішенням господарського суду Київської області від 05.01.2012 року позовні вимоги було задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Бурковецької сільської ради «Про визнання права власності на магазини, які знаходяться на балансі Кашперівського споживчого товариства»від 21.02.2003 року № 15.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне рішення про визнання права власності на нерухоме майно за іншою юридичною особою порушує права позивача як власника, оскільки рішенням виконавчого комітету Бурковецької сільської ради «Про визнання права власності та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно споживчому товариству Тетіївського району»від 17.06.2011 року № 31 визнано право власності на спірне нерухоме майно саме за позивачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року рішення господарського суду Київської області від 05.01.2012 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові споживчого товариства Тетіївського району до Бурковецької сільської ради Тетіївського району Київської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Кашперівського споживчого товариства про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Бурковецької сільської ради «Про визнання права власності на магазини, які знаходяться на балансі Кашперівського споживчого товариства» від 21.02.2003 року № 15 -відмовлено.

Постанову господарського суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що оскільки судовим рішенням визнано незаконність створення юридичної особи -споживчого товариства Тетіївського району, то відсутнє і порушення будь-яких прав позивача в розумінні ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України та, крім того, звертаючись з позовом про визнання недійсним Рішення № 15 від 21.02.2003 року позивачем не надано доказів того, що за ним зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна, в той час як право власності на час прийняття рішення у справі було зареєстровано за Кашперівським споживчим товариством.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року, споживче товариство Тетіївського району звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року -скасувати, а рішення господарського суду Київської області від 05.01.2012 року -залишити без змін.

Відповідачем та третьою особою відзивів на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача просили касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного господарського суду -скасувати, а рішення місцевого господарського суду -залишити в силі, а представник третьої особи проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року -без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.02.2003 року виконавчим комітетом Бурковецької сільської ради прийнято рішення «Про признання права власності на магазини, які знаходяться на балансі Кашперівського споживчого товариства»№ 15, яким визнано право власності за Кашперівським споживчим товариством на магазини № 40 та № 52 по вул. Леніна, 3 та доручено Тетіївському міжміському бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію свідоцтва на право власності на вищевказані об'єкти нерухомого майна.

20.06.2003 року Кашперівському споживчому товариству видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно: магазини № 40 та № 52 по вул. Леніна, 13 в с. Бурківці Тетіївського району Київської області серії САА № 684113, реєстраційний номер: 1560253.

Проте, Бурковецькою сільською радою шостої сесії шостого скликання 13.04.2011 року прийнято рішення «Про скасування рішення виконкому Бурковецької сільської ради від 21.02.2003 року № 15 «Про признання права власності на магазини, які знаходяться на балансі Кашперівського споживчого товариства»№ 49 (далі за текстом -Рішення № 49 від 13.04.2011 року).

Рішенням виконавчого комітету Бурковецької сільської ради «Про визнання права власності та видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно споживчому товариству Тетіївського району»від 17.06.2011 року № 31 визнано право власності на нежитлову будівлю -магазин, який знаходиться по вул. Леніна, 13, в с. Бурківці Тетіївського району Київської області за споживчим товариством Тетіївського району.

Апеляційним господарським судом встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року у справі № 12/125-11 скасовано рішення господарського суду Київської області від 27.09.2011 року та прийнято нове рішення, яким в позові Кашперівського споживчого товариства до Бурковецької сільської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: споживчого товариства Тетіївського району про визнання незаконним та скасування Рішення № 49 від 13.04.2011 року -відмовлено.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що у господарського суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог споживчого товариства Тетіївського району, оскільки на дату прийняття рішення господарським судом Київської області (05.01.2012 року) Рішення № 15 від 21.02.2003 року, яке є предметом спору у даній справі було скасовано Рішенням № 49 від 13.04.2011 року.

Також, суд касаційної інстанції відзначає, що апеляційним господарським судом було вірно встановлено факт визнання судовим рішенням у справі № 246/13-05, яке набрало законної сили, незаконності створення юридичної особи -споживчого товариства Тетіївського району, а саме: пунктом 6 постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2006 року залишеної без змін постановою Верховного суду України від 26.09.2006 року у справі № 246/13-05 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до споживчого товариства Тетіївського району за участю третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Тетіївської районної державної адміністрації визнано недійсним Статут споживчого товариства Тетіївського району, зареєстрований Тетіївською районною державною адміністрацією 18.03.2003 року, реєстраційний № 165; пунктом 7 вищевказаної постанови припинено юридичну особу -споживче товариство Тетіївського району шляхом визнання недійсним запису 18.03.2003 року в журналі обліку реєстраційних справ за № 165 Тетіївської районної державної адміністрації.

Також, у вищевказаній постанові Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.02.2003 року зазначено, що на момент проведення 13.03.2003 року конференції Тетіївської райспоживспілки існувало рішення у вигляді постанови конференції Тетіївської районної спілки споживчих товариств від 22.06.2000 року, зі змісту якої вбачається, що було вирішено ліквідувати Тетіївську райспоживспілку та створено ліквідаційну комісію.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що відсутні підстави вважати, що позивач є правонаступником Тетіївської райспоживспілки та інших споживчих товариств, що входять до її складу.

Крім того, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи споживче товариство Тетіївського району зареєстровано 18.03.2003 року, в той час як Рішення № 15, яке є предметом спору, прийнято 21.02.2003 року, а, отже, на час прийняття зазначеного рішення споживчого товариства Тетіївського району не існувало, оскільки воно ще не було зареєстровано.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення про визнання права власності, яке прийняте виконавчим комітетом сільської ради, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми законодавства, які врегульовують спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Зі змісту частин 1, 2 та 4 ст. 182 Цивільного кодексу України вбачається, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з абц. 3 ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що звертаючись з позовом про визнання недійсним Рішення № 15 від 21.02.2003 року споживчим товариством Тетіївського району не було надано доказів того, що за ним зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно - магазин в с. Бурківці, в той час як право власності на вищевказане нерухоме майно на час винесення рішення по справі було зареєстровано в органах бюро технічної інвентаризації за Кашперівським споживчим товариством, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.06.2003 року серії САА № 684113 та відповідним витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Крім того, господарський суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що необґрунтованим є посилання господарського суду першої інстанції на абзац перший підпункту «а»пункту 6.1 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, оскільки Кашперівське споживче товариство не здійснювало будівництва майна, а отримало його на баланс від попереднього власника -Тетіївської райспоживспілки, яку на теперішній час ліквідовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог споживчому товариству Тетіївського району з тих підстав, що з 20.06.2003 року власником вищевказаного нерухомого майна є Кашперівське споживче товариство, яке воно отримало на баланс від попереднього власника -Тетіївської райспоживспілки, що підтверджується належними доказами, зокрема, відповідним свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, в той час як на момент прийняття Рішення № 15 від 21.02.2003 року споживчого товариства Тетіївського району як юридичної особи в розумінні ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України ще не існувало і, більш того, судовими рішеннями у справі № 246/13-05 вищевказану юридичну особу було припинено і визнано недійсним її статут.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи споживчого товариства Тетіївського району, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року у справі № 9/140-11 -залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга