Постанова

від 09.07.2012 по справі 16/140-2/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2012 р. Справа № 16/140-2/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючий Бернацька Ж.О. Кривда Д.С. за участю представників: позивачаОСОБА_4, представник відповідачаОСОБА_5, представник розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року у справі№ 16/140-2/17 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОНІКС" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" провідшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 05.07.2012 року, відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 № 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 № 26-р сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Бернацька Ж.О., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року у справі № 16/140-2/17 господарського суду міста Києва.

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "ОНІКС" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 5 375, 48 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.05.2011 року (суддя Ярмак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року (судді: Іваненко Я.Л. -головуючий, Остапенко О.М., Скрипка І.М.) у справі № 16/140 у справі відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року у справі № 16/140 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 26.05.2011 року у даній справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2012 року (суддя Домнічева І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року (судді: Сотніков С.В. -головуючий, Разіна Т.І., Дзюбко П.О.) у справі № 16/140-2/17 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОНІКС" 5375,48 грн. суми страхового відшкодування, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Цивільного кодексу України, Законів України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 10.07.2009 року між ЗАТ "СК "ОНІКС", правонаступником якого є позивач та ОСОБА_10 було укладено Договір №061-1405 добровільного страхування наземного транспорту, за яким застрахований автомобіль "Mercedes Benz S550", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, строком до 10.07.2010 року. Вигодонабувачем за договором є страхувальник.

29.06.2010 року на вул. Предславянській, 29 в місті Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Mercedes Benz S550", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходився під керуванням ОСОБА_11 та автомобіля "HONDA", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керувала ОСОБА_12, в результаті чого був пошкоджений автомобіль "Mercedes Benz S550", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 29.07.2010 року у справі №3-3301/10 визнано винною ОСОБА_12 у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено судами, 19.08.2010 року позивачем на підставі страхового акта виплачено ОСОБА_10 страхове відшкодування у розмірі 5 885,48 грн., що підтверджується платіжним дорученням №916 від 19.08.2010 року.

Таким чином, позивач набув права вимоги в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування в сумі 5 375,48 грн., з урахуванням 510,00 грн. франшизи., що і стало підставою для звернення з даним позовом.

Згідно статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого згідно з п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів".

У відповідності з п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (510,00 грн.).

На підставі викладеного господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ОНІКС" як до страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного страхування наземного транспорту № 061-1405 від 10.07.2009 року, перейшло право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" в межах, визначених Полісом № ВЕ 2237087.

Доводи заявника щодо відсутності у ОСОБА_10 повноважень щодо страхування та, відповідно, отримання страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля "Mercedes Benz S550" були розглянуті та обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про страхування" страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Отже, Закон України "Про страхування" не містить обмежень щодо кола осіб, які можуть бути страхувальниками або вигодонабувачами за договором страхування, зокрема, щодо наявності у таких осіб права власності на застраховане майно.

Згідно статті 980 Цивільного кодексу України та Договору страхування предметом договору майнового страхування є майнові інтереси особи, що не суперечать закону, і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Оскільки ОСОБА_13 має право користування майном згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії ААС № НОМЕР_3, виданого ВРЕР-11 УДАЇ в м. Києві 10.07.2009 року, господарські суди обґрунтовано відхилили доводи відповідача та дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Твердження заявника про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 року у справі № 16/140-2/17 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Н. Капацин

Судді Ж. Бернацька

Д. Кривда