Постанова

від 09.07.2012 по справі 27/318

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2012 р. Справа № 27/318 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючий Бернацька Ж.О. Кривда Д.С. за участю представників: позивачаКарпов С.Б., представник відповідачів 1) Павличенко В.В., представник 2) не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) третьої особине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиПриватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" та Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року у справі№ 27/318 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" до 1) Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 2) Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" третя особаОСОБА_6 простягнення суми,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 33909,52 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2011 року за клопотанням позивача залучено другого відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус".

Позивач уточнив позові вимоги та просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 8919,52 грн. та з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" 24990,00 грн. страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року у справі № 27/318 (суддя Дідиченко М.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року (судді: Мартюк А.І. -головуючий, Зубець Л.П., Новіков М.М.) в задоволенні позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" відмовлено. Позов до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Цивільного кодексу України, Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі в частині задоволення позовних вимог скасувати, прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" надало відзив на касаційну скаргу та просить рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційні скарги -без задоволення. Також товариством надано заяву про застосування строків позовної давності.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 01.09.2008 року у м. Києві, на вул. Шота Руставелі сталася ДТП, у результаті якої відбулося зіткнення автомобіля КРАЗ 6510 (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), власником якого на момент ДТП був „Енергоавтотранс" АЕК „Київенерго", під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля „Nissan X-Trail" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), що належить на праві власності ОСОБА_9, під керуванням останнього.

Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю „Nissan X-Trail" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), який був застрахований у позивача, згідно договору добровільного страхування транспортних засобів №130789 від 14.09.2007 року.

На виконання умов договору добровільного страхування транспортних засобів №130789 від 14.09.2007 року, Приватне акціонерне товариство „Просто-страхування" виплатило страхове відшкодування у розмірі 33909,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №23009 від 16.10.2008 року.

За вказаних обставин, позивач, на підставі статті 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України звернувся до ПАТ „Київенерго" (власника автомобіля КРАЗ 6510) як особи, відповідальної за завданий збиток з позовом про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 33909,52 грн.

Під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції було встановлено, що цивільно-правова відповідальність ПАТ „Київенерго" як особи, відповідальної за шкоду, завдану майну третіх осіб під час ДТП, згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.08.2008 року застрахована у ТДВ „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус".

Позивач уточнив позові вимоги та просив стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 8919,52 грн. та з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" 24990,00 грн. страхового відшкодування.

Згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 04.08.2008 року, ліміт відповідальності відповідача-2 за шкоду, заподіяну майну потерпілих, складає 25500,00 грн., франшиза за цим договором передбачена у розмірі 510,00 грн.

На підставі встановлених обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у позивача виникло право вимоги на підставі ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст.ст. 993, 1191, 1194 Цивільного кодексу України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків, до: 1) ТДВ „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус" у межах визначених договором, з вирахуванням франшизи, що складає 510,00 грн., тобто у розмірі 24990, 00 грн.; 2) ПАТ "Київенерго", в частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем-2 як страховиком.

Поряд з цим, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що позовні вимоги до ТДВ „Страхове товариство з додатковою відповідальністю „Глобус" задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів звернення до відповідача-2 з відповідною заявою та надання документів, визначених у статті 35 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Однак, відповідно до статті 3 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004, № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

За змістом положень зазначеного Закону та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

За повідомленням страхувальника, до участі у справі залучений страховик, тому незалежно від того, чи наполягає потерпілий на відшкодуванні шкоди її заподіювачем, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування, суд повинен урахувати відповідальність і страховика.

Відповідно до статті 37.1 Закону України № 1961-IV (в редакції, застосованій судами) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду .

Однак, зазначені положення норм матеріального права залишені судами поза увагою, що призвело до помилкового висновку судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з підстав, викладених у рішенні та постанові.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" було подано заяву про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог до нього.

Зазначена заява була відхилена місцевим господарським судом з огляду на те, що права позивача відповідачем-2 станом на день розгляду позовної заяви не порушено, оскільки таке порушення відбудеться лише у день, наступний після спливу встановленого Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" місячного терміну з дня отримання страховиком (відповідачем-2) визначених у статті 35 цього Закону документів.

Згідно статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Окрім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, у відповідності до приписів зазначених норм позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно з приписами статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Частиною шостою статті 261 цього ж Кодексу унормовано, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Відтак, саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду .

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 року у справі №58/168.

Статтею 267 Кодексу визначені наслідки спливу позовної давності. Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності (частина 1 вказаної статті).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Кодексу).

Таким чином, заява відповідача-2 про застосування позовної давності щодо позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" про стягнення 24990,00 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень п. 2 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів в частині позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус", є такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права, а отже не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню.

Поряд з цим, оскільки господарським судом апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування в цій справі, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, через що висновки суду апеляційної інстанцій не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції вважає за можливе прийняти нове рішення у справі у цій частині.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що рішення та постанова у справі у відповідній частині підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення по справі про відмову у задоволенні позову.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 8919,52 грн., то колегія суддів враховує, що рішення та постанова у справі в цій частині прийняті у відповідності з нормами матеріального права, а відтак підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник - Публічне акціонерне товариство "Київенерго", в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами першої та апеляційної інстанцій не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року у справі № 27/318 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" скасувати.

В цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року у справі № 27/318 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року залишити без змін.

Головуючий Н. Капацин

Судді Ж. Бернацька

Д. Кривда