Постанова

від 03.07.2012 по справі 26/021-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2012 № 26/021-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

Від позивача: Таран Д.В. - юрист

Від відповідача: Дорошенко Я.В. - ліквідатор

Від третьої особи: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті»

на рішення Господарського суду Київської області

від 05.04.2012

у справі № 26/021-12 (Лилак Т.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті»

третя особа Приватне підприємство «Сент Айленд»

про стягнення 50 875,00 грн.

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» в особі Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті» про стягнення 46 250,00 грн. помилково перерахованих грошових коштів та 4 625,00 грн. пені.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.04.2012 року у справі

№ 26/021-12 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті» на користь Донецької обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 46 250,00 грошових коштів, 1 464,50 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Апелянт посилається на безпідставність твердження суду першої інстанції, що поточні зобов'язання боржника звільнені від буд-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Представник позивача 25.05.2012 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2012 у справі № 26/021-12 без змін.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.03.2011 у справі № Б8/040-11 порушено провадження у справі про банкрутство відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у зв'язку з чим заборонено органам стягнення та органам виконавчої служби стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюються стягнення відповідно до законодавства.

Згідно заяви на переказ готівки № N0ZRC55057 від 15.04.2011 Горлівським відділенням №1 Донецької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» 15.04.2011 було перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті» грошові кошти у сумі 46 250,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_6, як замовником переказу коштів, та відповідачем відсутні договірні зобов'язання, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами позивача, що кошти були перераховані відповідачу помилково.

Постановою Господарського суду Київської області від 15.04.2011 по справі

№ Б8/040-11 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю «Сентез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті» та відкрито ліквідаційну процедуру.

27.07.2011 позивач надіслав ліквідатору Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті» Дорошенку Я.В. лист, в якому просив повернути помилково перераховані кошти в розмірі 46 259,00 грн.

У свою чергу ліквідатор Дорошенко Я.В. листом № 646 від 06.09.2011 не визнав дані кошти, такими, що були перераховані помилково і повернути їх позивачу відмовився.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

У відповідності до абз. 24 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію. Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Нормами ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вказані вимоги Закону підлягають застосовуванню до конкурсної заборгованості. У випадку, якщо поширити дію мораторію і на поточну заборгованість, то тоді така заборгованість не буде підлягати оплаті в процедурах розпорядження майном та санації.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства, поточні зобов'язання боржника звільнені від будь-яких правових обмежень та наслідків, які настають під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Як передбачено п. 2.35 Постанови Національного банку України № 22 від 21.01.2004 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк, повернення їх здійснюється у судовому порядку.

Згідно з нормами п. 6 Указу Президента України від 16.03.1995 № 227 «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України» підприємства, незалежно від форми власності, мають повертати в 5-денний термін помилково зараховані кошти.

Згідно з статтею 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що грошові кошти в сумі 46 250,00 грн. були помилково перераховані на розрахунковий рахунок відповідача та мають бути повернуті як безпідставно набуті.

Посилання апелянта на Рекомендації Вищого господарського суду України від 04.06.2004 N 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» колегією суддів до уваги не приймаються з наступних підстав.

В пункті 11.5. вказаних Рекомендацій зазначено наступне, згідно частини 3 статті 25 Закону відомості про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури підлягають опублікуванню ліквідатором в офіційному друкованому органі.

З моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації), зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури.

Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів.

Відомості про визнання відповідача банкрутом не могли бути опубліковані до набрання чинності рішенням Господарського суду Київської області від 15.04.2011 по справі

№ Б8/040-11, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Сентез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті» було визнано банкрутом вказаним рішенням.

Відповідно до ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Згідно з частиною 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Враховуючи, що докази оскарження вказаної постанови відсутні, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Господарського суду Київської області від 15.04.2011 по справі № Б8/040-11 набрала чинності 26.04.2011.

З наведеного вбачається, що відомості про визнання відповідача банкрутом не могли бути опубліковано раніше 26.04.2011.

Враховуючи, що обов'язок повернути помилково перераховані кошти у відповідача виник одразу після перерахування коштів на його розрахунковий рахунок, тобто 15.04.2012, а пункт 11.5. вказаних Рекомендацій регламентує правовідносини, що виникли після публікації відомостей про визнання боржника банкрутом, що не могло бути опубліковано раніше ніж 26.04.2011, колегія суддів приходить до висновку, що вказані норма не може застосовуватись до спірних правовідносин.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, про правомірність задоволення судом першої інстанції вимоги позивача про стягнення з відповідача 46 250,00 грн.

Окрім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 4 625,00 грн.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2011 № 01-06/249, в якому йдеться про те, що за результатами перегляду судових рішень господарських судів у порядку, передбаченому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України, Верховним судом України прийнято низку постанов, у яких викладено, зокрема такі правові позиції у спорах, що виникають внаслідок порушення грошових зобов'язань:

- дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних, оскільки останні входять до складу грошового зобов'язання і не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання (постанова від 08.11.2010 №4/719; від 15.11.2010 №4/720).

Така правова позиція Верховного суду України фактично виключає можливість стягнення пені у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів незалежно від того, чи є такі вимоги поточними чи конкурсними, оскільки пеня за своєю правовою природою є санкцією за неналежне виконання зобов'язань.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сентез чагри меркезі, тахсілат, дагитим лімітед шіркеті» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2012 по справі № 26/021-12 залишити без змін.

Матеріали справи № 26/021-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.