Постанова

від 04.07.2012 по справі 5пд/5014/252/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.07.2012р. справа № 5пд/5014/252/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Колядко Т.М. суддівЛомовцевої Н.В. , Принцевської Н.М за участю представників сторін: від позивача:Чеботарьова Л.А. за довір. № 35-11 від 08.02.2012р. від відповідача-1: від відповідача-2:не з"явився не з"явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Загальноукраїнська торгівельна компанія" м. Алчевськ Луганської області та приватного підприємства "Євро імпорт" м. Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 05.04.2012р. по справі№ 5пд/5014/252/2012 (ОСОБА_7) за позовомдержавного підприємства "Свердловський ремонтно-механічний завод" м. Свердловськ Луганської області до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Загальноукраїнська торгівельна компанія" м. Алчевськ Луганської області 2. приватного підприємства "Євро імпорт" м. Алчевськ Луганської області провизнання правочину недійсним

Господарський суд Луганської області (суддя ОСОБА_7) рішенням від 05.04.2012р. задовольнив позовні вимоги державного підприємства «Свердловський ремонтно-механічний завод»м. Свердловськ Луганської області (далі -Завод) та визнав недійсним договір № 05/10-2010 від 05.10.2010р. про відступлення права вимоги, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія»(далі - ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія») та приватним підприємством «Євро імпорт»(далі -ПП «Євро імпорт»), посилаючись на обґрунтованість позовних вимог. Крім того, суд стягнув з відповідачів на користь Заводу судовий збір в сумі 1073,00грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачі звернулись до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Луганської області від 05.04.2012р. по справі № 5пд/5014/252/2012 просять скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Заводу відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявники в апеляційній скарзі зазначають, що посилання суду першої інстанції на те, що підпис на додатковій угоді № 1 від 20.10.2008р. до генерального договору № 13/10/08/5 від 13.10.2008р. не є підписом ОСОБА_6 без проведення почеркознавчої експертизи є необґрунтованими. На думку заявників апеляційної скарги, оскільки позивачем було прийнято від ПП «Євро імпорт»товари, частково оплачено прийнятий товар та отримано податкові накладні, основною підставою для здійснення таких операцій був договір № 05/10-2010 від 05.10.2010р. про відступлення права вимоги, у зв'язку з чим вбачається, що позивач мав текст вищезазначеного договору та був ознайомлений із ним.

Позивач рішення господарського суду Луганської області від 05.04.2012р. по справі № 5пд/5014/252/2012 вважає законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідачі своїх представників у судові засідання 20.06.2012р. та 04.07.2012р. не направили, хоча про час та місце судового засідання були належним чином повідомленні, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення 14.05.2012р. Доказів поважності причин їх неявки суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Завод звернувся до суду з позовом до ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія»та ПП «Євроімпорт» про визнання недійсним договору № 05/10-2010 від 05.10.2010р. про відступлення права вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що спірний договір порушує законні права та інтереси позивача, суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства та є недійсним з наступних підстав: по-перше, пунктом 1.3. генерального договору № 13/10/08/5 від 13.10.2008р. сторони встановили, що набуття права власності на товар підтверджується виключно товарно-транспортними накладними, які є єдиним належним доказом виконання позивачем обов'язків за договором. Проте, зазначені документи позивачу не надані, тобто зобов'язання щодо передачі товару належним чином не виконані; відповідно до п. 3.2. генерального договору № 13/10/08/5 від 13.10.2008р. позивач проводить оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія», термін оплати - протягом п'яти банківських днів з моменту постачання товару, відповідно виставленого рахунку. Виходячи із змісту генерального договору № 13/10/08/5 від 13.10.2008р. та положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання позивача по оплаті товару також не виникли, отже невідомо на які саме зобов'язання позивача набуло право вимоги ПП «Євро імпорт»; по-друге, згідно п. 4.3. генерального договору № 13/10/08/5 від 13.10.2008р. позивач письмової згоди на укладення договору № 05/10-2010 від 05.10.2010р. про відступлення права вимоги не давав, що є підставою для визнання його недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2008р. між ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія» (Продавець) та ДП «Свердловський ремонтно-механічний завод»(Покупець) було укладено генеральний договір № 13/10/08/5, за умовами якого Продавець продає, а Покупець покупає комплектуючи, матеріали та запчастини для ремонту ГШО (п. 1.1. генерального договору).

Відповідно до п. 1.3. генерального договору перехід права власності визначається датою штемпеля на товарно-транспортних документах про приймання вантажу до перевезення.

Згідно п. 2.1. генерального договору ціни на товар узгоджуються сторонами шляхом переговорів та вказуються в рахунках, накладних, специфікаціях.

Розрахунок за товар, продукцію здійснюється Покупцем в національній валюті України. Покупець здійснює оплату товару протягом 5-ти банківських днів з моменту поставки товару, згідно виставленого рахунка (п.п. 3.1., 3.2. генерального договору).

Пунктом 4.5. генерального договору сторони передбачили, що договір вступає в силу з моменту підписання та діє протягом 5-ти років. Якщо одна із сторін не заявить про його розірвання, він вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками обох підприємств.

05.10.2010р. між ТОВ «Загальноукраїнська торгівельна компанія»(Первісний постачальник) та ПП «Євро імпорт»(Новий Постачальник) укладено договір № 05/10-2010 про відступлення права вимоги, за умовами якого Первісний Постачальник відступає, а Новий Постачальник набуває права вимоги зобов'язань за генеральним договором № 13/10/08/5 від 13.10.2008р.

Відповідно до п. 3 договору № 05/10-2010 від 05.10.2010р. до Нового Постачальника переходять права Первісного Постачальника відносно Покупця в обсягу та на умовах, які існують на момент укладення цього договору, та згідно умов генерального договору № 13/10/08/5 від 13.10.2008р.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності зі ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідно до цивільного законодавства, на виключення із загального правила щодо необов'язковості згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні, сторони договору можуть домовитись про можливість відступлення кредитором права вимоги виключно за згодою боржника. У цьому випадку передання кредитором своїх прав іншій особі всупереч умовам первісного договору, за яким боржник має цивільні обов'язки, є підставою для визнання правочину відступлення права вимоги недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Згідно п. 4.3. генерального договору № 13/10/08/5 від 13.10.2008р. жодна із сторін не вправі передавати свої права та обов'язки за договором третій особі без письмової згоди другої сторони .

Як свідчать матеріали справи, відповідачі не надали суду доказів письмової згоди позивача на укладення договору № 05/10-2010 від 05.10.2010р. про відступлення права вимоги.

Позивач наполягає на відсутності такої згоди. Враховуючи, що умовами генерального договору передбачено, що згода позивача має бути письмовою, тобто сторони обумовили форму (письмову) інші докази, зокрема пояснення посадових осіб, не є належними доказами отримання відповідачем-1 належної згоди на передання своїх прав за договором іншій особі (а.с. 66 т. 1).

Суд зазначає, що право вимоги у відповідача-1 виникло саме за умовами генерального договору, тому передання права вимоги до позивача без обов'язку на отримання письмової згоди на таку передачу порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, як другої сторони у зобов'язанні.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем-1 не отримано згоди позивача на передання відповідачу-2 прав за генеральним договором, суд дійшов обґрунтованого висновку, що спірний договір № 05/10-2010 від 05.10.2010р. про відступлення права вимоги є недійсним, як укладений в порушення ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права і прийнято обґрунтоване рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 05.04.2012р. у справі № 5пд/5014/252/2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг щодо відсутності у суду підстав для висновку, ким саме підписана додаткова угода № 1 від 20.10.2008р., в тім це не впливає на оцінку дійсності спірного договору.

Крім того, колегія суддів враховує, що інші підстави визнання спірного договору недійсним стосуються умов його виконання, тому не впливають на визнання його недійсним.

Доводи відповідачів щодо часткового виконання генерального договору після відступлення права вимоги за ним не доведені матеріалами справи та не спростовують висновку про недійсність договору про відступлення права вимоги, оскільки не компенсують відсутність письмової згоди на передачу прав за генеральним договором (п. 4.3.).

Колегія суддів також не може прийняти до уваги доводи відповідача-1 щодо часткового виконання зобов"язань за генеральним договором після укладення спірного договору про відступлення права вимоги, оскільки додані до відзиву копії документів не відповідають вимогам ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та не є доказами в розумінні зазначеної статті, крім того, спірним договором відповідачу-1 передано право вимоги до позивача, а не зобов"язання виконання умов генерального договору щодо поставки (продажу) товару.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідачів пропорційно.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Загальноукраїнська торгівельна компанія»м. Алчевськ Луганської області та приватного підприємства «Євро імпорт» м. Алчевськ Луганської області залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області від 05.04.2012р. по справі № 5пд/5014/252/2012 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної вили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Т.М. Колядко

Судді: Н.В. Ломовцева

Н.М. Принцевська

Надруковано: 6 прим.

1. позивачу

2. відповідачам

1. у справу

1. ДАГС

1. г/с Луган. обл.