Постанова

від 20.06.2012 по справі 9/423

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2012 № 9/423

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Ткаченка Б.О.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.06.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання» на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року,

у справі № 9/423 (суддя - Бондаренко Г.П.)

за позовом колективного малого підприємства фірма «Екотеп»

до Державного підприємства Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання»

про стягнення 100204,01 грн.

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року по справі № 9/423 позовні вимоги КМП фірма «Екотеп» до ДП Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання» про стягнення 100204,01 грн. - задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 72013,43 грн. - основної заборгованості, 21532,27 - пені, 53,27 грн. - 3% річних. Також, стягнуто судові витрати. В задоволені інших позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 16.02.2012 року відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року у справі № 9/423 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити КМП фірма «Екотеп» в задоволені позовних вимог. Крім того, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 17.04.2012 року відновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу КМП фірма «Екотеп» вважає подану відповідачем апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 16.02.2012 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судових засіданнях 16.05.2012 року, 13.06.2012 року та 20.06.2012 року представник КМП фірма «Екотеп» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав поданий відзив на апеляційну скаргу в повному обсязі з доводами викладеними в ньому та заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 16.02.2012 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Державного підприємства Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання» в судові засідання суду апеляційної інстанції не з'явився. Про час та місце розгляду даної справи відповідач був повідомлений належним чином про що, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника КМП фірма «Екотеп», колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ДП Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання» про дату та місце розгляду справи було повідомлене належним чином. Участь представника відповідача у судовому засіданні 20.06.2012 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Крім того, у попередніх судових засіданнях 16.05.2012 року та 13.06.2012 року за клопотанням відповідача, розгляд справи неодноразово відкладався. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду, та у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України за клопотанням позивача, строк розгляду справи продовжувався.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, що з'явився у судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 листопада 2010 року між Колективним малим підприємством фірма «Екотеп» (далі по тексту - замовник за договором) та Державним підприємством Міністерства оборони України «703 Металообробний завод котельного обладнання» (далі по тексту - виконавець за договором) укладено договір № 23/2010 (далі по тексту - договір).

У відповідності до умов договору (п. 1.1), виконавець зобов'язується виготовити та передати у власність товар замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар згідно цього договору. Найменування товару, перелік найменування товару і ціни визначені у додатку №1 (специфікація) до цього договору, який є невід'ємною його частиною (п. 1.2 договору). У відповідності до п. п. 2.1, 2.2 договору, одиниця виміру кількості товару та загальна кількість товару визначена у додатку № 1 до цього договору.

Згідно додатку № 1 до договору (специфікація № 1) підписаного сторонами, визначено найменування товару - котел КСВа ВК-32-1.6 МВт в комплекті с пальником ГГС-Б 2.2. МВт; кількість-2; ціна - 232167, 50 грн.; ПДВ 20% - 46433, 50 грн.; загальна сума - 278601, 00 грн.

Сума договору без ПДВ складає 232167, 50 грн. (двісті тридцять дві тисячі сто шістдесят сім грн. 50 коп.), а також ПДВ - 46433, 50 грн. (сороку шість тисяч чотириста тридцять три грн. 50 коп.). Загальна сума за цим договором з ПДВ становить 276601,00 грн. (двісті сімдесят вісім тисяч шістсот одна грн. 00 коп.) (п. п. 6.1, 6.2 договору).

У відповідності до п. 7.1 договору, замовник, після видачі йому рахунку, сплачує аванс у розмірі 50% від суми, решту 50% - після повідомлення про завершення робіт. У реквізитах платежу обов'язково вказується дата і номер договору.

Поставка товару здійснюється зі складу виконавця в м. Києві, в термін погоджений сторонами, протягом місяця з дня оплати авансу. Датою поставки товару вважається дата відповідної товарно-транспортної накладної (п. п. 9.1, 9.2 договору).

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту його остаточного виконання.

З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2010 року відповідачем виставлено позивачу рахунок фактуру за договором, на суму 278601,00 грн., який було оплачено позивачем на суму 250740,90 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи, належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 672 від 24.11.2010 року на суму 250740,90 грн. та банківською випискою.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання по поставці двох котлів виконав несвоєчасно і не в повному обсязі, поставивши згідно накладної № 7 від 28.10.2011 року позивачу два котли КСВа ВК-32 -1,6 МВт на загальну суму 178727,47 грн. без пальників ГГС-Б 2.2 МВт, які на даний момент позивачеві й досі не передані.

30.11.2011 року позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 646 від 28.11.2011 року з вимогою про повернення в строк до 01.12.2011 року 72013,43 грн. коштів за оплачений, однак недопоставлений товар, сплату процентів річних у розмірі 6368,13 грн. та пені 21532,42 грн. (направлення претензії підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями поштового чеку № 5776 від 30.11.2011 року та опису вкладення б/н від 31.11.2011 року). За твердженням позивача, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, кошти не повернуто.

Так, у грудні 2011 року Колективне мале підприємство фірма «Екотеп» звернулося до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства Оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання» про стягнення 100204,01 грн., з яких 72013,43 грн. недопоставленого товару за договором № 23/2010 від 24.11.2010 року, 21532,42 грн. пені та 6658,16 грн. трьох процентів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 23/2010 від 24.11.2010 року в частині поставлення товару. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 2526, 530, 536, 550, 610, 611, 624, 625, 682, 683, 684, 693 ЦК України, ст. ст. 193, 220, 230 ГК України.

В свою чергу, відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, у поданому відзиві зазначає, що позивачем не здійснено жодних дій направлених на отримання у власність товару - котлів, зокрема не забезпечено прибуття до складу відповідача транспорту, що і призвело до поставки котлів КСВа КВ-32 0 1,6 МВт 28.10.2011 року, а не 24.12.2010 року. За твердженням відповідача, у зв'язку з отриманням від позивача листа вих. №144 від 15.03.2011 року, в якому позивач просить відповідача повернути попередню оплату за договором у розмірі 250740,90 грн., відповідач передав пальники у власність третій особі, що і стало підставою для передання 28.10.2011 року за накладною №7 котлів КСВа ВК-32 - 1.6 МВт без пальників ГГС-Б 2.2 МВт.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року по справі № 9/423 позовні вимоги КМП фірма «Екотеп» до ДП Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання» про стягнення 100204,01 грн. - задоволено частково. Стягнуто з позивача на користь відповідача 72013,43 грн. - основної заборгованості, 21532,27 - пені, 53,27 грн. - 3% річних.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вірно вказав суд першої інстанції, за своєю правовою природою договір № 23/2010 від 24.11.2010 року є змішаним договором (підряду та поставки), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54, 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

У відповідності до умов договору, а саме п. 7.1, даний договір укладено на умовах попередньої оплати, авансу у розмірі 50 % від суми після видачі замовнику рахунку, решта 50% - після повідомлення про завершення робіт.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено судом апеляційної інстанції, відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактури № 226 від 24.11.2010 року на суму 278601,00 грн. та в свою чергу, згідно платіжного доручення № 672 від 24.11.2010 року позивачем сплачено 250740, 90 грн..

У відповідності до п. 7.1 договору, замовник, після видачі йому рахунку, сплачує аванс у розмірі 50% від суми, решту 50% - після повідомлення про завершення робіт. У реквізитах платежу обов'язково вказується дата і номер договору. Поставка товару здійснюється зі складу виконавця в м. Києві, в термін погоджений сторонами, протягом місяця з дня оплати авансу. Датою поставки товару вважається дата відповідної товарно-транспортної накладної (п. п. 9.1, 9.2 договору).

У відповідності до п. 9.1 договору та враховуючи сплату авансу позивачем 24.11.2010 року, поставка товару відповідачем позивачу мала бути здійснена до 23.12.2010 року.

Як вірно вказав суд першої інстанції, часткове виконання відповідачем умов договору щодо поставлення позивачу товару (котлів КСВа ВК-32-1,6 МВт у кількості 2 шт. на суму 178727,47 грн.) підтверджується долученою до матеріалів справи копією видаткової накладної № 7 від 28.10.2011 року та не заперечується представниками сторін.

У відповідності до вимог ст. 530 ЦК України 30.11.2011 року позивачем було направлено відповідачу претензію за № 646 від 28.11.2011 року з вимогою повернення коштів у розмірі 72013, 43 грн. (250740,90 грн. авансового платежу -178727,47 грн. вартості поставленого товару = 72013,43 грн.) та сплату відсотків, пені. Направлення претензії відповідачу підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копія поштового чеку № 5776 від 30.11.2011 року та опису вкладення у цінний лист б/н від 30.11.2011 року.

Так, у визначений ст. 530 ЦК України строк (термін) відповідач не повернув позивачу зазначені грошові кошти. Щодо неотримання претензії від позивача відповідач, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції доказів не надав.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, яка встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний поставити покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Частиною 1 ст. 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень визначених ст. 612 ЦК України, якщо в наслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодувати збитки.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду міста Києва про те, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення суми попередньої оплати (авансу), а відповідачем в установленому порядку обставини, які наведені позивачем, не спростовано, доказів на підтвердження виготовлення/передання та повідомлення про завершення робіт щодо пальників ГГС-Б 2.2 МВт відповідачем не надано. Судова колегія вважає, що позов про стягнення основного боргу позивачем доведений та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 72013,43 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 21532,42 грн. на підставі п. 8.1 договору та 6658,16 грн. процентів за користування чужими коштами на підставі ст. 536 ЦК України.

Так, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 21532,42 грн. пені за період з 24.12.2010 року по 23.06.2011 року (182 дні), виходячи з наступного.

У відповідності до п. 8.1 договору, у випадку, якщо буде мати місце запізнення поставки товару проти терміну, зазначеному у цьому договорі, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі повідної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки (затримання), від суми непоставленого чи поставленого в неналежний термін товару.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.2.3», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила що за період з 24.12.2010 року по 23.06.2011 року пеня становить 21532,42 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, несвоєчасне поставлення відповідачем позивачу товару за договором (п. 9.1 договору), колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 21532,42 пені.

Доводи скаржника щодо неотримання позивачем товару (котлів КСВа ВК-32 -1, 6 МВт у кількості 2 шт.), у зв'язку з нездійсненням позивачем дій направлених на отримання у власність товару - незабезпечення прибуття до складу відповідача транспорту, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними. Як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, відповідачем не було надано доказів на підтвердження виготовлення товару у терміни передбачені договором та поставлення у відповідності до п. 9.1 договору, направлення на адресу позивача повідомлення про завершення робіт.

Що стосується посилання відповідача на направлення позивачу листа № 50 від 23.03.2011 року, в якому повідомляється про виготовлення котлів ВК-32 у кількості 2 шт. та можливість отримання зазначених котлів позивачем, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджені відповідними доказами. Відповідачем не надано доказів на підтвердження направлення зазначеного листа позивачу. Судова колегія звертає увагу на те, що з урахуванням проведення оплати позивачем коштів у розмірі 250740,90 грн. згідно платіжного доручення № 672 від 24.11.2010 року, відповідачем мало бути поставлено товар у терміни передбачені п. 9.1 договору, тобто не пізніше 23.12.2010 року.

Крім того, позивач на підставі ст. ст. 536, 625, 693 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6658,16 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ч. 3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами може бути визначений договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 24.12.2010 року по 28.10.2011 року (309 днів) у розмірі 6368,13 грн. та за період з 29.10.2011 року по 16.12.2011року у розмірі 290,03 грн.

Враховуючи те, що позивачем направлено відповідачу претензію 30.11.2011 року, та враховуючи положення ст. 530 ЦК України, у відповідача виник обов'язок по поверненню коштів з 30.11.2011 року, який підлягав виконанню протягом семи днів, тобто до 07.12.2011 року, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання даного обов'язку з 08.12.2011 року. За таких обставин, як вірно вказав господарський суд міста Києва, нарахування позивачем процентів за користування чужими грошовими коштами на період з 24.12.2010 року по 28.10.2011 року є безпідставним, а отже суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Що стосується нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 29.10.2011 року по 16.12.2011 року, судова колегія вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за період з 08.12.2011 року по 16.12.2011 року.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку 3 % річних за користування чужими грошовими коштами за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:Еліт 8.2.3», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду встановила що за період з 08.12.2011 року по 16.12.2011 року 3% річних за користування чужими грошовими коштами становить 53,27 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов частково та стягнув з відповідача на користь позивача 72013,43 грн. - основної заборгованості, 21532,27 - пені та 53,27 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповдачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі Державного підприємства Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання» на рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року у справі № 9/423 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2012 року у справі № 9/423 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 9/423 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Ткаченко Б.О.

Федорчук Р.В.