Рішення

від 03.07.2007 по справі 2-167/2007

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-167/07

Справа № 2-167/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2007

року                                                                                        селище

Верховина

Верховинський

районний суд Івано-Франківської області у складі: головуючого-судді Атаманюка

Р.І.,з участю секретаря : Пантелюка P.M.

третя особа : ОСОБА_2.

представників

позивача : ОСОБА_4.,ОСОБА_5. відповідача : ОСОБА_6. представників відповідачів

: ОСОБА_7.,ОСОБА_8.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні, в залі суду в селищі Верховина справу за

позовом ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 до Красноїллівської сільської ради, ОСОБА_3,

третя особа Верховинський відділ ДЗК при Івано-Франківській регіональній філії

ДЗК про визнання незаконним державного акту на право приватної власності на

землю, усунення перешкод у користуванні під'їзною дорогою,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд із зазначеним позовом до відповідачів. Позовні

вимоги мотивує тим, що він з 1987 року користується земельною ділянкою на

території с Красноїлля.

Ця земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідачки ОСОБА_6., яка

раніше належала її батькові ОСОБА_9.

В 1991 році між ним та ОСОБА_9. винник спір щодо

користування під'їзною дорогою, яка проходить через його земельну ділянку. Цей

спір було врегульовано на підставі рішення Красноїллівської сільської ради від

28.03.1991 року, відповідно до якого було відведено на місцевості існуючу

дорогу до його земельної ділянки відповідно до акту відводу від 26.03.1992

року.

В 2000 році частина земельної ділянки, з одного боку від земельної ділянки

відповідачки передана у приватну власність йому, а інша частина його дочці ОСОБА_2.

На той час

будь-якого спору щодо користування дорогою не виникало.

В 2006 році ОСОБА_6. заборонила їм користуватися

під'їзною дорогою. Щоб вирішити спір він знову звернувся до сільської ради. За

спільною домовленістю відповідачка пересунула дорогу на 10 м в лівий бік і спір

було вичерпано.

Однак на даний час відповідачка перешкоджає у користуванні дорогою,

мотивуючи тим, що що в неї ще в 1997 році виготовлений державний акт на право

приватної власності на землю, в якому не зазначено спірну дорогу.

В судовому засіданні представники позивача заявлений позов підтримали,

вважають, що виданий відповідачці державний акт на землю від 10.12.1997 року є

незаконним, оскільки він видавався без участі землевпорядника сільської ради,

без узгодження меж із суміжними землекористувачами, на час видачі акту ОСОБА_6.

була неповнолітньою.

Твердження відповідачки про те, що вона не забороняє користуватися дорогою

не відповідає дійсності, а тому просять позов задовольнити.

Представник відповідача - сільський голова с.Красноїлля

Ілюк В.Ю. позов визнала, суду пояснила, що, дійсно державний акт на право

приватної власності на землю видано ОСОБА_6. з порушенням закону, оскільки на

ньому помилково не відображено дорогу, яка проходить через цю ділянку до

господарства ОСОБА_1. та відведена на місцевості комісією сільської ради у 1992

році. При видачі акту не було узгоджено межі ділянки із суміжними

землекористувачами.

В 2006 році спір щодо користування дорогою повторно

роглядався комісією сільської ради на місці. В результаті за згодою сторін було

вирішено перенести дорогу на 10 м вліво. Однак відповідачкою умови домовленості

порушуються, оскільки вона знову перешкоджає позивачу користуватися дорогою

мотивуючи тик, що ця дорога не вказана в акті на право приватної власності на землю.

Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, суду пояснила, що ніяких перешкод

відповідачам у користуванні дорогою не чинить, державний акт на право приватної

власності на землю видано їй у відповідності до вимог закону.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він працюючи землевпорядником сілької ради

в 1992 році в складі комісії на підставі рішення сесії проводив відвід дороги

до господарства ОСОБА_1. Дорогу було відведено на місці через земельну ділянку,

яку на той час орендував ОСОБА_9. При відведенні дороги ОСОБА_9. був присутній

і жодних заперечень не заявляв. Про передачу земельної ділянки, через яку

проходить дорога у приватну власність ОСОБА_6. йому не відомо нічого. План цієї

ділянки він не складав, межі не встановлював, акт на право приватної власності на

землю як землевпорядник сільської ради не підписував.

Свідок ОСОБА_11 підтвердив суду, що він в 1992 році з метою врегулювання

спірного питання працюючи на посаді інспектора-землевпорядника при райвиконкомі

брав участь в складі комісії під час відведення дороги до господарства ОСОБА_1.

через земельну ділянку, яку орендував ОСОБА_9. Обидва землекористувачі були

присутні на місці і погодились з тим, що на дорогу було відведено ділянку

площею 0,015 га

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що йому відомо про те, що в 1992 році ОСОБА_1

було відведено дорогу до його господарства через земельну ділянку, яка

знаходилась в оренді у ОСОБА_9. Важає, що дану дорогу помилково не було

відображено в державному акті на право приватної власності на землю, який

видано в 1997 році на ім'я ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що ОСОБА_9 перешкоджають користуватися

ОСОБА_1 під'їзною дорогою до свого господарства, яка існує ще з часів колгоспу.

Іншої дороги до господарства ОСОБА_1. немає.

Свідок ОСОБА_9. пояснив, що земельна ділянка по якій проходить дорога до

господарства ОСОБА_1 до 1996 року належала йому, а потім була передана його

дочці. Ніхто ОСОБА_1 не чинить перешкод у користуванні дорогою.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши показання сторін, свідків,

приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до п.12 ст.9 Земельного Кодексу України/ в ред. 1990 року/ до

відання сільських рад народних депутатів у галузі регулювання земельних

відносин на їх території належить вирішення земельних спорів у межах своєї

компетенції.

В судовому засіданні встановлено, що в 1991 році між

ОСОБА_1. та ОСОБА_9. виник спір щодо користування під'їзною дорогою.

Красноїллівською сільською радою даний спір було врегульовано. Так, рішенням

сесії сільської ради від 28.03.1991 року ОСОБА_1 було дозволено користуватися

дорогою через земельні ділянки ОСОБА_9.,ОСОБА_14., ОСОБА_15. 26.03.1992 року на

підставі цього рішення комісією сільської ради з участю сторін,

інженера-землевпорядника райвиконкому дорогу загальною площею 0,015 га в с.Красноїлля,

присілок Лисничка через земельну ділянку, яка знаходилась в оренді у ОСОБА_9.

було відведено на місці, про що свідчить акт відводу.

До 2006 року позивач ОСОБА_1 безперешкодно користувався відведеною дорогою.

Весною 2006 року

відповідачка ОСОБА_9 заборонила позивачу користуватися дорогою, про що

свідчить акт перевірки комісії сільської ради від 27.10.2006 року. З метою

врегулювання спору комісією на місці було вирішено за згодою сторін перенести

дорогу на 10 м в ліву сторону. Однак, як встановлено в судовому засіданні

відповідачка ОСОБА_6. умови домовленості не виконує і продовжує чинити

перешкоди у користуванні дорогою.

Крім цього встановлено, що відведена згідно акту відводу від 26.03.1992

року дорога передана у приватну власність відповідачки ОСОБА_6., під час

приватизації земельної ділянки, яку раніше орендував ОСОБА_9., що стверджується

державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 10 грудня

1997 року. Який видано на підставі рішення сесії Красноїллівської сільської

ради від 19.04.1996 року/сторонами в судове засідання дане рішення не

представлено/.

Про існування цього документу позивач дізнався в 2006 році коли позивачка

почала чинити йому перешкоди у користуванні дорогою.

Суд вважає, що вищевказаний державний акт на право приватної власності на

землю виданий з порушенням закону та не відповідає вимогам нормативно-правових

актів, які діяли на момент його виготовлення.

При передачі відповідачці у приватну власність земельної ділянки порушено

вимоги ч.4 ст.4 Земельного Кодексу України/в ред.. 1990 року/ відповідно до якої не можуть передаватись у

колективну та приватну власність : землі загального користування населених

пунктів в тому числі вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси.

Відповідно до п.2 «Інструкції про порядок сладання, видачі, реєстрації і

зберігання державних актів на право приватної власності на землю і право

постійного користування/в тому числі на умовах оренди/, затвердженої наказом

Держкомзему України від 15.04.1993 року №28, зареєстрованого в Мін'юсті України

23.04.1993 року за №31 технічна документація при складанні державних актів на

право приватної власності, що видаються громадянам на земельні ділянки, якими

вони користуються включає: виписку з рішення місцевої ради народних депутатів

про передачу земельної ділянки у власність або надання її у користування,

абриси обміру земельної ділянки, план земельної ділянки, складений за

результатами обміру, збірний план землевласників і землекористувачів, відомість

обчислення площ, матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними

власниками землі і землекористувачами.

Роботи по складанню державних актів на право приватної власності на землю і

право постійного користування землею виконуються в такому порядку: підготовчі

роботи; встановлення меж земельної ділянки в натурі/на місцевості/; складання

плану земельної ділянки; заповнення бланка державного акта.

Межі наданих/переданих/ земельних ділянок переносяться у

натуру/на місцевість і закріплюються межовими знаками, а межі ділянок, що

знаходяться у власності та користуванні і проходять по визначених в натурі

контурах звіряються з наявними планами ділянок. При відсутності плану

проводиться зйомка зовнішніх меж земельної ділянки, встановлюються суміжні

власники землі і землекористувачі, за участю останніх складається протокол, в

якому докладно описується розташування меж на місцевості. Сторінку державного

акта із зображенням плану земельної ділянки підписує інженер-землевпорядник.

Зазначені вимоги Інструкції при складанні державного акта виданого ОСОБА_6.

порушено. Зокрема не було погоджено межі переданої їй у власність земельної

ділянки із суміжним землекористувачем ОСОБА_1., при відсутності плану земельної

ділянки не складався протокол з участю суміжних землекористувачів з описом

розташування меж на місцевості. Обмір земельної ділянки проводився без участі

землевпорядника сільської ради ОСОБА_16 та державний акт ним не підписано. Крім

цього відповідачці ОСОБА_6. згідно

державного акту від 10.12.1997

року безоплатно передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,85 га

до досягненя нею повноліття.

Твердження відповідачки про те, що вона не чинить позивачу перешкоди у

користуванні дорогою, суд визнає необгрунтованим, оскільки воно спростовується

дослідженими в судовому засіданні доказами, а також на це вказує той факт, що

відповідачка відмовляється добровільно внести в державний акт зміни,

відобразивши в ньому спірну дорогу.

Таким чином суд, належно оцінивши зібрані у справі докази вважає, що

державний акт на право приватної власності на землю, який видано на ім'я

позивачки ОСОБА_6. слід визнати недійсним та зобов'язати її не чинити перешкод

ОСОБА_1 у користуванні під'ізною дорогою, яка розташована в с. Краен оїлля на

присілку Лисничка.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України, ст.ст.

4,9,19,40 Земельного Кодексу України/в ред.1990 року/, ст.ст.152,158 чинного

Земельного Кодексу України, «Інструкцією про порядок сладання, видачі,

реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право

постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування

землею /в тому числі на умовах оренди/», затвердженою наказом Державного

комітету України по земельних ресурсах від 15.04.1993 року №28, зареєстрованою

в Міністерстві юстиції України 23.04.1993 року №31, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов

задовольнити . Визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної

власності на землю виданий 10.12.1997 року на прізвище ОСОБА_3 НОМЕР_1,

зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на

землю за №148 .

Зобов'язати

ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні під'їздною дорогою, що в

с.Красноїлля, присілок Лисничка Верховинського району.

Стягнути

із ОСОБА_6. на користь ОСОБА_1 7 грн.50 коп. витрат за інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи та 320 грн. витрат за надання юридичної допомоги,

а всього 327 грн. 50 коп.

Стягнути з

ОСОБА_6. в користь місцевого бюджету 8 грн.50 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до

Апеляційного суду Івано-

Франківської області через суд першої інстанції шляхом

подачі в 10-денний строк з дня

проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження  після цього протягом 20

днів апеляційної скарги.