Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а-1412/12/0170/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2012 р. Справа №2а-1412/12/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Александрова О.Ю., за участі секретаря Сидельової М.В.,

представників сторін:

від позивача - Махно А.А., довіреність № 03/13 від 10.01.12, паспорт НОМЕР_1;

від відповідача (Управління Державної казначейської служби в м.Сімферополі) - Ляхова Л.Ю., довіреність № б/н від 24.04.12, ВС 504675;

від відповідача (Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим) - не з'явився,

за позовом Дочірнього підприємства "Фесто виробництво"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим Управління Державної казначейської служби в м.Сімферополі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, дочірнє підприємство "Фесто виробництво", звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач 1) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 23.01.2012 року № 0000100700 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 75505 гривень і застосування штрафних санкцій на суму 37752,50 гривень.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.02.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим суду від 15.03.2012 року прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог до розгляду, залучено до участі у справі як другого відповідача Управління Державної казначейської служби в м.Сімферополі (далі - відповідач 2).

Згідно уточнених позовних вимог, позивач просить визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року № 0000100700 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість зо жовтень 2011 року на суму 75505 гривень і застосування штрафних санкцій на суму 37752,50 гривень; стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Фесто Виробництво» 75505 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення 19.01.2012 року документальної позапланової невиїзної перевірки дочірнього підприємства «Фесто Виробництво», відповідачем неправомірно була виключена сума податкового кредиту за вересень 2011 року, порушений порядок встановлення відсутності юридичної особи за місцезнаходженням, передбачений статтею 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», на підставі чого було протиправно винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 1 у судові засідання не з'явився, заперечень на позов не надав.

Представник відповідача 2 надав пояснення по суті позову, проти позову заперечував, зазначивши, що відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, Державна казначейська служба перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, доведеної Державною податковою службою, будь-яких документів для відшкодування ПДВ до нього не надходило.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 20718805, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, раніш перебував на податковому обліку у Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

Позивач взятий на облік в органах державної податкової служби 20.02.1995 року за №125330. Згідно свідоцтва №200025837 позивач є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що відповідачем 1 була проведена планова виїзна перевірка ДП «Фесто Виробництво» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.10 по 30.09.11 р., зокрема, перевірка правильності нарахування податкового кредиту по податку на додану вартість (далі - ПДВ). За результатами перевірки складений акт від 05.01.2011 року №1/23-02/20718805.

В ході перевірки встановлено відхилення суми податкового кредиту від задекларованого за вересень 2011 року у розмірі 75505 грн. Зазначена сума визначена шляхом не зарахування до податкового кредиту сум у податкових накладних позивача з контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІМ» (ЄДРПОУ 36405744, далі - ТОВ «ЛІМ»), приватним підприємством «Сотіс» (ЄДРПОУ 31717876, далі - ПП «Сотіс»).

Також посадовими особами податкового органу проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2011 року, за результатами перевірки складений акт №10/07-00/20718805 від 19.01.2012 року. Згідно із висновками даного акту встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6, п.201.1 статті 201 ПК України ДП «Фесто Виробництво», завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2011 року на 75505,0 гривень; порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 та п.201.1 статті 201 ПК України від 02.12.2010 року, неправомірне віднесення суми ПДВ до складу податкового кредиту жовтня 2011 року в розмірі 42667,0 грн., внаслідок чого за результатами перевірки зменшено суму від'ємного значення за жовтень 2011 року на 42667,0 гривень.

В обґрунтування заявлених порушень були взяти данні попередньої перевірки, викладеної в акті від 05.01.2011 року.

На підставі акту перевірки від 19.01.2012 року відповідач 1 прийняв податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року №0000100700, за яким зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 75505 гривень та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 37352,50 грн. Прийняте рішення отримано позивачем 26.01.2012 року.

Вивчивши питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої і третьої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України «Про державну податкову службу в України», відповідно до ст.4 якого Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в м.Сімферополі АР Крим.

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини.

Перевіркою, результати якої викладені в акті від 05.01.2011 року, встановлено, що податковий кредит позивача за вересень 2011 року був завищений на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивача - ТОВ «ЛІМ», ПП «Сотіс».

Встановлено, що згідно даних автоматичного співставлення податкового кредиту на податкових зобов'язань у розрізі контрагентів ТОВ «ЛІМ» має стан платника «запит на встановлення місцезнаходження» і тому не знаходиться за податковою адресою (а.с.195).

Також на підставі отриманої від відділу оперативного супроводження великих платників податків УПМ ДПА в АР Крим службової записки №4/7/26-70 від 05.01.2012 року встановлена відсутність суб'єкту господарювання ПП «Сотіс» за юридичною адресою (а.с.216).

На підставі зазначених даних посадові особи податкового органу прийшли до висновку, що в податкових накладних ДП «Фесто Виробництво» з контрагентами - ТОВ «ЛІМ», ПП «Сотіс» внесені недостовірні дані щодо обов'язкового реквізиту (місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованого як платника податку), тому такі податкові накладні не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту.

За таких обставин, по взаємовідносинах ДП «Фесто Виробнрицтво» з ТОВ «ЛІМ», ПП «Сотіс» за вересень 2011 року завищено суму податкового кредиту у розмірі 75505 грн.

Надаваючи оцінку вказаним висновкам відповідача судом встановлено:

Позивач відповідно до наданих письмових пояснень (а.с.80, 166-167) у вересні 2011 року виконав виплати ПП «Сотіс» за договорами №03 від 03.01.2011 року, №05 від 03.01.2011 року , №04 від 04.01.2011 року, загальна сума сплати за якими склала 271919,89 грн., у тому числі сплата ПДВ у розмірі 45320,01 грн; ТОВ «ЛІМ» за договорами №17 від 12.05.2011 року, №21 від 25.08.2011 року, загальна сума сплати за якими склала 181110 грн., у тому числі ПДВ - 30185 грн. (копії договорів додані до матеріалів справи).

Як вбачається з матеріалів справи за договорами з ПП «Сотіс» позивачем здійснювалося технічне обслуговування обладнання, послуги по фарбуванню кришок та послуги по виробництву виробів працівниками контрагента, з ТОВ «ЛІМ» угоди стосуються виробництва виробів. Зазначені у податкових накладних послугі фактично були отримані позивачем.

На підтвердження зазначених обставин були надані відповідні розрахунки, акти здачі-приймання робіт, податкові накладні, рахунки та платіжні доручення (а.с.93-99; 104-111; 117-120; 125-131, 136-138). Зазначені у податкових накладних товар фактично був отриманий позивачем про що свідчать накладні (а.с.71,73,82,84,86,88).

Позивачем вартість поставленого товару була сплачена у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями про оплату товару.

Зазначені операції позивача з контрагентами ПП «Сотіс» та ТОВ «ЛІМ» були віднесені позивачем до складу податкового кредиту.

ПП "Сотіс" у декларації з ПДВ за вересень 2011 р. включені податкові зобовязання на суму 45320,02 з господарських операцій з позивачем.

Відповідно до п.п. 14.1.36 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом МФ України № 88 від 24.05.1995 (далі - положення №88), встановлено такі вимоги до первинних документів:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п.2.2. Положення №88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (п. 2.4 Положення №88).

Згідно з наведеними законодавчими нормами, документальним підтвердженням понесених витрат є належно оформлені первинні документи: акти прийому-передачі виконаних робіт або наданих послуг (у разі придбання робіт, послуг), або податкові накладні, виписані постачальником (підрядником, виконавцем), зареєстрованим як платник ПДВ.

Загальні підставі, порядок визначення та сплати, бюджетного відшкодування податку на додану вартість визначені Розділом У Податкового кодексу України.

Зокрема, відповідно до п.п.185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є у тому числі операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України та строки проведення розрахунків з бюджетом регламентується статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п, 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.п.14.1.179 статті 14 ПК України податкове зобов'язання для цілій розділу У ПК України, це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді.

Відповідно до пп. 14.1.181 статті 14 ПК України, податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом У ПК України.

Відповідно до п.п. «а»п.198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до підпункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів / послуг

дата отримання платником податків товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.6. статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.1. статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 ПК України).

Відповідно до п.п. 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що на підставі наявних в матеріалах справи податкових накладних за вересень 2011 року за надання послуг контрагентами було сплачено 453029,89 грн., у тому числі ПДВ в розмірі 75505,00 грн.

Згідно з наданими платіжними дорученнями позивач оплатив надані контрагентами послуги у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що контрагенти позивача ТОВ «ЛІМ» та ПП «Сотіс» зареєстровані в єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та на час здійснення оскаржуваних господарських операцій з відповідачем були належним чином зареєстровані як платники ПДВ (а.с. 84, 86).

Відповідно до наданого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.85) місцезнаходження юридичної особи ТОВ «ЛІМ» - м.Київ, вул. Микільсько-слобідська, будинок 4-б, квартира 115. Аналогічна юридична адреса зазначена і в доданих до матеріалів справи податкових накладних.

Пояснення позивача щодо зміни юридичної адреси ПП «Сотіс»: АР Крим, м.Сімферополь, вул. Лермонтова, 15, кв.84 (яка була вказана у податкових накладних) на юридичну адресу: АР Крим, м.Сімферополь, вул. Л.Чайкіної, буд, 1, оф.328 підтверджується наданими витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.83), свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ. На час складання податкових накладних контрагент знаходився за юридичною адресою, зазначеною в них.

Враховуючи вищенаведене, податкові накладні, отримані від ТОВ «ЛІМ», ПП «Сотіс», оформлені належним чином, що є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 23.01.2012 року №0000100700 є протиправними та підлягає скасуванню.

Відповідно до підпункту 14.1.18 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування -відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі У ПК України.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації згідно з п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Приписи п. 200.12 ст. 200 ПК України зобов'язують орган державної податкової служби у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, на підставі якого згідно з п. 200.13 ст. 200 ПК України орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач 1 безпідставно відмовив позивачеві у бюджетному відшкодуванні, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду, то вимога про стягнення бюджетної заборгованості є належним способом захисту та поновлення порушеного права.

Відповідачами у справах розглядуваної категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. При цьому позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки з урахуванням положень ст. 200 Податкового Кодексу України та Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою КМ України від 17.01.2011р. № 39, податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. При цьому попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми ПДВ, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.

Разом із тим, враховуючи, що висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування є підставою для проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету, ненадання такого висновку саме по собі також є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.

Отже, учасниками адміністративного процесу у справах про стягнення бюджетної заборгованості є суб'єкти господарювання, органи державної податкової служби та територіальні органи державного казначейства. Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до підпункту 200.17 статті 200 ПК України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Згідно п.п. 200.23 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом передбаченого строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.

Зі змісту наведеної норми слідує, що належним способом захисту є саме стягнення бюджетної заборгованості. Тому, суд вважає, що позивач вірно визначив спосіб захисту своїх порушених прав звертаючись до суду з позовом про стягнення суми бюджетної заборгованості з Державного бюджету України. Такого висновку, зокрема, дійшов Верховний Суд України, зазначивши у постанові від 17.06.2008р. наступне: "… в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, способом захисту має бути вимога про їх стягнення (відшкодування заборгованості)."

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 Кодексу адміністративного судочинства України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні від 24.04.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови, постанову складено в повному обсязі 28.04.2012 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим від 23.01.2012 року №0000100700 про зменшення Дочірньому підприємству «Фесто Виробництво» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 75505,00 гривень і застосування штрафних санкцій на суму 37752,50 гривень.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Фесто Виробництво» (вул.Узлова, 8, АР Крим м. Сімферополь, код ЄДРПОУ 20718805, р/р 26001256006051 в КРВ ПАТ КБ "Приватбанк" м.Сімферополь, МФО384436, код ОКПО 20718805 або інший рахунок) бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у сумі 75505,00 грн.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства «Фесто Виробництво» (вул.Узлова, 8, АР Крим, м. Сімферополь, код ЄДРПОУ 20718805,р/р 26001256006051 в КРВ ПАТ КБ "Приватбанк" м.Сімферополь, МФО384436, код ОКПО 20718805 або інший рахунок) судовий збір у сумі 788,19 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.