Постанова

від 02.07.2012 по справі 2а/0570/4209/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/4209/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 48 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чучка В.М.

при секретарі Піскурєвій Ю.А.

за участю представників: позивача - Лакути В.В.(довіреність від 21.12.2011 року № 05-25/11-20), представників відповідача - Присяжного С.М. (довіреність від 26.04.2012 року № 1), Руднєвої Н.Ф. (довіреність від 28.04.2012 року № 3), Луговець Г.О. (довіреність від 21.05.2012 року № 4), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Брикет» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 20.03.2012 року за № 0000152342 та № 000142342, -

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Брикет» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Петровському районі м. Донецька, відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 20.03.2012 року за № 0000152342 та № 000142342.

Ухвалою суду від 7 червня 2012 року у зв'язку із процесуальним правонаступництвом замінено позивача - відкрите акціонерне товариство «Брикет» на приватне акціонерне товариство «Брикет» (ідентифікаційний код - 00176526, місцезнаходження - 83111, Донецька область, м. Донецьк, вул. Нижньовартівська, буд. 14, надалі - ПрАТ «Брикет», позивач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає невірними висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 14.03.2012 року № 7/23/00176526, та згідно яким, зокрема, підприємству зменшено у 2-му кварталі 2011 року суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яка склалась за результатами господарської діяльності у 2010 році та була включена до податкової звітності у 2-му кварталі 2011 року. Також відповідачем неправомірно виключено з валових витрат першого кварталу 2011 року суму 36 950,00 грн. по господарським взаємовідносинам з приватним підприємством «Евагор», оскільки ці взаємовідносини підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, відповідач помилково у акті перевірки визначив кредиторську заборгованість позивача перед контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Емсон» (далі - ТОВ «Емсон») як безнадійну, а також безпідставно зменшив амортизаційну вартість основних фондів, в результаті чого позивачу неправомірно завищено податок на прибуток. Таким чином, позивач просить у судовому порядку визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 року за № 0000152342 та № 000142342, які прийняті відповідачем за результатами вказаного вище акту перевірки.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідачем позовні вимоги не визнані, в матеріалах справи наявні заперечення на позов у яких зазначено про безпідставність заявлених позовних вимог. Заперечення обґрунтовані тим, що висновки по актом перевірки від 14.03.2012 року № 7/23/00176526 договір між позивачем та приватним підприємством «Евагор» визнано нікчемним, а тому відсутні підстави для відображення його результатів у податковому обліку. Також на думку відповідача позивачем в порушення податкового законодавства неправомірно включено суму від'ємного значення податку на прибуток з 2010 року до декларації з податку на прибуток ІІ кварталу 2011 року, не включено до валових доходів суму безнадійної кредиторської заборгованості перед ТОВ «Емсон», та завищено амортизаційні вартості об'єктів і амортизаційні відрахування в сумі 23 596,00 грн. У зв'язку з наведеним, відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру (ЄДР) юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ № 809185 запис про державну реєстрацію приватного акціонерного товариства «Брикет» проведена 19.01.1996 року № 1 266 120 0000 004797, ідентифікаційний код 00176526, місцезнаходження - 83111, м. Донецьк, вул. Нижньовартівська, буд. 14. Згідно з довідкою про взяття на облік платників податків від 31.05.2012 року № 612 ПрАТ «Брикет» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Петровському районі м. Донецька з 26.06.1995 року за № 612.

З матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що в період з 25.01.2012 року по 05.03.2012 року ДПІ у Петровському районі м. Донецька проведено планову виїзну перевірку відкритого акціонерного товариства «Брикет» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.012011 року по 30.09.2011 року, про що складений акт від 14.03.2012 року № 7/23/00176526 (далі - акт перевірки від 14.03.2012 року № 7).

Згідно висновків акту перевірки від 14.03.2012 року № 7 перевіркою встановлено порушення ВАТ «Брикет» пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», абз. «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 145.1.4 п. 145.1 ст. 145, п. 146.1 ст. 146, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податок на прибуток у І кварталі 2011 року в сумі 36 950 грн., у ІІ кварталі 2011 року в сумі 13 199 755,00 грн., заниження податку на прибуток в сумі 6 202,00 грн. у ІІ-ІІІ кварталі 2011 року.

Зазначеною перевіркою встановлені й інші порушення, але які не є предметом розгляду даної постанови, тому судом не розглядаються.

За результатами зазначених порушень по акту перевірки від 14.03.2012 року № 7 ДПІ у Петровському районі м. Донецька прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 20.03.2012 року № 0000152342 щодо заниження ПрАТ «Брикет» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2011 року (податкова декларація з податку на прибуток від 12.01.2012 року № 9013302273) на суму 13 197 687,00 грн.

- від 20.03.2012 року № 00001422342 про збільшення ПрАТ «Брикет» суму грошового зобов'язання з платежу податок на прибуток приватних підприємств на суму у розмірі 6202,00 грн. (у т.ч., основний платіж - 6202,00 грн.).

1. В ході проведення перевірки ДПІ у Петровському районі м. Донецька встановлено, що ПрАТ «Брикет» не віднесено у ІІ кварталі 2011 року до валових доходів кредиторську заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «Емсон» у розмірі 877 838,00 грн., чим порушено вимоги абз. «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ). Обґрунтовуючи у акті перевірки від 14.03.2012 року № 7 наведене порушення відповідачем зазначається, що ТОВ «Емсон» знято з податкового обліку 30.05.2011 року та 03.06.2011 року скасовано державну реєстрацію.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА № 220494 станом на 25.05.2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Емсон» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 18.05.2010 року за № 1 224 102 0000 049669. Згідно запису 7 вбачається, що до Єдиного державного реєстру 03.06.2011 року за № 1 224 117 0006 049669 внесена наступна запис: «Державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом».

Як зазначено у акті перевірки від 14.03.2012 року № 7 позивачем сума заборгованості перед ТОВ «Емсон» відображена в балансі ПрАТ «Брикет» у складі поточних зобов'язань (пряма мова): «с-до К-т 631 - 877 838 грн.» (т.1 а.с. 16).

Оскільки ТОВ «Емсон» визнано банкрутом 03.06.2011 року (ІІ квартал 2011 року), то за висновком ДПІ у Петровському районі м. Донецька ПрАТ «Брикет» повинен був віднести суму заборгованості перед даним підприємством у розмірі 877 838,00 грн. у зазначеному періоді до складу валових доходів як безнадійну кредиторську заборгованість.

Поняття кредиторської заборгованості наведено у Постанові Правління Національного банку України від 21.11.1997 року № 388 (реєстр. № 493 від 28.11.1997 року) «Про заходи щодо реалізації Програми реформування бухгалтерського обліку та звітності Національного банку України і комерційних банків України», а саме: кошти підприємства, організації або установи, які підлягають сплаті відповідним юридичним або фізичним особам.

Згідно з пп. 14.1.95 п. 14.1 ст. 14 ПКУ кредитор - юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, у тому числі щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також контролюючі органи - щодо податків та зборів.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно п. 2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Для визнання кредиторської заборгованості доходом (тобто для списання її в обліку) платнику податків слід керуватися критеріями визнання доходу: в бухгалтерському обліку - відповідно з загальними нормами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153, який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, в податковому обліку - згідно з загальним нормами відповідних розділів Податкового кодексу України.

Отже, грошові заборгованості, які виникають в результаті перерахування або отримання попередньої оплати, у податковому обліку можна списати лише після того, як вони будуть визнані безнадійними.

Порядок визнання доходів встановлено ст. 137 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України. Даною нормою прямо зазначено з якого моменту (дати) визнається дохід суб'єкта господарювання. Разом з цим, зазначена стаття не визначає дату, з якої визнається дохід у разі наявності у суб'єкта господарювання саме кредиторської заборгованості. Проте, п. 137.16 ст. 137 ПКУ передбачено, що датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

У Положенні (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Отже, правильність відображення визнання доходу як у бухгалтерському, так і в податковому обліку платника податків може бути забезпечена, у разі виконання наступних умов у їх сукупності: вірно визначена дата визнання доходу; вірно визначена сума визнаного доходу; забезпечене документальне підтвердження операції з визнання доходу.

Вичерпний перелік ознак безнадійної заборгованості наданий в пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), а саме:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна:

суб'єктів господарювання, оголошених банкрутами у встановленому законом порядку або знятих з реєстрації як суб'єкти господарювання у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності коштів, отриманих від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) та в інший спосіб, передбачений умовами договору застави, майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до погашення заборгованості в повному обсязі;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

З аналізу наведеного слідує, що у разі відсутності спору щодо заставного майна або форс-мажорних обставин (абзаци «г» та «ґ»), то підставою списання саме кредиторської заборгованості у суб'єктів господарювання - юридичних осіб являється безнадійна заборгованість, по яким сплинув строк позовної давності (абзац «а»).

Відповідно до п. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлений загальний строк позовної давності - тривалістю у три роки.

З урахуванням наведених норм суд погоджується з доводами позивача відносно того, що відповідачем невірно визначено ознаку безнадійної заборгованості наведену в абз. «в» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ стосовно позивача (по його взаємовідносинам з ТОВ «Емсон»). Так, ця норма відноситься до тих суб'єктів господарювання, які оголошені банкрутами, а не до тих, які мали відносини з такими платниками податків, яких оголосили банкрутами. Отже, ознака безнадійної заборгованості, що визначена абз. «в» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ відноситься до наявної дебіторської заборгованості у суб'єкта господарювання, а не кредиторської.

Таким чином, з урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що ДПІ у Петровському районі м. Донецька безпідставно зроблений висновок щодо порушення ПрАТ «Брикет» абз. «в» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПКУ в частині не включення до складу валового доходу суми безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 877 838,00 грн. перед ТОВ «Емсон», оскільки до предмету регулювання наведеної норми не відносяться спірні взаємовідносини і її дія в даному випадку розповсюджується саме на ТОВ «Емсон», а не на ПрАТ «Брикет».

2. Зі змісту акту перевірки від 14.03.2012 року № 7 також вбачається, що ДПІ у Петровському районі м. Донецька встановлено, що ТОВ «Брикет» у декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року у складі валових витрат по рядку 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року) відображене від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного періоду у сумі 12 260 070,00 грн.

В результаті зазначено, що ТОВ «Брикет» порушено п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: у рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року неправомірно відображено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами діяльності попереднього звітного періоду у сумі 12 260 070,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на цю суму.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем до податкового органу надавались податкові декларації з податку на прибуток за 2009 рік, 2010 рік, 1-й квартал 2011 року, 2-й квартал 2011 року та 2-3 квартали 2011 року.

Показники, що відображені у зазначених деклараціях, представниками відповідача не оспорювалися та сумнівів у їх вірності не викликали.

Предметом спору у цій частині є встановлення наявності права у платника податків включати до складу 3-го кварталу 2011 року від'ємне значення об'єкту оподаткування за результатами здійсненої господарської діяльності не тільки за 1-й квартал 2011 року, але й від'ємне значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року

Нова форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.11 року № 114. Тому, починаючи зі звітності за 2-й квартал 2011 року, платники податків звітують за новою формою, тобто, податкова декларація з податку на прибуток підприємства подається не за півріччя, а за 2-й календарний квартал 2011 року.

Отже, позивач подав до ДПІ у Петровському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року за новою затвердженою формою з наступними показниками: «Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» (рядок 01 Декларації) - 55057540 грн., «Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» (рядок 04 Декларації) - 68255227 грн., «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» (рядок 06.6 Декларації) - 13855070 грн., «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності» (рядок 07 Декларації, рядок 01 - рядок 04) - «- 13197687 грн.» (55057540 грн. - 68255227 грн.).

Позиція позивача щодо наведених вище порушень Податкового кодексу України виходить з того, що згідно вимогам пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, до складу 2-го кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за 1-й квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року повинен здійснюватися з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь-яких інших звітних періодів. Таким чином, у зв'язку із набранням з 01.04.2011 року чинності розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування, зокрема, у 2-му та 3-му кварталах 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатом діяльності у 1-му кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до п. 22.4 ст. 22 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв у 1 кварталі 2011 року), до складу від'ємного значення другого, третього кварталів 2011 року не включається.

На думку податкового органу, рядок 06.6 «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1-й квартал 2011 року» повинно бути визначено без урахування збитків, одержаних за 2010 рік - 12 260 070,00 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

У статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якої протягом 2010 року діяли із врахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4. статті 22 цього Закону, встановлено, що об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 22.4. Прикінцевих положень Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 2275-VI від 20 травня 2010 року, що в частині внесених змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» набрав чинності з 01 липня 2011 року, у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Аналіз норм п. 6.1. ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» свідчить про те, що до 16.06.2010 року до складу валових витрат 1-го кварталу наступного року платник податків мав право включати всю суму збитків, отриманих у попередньому році. При цьому, об'єкт оподаткування наступного року розраховується з урахуванням цього від'ємного значення у складі валових витрат наростаючим підсумком (тобто у І, ІІ, ІІ, VІ кв.) до повного погашення такого від'ємного значення.

Зазначена норма покликана на те, щоб платник податків повністю покрив витрати попереднього податкового року у наступному.

До даної норми 16.06.2010 року були внесені обмеження і дозволено платнику податків включати до складу валових витрат лише 20% від'ємного значення, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 року платнику податків знову дозволено включати до складу валових витрат і суму від'ємного значення, яка не була врахована у складі валових витрат 2010 року, а також сам збиток, який виник у 2010 року без обмежень, встановлених самим п. 22.4. ст. 22 Закону.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України. Відповідно до підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, застосування Розділу III «Податок на прибуток підприємств» починається з 1 квітня 2011 року.

Статтею 150 Податкового кодексу України встановлений порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

Норми даної статті аналогічні нормам п. 6.1. ст. 6 та п. 22.4. ст. 22 Закону України від 20.05.2010 року № 2275-VI «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами і доповненнями).

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням наступного: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Одночасно, положення пункту 150.1 статті 150 Кодексу передбачають, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, розділ III «Податок на прибуток» набрав чинності з 01.04.2011 року, який згідно з п. 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Інше встановлено у п. 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України, які і регулюють питання щодо формування від'ємного значення 2-го кварталу 2011 року, та відповідно це розповсюджується на формування від'ємного значення 3-го кварталу 2011 року.

В нормі п. 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 року № 2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Дослівне тлумачення положень п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1-му кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2-го та 3-го кварталів 2011 року.

Зазначена норма не містить обмеження щодо витрат, які мають бути враховані у складі валових витрат 3-го кварталу 2011 року.

Таким чином, аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 році збитків, які виникли до 01.01.2011 року. Отже, до складу 2-го та 3-го кварталів 2011 року включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року.

Як встановлено судом, суму збитків за І квартал 2011 року (12 260 070,00 грн.) у відповідності до норм п. 3. підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України включив до витрат 1-го кварталу 2011 року та відобразив її у деклараціях 2011 року, у тому числі, за 3-й квартал 2011 року у рядку 06.6.

Суд не погоджується з висновками відповідача в акті перевірки та доводів представників відповідача відносно того, що до складу 3-го кварталу 2011 року позивачем неправомірно включено від'ємне значення з 2010 року в сумі 12 260 070,00 грн., яке увійшло до складу від'ємного значення об'єкту оподаткування у першому кварталі 2011 року, оскільки такі висновки та доводи суперечать нормам Податкового кодексу України, а тому суд з урахуванням обставин, наявних доказів вважає такий висновок незаконним.

+

3. Актом перевірки від 14.03.2012 року № 7 також встановлено, що ПрАТ «Брикет» завищено валові витрати в сумі 49 794,00 грн. (у тому числі: за ІІ квартал 2011 року в сумі 24 897,00 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року - в сумі 49 794,00 грн.).

Зазначене порушення пояснюється тим, що при проведенні інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 року:

- позивачем невірно визначена балансова вартість деяких об'єктів основних засобів, та як наслідок в порушення п. 146.1 ст. 146 Податкового кодексу України завищена вартість, що амортизується в сумі 26 198,00 грн. (у тому числі за ІІ квартал 2011 року в сумі 13 099,00 грн., ІІ-ІІІ квартали в сумі 26 198,00 грн.);

- в порушення пп. 145.1.4 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України позивачем не визначена ліквідаційна вартість деяких основних засобів, в результаті чого завищена амортизаційна вартість об'єктів та завищені амортизаційні відрахування в сумі 23 596,00 грн. (у тому числі: за ІІ квартал 2011 року в сумі 11 798,00 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року в сумі 23 596,00 грн.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін судом встановлено, що згідно Наказу від 31.03.2011 року № 08-ОД ПрАТ «Брикет» проведено інвентаризацію основних засобів на підставі вимог пункту 6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Як слідує з акту перевірки від 14.03.2012 року № 7 за результатами інвентаризації вартість основних засобів за даними бухгалтерського обліку станом на 01.04.2011 року складає 59 799 087 грн. Розбіжності у визначенні балансової вартості основних засобів у податковому та бухгалтерському обліку виникли за рахунок проведеної дооцінки балансової вартості основних фондів на підставі висновку експерта товариства з обмеженою відповідальністю «Юрекс-консалтінг» про вартість будівель, споруджень, передаточних пристроїв та устаткування, що складають цілісний майновий комплекс позивача станом на 31.12.2002 року. Переоцінена залишкова вартість основних засобів склала 55 711,42 тис. грн., при цьому, залишкова вартість основних засобів у податковому обліку складала 3 138,3 тис. грн.

Отже, відповідач визначив, що позивачем порушено вимоги пп. 145.1.4 п. 145.1 ст. 145 та п. 146.1 ст. 146 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем валових витрат на суму 49794,00 грн.

Бухгалтерський облік на ПрАТ «Брикет» здійснюється на підставі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положень бухгалтерського обліку та з урахуванням положень Податкового кодексу України. Нарахування амортизації по основним засобам здійснюється прямолінійним методом.

В ПКУ передбачені норми, що відображають питання переходу платників податків на нові правила нарахування амортизації станом на 01.04.2011 року. Так, п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ визначає наступні етапи:

- провести інвентаризацію основних засобів станом на 1 квітня 2011 року;

- визначити перелік об'єктів основних засобів, інших необоротних активів та НА за групами відповідно до п.145.1 ПКУ.

- встановити вартість, що амортизується, по кожному об'єкту. При цьому така вартість буде визначатися як первісна (переоцінена) з врахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку станом на 01.04.2011 року;

- визначити суму накопиченої амортизації по кожному об'єкту основних засобів, за основу взявши дані бухгалтерського обліку станом на 1 квітня 2011 року.

- здійснити порівняльний аналіз на основі даних інвентаризації між показниками бухгалтерського обліку і податкового обліку;

- визначити строк експлуатації основних засобів по кожному об'єкту, який потрібен для наступного нарахування амортизації від 01.04.2011 року. Цей строк визначається платником податку самостійно з урахуванням дати введення основних засобів в експлуатацію, але з врахуванням норм п. 145.1 ст. 145 ПКУ.

- платник податків самостійно вибирає метод нарахування амортизації в податковому обліку по кожному об'єкту основних засобів відповідно до пп. 145.1.9 п. 145.1 ст. 145 ПКУ.

Частиною 5 статті 8 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства.

Зазначена норма кореспондується з пп. 145.1.9 п. 145.1 ст. 145 ПКУ, яким передбачено, що метод амортизації на підприємстві визначається наказом про облікову політику і може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод.

З матеріалів справи судом встановлено, що ПрАТ «Брикет» відповідно до наведеної норми видано наказ від 31.12.2010 року № 39-о «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства», у пп. 7.3 п. 7 «Для єдиного відображення операцій з товарно-матеріальними цінностями встановити наступний порядок їх обліку та списання» передбачено, що ліквідаційна вартість основних засобів станом на 01.04.2011 року прирівняна до «0».

Відповідно до зазначеного, позивачем в ході проведення інвентаризації визначена ліквідаційна вартість у розмірі «0» на наступні об'єкти основних засобів (найменування наводяться згідно даних інвентаризації, т.2 а.с. 2-12):

- «фронтальный погрузчик PN 956», інвентарний номер 1481, введено в експлуатацію 11.03.2008 року, знято з обліку 31.03.2011 року;

- «конвейер КСГС (п.21-1)», інвентарний номер 6319, введено в експлуатацію 01.09.1985 року, знято з обліку 31.03.2011 року;

- «конвейер ленточный (п.116)», інвентарний номер 4255, введено в експлуатацію 01.11.1960 року, знято з обліку 31.03.2011 року;

- «конвейер ленточный (п.124-1)», інвентарний номер 4254, введено в експлуатацію 01.11.1960 року, знято з обліку 31.03.2011 року;

- «конвейер ленточный (п.128)», інвентарний номер 4415, введено в експлуатацію 01.11.1960 року, знято з обліку 31.03.2011 року;

- «конвейер пластинчатый (п.119)», інвентарний номер 4254, введено в експлуатацію 01.06.1998 року, знято з обліку 31.03.2011 року;

- «вибропресс (ЦВП)», інвентарний номер 1847, введено в експлуатацію 30.06.2008 року, знято з обліку 31.03.2011 року;

- «барабан сушильный СБ-10 п. 485-1», інвентарний номер 5916, введено в експлуатацію 01.05.1977 року, знято з обліку 31.03.2011 року;

- «барабан сушильный СБ-10 п. 485-2», інвентарний номер 6259, введено в експлуатацію 01.03.1982 року, знято з обліку 31.03.2011 року.

Отже, судом встановлено, що на наведені основні засоби позивачем нараховано знос у розмірі 100 %, тобто залишкова вартість цих об'єктів дорівнює нулю.

Згідно пп. 145.1.4 п. 145.1 ст. 145 ПКУ строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Поняття ліквідаційної вартості у Податковому кодексі не наведено. Разом з цим, пп. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 ПКУ зазначено, що інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Так, відповідно до п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за № 288/4509 ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Отже, з огляду на таке вбачається, що платник податку, якщо існує вірогідність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та її можливо достовірно визначити, здійснює амортизацію основних засобів (з визначенням ліквідаційної вартості) з урахуванням наведених норм.

Відповідно до п. 33 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, наведені вище основні засоби вже непридатні для експлуатації в процесі господарської діяльності підприємства та фізично зношені, не відповідають сучасним критеріям до такого обладнання, отже фактично сплинув строк їх корисної експлуатації, а тому у ПрАТ «Брикет» відсутні підстави для отримання будь-якої економічної вигоди у разі продажу цих основних засобів, тобто, позивач визначився, що очікування у разі продажу основних засобів дорівнює «0».

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що вважає неправомірним визначення позивачем ліквідаційної вартості наведених вище основних засобів до «0», при цьому обґрунтувань щодо зазначених заперечень не надав.

Крім того з акту перевірки від 14.03.2012 року № 7 вбачається, що по трьом об'єктам основних засобів («склад (здание силосного склада) інв. номер 279; «яма для розгрузки» інв. № 235; «галерея поз. 116» інв. № 245) відповідач встановив, що позивачем невірно визначена балансова вартість цих об'єктів основних засобів, чим порушено п. 146.1 ст. 146 ПКУ.

Як передбачено у п. 146.1 ст. 146 ПКУ облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію, як окремий об'єкт амортизації.

Згідно з п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.

Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Отже, на виконання цих вимог та на підставі наказу по підприємству від 31.03.2011 року № 08-ОД станом на 01.04.2011 року проведено інвентаризацію об'єктів основних засобів, складено інвентаризаційний опис, у якому згідно з даними бухгалтерського обліку на відповідну дату по кожному об'єкту основних засобів зазначені первісна вартість, суми накопиченої амортизації та вартість для амортизації, у тому числі по вказаних спірних об'єктах. Проте, балансова вартість цих об'єктів, що визначена відповідачем у акті перевірки від 14.03.2012 року № 7 не ґрунтується на даних бухгалтерського обліку позивача. Водночас, відповідачем не наведено правових підстав визначення ним (відповідачем) вартості цих об'єктів.

З пояснень представника відповідача у судовому засіданні судом встановлено, що в ході проведення перевірки перевіряючими самостійно визначена балансова вартість наведених основних засобів виходячи з вартості аналогічних основних засобів за допомогою мережі Інтернет. Проте, податковим законодавством не передбачено для органів державної податкової служби використання у своїй діяльності (зокрема, під час перевірки платників податків) таких джерел як інформація з мережі Інтернет.

Разом з цим, позивачем до матеріалів справи наданий аудиторський висновок щодо фінансової звітності ПрАТ «Брикет» за 2011 рік, проведеного Аудиторською компанією «Партнер-аудит». Зазначений висновок містить опис облікової політики позивача, у тому числі щодо визначення ліквідаційної вартості об'єктів основних засобів та загальний висновок про те, що аудитор підтверджує, що прийнята підприємством система бухгалтерського обліку в цілому задовольняє діючим законодавчим та нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних.

Проаналізувавши наведене суд дійшов висновку, що ДПІ у Петровському районі м. Донецька неправомірно зменшено амортизаційні відрахування основних засобів.

4. Крім зазначеного, проведеною перевіркою встановлено, що в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПрАТ «Брикет» завищено валові витрати у І кварталі 2011 року в сумі 36 950,00 грн. Порушення полягає у непідтверджені первинними документами зв'язку з власною господарською діяльністю позивача господарських операцій з приватним підприємством «Евагор» (далі - ПП «Евагор»).

З матеріалів справи судом встановлено, що між ПрАТ «Брикет» (Замовник) та ПП «Евагор» (Виконавець) укладено договір від 01.10.2010 року № 9-У/10-54 про надання послуг, а саме: надання транспортно-експедиційних послуг та супутніх послуг, що пов'язані з організацією перевезень вантажів та вагонів залізничним транспортом. Винагорода за зазначені послуги встановлені виходячи з фактичних об'ємів перевезень та визначені у п. 2.3 цього Договору (з урахуванням додаткової угоди від 01.10.2010 року). Строк дії Договору - з моменту його підписання сторонами до 01.12.2012 року.

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.05.2012 року приватне підприємство «Евагор» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 20.08.2010 року за № 1 384 102 0000 002570. Ідентифікаційний код - 37156773, місцезнаходження - 94220, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Волгоградська, буд. 132, блок Г, офіс 426. Згідно останнього запису за № 7 цієї Довідки вбачається, що 22.11.2011 року до Державного реєстратору внесене рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно зазначеного договору від 01.10.2010 року № 9-У/10-54 ПрАТ «Брикет» протягом лютого 2011 року одержано від ПП «Евагор» наступні послуги:

- включення перевезень ПрАТ «Брикет» в розгорнутий план залізничних перевезень, у тому числі: оформлення додаткових планів перевезень;

- організація розрахунків із залізницею.

Зазначені послуги виконувались ПП «Евагор» згідно заявок позивача. Товари, що перевозилися залізницею, є предметом господарських відносин ПрАТ «Брикет» з відкритим акціонерним товариством «Єнакієвський металургійний завод» згідно договору від 01.06.2010 року № 1000622-С-Д/10-004 «На переробку давальницької сировини», відкритим акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» згідно договору від 25.12.2010 року № 0161-04/217 «На придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів» та товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест Холдінг» згідно договору від 01.09.2009 року № ДУК-03/09-39-р-Пс/09-022 про постачання продукції коксохімічного виробництва.

Факт здійснення цих відносин підтверджений такими документами як специфікаціями на товари, видатковими накладними, актами приймання-передачі тощо. Виходячи зі змісту акту перевірки від 14.03.2012 року № 7 ці документи не викликали у перевіряючих будь-яких зауважень, а також зауважень з приводу реальності проведених господарських операцій.

Як слідує з акту перевірки від 14.03.2012 року № 7 ДПІ у Петровському районі м. Донецька стосовно відносин між ПрАТ «Брикет» та ПП «Евагор», в наданих до перевірки актах виконаних робіт не розкрита суть виконаних робіт та як ця інформація пов'язана з господарською діяльністю ПрАТ «Брикет». Із наданих до перевірки документів не можна дійти висновку про зв'язок даної операції з веденням господарської діяльності.

Судом встановлено, що на виконання умов договору від 01.10.2010 року № 9-У/10-54 ПП «Евагор» надані ПрАТ «Брикет» акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), у яких зазначено, які послуги надані, але в узагальненому вигляді (зокрема, комплекс послуг, пов'язаних з залізничним перевезенням), визначена винагорода виконавця (ПП «Евагор»), послуг та інших здійснених робіт. Акти підписані сторонами та скріплені печатками підприємств. Разом з цим, ПП «Евагор» надані позивачу додатки до цих актів - звіти експедитора по наданим послугам із зазначенням у них номерів накладних, вагонів, станцій відправлення та станцій призначення, найменування вантажу, вага, вартість перевезення з рахуванням податку на додану вартість, а також, виходячи з об'єму робіт (послуг) розраховано винагороду виконавцю (ПП «Евагор»). Звіти підписані директором ПП «Евагор» Цимбаловим В.І. та скріплені печаткою підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Згідно частини 5 п.9 цього Закону господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

За приписами п. 2.1 Положення «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 - первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

З огляду на наведені нормативні акти, суд зазначає, що реквізити первинного документу - це перш за все показники, які характеризують сутність господарської операції. Сутність бухгалтерських документів полягає в тому, що вони фіксуючи факти здійснення господарських операцій, є основою для бухгалтерського обліку.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що первинні документи, надані позивачем до матеріалів справи, надавались в ході проведення перевірки представника відповідача, відповідають вимогам наведених норм, а отже підтверджують реальність господарських операцій між ПрАТ «Брикет» з ПП «Евагор», правильність відображення такої діяльності у податковому та бухгалтерському обліку.

Здійснивши правовий аналіз документів, наданих позивачем до матеріалів справи суд дійшов висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочин з ПП «Евагор» набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких він був спрямований.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що висновок відповідача щодо завищення позивачем валових витрат на суму 36950,00 грн. необґрунтований та неправомірний.

Отже, за підсумком визначених у акті перевірки від 14.03.2012 року № 7 порушень відповідачем зазначено, що позивачем за перевіряємий період (з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року) по взаємовідносинам з ПП «Евагор» завищено валові витрати на суму 36 950,00 грн., по взаємовідносинам з ТОВ «Емсон» до складу валового доходу не включена сума кредиторської заборгованості 877 838,00 грн., до складу валових витрат позивачем віднесене від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2011 року в сумі 12 126 070,00 грн., завищення амортизаційних відрахувань на суму 49 794,00 грн. Разом сума зазначених порушень становить - 13 224 652,00 грн.

Таким чином, відповідач визначив, що позивачем по податковій декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали від 12.01.2012 року за вх. № 9013302273 завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму у розмірі 13 197 687,00 грн., що відображено у податковому повідомленні-рішенні від 20.03.2012 року № 0000152342.

З урахуванням наведеного відповідачем донараховано позивачу податок на прибуток в сумі 6 202,00 грн. ((13 224 652,00 грн. - 13 197 687,00 грн.) х 23%), про що прийняте податкове повідомлення-рішення від 20.03.2012 року № 0000142342.

Приймаючи до уваги наведені вище доводи та обставини суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 року за № 0000152342 та № 0000142342 прийняті відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства, не відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а тому порушене право позивача підлягає захисту у встановлений ним спосіб.

Оскільки адміністративний позов позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено в повному обсязі, суд присуджує з Державного бюджету України всі документально підтверджені витрати останнього, зокрема: судовий збір у розмірі 2330,22 грн.

Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 - 163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов приватного акціонерного товариства «Брикет» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 20.03.2012 року за № 0000152342 та № 000142342 - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 20.03.2012 року за № 000142342 про збільшення приватному акціонерному товариству «Брикет» податку на прибуток у розмірі 6202,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 20.03.2012 року за № 000152342 про зменшення приватному акціонерному товариству «Брикет» від'ємного значення з об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 13 197 687,00 грн.

Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Брикет» (ідентифікаційний код 00176526, місцезнаходження - 83111, м. Донецьк, вул. Нижньовартівська, буд. 14) 2330,22 грн. (дві тисячі триста тридцять грн. 22 коп.) судових витрат.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено в присутності представників позивача та відповідача 2 липня 2012 року. Повний текст постанови виготовлений 6 липня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, з подачею копій апеляційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Суддя В.М. Чучко

Суддя Чучко В.М.