Ухвала

від 30.08.2012 по справі 2а/0570/4209/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Чучко В.М.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 року справа №2а/0570/4209/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Карпушової О.В., Компанієць І.Д., при секретарі судового засідання Солодько О.І., за участю представника позивача Попова А.О., представників відповідача Присяжного С.М., Рудневої Н.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Петровському районі м.Донецька Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2012 року у справі № 2а/0570/4209/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Брикет» до Державної податкової інспекції в Петровському районі м.Донецька Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2012 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Брикет» до Державної податкової інспекції в Петровському районі м.Донецька Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволені. Скасовані податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 20.03.2012 року за № 000142342 про збільшення ПАТ «Брикет» податку на прибуток у розмірі 6202,00 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька від 20.03.2012 року за № 000152342 про зменшення ПАТ «Брикет» від'ємного значення з об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 13197687,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушеннями норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Петровському районі м. Донецька.

Позивачем до ДПІ у Петровському районі м. Донецька подана податкова декларація з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року, в якій в рядку 01 «Доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» відобразив 55057540 грн., в рядку 04 «Витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування» відобразив 68255227 грн., в рядку 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду» відобразив 13855070 грн., в рядку 07 «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності» відобразив «- 13197687 грн.» (від'ємне значення).

Посадовими особами відповідача з 25.01.2012 року по 05.03.2012 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.012011 року по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складений акт від 14.03.2012 року № 7/23/00176526 (далі - акт перевірки), згідно висновків якого встановлено, крім іншого, порушення ВАТ «Брикет» пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», абз. «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 145.1.4 п. 145.1 ст. 145, п. 146.1 ст. 146, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податок на прибуток у І кварталі 2011 року в сумі 36 950 грн., у ІІ кварталі 2011 року в сумі 13 199 755,00 грн., заниження податку на прибуток у ІІ-ІІІ кварталі 2011 року в сумі 6 202,00 грн.

Так порушення п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України полягає в тому, що у рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року платником податків неправомірно відображено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, отримане за результатами діяльності попереднього звітного періоду у сумі 12260070 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на цю суму.

Порушеня ж вимоги абз. «в» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України полягають в тому, що позивачем не віднесено у ІІ кварталі 2011 року до валових доходів кредиторську заборгованість перед ТОВ «Емсон» у розмірі 877838,00 грн. з огляду на те, що ТОВ «Емсон» знято з податкового обліку 30.05.2011 року, а 03.06.2011 року скасовано його державну реєстрацію. За таких обставин позивач повинен був віднести суму заборгованості перед даним підприємством до складу валових доходів в ІІ кварталі 2011 року як безнадійну кредиторську заборгованість.

Крім того, згідно акту перевірки також встановлено, що ПрАТ «Брикет» завищено валові витрати в сумі 49 794,00 грн., оскільки при проведенні інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 року позивачем невірно визначена балансова вартість деяких об'єктів основних засобів, та як наслідок в порушення п. 146.1 ст. 146 Податкового кодексу України завищена вартість, що амортизується в сумі 26 198,00 грн., а також не визначена ліквідаційна вартість деяких основних засобів, в результаті чого в порушення пп. 145.1.4 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України позивачем завищена амортизаційна вартість об'єктів та завищені амортизаційні відрахування в сумі 23 596,00 грн.

Також в акті перевірки зазначено, що в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ПрАТ «Брикет» завищено валові витрати у І кварталі 2011 року в сумі 36 950,00 грн., оскільки первинними документами не підтверджено зв'язку витрат за господарськими операціями з ПП «Евагор» з господарською діяльністю позивача.

20.03.2012 року на підставі акту перевірки ДПІ у Петровському районі м. Донецька прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000152342 щодо заниження ПрАТ «Брикет» від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 3 квартал 2011 року на суму 13197687,00 грн. та № 00001422342 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з платежу податок на прибуток підприємств на суму у розмірі 6202,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що між ПрАТ «Брикет» (Замовник) та ПП «Евагор» (Виконавець) укладено договір від 01.10.2010 року № 9-У/10-54 про надання транспортно-експедиційних та супутніх послуг, що пов'язані з організацією перевезень вантажів та вагонів залізничним транспортом. Строк дії Договору - з моменту його підписання сторонами до 01.12.2012 року.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо приватного підприємства «Евагор», 22.11.2011 року до Державного реєстру внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи.

На підставі зазначеного договору від 01.10.2010 року № 9-У/10-54 ПрАТ «Брикет» протягом лютого 2011 року одержано від ПП «Евагор» послуги з включення перевезень позивача в розгорнутий план залізничних перевезень, у тому числі: оформлення додаткових планів перевезень; з організації розрахунків із залізницею. При цьому товари, що перевозилися залізницею, є предметом господарської діяльності позивача.

Реальне виконання умов господарських угод підтверджено специфікаціями на товари, видатковими накладними, а також актами приймання-передачі, у яких зазначено, які послуги надані, але в узагальненому вигляді (зокрема, комплекс послуг, пов'язаних з залізничним перевезенням), визначена винагорода виконавця (ПП «Евагор»), послуг та інших здійснених робіт. Крім того, позивачу надані додатки до цих актів - звіти експедитора по наданим послугам із зазначенням у них номерів накладних, вагонів, станцій відправлення та станцій призначення, найменування вантажу, вага, вартість перевезення з рахуванням податку на додану вартість, а також, виходячи з об'єму робіт (послуг) розраховано винагороду виконавцю (ПП «Евагор»).

Вказані обставини встановлені на підставі всебічно досліджених в судовому засіданні доказів і знайшли підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення від 20.03.2012 року за № 0000152342 та № 0000142342 прийняті відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм діючого законодавства, не відповідають обставинам справи та правильному застосуванню норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставина справи та ґрунтуються на вимогах закону.

Розділом 3 Податкового кодексу України, встановлено порядок визначення податку на прибуток. Вказаний розділ підлягає застосуванню з 01.04.2011 року. До 1 квітня 2011 року визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток відбувається на підставі положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334 (далі закон України № 334).

Згідно статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Статтею 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Статтею 150 Податкового кодексу України встановлено можливість врахування платником податків від'ємного значення об'єкта оподаткування звітного податкового періоду при визначенні об'єкту оподаткування наступних податкових періодів. Норми цієї статті містить приписи, аналогічні тим, що викладені в пункту 6.1. ст. 6 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пункту 150.1. статті 150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пункт 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначає, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З аналізу положень п. 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України випливає, що до складу другого кварталу 2011 року включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана норма не містить заборони включення до розрахунку об'єкта оподаткування у 3-му кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, одержаного у 2009-2010 роках, оскільки за приписами статті 6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами 1-го календарного кварталу. Від'ємне значення об'єкту оподаткування, задеклароване в 1 кварталі 2011 року, в силу його визначення під час дії пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включає як валові витрати 1 кварталу 2011 року, так і від'ємне значення попередніх податкових періодів. Відокремлення платником податків від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, сформованого за результатами господарської діяльності 1 кварталу 2011 року та господарської діяльності здійсненої до 1 січня 2011 року чинним законодавством не передбачено.

Доводи апелянта про те, що пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України не передбачено можливості включення до рядку 06.6. декларації за 2-й та 2-3-й квартали 2011 року іншого від'ємного значення об'єкту оподаткування, ніж ті, що сформовані за рахунок доходів та витрат у 1 кварталі 2011 року не приймаються до уваги, оскільки вони не відповідають змісту вказаної норми закону.

Щодо висновків стосовно віднесення до валових доходів кредиторську заборгованість перед товариством з обмеженою відповідальністю «Емсон», колегия суддів зазначає наступне.

Порядок визнання доходів встановлено ст. 137 розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України. Даною нормою прямо зазначено з якого моменту (дати) визнається дохід суб'єкта господарювання. Разом з цим, зазначена стаття не визначає дату, з якої визнається дохід у разі наявності у суб'єкта господарювання саме кредиторської заборгованості. Проте, п. 137.16 ст. 137 ПКУ передбачено, що датою отримання інших доходів є дата їх виникнення згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, якщо інше не передбачено нормами цього розділу.

Згідно Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153, встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Таким чином, правильність відображення визнання доходу як у бухгалтерському, так і в податковому обліку платника податків може бути забезпечена, у разі виконання наступних умов у їх сукупності: вірно визначена дата визнання доходу; вірно визначена сума визнаного доходу; забезпечене документальне підтвердження операції з визнання доходу.

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПКУ (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), визначений вичерпний перелік ознак безнадійної заборгованості. До такої віднесено : а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна: суб'єктів господарювання, оголошених банкрутами у встановленому законом порядку або знятих з реєстрації як суб'єкти господарювання у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності коштів, отриманих від продажу на відкритих аукціонах (публічних торгах) та в інший спосіб, передбачений умовами договору застави, майна позичальника, переданого у заставу як забезпечення зазначеної заборгованості за умови, що інші юридичні дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника не призвели до погашення заборгованості в повному обсязі; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Проаналізувавши наведену норму, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем невірно визначено ознаку безнадійної заборгованості згідно з абз. «в» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ стосовно позивача, оскільки ця норма відноситься до тих суб'єктів господарювання, які оголошені банкрутами, а не до тих, які мали відносини з такими платниками податків, яких оголосили банкрутами. Отже, ознака безнадійної заборгованості, що визначена абз. «в» пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ відноситься до наявної дебіторської заборгованості у суб'єкта господарювання, а не кредиторської.

Щодо висновків відповідача про завищення валових витрат через порушення при проведенні інвентаризації основних засобів, колегія суддів зазначає наступне.

ПрАТ «Брикет» видано наказ від 31.12.2010 року № 39-о «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики підприємства», у пп. 7.3 п. 7 «Для єдиного відображення операцій з товарно-матеріальними цінностями встановити наступний порядок їх обліку та списання» передбачено, що ліквідаційна вартість основних засобів станом на 01.04.2011 року прирівняна до «0». Відповідно до зазначеного, позивачем в ході проведення інвентаризації визначена ліквідаційна вартість у розмірі «0» на наступні об'єкти основних засобів: - «фронтальный погрузчик PN 956», інвентарний номер 1481; - «конвейер КСГС (п.21-1)», інвентарний номер 6319; - «конвейер ленточный (п.116)», інвентарний номер 4255; - «конвейер ленточный (п.124-1)», інвентарний номер 4254; - «конвейер ленточный (п.128)», інвентарний номер 4415; - «конвейер пластинчатый (п.119)», інвентарний номер 4254; - «вибропресс (ЦВП)», інвентарний номер 1847; - «барабан сушильный СБ-10 п. 485-1», інвентарний номер 5916; - «барабан сушильный СБ-10 п. 485-2», інвентарний номер 6259. Таким чином, на наведені основні засоби позивачем нараховано знос у розмірі 100 %, тобто залишкова вартість цих об'єктів дорівнює нулю.

Згідно пп. 145.1.4 п. 145.1 ст. 145 ПКУ строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в пункті 145.1 цієї статті. Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації). Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної вартості.

Поняття ліквідаційної вартості у Податковому кодексі не наведено. Разом з цим, пп. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 ПКУ зазначено, що інші терміни для цілей розділу III використовуються у значеннях, визначених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та національними і міжнародними положеннями (стандартами) фінансової звітності, положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за № 288/4509 ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Отже, з огляду на таке вбачається, що платник податку, якщо існує вірогідність отримання підприємством майбутніх економічних вигід та її можливо достовірно визначити, здійснює амортизацію основних засобів (з визначенням ліквідаційної вартості) з урахуванням наведених норм.

Відповідно до п. 33 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що наведені вище основні засоби вже непридатні для експлуатації в процесі господарської діяльності підприємства та фізично зношені, не відповідають сучасним критеріям до такого обладнання, отже фактично сплинув строк їх корисної експлуатації, а тому у ПрАТ «Брикет» відсутні підстави для отримання будь-якої економічної вигоди у разі продажу цих основних засобів, тобто, позивач визначився, що очікування у разі продажу основних засобів дорівнює «0».

Крім того в акті перевірки зазначено, що по трьом об'єктам основних засобів («склад (здание силосного склада) інв. номер 279; «яма для розгрузки» інв. № 235; «галерея поз. 116» інв. № 245) відповідач встановив, що позивачем невірно визначена балансова вартість цих об'єктів основних засобів, чим порушено п. 146.1 ст. 146 ПКУ.

Згідно п. 146.1 ст. 146 ПКУ, облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію, як окремий об'єкт амортизації.

Згідно з п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПКУ для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року. Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.

Таким чином, на виконання цих вимог та на підставі наказу по підприємству від 31.03.2011 року № 08-ОД станом на 01.04.2011 року проведено інвентаризацію об'єктів основних засобів, складено інвентаризаційний опис, у якому згідно з даними бухгалтерського обліку на відповідну дату по кожному об'єкту основних засобів зазначені первісна вартість, суми накопиченої амортизації та вартість для амортизації, у тому числі по вказаних спірних об'єктах. Проте, балансова вартість цих об'єктів, що визначена відповідачем у акті перевірки, не ґрунтується на даних бухгалтерського обліку позивача. Водночас, відповідачем не наведено правових підстав визначення ним (відповідачем) вартості цих об'єктів та не надано доказів правомірності своїх висновків.

В той же час позивачем до матеріалів справи наданий аудиторський висновок щодо фінансової звітності ПрАТ «Брикет» за 2011 рік, проведеного Аудиторською компанією «Партнер-аудит». Зазначений висновок містить опис облікової політики позивача, у тому числі щодо визначення ліквідаційної вартості об'єктів основних засобів та загальний висновок про те, що аудитор підтверджує, що прийнята підприємством система бухгалтерського обліку в цілому задовольняє діючим законодавчим та нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ДПІ у Петровському районі м. Донецька неправомірно зменшено амортизаційні відрахування основних засобів, а тому висновок щодо порушення позивачем пп. 145.1.4 п. 145.1 ст. 145, п. 146.1 ст. 146 ПКУ є безпідставним.

Щодо господарських відносин позивача з ПП «Евагор», суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі Закон № 334), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. 5.2.1 ст. 5 Закону № 334, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що первинні документи, надані позивачем до матеріалів справи, надавались в ході проведення перевірки представника відповідача, відповідають вимогам наведених норм, а отже підтверджують реальність господарських операцій між ПрАТ «Брикет» з ПП «Евагор», правильність відображення такої діяльності у податковому та бухгалтерському обліку.

На підставі досліджених документів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують факт того, що правочин з ПП «Евагор» набув реального настання тих правових наслідків, на настання яких він був спрямований, тому висновок відповідача щодо завищення позивачем валових витрат на суму 36950,00 грн. визнано неправомірним.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Петровському районі м.Донецька Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2012 року у справі № 2а/0570/4209/2012 за позовом Приватного акціонерного товариства «Брикет» до Державної податкової інспекції в Петровському районі м.Донецька Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

У повному обсязі ухвала виготовлена 04 вересня 2012 року.

Колегія суддів М.М. Гімон

О.В. Карпушова

І.Д.Компанієць