Постанова

від 12.07.2012 по справі 5016/3308/2011(7/148)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2012 р. Справа № 5016/3308/2011(7/148) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А., суддіКондратової І.Д., суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивачане з'явився; від відповідача не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. у справі № 5016/3308/2011(7/148) Господарського суду Миколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" доФермерського господарства "Весна переможе" пророзірвання договору, стягнення 25733,63 грн. та зобов'язання повернути майно

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-Ліз" (надалі -ТОВ "УЛК "Ленд-Ліз") заявлений позов, з урахуванням змін, до Фермерського господарства "Весна переможе" (надалі -ФГ "Весна переможе") про :

1) розірвання договору фінансового лізингу № 002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009р.;

2) стягнення заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором фінансового лізингу у розмірі 23755,01 грн., неустойки у формі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення у виконанні зобов'язань за цим договором фінансового лізингу у розмірі 252,19 грн., 35% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 569,47 грн., інфляційні втрати в розмірі 1156,96 грн.;

3) зобов'язати відповідача повернути раніше передане йому майно за договором фінансового лізингу, а саме: Трактор МТЗ-82.1.26, заводський номер: 011210, номер двигуна: 424475, рік випуску: 2008 рік та Агрегат почвообробний дисковий АГД-2,5, заводський номер: 2693, рік випуску: 2009 рік.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 30.11.2011р. (суддя Семенчук Н.О.) позов задоволено повністю, розірвано договір фінансового лізингу № 002-НК-СХ-Ф-044 від 02 липня 2009 р., зобов'язано ФГ "Весна переможе" повернути ТОВ "УЛК "Ленд-ліз" майно яке було передано за договором фінансового лізингу, а саме: Трактор МТЗ-82.1.26, заводський номер: 011210, номер двигуна: 424475, рік випуску: 2008 рік та Агрегат почвообробний дисковий АГД-2,5, заводський номер: 2693, рік випуску: 2009 рік; стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті лізингових платежів в розмірі 23755,01 грн., пеню в розмірі 252,19 грн., 35% річних в розмірі 569,47 грн., інфляційні в розмірі 1156,96 грн.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що відповідач прострочив та не виконав взяті на себе відповідні зобов'язання зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що є підставою для розірвання цього договору за рішенням суду та примусового повернення об'єкта лізингу лізингодавцю.

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Савицького Я.Ф. головуючого, Гладишевої Т.Я., Лавренюк О.Т., постановою від 21.02.2012 р., рішення суду першої інстанції скасував частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції :

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з ФГ "Весна переможе" на користь ТОВ "УЛК "Ленд-ліз" заборгованість по сплаті лізингових платежів в розмірі 23755,01 грн., пеню в розмірі 252,19 грн., річні в розмірі 109,34 грн., інфляційні в розмірі 1156,96 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 252,73 грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 231,69 грн.

Визнати недійсним п. 15.2 частини 2 договору фінансового лізингу №002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009р., укладеного між ФГ "Весна переможе" та ТОВ "УЛК "Ленд-ліз".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити."

Відмовляючи в позові щодо розірвання договору фінансового лізингу № 002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009р. та зобов'язання повернути об'єкт фінансового лізингу, суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності факту істотного порушення відповідачем умов договору фінансового лізингу, що є необхідною умовою для розірвання договору фінансового лізингу у відповідності до ст. 651 Цивільного кодексу (надалі -ЦК України).

Скасувавши рішення суду першої інстанції в частині стягнення 35 % річних, апеляційний господарський суд виходив з того, що п. 15.2 частини 2 договору фінансового лізингу № 002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009р., яким встановлений відповідний розмір річних, суперечить приписам чинного законодавства, принципам розумності і справедливості та порушує права відповідача, а тому визнаний судом недійсним.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 р. та залишити без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 30.11.2011р. у справі № 5016/3308/2011(7/148).

Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник, посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 215, 625, 627, 651, п. 2 ст. 773 ЦК України, ст. 207 Господарського кодексу (надалі - ГК) України, п.п. 4, 7 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Сторони не скористалися правом, наданим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі -ГПК) України щодо участі представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 02.07.2009р. між ТОВ "УЛК "Ленд-ліз" (лізингодавець) та ФГ "Весна переможе" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 002-НК-СХ-Ф-044, відповідно до умов якого лізингодавець згідно із замовленням лізингоодержувача на придбання майна у лізинг №002-НК-СХ-Ф-044 від 02.-7.2009р. (додаток №1 до договору) зобов'язався придбати у третьої особи та передати у фінансовий лізинг лізингоодержувачу, майно, вказане у специфікації майна, що передається у лізинг (додаток №2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язався оплачувати за це лізингові платежі, на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

ТОВ "УЛК "Ленд-ліз" виконало свої зобов'язання за договором в повному обсязі, про що сторонами складено акт приймання-передачі від 21 липня 2009 року (а.с. 39 т. 1).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до п. 4.4. договору розмір, строки, порядок сплати відповідачем основних лізингових платежів встановлюються в додатку № 4 та можуть бути змінені згідно умов договору або за згодою сторін. Загальна сума вказаного договору лізингу складає суму усіх лізингових платежів вказаних в додатку № 4 до договору (п. 4.2 договору). Згідно графіку оплати лізінгових платежів (додаток № 4) загальна сума усіх лізингових платежів становить 29528,30 дол. США.

Сторони погодили, що за несвоєчасне внесення лізингових платежів, додаткових лізингових платежів, відшкодувань витрат лізингодавця, які лізингодавець зазнав у межах виконання даного договору та які підлягають відшкодуванню лізингоодержувачем, лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, з дня, наступного за днем оплати поточного лізингового платежу, вказаного в додатку № 4 до договору, або в рахунку на оплату додаткового лізингового платежу, по день оплати включно (15.3 договору).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, господарський суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з норм, закріплених ст.ст. 526, 530, 549-551, 625, 629 ЦК України, та того факту, що відповідачем взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу виконані частково, і його заборгованість зі сплати лізингових платежів за червень -листопад 2011 р. перед позивачем складає 23755,01 грн., яка підлягає стягненню разом з передбаченими чинним законодавством за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань інфляційними в сумі 1156,96 грн. та пенею в сумі 252,19 грн.

Висновки попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості, пені та інфляційних є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, підстави для зміни чи скасування рішення суду в цій частині відсутні.

В той же час, постанова апеляційного господарського суду, якою скасовано рішення місцевого господарського суду в частині стягнення річних не може залишатись без змін з огляду на таке.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом встановлювати розмір процентів, які визначені ст. 625 ЦК України, на власний розсуд, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, висновок Одеського апеляційного господарського суду про недійсність п. 15.2 частини 2 договору фінансового лізингу, яким встановлено, що в разі, якщо у лізингоодержувача виникне зобов'язання по сплаті на користь лізингодавця будь-якого платежу, в тому числі (але не виключно) лізингових платежів, додаткових лізингових платежів, відшкодувань видатків лізингодавця, які лізингодавець поніс у межах виконання даного договору та які підлягають відшкодуванню лізингоодержувачем, але лізингоодержувач порушив строк оплати такого платежу, то лізингоодержувач оплачує лізингодавцю процент за користування чужими грошовими коштами, у розмірі 35% річних від суми заборгованості за весь час прострочення оплати заборгованості, є помилковий і протирічить вимогам законодавства.

На відміну від апеляційного господарського суду, судом першої інстанції при вирішенні спору в частині стягнення процентів була вірно надана юридична оцінка обставинам справи, правильно застосовані норми матеріального права та правомірно стягнуто проценти за прострочення виконання грошового зобов'язання, виходячи з розміру, який погоджений сторонами у договорі.

За таких обставин, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсним п. 15.2 частини 2 договору фінансового лізингу №002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009р., укладеного між ФГ "Весна переможе" та ТОВ "УЛК "Ленд-ліз" та скасування рішення суду першої інстанції про стягнення 35 % річних в сумі 569,47 грн. підлягає скасуванню, а рішення про задоволення позову в зазначеній частині - залишенню без змін.

В частині розгляду позовних вимог про розірвання договору фінасового лізингу та повернення майна постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін з огляду на наступне.

Пункт 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Наслідком істотного порушення договору відповідачем є завдання шкоди позивачу, наявність якої повинен довести останній у відповідності до ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Перевіривши повторно усі обставини справи та надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, апеляційним судом установлено, що відповідач дійсно порушував строки оплати лізингових платежів, проте з нього утримувалися позивачем штрафні санкції -неустойку, до того ж станом на момент розгляду справи в господарському суді першої інстанції відповідачем було сплачено за договором фінансового лізингу 186845,00 грн., в той же час, вартість майна переданого за договором фінансового лізингу становить 156270,44 грн.

Враховуючи встановлені обставини апеляційний суд відзначив про відсутність істотних порушень відповідачем умов договору фінансового лізингу, які б призвели до негативних наслідків для лізингодавця, внаслідок яких останній значною мірою був би позбавлений того, на що він розраховував при укладенні цього договору. Відтак, апеляційний суд визнав відсутніми підстави для розірвання договору за рішенням суду у відповідності до приписів частини 2 статті 651 ЦК України.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції не встановлено обставини завдання шкоди позивачу, а також не встановлено, що позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог стосовно розірвання договору фінансового лізингу від 02.07.2009 р. та повернення майна, а відтак і скасування рішення місцевого суду в цій частині, визнається правомірним.

Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування постанови в цій частині, оскільки не спростовують установленого апеляційним судом та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка згідно з приписами частини 2 статті 111 7 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , п.п. 1, 6 ст. 111 9 , ст. ст. 111 10 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. у справі № 5016/3308/2011(7/148) в частині визнання недійсним п. 15.2 частини 2 договору фінансового лізингу № 002-НК-СХ-Ф-044 від 02.07.2009р., укладеного між ФГ "Весна переможе" та ТОВ "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз", скасування рішення суду першої інстанції про стягнення 35 % річних та прийняття нового рішення про відмову у стягненні річних в розмірі 460,13 грн. скасувати, залишивши в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, яким стягнуто 35% річних в розмірі 569,47 грн.

В решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. у справі № 5016/3308/2011(7/148) залишити без змін.

Стягнути з Фермерського господарства "Весна переможе" (56200, Миколаївська область, Березнегуватський район, смт Березнегувате, площа Леніна, буд. 14, кв. 4, код ЄДРПОУ 34515485) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "Ленд-ліз" (64545, м. Одеса, вул. Катерининська, б. 25, оф.15, Код ЄДРПОУ 31502612) 804,75 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя Гончарук П.А. Суддя Кондратова І.Д. СуддяСтратієнко Л.В.